Справа № 554/215/26
Провадження № 2-о/161/340/26
14 травня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Вегери Д.В.,
з участю представників заявника - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи - Срібної Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: що на момент його народження його матір була громадянкою України та про визнання його громадянином України, а також про зобов'язання ДМС України видати паспорт громадянина України на його ім'я.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2026 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами окремого провадження і справу призначено до розгляду.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заяву слід залишити без розгляду з наступних підстав.
Згідно із статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і мета - встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу не є вичерпним.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних органів чи установ за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 755/13027/18 (провадження № 61-3297св19).
Проте, зі змісту заяви вбачається, що заявник просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановлення факту, що на момент його народження його матір ОСОБА_4 була громадянкою України та про визнання його громадянином України, а також про зобов'язання ДМС України видати паспорт громадянина України на його ім'я.
Разом з тим, як слідує із письмових пояснень представника управління ДМС України в Полтавській області та наданих роз'яснень заявнику, викладені юридичні факти не підлягають розгляду та встановленню в порядку окремого провадження. При цьому, вимога заявника про зобов'язання видати йому паспорт України також не визнається УДМС, а тому суд вважає, що заява підлягає залишенню без розгляду відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України.
Аналогічні роз'яснення викладені і у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де роз'яснено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
А тому, враховуючи, що під час розгляду даної справи у порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, з'ясовано наявність спірних відносин, які можуть бути вирішені лише в порядку позовного провадження, то суд приходить до висновку про необхідність залишення заяви без розгляду.
Керуючись ч. 6 ст. 294 ЦПК України суд, -
Заяву ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_3 право на звернення до суду з позовом на загальних підставах.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк