Справа № 756/7923/26
Провадження № 1-кс/756/1507/26
13 травня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 листопада 2024 року за № 12024100050003675, за підозрою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,
І. Суть клопотання
До Оболонського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив продовжити застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Клопотання обґрунтоване тим, що СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 листопада 2024 року за № 12024100050003675, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 20 березня 2026 року до підозрюваного було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу.
На переконання слідчого, у теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують продовження строку дії застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку слідчого, застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів та уточнив прохальну частину клопотання, просивши також визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2662400 грн.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання та зазначила, що клопотання є необґрунтованим.
Захисник послалася на необґрунтованість повідомленої підозри та не невідповідності наведеної у ній правової оцінки фактичному змісту дій підозрюваного, якого було використано іншими особами з протиправною метою та який не усвідомлював реальних обставин. Також захисник звернула увагу, що підозрюваний співпрацював зі слідством, докладно розповів про обставини, які йому відомі, інших осіб, які було до них причетні.
Також захисник послалася на психічні розлади та інші захворювання підозрюваного, які впливають на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. На думку захисту, це ставить під сумнів доведеність його умисної участі у вказаних діях.
Крім того, захисник вказала на недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відсутність обґрунтування того, що вони не зменшилися. Адвокат наголосила, що підозрюваний постійно проживає за відомою адресою в м. Києві, має зареєстроване місце проживання, з'являвся за викликами слідчого, надавав показання та зразки підпису для експертизи. Після проведення слідчих дій місце проживання не змінював, закордонного паспорта та офіційного доходу не має, а стан здоров'я, на думку захисту, виключає реальну можливість переховування. Ризик знищення або спотворення речей і документів, на думку захисника, відсутній, оскільки у підозрюваного відсутній доступ до таких документів чи можливості впливати на їх збереження.
З огляду на викладене, на думку адвоката, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту здатний забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
Дослідивши клопотання, надані слідчим матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Крім того, положення ч. 3 ст. 199 КПК України під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою орієнтують слідчого суддю додатково оцінити:
- обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
- обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.
Щодо обґрунтованості підозри
Слідчий зазначив, що не пізніше 15.07.2024 невстановлені особи, отримавши інформацію про те, що у квартирі АДРЕСА_2 ніхто не проживає, а право власності на неї не зареєстроване, вирішили заволодіти цим об'єктом нерухомості.
Для реалізації цього плану невстановлені особи залучили ОСОБА_4 . Його роль полягала у наданні копій паспорта та картки платника податків для виготовлення підроблених документів щодо права власності на квартиру, поданні цих документів нотаріусу та участі у нотаріальних діях як фіктивного власника.
ОСОБА_4 , знаючи, що не має жодних прав на квартиру, погодився на участь у вчиненні кримінальних правопорушень і в невстановлений час передав невстановленим особам копії своїх документів для підроблення офіційних документів, необхідних для реєстрації права власності.
Надалі, не пізніше 15.07.2024, невстановлені особи за попередньою змовою з ОСОБА_4 підробили документи щодо цієї квартири, а саме:
- договір інвестування № 096363 від 29.10.2005;
- додаткову угоду № 1 від 29.11.2005;
- акт приймання-передачі майнових прав від 04.03.2006;
- довідку-витяг з реєстру інвесторів від 03.02.2022;
- довідку про сплату вартості квартири на суму 252108 грн від 03.02.2022;
- довідку про членство в кооперативі та внесення пайового внеску від 03.02.2022.
У цих документах містилися неправдиві відомості про укладення інвестиційного договору, оплату квартири та набуття ОСОБА_4 прав на нерухомість.
15.07.2024 ОСОБА_4 отримав підроблені документи, а також технічний паспорт з ЄДЕССБ від 14.07.2024 та документ КП КМР " ІНФОРМАЦІЯ_2 " № КВ-2024 25793 від 16.07.2024.
Того ж дня ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , у кабінеті приватного нотаріуса ОСОБА_7 , яка не знала про злочинні наміри, подав заяву про державну реєстрацію права власності № 62003980 та надав підроблені документи для внесення відомостей до Державного реєстру речових прав.
На підставі цих документів 15.07.2024 о 17:41 нотаріус ОСОБА_7 зареєструвала за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Таким чином, ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленими особами шляхом обману заволодів правом на майно територіальної громади м. Києва, а саме на зазначену квартиру, чим завдав майнової шкоди на суму 4885597 грн.
Крім того, 17.07.2024, з метою легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, ОСОБА_4 прибув до офісу приватного нотаріуса ОСОБА_7 для укладення договору купівлі-продажу цієї квартири з ОСОБА_8 .
У той же день ОСОБА_4 , знаючи, що право власності на квартиру набуте злочинним шляхом, зокрема внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190 КК України, уклав договір купівлі-продажу, за яким відчужив квартиру на користь ОСОБА_8 за 4885597 грн.
Після цього нотаріус ОСОБА_7 , не будучи обізнаною про злочинні наміри, посвідчила договір та внесла відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленими особами заволодів нерухомим майном територіальної громади м. Києва та в подальшому легалізував його шляхом продажу третій особі, завдавши матеріальної шкоди на суму 4885597 грн в особливо великих розмірах.
20.03.2026 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190 КК України.
08.04.2026 ОСОБА_4 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у підроблені посвідчення або іншого офіційного документа, його використанні, заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, а також у легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 та свідків;
- правовстановлюючими документами та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- висновком експерта № СЕ-19/111-25/17946-ПЧ від 02.04.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
Слідчий суддя враховує доводи сторони захисту, що підозрюваний не відгравав ключової ролі у вчиненні кримінального правопорушення. Разом з тим, сукупність повідомлених слідчим обставин та матеріалів, наданих на їх підтвердження, не виключає протиправного характеру його дій, а також усвідомлення ним їх змісту.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належить до особливо тяжких злочинів.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , та його наслідки. Підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, та, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин може переховуватися від органу досудового розслідування, а в подальшому - від суду.
Також, враховуючи вчинення кримінального правопорушення у співучасті з іншими особами, коло яких у теперішній час ще не встановлене, але може бути підозрюваному, він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наведені обставини свідчать про наявність вказаних ризиків.
Під час оцінки цього ризику впливу на свідків, слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Оцінюючи наявність цього ризику слідчий суддя враховує, що показання свідків мають важливе значення в цьому кримінальному провадженні, а їх особи відомі підозрюваному.
Наведені обставини обґрунтовано свідчать про наявність ризику того, що підозрюваний як самостійно, так й через інших осіб може впливати на свідків, з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань (висновків) чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного.
Щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу
На думку сторони обвинувачення, завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу неможливо, враховуючи необхідність проведення низки слідчих (розшукових) дій:
- здійснити тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;
- допитати як свідка ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 ;
- отримати висновок комплексної психолого-психіатричної експертизи;
- виконати вимоги ст. 290 КПК України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення та обсяг слідчих і процесуальних дій, проведення яких необхідне для їх з'ясування, слідчий суддя вважає обґрунтованими зазначені доводи слідчого, оскільки наведені факти дійсно перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Щодо наявності підстав для продовження застосування запобіжного заходу
Ухвалою слідчого судді від 20 березня 2026 року до підозрюваного ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 травня 2026 року.
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Слідчий суддя враховує обставини, які свідчать про високу інтенсивність ризику переховування та впливу на свідків, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється. Також слід врахувати, що коло осіб, причетних до кримінального правопорушення станом на теперішній час ще встановлюється, що може призвести до реалізації ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з боку підозрюваного.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, відсутність стійких соціальних зв'язків, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування ОСОБА_4 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи сторони захисту про те, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу, зменшили свою інтенсивність. Разом з тим, ступінь зменшення ризиків не досяг того рівня, який переконав би слідчого суддю у можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Отже, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20.06.2026, тобто у межах строку досудового розслідування. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні.
Щодо визначення розміру застави
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Слідчий просив не визначати заставу, однак прокурор у судовому засіданні уточнив клопотання та просив визначити заставу у розмірі вісімсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 662 400 грн.
Разом з тим, сукупність встановлених у судовому засіданні обставин, а також відомості про особу підозрюваного не дають підстав для висновку, що застава у визначених законом межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Отже, на переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_4 має бути визначена застава у визначених законом межах у розмірі, який не порушуватиме принцип пропорційності.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, відомості про особу підозрюваного, встановлені ризики та їх інтенсивність, відомості про майновий стан підозрюваного, а також розмір предмету кримінального правопорушення, на переконання слідчого судді, застава у розмірі 700 000 грн не становитиме надмірного тягаря для ОСОБА_4 та не є непомірною для підозрюваного. Зазначений розмір застави є значним та цілком здатним забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених процесуальних обов'язків, а ризик її втрати буде фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків.
Щодо покладення на підозрюваного обов'язків
У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.
Строк дії обов'язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України, - два місяці, але у межах строку досудового розслідування.
За таких обставин клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
1. Клопотання - задовольнити частково.
2. Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 20 червня 2026 року включно.
3. Одночасно визначити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 700 000 грн, яка може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ІНФОРМАЦІЯ_4 :
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) НОМЕР_1
Банк отримувача ДКСУ, м.Київ
Код банку отримувача (МФО) НОМЕР_2
Рахунок отримувача за стандартом ІВАN: НОМЕР_3 .
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, який вніс таку заставу, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
4. У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Термін дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 , у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, але у межах строку досудового розслідування.
5. Попередити підозрюваного, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
6. В решті клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж 5-ти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1