24.04.2026 Справа № 756/6209/25
Справа № 756/6209/25
Провадження №2/756/483/26
24 квітня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Тихої О.О.,
за участю секретаря судового засідання Ребеко О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 01.05.2018 по 31.10.2021 позивачем надавалися послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021, у зв'язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
На виконання вимог діючого законодавства, згідно з яким послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору-приєднання про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
На виконання вимог ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивачем на своєму офіційному веб-сайті був опублікований типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ). Факт отримання споживачем таких послуг свідчить про повне та беззастережне акцептування умов такого договору.
Відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та/або централізованого постачання гарячої води (постачання гарячої води) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договорів, оскільки після розміщення повідомлення та договору у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085), жодних заяв або повідомлень про відмову від надання послуг та договору від неї не надходило.
Крім того, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення прав вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», отримав право вимоги до відповідачів про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та/або постачання гарячої води, яка утворилася до 01.05.2018.
Відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги, у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31.03.2025 року становить 70 200,84 грн. та складається із:
- заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 3375,03 грн., яка утворилась до 01.05.2018;
-інфляційної складової боргу у розмірі 502,88 грн., 3% річних у розмірі 126,49 грн.;
-заборгованості за послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1867,65 грн., яка утворилась до 01.05.2018;
-інфляційної складової боргу у розмірі 278,28 грн., 3% річних у розмірі 70,00 грн.;
-заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 10 597,00 грн.;
-інфляційної складової боргу у розмірі 1704,95 грн., 3% річних у розмірі 432,12 грн.;
-заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 4864,78 грн.;
-інфляційної складової боргу у розмірі 850,85 грн., 3% річних у розмірі 219,89 грн.;
-заборгованості за послуги з теплової енергії у розмірі 33 673,35 грн., яка утворилась з 01.11.2021;
-інфляційної складової боргу у розмірі 4207,32 грн., 3% річних у розмірі 1033,66 грн., пені у розмірі 1257,62 грн.;
- заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 4 089,01 грн., яка утворилась з 01.11.2021;
- інфляційної складової боргу у розмірі 526,14 грн., 3% річних у розмірі 129,31 грн., пені у розмірі 157,33 грн.;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 119,67 грн.;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 117,51 грн.
У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за спожиті послуги у розмірі 70 200,84 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.
13.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що між ним та позивачем відсутні договірні відносини, при цьому, договір про надання відповідних послуг № 023019100240100 був укладений з ОСОБА_2 , як власницею квартири АДРЕСА_2 , якою, в свою чергу, всі послуги позивача були оплачені. Він лише зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , проте не проживає у ній, не коритсується послугами, що надаються позивачем.
23.06.2025 відповідачем подані письмові пояснення аналогічного змісту.
26.03.2026 представник позивача подав заяву, у якій позовні вимоги підтримав частково, лише в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 8 070,42 грн., 3% річних у розмірі 2 011,47 грн., пені у розмірі 1 341,29 грн., у зв'язку з тим, що відповідачем після подання позовної заяви здійснена повна оплата основної суми боргу за спожиті житлово-комунальні послуги.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, у позові просив про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що він є неналежним відповідачем у вказаній справі, на підтвердження чого надав квитанції по оплаті житлово-комунальних послуг за адресою свого фактичного проживання.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Судом встановлено, що Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», яке починаючи з 01.05.2018 здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
26.04.2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 року №1198, яким внесено зміни до закону України «Про житлово-комунальні послуги», який доповнено новими частинами.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який діяв на час виникнення спірних відносин) визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
28.03.2018 року у газеті «Хрещатик» № 34 (5085) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Київенерго» як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води населенню та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води населенню.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (введений в дію з 01 травня 2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст. 26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10 червня 2018 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до перелік житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Так, відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Згідно із ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 45 від 24.01.2006 року, визначено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем. Відповідач в свою чергу від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлялася, не відключалася.
Крім того, постановою судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20 квітня 2016 року справа 6-2951цс15 містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (постачання гарячої води) здійснює КП «Київтеплоенерго».
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 позивач посилається на те, що останній є споживачем послуг, які надає позивач за адресою: АДРЕСА_1 , за спожиті послуги не сплачує, у зв'язку з чим станом на 31.03.2025 за особовим рахунком № НОМЕР_1 утворилася заборгованість у розмірі 70 200,84 грн., яку в подальшому позивачем було частково погашено та на день розгляду вказаної справи залишилась непогашеними: інфляційні втрати у розмірі 8 070,42 грн., 3% річних у розмірі 2 011,47 грн., пеня у розмірі 1 341,29 грн.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , дійсно, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.03.2004, виданого державним нотаріусом 11-ї Київської державної нотаріальної контори Соловйовою Н.А., після смерті ОСОБА_2 , квартира АДРЕСА_2 , була успадкована ОСОБА_2 , про що було здійснено відповідний реєстраційний напис на правовстановлюючому документі. Власником особового рахунку № НОМЕР_1 , за яким обліковується заборгованість, що є предметом позову у даній справі, також є ОСОБА_2 .
Також судом встановлено, що за Договором № 602-18 про відступлення прав вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеним між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», до позивача перейшло право вимоги про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та/або постачання гарячої води, яка утворилася до 01.05.2018, саме до споживача ОСОБА_2 , а не до ОСОБА_1 , як зазначено у позові, що підтверджується Додатком № 1 до Договору № 602-18 про відступлення прав вимоги (цесії) від 11.10.2018 - "Перелік споживачів послуг цекнтралізованого опалення та зобов'язань, право вимоги до яких відступається".
Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, що утворилася до 01.05.2018, є необгрунтованими.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Частиною 2 ст.51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов'язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.
При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.
Разом з тим, позивач, отримавши відзив на позовну заяву, у якому зазначено відомості про власника квартири АДРЕСА_2 , не скористався своїм правом залучення до участі у справі власника квартири як співвідповідача або заміну відповідача на належного.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 555/1289/14-ц, від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, від 08 липня 2020 року у справі № 200/5153/15-ц, від 08 липня 2021 року у справі №264/632/19, від 26 вересня 2023 року у справі № 910/2392/22).
З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 3% річних у розмірі 2 011,47 грн., інфляційних втрат у розмірі 8 070,42 грн. та пені у розмірі 1 341,29 грн., нарахованих на суму боргу, що обліковується за адресою: АДРЕСА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановленні обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вони пред'явлені до неналежного відповідача.
У порядку ч. 2 статті 141 ЦПК України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місцезнаходження: м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 40538421);
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О. О. Тиха