01 травня 2026 рокуСправа №160/28994/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді запиту ОСОБА_1 від 15.08.2025 року, у не повідомленні ОСОБА_1 у письмовій формі про результати розгляду запиту, його задоволенні чи відмові у його задоволенні, посилаючись на законні підстави такої відмови, та у не наданні ОСОБА_1 до теперішнього часу запитуваної інформація та документів стосовно її сина ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути запит ОСОБА_1 про надання інформації та документів від 15.08.2025 року, повідомити ОСОБА_1 у письмовій формі про результати розгляду запиту, його задоволенні чи відмові у його задоволенні, посилаючись на законні підстави такої відмови, та надати ОСОБА_1 запитувану інформацію та документи стосовно її сина ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне. Син позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записом у військовому квитку. Враховуючи те, що син позивача помер під час проходження військової служби, з метою отримання соціальних пільг та відповідних грошових виплат у позивача виникла необхідність у спрямування до відповідача запиту. 15.08.2025 року, засобами поштового зв'язку позивачем через свого представника Смушкова А.П, до відповідача, спрямовано запит про надання інформації та документів відносно сина позивача. Відповідно до тренінгу перевірки поштового відправлення № 5000800082925, відповідач отримав запит ще 18.08.2025 року, однак відповіді на запит станом на день звернення до суду з цим позовом відповідач не надав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/28994/25, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
10.11.2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами з огляду на наступне. Представник позивача надіслав запит від 15.08.2025 року з копіями документів за адресою військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), однак, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, особовий склад військової частини НОМЕР_1 (зокрема, діловодство та юридична служба) перебуває у районі проведення воєнних (бойових) дій та бере участь в захисті територіальної цілісності, незалежності України у Донецькій області, наслідком чого у військової частини НОМЕР_1 є певні об'єктивні обмеження пов'язані з фактичним надходженням до посадових осіб військової частини НОМЕР_1 поштової кореспонденції та її відправленням, що ускладнює, а інколи унеможливлює, дотримання встановлених строків. З отриманням запиту представника позивача від 15.08.2025, відповідачем встановлено, що ксерокопії доданих до запиту документів не засвідчені у встановленому порядку, що в свою чергу унеможливлює встановлення достовірності вказаних документів (у тому числі довіреності ОСОБА_3 на представлення інтересів ОСОБА_1 ). Враховуючи важливість обставин та інформації зазначених у запиті представника позивача, військовою частиною НОМЕР_1 , з метою перевірки достовірності інформації, за допомогою Системи електронного документообігу (СЕДО) було надіслано запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 (вих.№2088/9102 від 27.09.2025) щодо підтвердження чи спростування факту смерті ОСОБА_4 . Що стосується запиту представника позивача від 15.08.2025, то останньому було надано відповідь на запит за вих.№6216 від 31.10.2025. Таким чином, предмет спору є відсутній. Відповідач зауважує, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №222 від 29.07.2025 ОСОБА_5 з 29 липня 2025 року є безпідставно відсутнім на військовій службі. Лише 31.10.2025 до військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 стосовно ОСОБА_2 (№1397/1327ВихЗПІ від 31.10.2025). Жодних офіційних документів щодо смерті вказаного військовослужбовця до військової частини НОМЕР_1 до 31.10.2025 не надходило, а незасвідчені в установленому порядку ксерокопії документів, які були додані ОСОБА_3 до запиту від 15.08.2025 не можуть вважатись достовірними. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами пункту 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що син позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .
15.08.2025 року з метою отримання соціальних пільг та відповідних грошових виплат, позивачем через свого представника Смушкова А.П, засобами поштового зв'язку за ТТН №5000800082925 до відповідача спрямовано запит про надання інформації та документів відносно сина позивача.
В даному запиті представник позивача просив надати відповідача наступну інформацію: чи проводилось службове розслідування за фактом обставин смерті ОСОБА_2 ; у разі проведення службового розслідування надати копію наказу(розпорядження) про результати службового розслідування; чи приймав ОСОБА_2 безпосередню участь у захисті Батьківщини; якщо ОСОБА_2 приймав безпосередню участь у захисті батьківщини, надати відповідну довідку про таку участь; надати витяг із наказу про виключення ОСОБА_2 зі списків військової частини; надати грошовий та речовий атестати ОСОБА_2 .
Відповідно до тренінгу перевірки поштового відправлення за ТТН №5000800082925 відповідач отримав запит 18.08.2025 року.
Однак, відповіді на запит станом на день звернення до суду з цим позовом відповідач не надав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честі і гідність інших людей.
Згідно статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини 1 статті 13 Закон № 2939-VI).
Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно частин 1, 5 статті 19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до вимог частин 1, 4 статті 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.
Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 22 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Частина 5 статті 6 Закону № 2939-VI встановлює, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Згідно статті 23 Закону № 2939-VI, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 24 Закону № 2939-VI, відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.
Відповідно до матеріалів справи, позивач вважає порушеним своє право на отримання публічної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію.
Так, з огляду на викладене, Закон № 2939-VI визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Під публічною інформацією мається на увазі відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Право на звернення та право на доступ до публічної інформації тісно пов'язані між собою. Право на звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (стаття 3 Закону № 393/96-ВР) до суб'єктів владних повноважень, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 9901/925/18 дійшла висновку, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє. Тобто розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
У постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 420/27593/21 зазначено, що запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститься, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Також Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 420/16094/21 зазначив, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти. Законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов'язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що син позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .
15.08.2025 року з метою отримання соціальних пільг та відповідних грошових виплат, позивачем через свого представника Смушкова А.П, засобами поштового зв'язку за ТТН №5000800082925 до відповідача спрямовано запит про надання інформації та документів відносно сина позивача.
В даному запиті представник позивача просив надати відповідача наступну інформацію: чи проводилось службове розслідування за фактом обставин смерті ОСОБА_2 ; у разі проведення службового розслідування надати копію наказу(розпорядження) про результати службового розслідування; чи приймав ОСОБА_2 безпосередню участь у захисті Батьківщини; якщо ОСОБА_2 приймав безпосередню участь у захисті батьківщини, надати відповідну довідку про таку участь; надати витяг із наказу про виключення ОСОБА_2 зі списків військової частини; надати грошовий та речовий атестати ОСОБА_2 .
Відповідно до тренінгу перевірки поштового відправлення за ТТН №5000800082925 відповідач отримав запит 18.08.2025 року.
Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №222 від 29.07.2025, який було долучено відповідачем до відзиву, ОСОБА_5 з 29 липня 2025 року є безпідставно відсутнім на військовій службі.
27.09.2025 року відповідач засобами Системи електронного документообігу (СЕДО) звернувся з запитом до ІНФОРМАЦІЯ_3 (вих.№2088/9102 від 27.09.2025) щодо підтвердження чи спростування факту смерті ОСОБА_4 .
31.10.2025 року листом за вих. №1397/1327-ВихЗПІ ІНФОРМАЦІЯ_5 було повідомлено відповідача, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у АДРЕСА_2 .
31.10.2025 року відповідачем за вих. №6217 було направлено представнику позивача відповідь на запит ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується ТТН № 8411600119019 та отримано представником позивача 10.11.2025 року, що вбачається з трекінгу АТ «Укрпошта».
З відповіді відповідача на адвокатський запит вбачається, що запитувані документи та інформація містять конфіденційну і службову (не публічну) інформацію, однак, додані до запиту ксерокопії документів - не засвідчені в установленому порядку, що унеможливлюють перевірити їх достовірність в тому числі і повноваження представника Гужвій Галини Вікторівни. При цьому важливо врахувати, що з метою перевірки зазначених у запиті обставин та інформації, військовою частиною НОМЕР_1 за допомогою Системи електронного документообігу (СЕДО) 27.09.2025 було за вих.№2088/9102 було надіслано запит до ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо підтвердження чи спростування факту смерті ОСОБА_4 , однак станом на 31.10.2025 року жодних офіційних відомостей з приводу смерті зазначеного військовослужбовця до військової частини НОМЕР_1 не надходило. З огляду на вищенаведене повідомлено, що позивач вправі подати відповідний запит з долученням документів або завірених в установленому порядку копій таких документів, що підтверджуватимуть достовірність повноважень представника та викладених обставин. Після надходження запиту (з документами, або завіреними установленому порядку документами) військовою частиною НОМЕР_1 , такий буде розглянуто та надано відповідь у строки та порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суд зазначає, що нормативне визначення терміну інформація міститься в Законі України «Про інформацію», у статті 1 якого вказано, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Суд не вбачає порушень прав позивача у ненаданні відповіді на його звернення, внаслідок чого суд доходить висновку про відсутність заподіяння позивачеві моральної шкоди.
Суд зауважує, що відповідачем надано повні, змістовні та логічні пояснення на підтвердження своєї позиції.
Доводи позивача суд відхиляє, оскільки вони неконкретизовані, не містять зауважень щодо наданих відповідачем пояснень та документів, та зводяться до цитування норм законодавства та вільного їх трактування.
Крім того, з матеріалів справі вбачається надання відповіді військовою частиною НОМЕР_1 від, яке було відправлено 03.11.2025 року засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» за ТТН №8411600119019 та відповідно до трекінгу отримано представником позивача 10.11.2025 року.
З огляду на викладене, відповідачем було розглянуто запит представника ОСОБА_1 від 15.08.2025 року та надано змістовну відповідь.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
У той же час, частина 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, із врахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивача звільнено від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на підставі ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року.
Відповідно до ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог питання про розподіл понесених позивачем судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна