Справа № 756/6362/25
Провадження № 6/756/2/26
15 травня 2026 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,
за участі секретаря - Донеско А.Є.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника третьої особи - Гуменюка В.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , інші особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інком-фінанс», Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса про визнання виконавчого листа №2-1144 від 27 серпня 2013 року таким, що не підлягає виконанню,-
Заявник звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа №2-1144, виданого 27 серпня 2013 року Оболонським районним судом міста Києва таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року у справі №22-1867 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» кредитну заборгованість у розмірі 2 297 807 грн 57 коп. Дата набрання законної сили рішення - 24 січня 2012 року. На підставі зазначеного рішення судом видано виконавчий лист №2-1144 від 27 серпня 2013 року. Постановою від 10 грудня 2014 року відкрито виконавче провадження №45769883. Постановою від 28 вересня 2015 року виконавче провадження №45769883 закінчено. У подальшому, постановою від 25 квітня 2025 року скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження. З урахуванням остаточної зміни вимог заяви, ОСОБА_1 просить визнати виконавчий лист №2-1144 від 27 серпня 2013 року, таким, що не підлягає виконанню., оскільки строк пред'явлення виконавчого листа №2-1144 від 27 серпня 2013 року сплив на момент винесення державним виконавцем постанови 25 квітня 2025 року про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №45769883.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 підтримала заяву та просила задовольнити її.
Представник третьої особи ТОВ «Інком-Фінанс» - Гуменюк В.С. у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви. В обґрунтування зазначив, що є правонаступниками стягувача, та оскільки оригінал виконавчого листа №2-1144 втрачений під час повернення його стягувачу після винесення державним виконавцем постанови від 28 вересня 2015 року про закінчення виконавчого провадження №45769883, а дублікат зазначеного документу ніхто не отримував, тому аргументи заявниці про повторне пред'явлення його до виконання із пропуском строку, як підставу до визнання його таким, що не підлягає виконанню, не можуть бути задоволені.
Представники третіх осіб ТОВ «Світ Фінансів» та ПАТ «КБ «Надра» у судове засідання не з'явилися, про місце, час та дату повідомлялися належним чином. Однак ТОВ «Світ Фінансів» надали письмові пояснення, у яких заперечували проти задоволення заяви.
Представник Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса не з'явився, причини неявки не повідомив, будь-яких пояснень не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року у справі №22-1867 позовні вимоги ПАТ « КБ «Надра» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 230/П/99/2007-840 від 23 червня 2007 року у розмірі 2 297 807 грн 57 коп. Рішення набрало законної сили 24 січня 2012 року.
27 серпня 2013 року на виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 квітня 2011 року у цивільній справі №22-1867 судом видано виконавчий лист № 2-1144.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2014 року за заявою стягувача ПАТ «КБ «Надра» виправлено описку в виконавчому листі №2-1144 від 27 серпня 2013 року, зокрема, зазначено правильну дату набрання законної сили рішення суду - 24 січня 2012 року.
10 грудня 2014 року постановою державного виконавця Верхньодніпровського ВДВС відкрито виконавче провадження № 45769883 з примусового виконання виконавчого листа №2-1144.
Постановою державного виконавця Верхньодніпровського ВДВС від 28 вересня 2015 року закінчено виконавче провадження № 45769883.
24 грудня 2015 року державний виконавець Верхньодніпровського ВДВС виніс постанову про повернення виконавчого листа № 2-1144 від 27 серпня 2013 року стягувачу ПАТ «КБ «Надра». Проте матеріали справи не містять доказів про отримання стягувачем даного виконавчого документу.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 1 лютого 2017 року задоволено подання державного виконавця Верхньодніпровського ВДВС про видачу дубліката виконавчого листа № 2-1144 від 27 серпня 2013 року. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що після постановлення зазначеної ухвали Верхньодніпровський ВДВС або стягувач зверталися до суду першої інстанції із заявою про отримання дубліката виконавчого листа або вчиняли дії, спрямовані на його одержання. Крім того, відомості про фактичну видачу такого дубліката відсутні й в Автоматизованій системі виконавчого провадження.
9 січня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Світ Фінансів» укладено договір про відступлення права вимоги № GL3N212458, відповідно до якого ПАТ «КБ «Надра» передало (відступило) ТОВ «Світ Фінансів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Світ Фінансів» набуло належні ПАТ «КБ «Надра» право вимоги за кредитним договором № 230/П/99/2007-840 від 23 червня 2007 року.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20 квітня 2022 року у виконавчому листі №2-1144 замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Світ Фінансів».
6 березня 2025 року між ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Інком-Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги № 230/П/992007-840-1, відповідно до якого ТОВ «Світ Фінансів» передало (відступило) ТОВ «Інком-Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Інком-Фінанс» набуло належні ТОВ «Світ Фінансів» право вимоги за кредитним договором № 230/П/99/2007-840 від 23 червня 2007 року. Також між ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Інком-Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, який посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано за номером № 211.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року у виконавчому листі №2-1144 замінено стягувача ТОВ «Світ Фінансів» на його правонаступника ТОВ «Інком-Фінанс».
Постановою в.о. начальника Верхньодніпровського ВДВС № 45769883/17 від 25 квітня 2025 року проведено перевірку законності виконавчого провадження № 45769883 та скасовано постанову державного виконавця від 24 грудня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов'язано державного виконавця вжити заходів щодо приведення матеріалів виконавчого провадження № 45769883 у відповідність до вимог закону.
Постановою державного виконавця Верхньодніпровського ВДВС від 25 квітня 2025 року виконавче провадження № 45769883 прийняте до примусового виконання.
