печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24048/26-к
14 травня 2026 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання заступника начальника четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12025000000002794 від 21.10.2025,
Короткий виклад обставин клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, яке було вилучено під час проведення обшуку 30.04.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: ноутбук Apple M3 (серійний номер) HСWDFYHXKY та мобільний телефон «iPhоne 16e», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-карткою НОМЕР_3 .
Метою накладення арешту вказано забезпечення збереження речових доказів.
Явка сторін кримінального провадження
Прокурор у судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримав та просив його задовольнити. Також долучив протокол огляду вилученого мобільного телефону.
Власник майна у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином. Заяв чи клопотань до суду не надходило.
Відповідно до вимог ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням положень ст. 26 КПК України слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді та вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність осіб, які не з'явились.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Правове обґрунтування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Обставини, встановлені слідчим суддею
Слідчим суддею встановлено, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12025000000002794 від 21.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, досудове розслідування в якому здійснюють слідчі Головного слідчого управління Національної поліції України.
Досудовим розслідуванням встановлено можливе заволодіння бюджетними коштами службовими особами ТОВ «Моноліт-Центр» шляхом проведення фіктивних фінансово-господарських операцій, а також подальшу легалізацію таких коштів через підконтрольні суб'єкти господарювання.
У ході досудового розслідування встановлено, що до вказаної протиправної діяльності може бути причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є засновником ТОВ «Моноліт Центр» та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
30.04.2026, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.04.2026 у справі № 757/22013/26-к, проведено обшук за вказаною адресою, під час якого виявлено та вилучено ноутбук Apple M3 (серійний номер HСWDFYHXKY) та мобільний телефон «iPhоne 16e», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-карткою НОМЕР_3 .
Постановою слідчого від 30.04.2026 вказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Клопотання про арешт майна подано до суду 01.05.2026, тобто у строк, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України.
Мотиви слідчого судді
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч 1, 2 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.
При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 237 КПК України передбачено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Отже, відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
Згідно ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
На даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування та дослідження доказів - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Щодо вилученого мобільного телефону та ноутбуку та сім картки, то дозвіл на їх відшукання та вилучення інформації шляхом зняття копії був наданий ухвалою слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку. Крім того, спеціаліст до проведення слідчої дії залучений не був, що в сукупності унеможливило виконання слідчими вимог, передбачених абз. 4 ч. 2 ст. 168 КПК України.
З огляду на специфіку інкримінованих кримінальних правопорушень, електронні пристрої, які використовуються особами, причетними до фінансово-господарської діяльності підприємств, об'єктивно можуть містити відомості щодо організації та реалізації протиправної схеми, зокрема: електронне листування між учасниками, бухгалтерську документацію, договори, акти виконаних робіт, банківські документи, відомості щодо руху грошових коштів, доступу до систем «клієнт-банк», електронних кабінетів платника податків, файли фінансової звітності, ключі електронного цифрового підпису, інформацію про IP-адреси, геолокаційні дані, контакти співучасників, історію комунікацій та інші цифрові сліди, що мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.
При цьому вилучені речі належать особі, яка за матеріалами клопотання може бути причетною до діяльності підприємства, через яке, за версією сторони обвинувачення, здійснювались фінансові операції з ознаками фіктивності та подальшої легалізації коштів.
Слідчий суддя також враховує, що інформація, яка міститься на електронних носіях, є вразливою до зміни, видалення, приховування або дистанційного втручання, а тому незастосування арешту може призвести до втрати відомостей, які мають доказове значення, та унеможливити проведення відповідних комп'ютерно-технічних експертиз і подальше використання таких відомостей як доказів у кримінальному провадженні.
Таким чином, на даній стадії досудового розслідування наявний об'єктивний зв'язок між вилученим майном та обставинами кримінального провадження, що відповідає стандарту «достатніх підстав», передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України, а вилучені речі можуть бути використані як речові докази у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, відповідно до протоколу огляду від 12.05.2026 вилучений мобільний телефон містить переписку щодо придбання матеріалів для проведення робіт та розрахунків, а тому інформація потребує більш детального вивчення.
На даній стадії досудового розслідування наявний об'єктивний зв'язок між вилученим майном та обставинами кримінального провадження, що відповідає стандарту «достатніх підстав», передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України, а вилучені речі можуть бути використані як речові докази у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи предмет досудового розслідування, характер інкримінованих кримінальних правопорушень, спосіб їх ймовірного вчинення, а також обсяг фінансово-господарських операцій між підконтрольними суб'єктами господарювання, слідчий суддя вважає наявними достатні підстави вважати, що вилучені ноутбук та мобільний телефон відповідають критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України.
Водночас, відсутність арешту такого майна може призвести до ризиків його приховування, знищення, пошкодження або зміни, що унеможливить або істотно ускладнить досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів та підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 12025000000002794 від 21.10.2025 на майно, вилучене під час проведення обшуку 30.04.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
?ноутбук Apple M3 (серійний номер HСWDFYHXKY);
?мобільний телефон «iPhоne 16e», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-карткою НОМЕР_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1