06.05.2026
справа № 361/8795/21
провадження № 6/361/228/25
06 травня 2026 року м. Бровари
Броварського міськрайонного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Петришин Н.М.
за участю секретаря: Гриценко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,-
У листопаді 2025 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана заява.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 01 грудня 2021 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано судовий наказ у справі № 361/8795/21 (провадження № 2-н/361/114/21), яким вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання дочки - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Про такий судовий наказ заявнику стало відомо лише 03.09.2025. ОСОБА_1 вказує на те, що добровільно приймав участь в утриманні доньки, а також знав, що з середини 2023 року його колишня дружина не проживає з дитиною, а проживає у м. Харків, де вийшла заміж за іншого чоловіка, тому допомагав безпосередньо матері колишньої дружини, з якою дитина проживає. ОСОБА_1 не погоджується з тим, що стягувач мала право на отримання аліментів, оскільки з липня 2023 року вона припинила проживати з донькою та відповідно втратила право стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, заявник ОСОБА_1 вважає, що у період з липня 2023 року по серпень 2025 року включно йому неправомірно нараховано заборгованість зі сплати аліментів у сумі 103 168 гривень з розрахунку 3968 гривень щомісячно. Крім того, державним виконавцем заявнику нараховано штраф у розмірі 92 785,08 гривень.
З вищевказаних підстав, ОСОБА_1 просить визнати судовий наказ № 361/8795/21 від 22.11.2021 таким, що не підлягає виконанню частково, а саме починаючи з липня 2023 року; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у розмірі 103 168 гривень, які стягнуті з ОСОБА_1 у вигляді заборгованості у виконавчому провадженні № 69259269 за період з липня 2023 року по серпень 2025 року; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно нарахований штраф у сумі 92 785,08 гривень.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шевченко К.М. заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
У судове засідання заінтересована особа ОСОБА_2 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Суд, перевіривши матеріали справи та заяву, заслухавши думку заявника та його представника, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа № 361/8795/21, провадження № 2-н/361/114/21, за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів із ОСОБА_1 .
Згідно судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року у вищевказаній справі № 361/8795/21 (провадження № 2-н/361/114/21), вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання дочки - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірош А.В. від 20.06.2022 відкрито виконавче провадження № 69259269 з примусового виконання судового наказу № 361/8795/21.
Відповідно до Акту обстеження, складеного 11 вересня 2025 року депутатом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області Сидоренко А.М., зі слів свідків, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та фактично проживає із середини 2023 року із бабусею по материнській лінії, ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дитини, ОСОБА_2 , фактично проживає у м. Харкові з іншим чоловіком та дитиною від іншого шлюбу, і постійно з донькою не проживає. Батько дитини, ОСОБА_1 бере активну участь у матеріальному забезпеченні дитини: купує одяг, взуття, засоби для догляду, оплачує інші щоденні потреби дитини. Бабуся та мати дитини систематично перешкоджають спілкуванню батька з донькою: забороняють зустрічі, будь-яке спілкування, обмежують його участь у вихованні доньки. Склалался ситуація, коли батько фактично позбавлений можливості брати участь у вихованні та особистому життя своєї доньки, попри належне виконання ним батьківських обов'язків у частині матеріального утримання. Даний акт складений з метою підтвердження зазначених фактів та може бути використаний у судових та інших компетентних органах для вирішення питання про забезпечення права батька на особисте виховання та спілкування з дитиною.
Крім того, заявником на підтвердження заявлених вимог долучено Акт обстеження, складений 28 квітня 2026 року депутатом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області Безсмертною О.В., що тотожний за змістом з Актом обстеження від 11 вересня 2025 року.
Згідно розрахунку заборгованості за судовим наказом № 361/8795/21 станом на 10.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 69259269 відсутня. За період з жовтня 2021 року по серпень 2025 року відсутні відомості щодо сплати боржником аліментів за вищевказаним судовим наказом. У вересні 2025 року боржник сплатив 189988,90 гривень в рахунок погашення заборгованості та надалі здійснював сплату аліментів у визначеному судом розмірі.
Відповідно до статті 173 ЦПК України, суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріально-правових відносяться: припинення зобов'язання внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язання переданням відступного, зарахуванням за домовленістю сторін, прощення боргу.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню), у випадку зміни чи скасування рішення у апеляційному чи касаційному порядку, або у зв'язку з нововиявленими обставинами; виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке не підлягає примусовому виконанню; помилкова видача виконавчого листа, якщо після видачі такого листа у справі рішення суду було скасоване; видача виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Відповідно до ч. ч. 3,4 ст. 432 ЦПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
За змістом статті 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У ч. 2 ст. 182 СК України закріплено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За приписами ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно з ч. 3 ст. 184 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
У ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Згідно з ч. 8 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Так, судом встановлено, що судовий наказ № 361/8795/21, виданий Броварським міськрайонним судом Київської області, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі перебуває на примусовому виконанні у Броварському відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (виконавче провадження № 69259269).
Згідно вищевказаного судового наказу аліменти підлягають стягненню з 07.10.2021 і до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позиція заявника мотивована тим, що стягувач ОСОБА_2 з липня 2023 року й наразі проживає окремо від їх дитини - ОСОБА_4 , на утримання якої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти. Заявник наголошує на тому, що дитина проживає та зареєстрована з бабусею по материній лінії - ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 , проживає окремо, зі своєю новою сім'єю.
На підтвердження вищевказаним доводам заявник надав до суду Акти обстеження, складені 11 вересня 2025 року та 28 квітня 2026 року депутатами Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області Сидоренко А.М. та ОСОБА_7 .
Однак, оцінивши вищевказані докази, суд вважає, що такі Акти від 11.09.2025 та 28.04.2026, складені зі слів свідків, мешканців селища, та не можуть бути беззаперечними доказами на підтвердження того, що дитина не проживала зі своєю матір'ю, починаючи з липня 2023 року, і наразі не проживає.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 та дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Заявник, посилаючись на те, що їх спільна з ОСОБА_2 дитина проживає саме з бабусею по материній лінії - ОСОБА_5 , не надав достатніх та достовірних доказів того, що ОСОБА_2 проживає окремо від дитини, чи, отримуючи аліменти з заявника у примусовому порядку, витрачає такі кошти в особистих цілях, а не на дитину.
Так, заявник, має право звертатися до уповноваженого органу із заявою про проведення інспекційного відвідування одержувача аліментів за місцем фактичного проживання дитини, й таким органом проводиться відповідна перевірка. Однак, доказів того, що стягувач, проживаючи окремо від дитини, витрачає аліменти не на утримання дитини, до суду заявником не надано.
Наявність між учасниками наказного провадження спору щодо утримання малолітньої доньки та її проживання не усуває обов'язку, визначеного у СК України, щодо утримання дитини.
За таких обставин, враховуючи те, що у заявника є обов'язок щодо сплати аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а надані заявником докази не можуть бути розцінені судом як беззаперечні підстави для визнання оспорюваного судового наказу таким, що не підлягає виконанню, суд вважає заяву такою, що є недоведеною та задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 353-355, 432 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду у порядку і строки, передбачені ст. ст. 354-355 ЦПК України з урахуванням особливостей, передбачених п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Суддя Наталія ПЕТРИШИН