На момент вирішення даної справи виконавче провадження № 45769883 з виконання виконавчого листа № 2-1144 від 27 серпня 2013 року триває, а боржником ОСОБА_1 не виконанні зобов'язання перед стягувачем у вказаному виконавчому провадженні №45769883.
Посилання заявниці про те, що у спірній заяві йдеться про два різні виконавчі документи, суд вважає непереконливими, оскільки встановлено, що під час видачі виконавчого листа №2-1144 розбіжності номеру виконавчого провадження та зазначення помилкової дати видачі виконавчого документу, відбулися через технічну помилку під час реєстрації даного виконавчого провадження, що підтверджується, зокрема, відповіддю Оболонського відділу ДВС у м. Києві №187735 від 31 жовтня 2025 року (а.с. 36, Том ІІІ)
Доводи ОСОБА_1 про те, що у межах виконання зазначеного судового рішення існував інший виконавчий лист за № 2-1144/11, спростовується відповіддю Солом'янського районного суду м. Києва № 1-10/602/2025 від 27 жовтня 2025 року, з якої вбачається, що у провадженні суду відсутні будь-які справи, в яких сторонами є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , а за вказаним номером, зареєстрована інша справа від 27 серпня 2013 року. (а.с. 35, Том ІІІ)
Таким чином, на примусовому виконанні перебуває дійсний виконавчий лист № 2-1144, який виданий на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року, яке набрало законної сили - 24 січня 2012 року.
Крім того, оскільки після проведення вказаної перевірки, постановою в.о. начальника Верхньодніпровського ВДВС № 45769883/17 від 25 квітня 2025 року скасовано постанову державного виконавця від 24 грудня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу, яка є чинною і не є предметом судового контролю у даному судовому провадженні, суд не вбачає правових підстав для визнання спірного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у діючому виконавчому провадженні №45769883.
Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина 1 статті 55).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України).
За статтею 5 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша); у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно зі статтею 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року (справа №824/2/22) зазначив, що підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню), коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню, видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване, видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката, пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа (висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах: від 24 червня 2020 року, справа №520/1466/14-ц; від 09 вересня 2021 року, справа №824/67/20; від 9 червня 2022 року, справа №2-118/2001; від 11 квітня 2024 року, справа №689/1297/23).
Таким чином, до однієї із підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об'єктивно відсутній обов'язок боржника, однак, судом не встановлено й заявником не доведено, що заборгованість погашена, відтак суд констатує, що заборгованість існує на сьогоднішній день. Саме відсутність матеріального обов'язку боржника або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, є першочерговими обставинами, які мають бути з'ясовані для визнання виконавчого листа таки, що не підлягає виконанню.
Слід зауважити, що технічна помилка під час реєстрації виконавчого провадження №45769883 ніяким чином не нівелюють обов'язок боржника виконувати рішення суду, в тому числі на стадії примусового виконання.
Суд звертає увагу, що доводи заявниці про те, що строк пред'явлення виконавчого листа №2-1144 до виконання сплив, а оригінал документу втрачений, тому після поновлення виконавчого провадження №45769883 він не може бути повторно пред'явлений до виконання, суд не бере до уваги, оскільки ці ствердження спростовуються матеріалами справи, зокрема, відсутністю доказів отримання первісним стягувачем оригіналу виконавчого листа №2-1144 та дубліката такого документу. А отже виконавчий лист №2-1144 дотепер перебуває на примусовому виконанні у межах поновленого виконавчого провадження №45769883 у Верхньодніпровського ВДВС.
Також доводи ОСОБА_1 щодо повторного пред'явлення виконавчого листа № 2-1144 до виконання із пропуском строку, спростовуються постановою Київського апеляційного суду від 7 квітня 2026 року у справі № 756/12664/25, з якої вбачається, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 1 лютого 2017 року у справі № 756/315/17 задоволено заяву державного виконавця Верхньодніпровського ВДВС та видано дублікат виконавчого листа № 2-1144 від 27 серпня 2013 року у справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 2 297 807 грн 57 коп. Зі змісту цієї ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 1 лютого 2017 року у справі № 756/315/17 вбачається, що виконавчий лист № 2-1144 від 27 серпня 2013 року був втрачений при пересилці.
Ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 1 лютого 2017 року у справі № 756/315/17 в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.
Заявником не надано доказів того, що після постановлення зазначеної ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 1 лютого 2017 року у справі № 756/315/17 Верхньодніпровський ВДВС або стягувач зверталися до суду першої інстанції із заявою про отримання дубліката виконавчого листа або вчиняли дії, спрямовані на його одержання.
Крім того, відомості про фактичну видачу такого дубліката відсутні й в Автоматизованій системі виконавчого провадження.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що на виконання ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 1 лютого 2017 року у справі № 756/315/17 дублікат виконавчого листа № 2-1144 від 27 серпня 2013 року був фактично виготовлений, виданий та отриманий стягувачем або органом державної виконавчої служби.
Тому суд зазначив, що чинне процесуальне законодавство та наведена практика Верховного Суду прямо пов'язують можливість видачі дубліката виконавчого документа виключно з установленим фактом його втрати.
Отже за відсутності доказів реальної видачі дубліката виконавчого листа на підставі ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 1 лютого 2017 року неможливо дійти послідовного, логічного й такого, що не є взаємовиключним, висновку про його подальшу втрату, оскільки не може вважатися втраченим документ, факт виготовлення та видачі якого не підтверджений.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).
Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи викладене, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та надані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа №2-1144 таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 263, 352, 355, 431, 432 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА