Справа № 709/917/25
про продовження запобіжного заходу
11 травня 2026 року селище Чорнобай
Колегія суддів Чорнобаївського районного суду Черкаської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 ,
обвинуваченої - ОСОБА_11 ,
захисника ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12024250000000447, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2024, за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
Чорнобаївським районним судом Черкаської області здійснюється розгляд кримінального провадження № 12024250000000447, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2024, за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 та обвинуваченій ОСОБА_11 строку тримання під вартою. Клопотання обґрунтовувала тим, що причетність ОСОБА_9 та ОСОБА_11 до вчинення інкримінованого їм злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які містяться у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій, показаннях свідків та потерпілих, висновках експертів, протоколах затримання та інших матеріалах кримінального провадження. Судовий розгляд у кримінальному провадженні не закінчено, а закінчити його до завершення дії обраного стосовно обвинувачених запобіжного заходу неможливо. Докази в судовому засіданні повністю не перевірені, тому необхідно продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Зазначила, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, який має високий ступінь суспільної небезпеки. Умисні дії ОСОБА_9 та ОСОБА_11 були спрямовані на спричинення смерті двом особам та припинені правоохоронними органами. Метою продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_11 є: забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків, запобігання вчиненню ними інших кримінальних правопорушень, незаконному впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, а також спробам ухилення від суду, тобто наявні ризики, визначені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час продовжують існувати.
Наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_9 і ОСОБА_11 обвинувачуються у готуванні до вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке у разі їх засудження передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ця обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для переховування обвинувачених від суду.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть з мотивів уникнення або зменшення відповідальності чинити незаконний вплив на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, схиляти до відмови від надання показань або ж надання завідомо неправдивих показань.
Наявність ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обгрунтовує тим, що обставини інкримінованих злочинних дій, а саме їх цілеспрямованість, свідчать про зневажливе ставлення обвинувачених до норм закону та соціальних обов'язків громадянина України, що вказує на відсутність гарантій належної правомірної поведінки обвинувачених та можливість вчинення як іншого кримінального правопорушення, так і спроб завершити розпочате ними, яке не було завершене з причин, що не залежали від їхньої волі.
На думку прокурора, вказане свідчить про неможливість застосування до обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобігання зазначеним у клопотанні ризикам та їх належну процесуальну поведінку.
Прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 та обвинуваченій ОСОБА_11 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_8 просив задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою. Зазначив, що матеріали кримінального провадження на цей час судом не досліджені, свідки та потерпілі не допитані, з часу обрання запобіжного заходу обставини не змінилися.
Потерпіла ОСОБА_7 підтримала позицію прокурора та свого представника. Зазначила, що з боку родичів обвинувачених на неї здійснюється тиск, у зв'язку з чим вона зверталася до правоохоронних органів, але отримувала лише «відписки».
Потерпілий ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 заперечив можливість задоволення заявленого прокурором клопотання. Просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Зазначив, що прокурором не доведено наявність ризиків для продовження дії запобіжного заходу, наведені ризики є припущенням, клопотання за своїм змістом є ідентичним попереднім клопотанням.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав свого захисника.
Захисник ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 підтримав позицію адвоката ОСОБА_10 та пояснив, що наведені прокурором ризики є припущеннями та не підтверджені доказами. Просив змінити щодо його підзахисної запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, який забезпечить її належну процесуальну поведінку.
Обвинувачена ОСОБА_11 підтримала свого захисника. Просила змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Колегія суддів, заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання прокурора про продовження щодо обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_11 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дійшла такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про застосування та продовження строку запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин: чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення; чи існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України; чи наявні відомості на переконання того, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження; індивідуальні обставини, передбачені статтею 178 КПК України.
Колегія суддів установила, що згідно з обвинувальним актом дії обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_11 досудовим слідством кваліфіковано за ч. 1 ст. 14, п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як готування до умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті двом особам, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_11 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду Черкаської області був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням в ДУ "Черкаський слідчий ізолятор", без застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Надалі ухвалами слідчого судді Придніпровського районного суду Черкаської області та ухвалами Чорнобаївського районного суду Черкаської області за клопотаннями прокурора продовжено застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор". Дія запобіжного заходу, продовженого ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19.03.2026 закінчується 17.05.2026. Підставами для постановлення вказаних ухвал було встановлення судом існування ризиків, передбачених положеннями
ст. 177 КПК України, а саме: ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих та вчинення нового кримінального правопорушення.
Наявність висунутого ОСОБА_9 і ОСОБА_11 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України дає підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінального правопорушення. Прокурор та потерпілі висунуте обвинувачення підтримують.
Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості переховування обвинувачених від суду, колегія суддів дійшла висновку, що такий ризик у даному кримінальному провадженні є обґрунтованим та не втратив своєї актуальності. Такий висновок ґрунтується насамперед на характері та ступені тяжкості інкримінованого ОСОБА_9 та ОСОБА_11 кримінального правопорушення - тяжкого злочину проти життя особи, передбаченого ч. 1 ст. 14, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за який законом передбачено покарання у виді тривалого позбавлення волі. Усвідомлення обвинуваченими можливості призначення суворого покарання у разі визнання їх винуватими саме по собі є обставиною, яка об'єктивно підвищує ймовірність їх наміру уникнути кримінальної відповідальності шляхом ухилення від суду.
При цьому колегія суддів враховує, що ризик переховування не пов'язується виключно з певною стадією кримінального провадження, а існує доти, доки для особи зберігається перспектива притягнення до кримінальної відповідальності та застосування суворих правових наслідків. Сам факт розгляду обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину за наявності реальної можливості призначення значного строку позбавлення волі свідчить про збереження такого ризику.
Обвинувачені також можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема нехтувати своїми процесуальними обов'язками щодо явки до суду на виклики, що призведе до затягування розгляду кримінального провадження.
Також суд бере до уваги дані про особу обвинувачених та відсутність достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про належну гарантію їх подальшої процесуальної поведінки. Матеріали кримінального провадження не містять переконливих відомостей щодо наявності у ОСОБА_9 та ОСОБА_11 міцних соціальних зв'язків, стабільного працевлаштування чи інших обставин, які б істотно знижували вірогідність їх ухилення від суду. Натомість стороною захисту не надано даних, які б давали підстави вважати, що обвинувачені будуть сумлінно виконувати покладені на них процесуальні обов'язки та не вдаватимуться до спроб уникнення судового розгляду.
Колегія суддів вважає обґрунтованим і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконного впливу на свідків та потерпілих.
Такий ризик зберігається з огляду на те, що судовий розгляд кримінального провадження не завершений, а показання свідків і потерпілих безпосередньо судом ще не досліджені. Відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів суд може покладати в основу рішення лише ті показання, які отримані під час судового розгляду у встановленому законом порядку.
При цьому обвинувачені обізнані з колом осіб, які надали викривальні або інші суттєві для кримінального провадження показання, а також зі змістом зібраних доказів. За таких обставин не виключається можливість здійснення на свідків незаконного впливу з метою зміни їх показань, відмови від їх надання або спотворення фактичних обставин справи.
З урахуванням характеру пред'явленого обвинувачення, стадії судового розгляду та обсягу ще не досліджених доказів, колегія суддів доходить висновку, що ризик незаконного впливу на свідків продовжує існувати та не може вважатися таким, що відпав.
Колегія суддів вважає наявним також ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення або продовження протиправної діяльності.
При вирішенні питання про існування вказаного ризику суд враховує, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей про наявність у ОСОБА_9 та ОСОБА_11 постійного офіційного місця роботи, стабільного джерела доходу чи інших обставин, які б свідчили про сталі соціальні зв'язки, законослухняний спосіб життя або про існування факторів, здатних забезпечити їх належну процесуальну поведінку без застосування відповідного запобіжного заходу. Відсутність таких стримуючих факторів у сукупності з обставинами пред'явленого обвинувачення підвищує ймовірність повторної протиправної поведінки.
Крім того, спосіб та характер дій, які інкримінуються обвинуваченим, свідчать про можливу наявність стійкої зацікавленості у досягненні протиправного результату, а тому за відсутності належних процесуальних обмежень не можна виключити ризик продовження раніше розпочатих дій або вчинення інших кримінальних правопорушень.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованим, реальним та таким, що продовжує існувати на даній стадії кримінального провадження.
Водночас колегія суддів наголошує, що на даній стадії кримінального провадження суд не надає оцінки доведеності вини обвинувачених та правильності правової кваліфікації їхніх дій, оскільки ці питання підлягають вирішенню за результатами безпосереднього дослідження доказів під час судового розгляду. Наведені обставини враховуються судом виключно з метою оцінки наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та необхідності застосування відповідного запобіжного заходу.
При вирішенні питання щодо продовження стосовно обвинувачених запобіжного заходу, крім наявності вказаних ризиків, колегія суддів бере до уваги в сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: суду не надано достатніх доказів того, що вік або стан здоров'я ОСОБА_9 та ОСОБА_11 перешкоджає їх перебуванню у місці попереднього ув'язнення.
За таких обставин, обраний запобіжний захід відповідає особі обвинувачених, характеру і тяжкості діяння, вчинення якого їм інкримінується, позбавляє можливості перешкоджати інтересам правосуддя. Водночас обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених. Суд вважає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку та відповідає характеру і тяжкості діяння, яке їм інкримінується.
Доводи захисників про те, що заявлені стороною обвинувачення ризики є виключно припущеннями, не підтверджені доказами, колегія суддів вважає необґрунтованими. Як убачається з матеріалів кримінального провадження та наведених судом мотивів, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оцінюється судом не з позиції доведеності вини особи, а з урахуванням сукупності об'єктивних обставин, зокрема характеру інкримінованого кримінального правопорушення, способу його вчинення, стадії судового розгляду, наявності чи відсутності стримуючих факторів. За таких умов висновки суду ґрунтуються не на припущеннях, а на конкретних даних, які дають підстави вважати ризики реальними та актуальними.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує певне відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також враховуючи думку потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо необхідності продовження застосованого до обвинувачених виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При постановленні цієї ухвали колегія суддів урахувала положення ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Висунуте стосовно ОСОБА_9 і ОСОБА_11 обвинувачення стосується кримінального правопорушення насильницького характеру, що створює реальну загрозу для життя та здоров'я потерпілих. Крім того, судом встановлено існування ризиків, пов'язаних із можливим ухиленням обвинувачених від кримінальної відповідальності та перешкоджанням судовому провадженню, незаконному впливу на свідків та потерпілих. З огляду на наведене, суд вважає, що визначення розміру застави в конкретному випадку наразі є недоцільним, оскільки не гарантує безпеки потерпілих та належної процесуальної поведінки обвинувачених.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
З огляду на те, що 17.05.2026 спливає строк дії обраних стосовно обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_11 запобіжних заходів, враховуючи неможливість з об'єктивних причин до указаної дати завершити судовий розгляд кримінального провадження, беручи до уваги відсутність підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, суд вважає за необхідне продовжити дію існуючого запобіжного заходу на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372, 376 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор" строком на 60 (шістдесят) днів - до 09 липня 2026 року включно.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_11 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор" строком на 60 (шістдесят) днів - до 09 липня 2026 року включно.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу - до 09 липня 2026 року включно.
Копію ухвали вручити учасникам провадження та направити до Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор".
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошений 14 травня 2026 року.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3