Справа № 756/15090/25
Провадження № 2/756/1508/26
Іменем України
(заочне)
15 травня 2026 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Примак-Березовської О.С. розглянув у порядку спрощеного (письмового) позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 22 713 грн 60 коп., що утворилася внаслідок невиконання зобов'язання за умовами договору №1025-8253 від 17 січня 2022 року, який укладений між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 (далі - Боржник) про надання фінансового кредиту.
В обґрунтування вимог зазначив, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «Новий колектор» (далі - Клієнтами) укладено договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року, відповідно до якого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного (письмового) провадження без повідомлення сторін.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Ухвалою суду, яка направлялась у встановленому порядку сторонам, відповідачу надано строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та будь-яких інших клопотань чи заяв по суті справи.
На підставі частини 5 статті 279 та статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі сторін та ухвалити заочне рішення.
ІІІ. Фактичні обставини справи та докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Новий колектор» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції згідно з вимогами Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Судом встановлено, що 17 січня 2022 року між сторонами укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1025-8253, який у електронній формі підписаний електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «А568». Відповідно до Договору кредитодавець зобов'язався відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію, передати у власність позичальника грошові кошти в сумі 15 600 грн на умовах строковості, зворотності, платності, шляхом перерахування на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника № НОМЕР_1 , строком на 70 днів, а останній зобов'язався повернути таку ж суму у день закінчення строку кредиту - 27 березня 2022 року, сплатити проценти у розмірі 1,20% за кожен день користування кредитом (пункти 2.1, 2.2, 2.3, 4.1, 4.6 Договору).
Згідно з довідкою про перерахування коштів за договором №1025-8253 від 17 січня 2022 року, позивачем виконане зобов'язання та перераховано кошти відповідачу на рахунок № НОМЕР_1 , ID платежу - НОМЕР_2 .
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що мета отримання кредиту для задоволення особистих потреб Позичальника.
Пунктом 1.6 Договору визначено, що протягом строку Кредиту, встановленого пунктом 1.4 Договору, розмір процентів за користування Кредитом складає 1.20 % від початкової Суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. Проценти за користування Кредитом нараховуються з першого дня перерахування Суми Кредиту Позичальнику до закінчення визначеного Договором строку, на який надається Кредит. Реальна річна відсоткова ставка складає 35 525 %.
Пунктом 4.6 Договору визначено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3.00% за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Кредитом за Зниженою та/або Пільговою ставкою).
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 1025-8253, сума непогашеного зобов'язання, становить 15 600 грн наданого кредиту та 7 113,60 грн відсотків, а всього сума заборгованості становить 22 713,60 грн.
26 грудня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «Новий колектор» укладено договір факторингу № УКФ-261224-2 (зі змінами, передбаченими Додатковою угодою №4 від 14 серпня 2024 року, №17 від 3 квітня 2025 року, №19 від 16 квітня 2025 року), у відповідності до умов якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «Новий колектор» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Новий колектор» приймає належні ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Згідно з даними Витягу з Реєстру боржників №1 від 26 грудня 2024 року до Договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року ТОВ «Новий колектор» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 1025-8253, у сумі 22 713,60 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, як Боржника перед позивачем, як Фактором - становить 22 713,60 грн, що підтверджується вказаним договором та відповідним розрахунком, яка нарахована на дату відступлення права вимоги за договором факторингу.
ІV. Зміст спірних правовідносин
Суть спору сторін зводиться до неналежного виконання зобов'язання Боржником за договором кредиту, який надано фінансовою установою (Клієнтом) та право на який відступлені Фактору згідно з договором факторингу.
Оцінюючи правову природу предмета спору, усі належні та допустимі докази, які містяться у матеріалах справи, з огляду на вимоги законодавства та усталену судову практику у подібній категорії спорів, суд убачає достатньо підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
V. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування
Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 3 статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з вимогами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (статті 510 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання визначена статтею 625 ЦК України. Частинами 1 і 2 цієї Статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимогами статті 1055 ЦК України передбачено, що договір кредиту укладається у письмовій формі, якщо позикодавець є юридична особа. При цьому абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
З урахуванням зазначеного, суд вважає доведеною наявність заборгованості за договором кредиту №1025-8253 від 17 січня 2022 року, укладений між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 і презюмує його дійсність на підставі вимог статті 204 та частини 2 статті 1081 ЦК України.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів погашення відповідачем заборгованості перед кредитором та/або Фактором, що порушує право останнього.
Отже, порушене право грошової вимоги за договором факторингу, укладеним між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «Новий колектор» від 26 грудня 2024 року № УКФ-261224-2, на загальну суму 22 713,60 грн, підлягає захисту.
Враховуючи зазначені вимоги чинного законодавства та керуючись завданнями і основними засадами цивільного судочинства, у тому числі щодо змагальності сторін, суд вважає, що позивач довів ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.
Спростувань таким доказам відповідач суду не надав і таких не встановлено судом, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з чим, згідно з вимогами статей 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Крім того, враховуючи те, що позивач надав суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро та підтвердив здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги, керуючись вимогами частини 3 статті 137 ЦПК України, суд вважає необхідним також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Вирішуючи питання співмірності таких витрат, суд враховує вимоги частини 4 статті 137 ЦПК України та правий висновок, викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц.
Таким чином, всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 422,40 грн судових витрат.
На підставі викладеного, статей 1, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 3, 11, 12, 14, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 526, 610-612, 625, 627-629, 638, 1046-1048, 1050, 1054, 1055, 1069, 1077-1081 ЦК України та керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-284, 287-289 ЦПК України, суддя -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» заборгованість у розмірі 22 713 (двадцять дві тисячі сімсот тринадцять) грн 60 коп. та 8 422 (вісім тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судових витрат.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (код ЄДРПОУ - 43170298, адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601)
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 )
Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом міста Києва за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення складено 15 травня 2026 року.
СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА