Справа № 760/24593/14-кГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4024/2026Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
12 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого, захисника та прокурора на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грузина, громадянина України, уродженця Грузії м. Цхакая, із середньою спеціальною освітою, що зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Ленінського районного судум. Полтави від 17.04.2024 до семи років позбавлення волііз конфіскацією всього належного майна,
засуджено за ч.1 ст.187 КК України до 5 років позбавлення волі; за ч.5 ст. 27 ч.1 ст.358 КК України призначено покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 850 грн.; за ч.4 ст.358 КК України призначено покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 510 грн.На підставі ч.5 ст. 74та ст.49 КК України звільнено від призначених покарань за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань призначених цим вироком та вироком Ленінського районного судум. Полтави від 17.04.2024 визначено остаточне покарання у виді 8 роківта 8 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна. Зараховано на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIII) строк попереднього ув'язнення з 19 вересня 2014 р. по 13 січня 2015 р. включно, із розрахунку: один день попереднього ув'язнення прирівнюєтьсядо двох днів позбавлення волі. Зараховано на підставі ч.5 ст.72 КК України(в редакції Закону №2046-VIII) відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 17.04.2024 строк попереднього ув'язнення, починаючи з 14 вересня 2018 р. до набрання даним вироком законної сили із розрахунку день за день.Вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
За вироком суду ОСОБА_9 приблизно в середині червня місяця 2013 року в денний час доби, перебуваючи в м. Києві, маючи протиправний умисел на пособництво у підробленні паспорта громадянина України, яке видається та посвідчується державною установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і яке надає право або звільняє від обов'язків, з метою його використання у злочинній діяльності та уникнення кримінальної відповідальності, надав невстановленій слідством особі фотографію з власним зображення, щоб дана особа використовуючи фотографію ОСОБА_9 підробила для нього паспорт громадянина України. Після чого, приблизно в кінці червня місяця 2013 року, в невстановленому слідством місці, невстановлена слідством особа, шляхом вклеювання фотографії з зображенням ОСОБА_9 , підробила паспорт громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий Гребінківським РВ ГУМВС України в Полтавській області 25.05.2009 року та передала ОСОБА_9 , з метою його подальшого використання.
Крім цього, 18.09.2014 року, приблизно о 03 годині 30 хвилин, ОСОБА_9 , перебуваючи в кіоску №24, який знаходиться в підземному пішохідному переході по вул. Урицького, що в Солом'янському районі м. Києва, розпивав спиртні напої з потерпілою ОСОБА_11 . В ході розпиття спиртних напоїв, ОСОБА_9 побачив золоті вироби та інші матеріальні цінності у ОСОБА_11 та в цей момент вирішив заволодітиїї майном.
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, направлений на скоєння нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, з корисливих мотивів, з метою збагатитися за рахунок чужого майна, ОСОБА_9 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи поряд із потерпілою ОСОБА_11 , несподівано для останньої, наніс два удари рукою стиснутою в кулак в область обличчя потерпілої, чим заподіяв останній фізичного болю. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_9 , з метою подолати опір потерпілої, зв'язав останній руки пластиковим хомутом та приставив до її шиї предмет схожий на ніж із загостреним лезом. В подальшому, ОСОБА_9 , залякуючи потерпілу застосуванням леза та погрозою заподіяння тілесних ушкоджень, яка сприймала реальність загрози застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, подолав волю останньої. Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_9 , протиправно відкрито заволодів майном ОСОБА_11 , а саме: двома золотими сережками вагою 6 гр., 585 проби, вартістю 4200 грн., каблучкою з золота «Маркіз», вагою 6 гр., 585 проби, вартістю 4200 грн., каблучкою з золота у формі серця з камінцем синього кольору, вагою 2 гр., 585 проби, вартістю 1500 грн., каблучкою з золота у формі хвилі, вагою 2 гр., 585 проби, вартістю 1500 грн., мобільним телефоном марки «Нокіа Н306», вартістю 900 грн. із двома сім-картками операторів мобільного зв'язку «Київстар» а.н. НОМЕР_3 та «Лайф» а.н. НОМЕР_2 , на рахунках яких грошей не було та сім-картки матеріальної цінності не представляють, а також грошима в сумі 1636 грн.
Заволодівши майном потерпілої, ОСОБА_9 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
В результаті злочинних дій, ОСОБА_9 , потерпілій ОСОБА_11 спричинені матеріальні збитки на загальну суму 13936 гривень.
Крім цього, 19.09.2014 року приблизно о 23 годині 20 хвилин, ОСОБА_9 , перебував на території вокзального комплексу ст. Київ - Пасажирський, що в Солом'янському районі міста Києва. Під час перевірки працівниками міліції документів, що підтверджують особу, на причетність до скоєння розбійного нападу, яке мало місце 18.09.2014 року приблизноо 03 годині 30 хвилин, в кіоску №24, який знаходиться в підземному пішохідному переході по вул. Урицького, що в Солом'янському районі м. Києва, останній з метою ухилення від кримінальної відповідальності пред'явив о/у ОПС ЛВ на ст. Київ-Пасажирський ОСОБА_12 завідомо підроблений паспорт громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий Гребінківським РВ ГУМВС України в Полтавській області 25.05.2009 року, з вклеєною фотографією з власним зображенням, тим самим використав завідомо підроблений паспорт громадянина України. В подальшому, ОСОБА_9 , о 23 год. 30 хв. 19.09.2014 року було затримано в порядку ст. 208 КПК України по підозрі у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України та проведені слідчі дії, в ході яких останній пред'являв вищезазначений паспорт та називався ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після чого, ОСОБА_9 , було поміщено до ITT ЛВ на ст. Київ-Пасажирський з паспортом гр. України на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підроблення якого викрито не було. В ході зібрання анкетних даних на ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 22.09.2014 року було викрито факт використання завідомо підробленого вищевказаного паспорта, громадянином ОСОБА_9 та в присутності понятих в приміщенні ITT ЛВ на ст. Київ- Пасажирський паспорт гр. України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було вилучено працівниками міліції.
Згідно висновку експерта № 400 від 26.09.2014 в наданому на дослідження паспорті громадянина України: НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий Гребінківським РВ ГУМВС України в Полтавській області 25.05.2009 року проводилась заміна фотокартки на 1-й сторінці, яких-небудь інших ознак технічної підробки (підчистка, дописка, травлення, змивання, заміна аркушів) дослідженням не встановлено.
Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_9 здійснив пособництво в підробленні паспорту громадянина України, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такий документ і яке надає права або звільняє від обов'язків з метою його використання, тобто кримінальне правопорушення, передбаченеч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України.
Крім того, своїми злочинними умисними діями, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КК України.
Крім того, своїми умисними протиправними діями, ОСОБА_9 вчинив використання завідомо підробленого документа, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок в частині призначеного покарання за ч.1 ст.187 КК України та в частині часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 17.04.2024 скасувати. Ухвалити в даній частині новий вирок, яким призначити покарання за ч.1 ст.187 КК України строком на 4 роки позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 17.04.2024 визначити остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі та
-зарахувати строк попереднього ув'язнення за період (період вказанийу довідці) з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.
- зарахувати строк попереднього ув'язнення за період з 18 квітня 2024 року по 26 червня 2024 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.
- зарахувати строк попереднього ув'язнення за період з 26 червня 2024 року до дати набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, судом не в повній мірі враховано тяжкий стан здоров'я, зокрема наявності у нього тяжких хвороб, таких як кардіосклероз, атеросклетична хвороба, гіпертонічна хвороба другої стадії, ризик високий, хронічний холецистопанкреатит в стадії ремісії, хронічний цистит в стадії ремісії, цистома, функціонуюча цистома, кіста лівої нирки з підозрою на рак, хронічний лівобічний пієлонефрит в стадії ремісії.
Крім того, судом не враховано як пом'якшуючу покарання обставину те, що він щиросердно визнав свою вину в інкримінованих злочинах, вважає недоцільним дослідження доказів, зокрема допиту свідків, понятих, потерпілої, а також з метою пришвидшення розгляду даної справи відмовився від перекладача з грузинської на українську мову, який був призначений і брав участь в судових засіданнях до кінця 2023 року.
Зазначає, що навіть прокурор в судових дебатах просив врахувати як пом'якшуючу обставину щире каяття та призначити остаточне покаранняз урахуванням вироку Ленінського районного суду м. Полтави у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі, проте суд вирішив значно погіршити становище обвинуваченого у порівнянні з позицією представника органу державного обвинувачення.
Також зазначає, що судом не в повній мірі застосовано положення ч.5 ст.72 КК України, зокрема, не враховано строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, за той період, коли ОСОБА_9 брав участь в судових засіданнях з розгляду даної справи у 2017 році, а також не пораховано з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі за періодз 18 квітня 2024 року по 26 червня 2024 року, тобто з моменту вступу в законну силу вироку Ленінського районного суду м. Полтави до винесення вирокупо даній справі.
Звертає увагу на порушення судом першої інстанції вимог п. 2 ч.4 ст.374 КПК України, оскільки суд не обрав йому запобіжний захід до набрання чинності даним вироком. Проте, враховуючи, що обвинуваченому призначено покарання у вигляді позбавлення волі, він продовжує перебуватив установі попереднього ув'язнення, тому вважає, що йому також має бути перераховано строк з моменту ухвалення оскаржуваного рішення (26 червня 2024 року) до набрання законної сили даним вироком суду з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення полі.
Зазначає, що, в порушення вимог ст. 376 КПК України, дане судове рішення було проголошено без його участі та йому не було негайно вручено копію даного вироку.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок в частині призначення покарання за ч.1 ст.187 КК України, в частині часткового складання покарань призначених цим вироком та вироком Ленінського районного суду міста Полтави від 17.04.2024, а також в частині зарахування на підставі ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону№ 2046-VIІ) відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Полтавивід 17.04.2024 ОСОБА_9 строку попереднього ув'язнення, починаючиз 14 вересня 2018 р. до набрання даним вироком законної сили із розрахунку: день за день, скасувати. Постановити в даних частинах новий вирок, яким зарахувати ОСОБА_13 строк попереднього ув'язнення за період з 18 квітня 2024 року до дати набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час допиту обвинуваченого стосовно вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, суд обмежився лише тим, що уточниву обвинуваченого, чи визнає він себе винним у вчинені кримінального правопорушення за обставин, що вказані в обвинувальному акті., а з'ясувань всіх обставин вчинення кримінального правопорушення,його об'єктивних та суб'єктивних ознак, судом першої інстанції не проводилося. Зокрема, суд не з'ясував час, місце вчинення кримінального правопорушення, мотиви, якими керувався обвинувачений при вчиненні злочину, не з'ясував правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин і того, чи немає сумніву в добровільності його позиції, а також не встановив подальші дії обвинуваченого спрямовані на збут майна, тощо.
Звертає увагу на те, що обвинуваченому взагалі не було обрано запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Крім того, суд, застосувавши часткове складання покарань призначених даним вироком та вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 17.04.2024, який набрав законної сили 18.05.2024, зарахував на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 2046-VІІІ) відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 17.04.2024 строк попереднього ув'язнення, починаючи з 14 вересня 2018 р. до набрання даним вироком законної сили із розрахунку: день за день. Але це суперечить сталій практиці Верховного суду, відповідно до якої не будь-який час перебування особи у слідчому ізоляторі чи іншому місці попереднього ув'язнення може бути зараховано відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України. Такий строк тримання може бути зараховано лише в межах того самого кримінального провадження, у якому до особи було застосовано попереднє ув'язнення.
Таким чином, зазначає, що суд не мав права застосовувати в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12014100140000586 від 19.09.2014 строк попереднього ув'язнення по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за №12018170120000257 від 01.09.2018, адже такий строк попереднього ув'язнення вже було зараховано у вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 17.04.2024, який вже набрав законної сили.
Вважає, що при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, судом не в повній мірі враховано тяжкий стан здоров'я обвинуваченого, зокрема не враховано наявність тяжких хвороб, таких як: кардіосклероз, атеросклетична хвороба, гіпертонічна хвороба другої стадії ризик високий, хронічний холецистопанкреатит в стадії ремісії, хронічний цистит в стадії ремісії, цистома, функціонуюча цистома, кіста лівої ниркиз підозрою на рак, хронічний лівобічний пієлонефрит в стадії ремісії.
Вказує, що призначення занадто суворого остаточного покарання за сукупністю вироків у розмірі 8 років та 8 місяців позбавлення волі фактично завдає фізичних стражданьі є катуванням для особи в такому віці та стані здоров'я.
Судом також не враховано, як пом'якшуючу покарання обставину, щиросердне визнання ОСОБА_9 своєї вини в інкримінованих йому злочинах, сприяння в якнайшвидшому судовому розгляді справи, адже обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів, зокрема допиту свідків, понятих, допиту потерпілої, а також з метою пришвидшення судового розгляду даної справи відмовився від перекладача з грузинської на українську мову, який був йому призначений і брав участь в судових засіданнях до кінця 2023 року.
При цьому, прокурор, в судових дебатах, також просив врахувати, як пом'якшуючу обставину щире каяття та призначити остаточне покарання з урахуванням вироку Ленінського районного суду м. Полтави у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі.
Зазначає, що 18.05.2024 року, набрав законної сили вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 17.04.2024 і засуджений ОСОБА_9 , мав бути етапований для відбуття покарання за даним вироком. Однак, враховуючи той факт, що Солом'янським районним судом міста Києва, було призначено на 20.05.2024 року, судове засідання (як планувалось, із постановленням вироку) в даній справі, обвинувачений продовжував залишатися в установі попереднього ув'язнення. Судове засідання 20.05.2024 було відкладено на 25.06.2024 року та ОСОБА_9 весь цей час продовжував залишатися в установі попереднього ув'язнення - Полтавській установі виконання покарань №23 на яку судом було покладено обов'язокпо забезпеченню участі обвинуваченого в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Проте, суд першої інстанції даного факту до уваги не прийняв і не в повній мірі застосував положення ч.5 ст.72 КК України, а саме: не врахував обвинуваченому строк попереднього ув'язненняз розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, за період з 18.04.2024 (тобто з моменту вступу в законну силу вироку Ленінського районного судум. Полтави) по день набрання законної сили вироком у даній справі.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок змінити в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити ухвалу, якою ОСОБА_9 на підставі ч.2 ст.49 КК України звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбаченихч.5 ст.27 ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, кримінальне провадження в цій частині закрити. За ч.1 ст.187 КК України вважати ОСОБА_9 засудженим до п'яти років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання з покаранням, призначеним вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 17.04.2024, вважати ОСОБА_9 засудженим до остаточного покарання у виді 8 років та 8 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.
В обґрунтування апеляційної скарги не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення і правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що відповідно до оскаржуваного вироку, кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України ОСОБА_9 вчинив у червні 2013 року, а кримінальне правопорушення, передбаченеч.4 ст.358 КК України ОСОБА_9 вчинив у вересні 2014 року.
Вказує, що згідно положень п.2 ч.1 ст.49 КК України, строк давності притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні проступки - 3 роки (червень 2016 року та вересень 2017 року відповідно). Проте, перебіг давності зупинявся через те, що ОСОБА_9 двічі оголошувався судом в розшук (з 15.10.2015 по 22.04.2016, з 03.10.2016 по 24.09.2018). Таким чином, загальний (5-річний) строк давності сплинув раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
Зазначає, що станом на червень 2024 року передбачений ч.2 ст.49 КК України загальний (недиференційований) 5 річний строк притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних проступків у 2013 році та 2014 роках сплинув, а тому, суд помилково призначив покарання ОСОБА_9 за проступки, а потім звільнив від покарання на підставі ч.5 ст.74 та ч.1 ст.49 КК України.
В доповненнях до апеляційної скарги прокурор просить вирок стосовно ОСОБА_9 скасувати в частині визнання винуватим та призначення покарання за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України та звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, кримінальне провадження в цій частині закрити.
Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч.1 ст.187 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання з покаранням, призначеним вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 17.04.2024, до остаточного покарання у виді 8 років та 8 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, та на підставі п. 13 ст. 67 КК України визнати обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_9 вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що імперативний обов'язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.
Вказує, що на час ухвалення судом першої інстанції вироку відносно ОСОБА_9 10.05.2024 року закінчилися строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України, проте суд не роз'яснив обвинуваченому його право заявити клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ст.49 КК України в порядку, передбаченому КПК, і що таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.285 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Отже, приймаючи рішення, суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, що потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Звертає увагу на те, що суд першої інстанції у вироку зазначив, що «обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено», однак, судом у вироку згідно викладених встановлених фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення зазначено, що 18.09.2014 ОСОБА_9 розпивав з потерпілою ОСОБА_11 спиртні напої та під час вчинення розбійного нападу знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
Вказує, що, відповідно до вимог п.13 ст.67 КК України необхідно визнати вчинення ним кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння обставиною, що обтяжує покарання винного.
До початку апеляційного розгляду захисник та обвинувачений відмовилися від апеляційних скарг, їх відмови прийняті судом.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, захисника, який частково підтримав апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги в частині неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону є слушними.
Положеннями ч. 1ст. 49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули: 1) два роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, 2) три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення не тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого, крім випадків передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 4) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 та ч.4 ст.358 КК України, є кримінальними проступками , за які передбачене максимальне покарання у виді обмеження волі на строк до двох років.
Відповідно до вимог п.2 ч.1ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_9 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, вчинив у червні 2013 року, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, - у вересні 2014 року.
Проте перебіг давності зупинявся через те, що ОСОБА_9 двічі оголошувався судом в розшук а саме із 15.10.2015 по 22.04.2016 року та 03.10.2016 по 24.09.2018 року.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - 5 років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло 15 років.
Станом на червень 2024 року передбачений ч. 2 ст. 49 КК України загальний 5 річний строк притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних проступків у 2013 та 2014 роках сплинув.
Відповідно до вимог ч.ч.2,3 ст.285 КПК України особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення, також підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Проте, судом першої інстанції вимоги вказаних правових норм не дотримані , що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27 ч.1 ст. 358 КК України та ч.4 ст.358 КК України.
Під час апеляційного розгляду на виконання вимог кримінального процесуального закону судом були роз'яснені обвинуваченому право на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.2 ст.49 КК України та право заперечувати проти такого звільнення.
Обвинувачений ОСОБА_9 заявив відповідне клопотання та надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України та ч.4 ст.358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
За таких обставин , за правилами ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції має скасувати вирок в частині засудження ОСОБА_9 за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України та ч.4 ст.358 КК України та закрити кримінальне провадження.
Крім того, доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність не зазначення судом у вироку обставиною, що обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, є слушними.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання визнається вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
Як вбачається з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, кримінальне правопорушення , передбачене ч.1 ст.187 КК України, ОСОБА_9 вчинив у стані алкогольного сп'яніння і зазначена обставина не заперечується обвинуваченим.
Однак, судом першої інстанції у вироку вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 у стані алкогольного сп'яніння безпідставно не визнано обставиною, що обтяжує його покарання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України , вирок суду першої інстанції у цій частині скасувати та закрити кримінальне провадження, а в частині засудження ОСОБА_9 за ч.1 ст.187 КК України змінити, визначивши обставиною, яка обтяжує його покарання, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Керуючись ст.ст.404,405,407,417,419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року в частині засудження ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України скасувати.
На підставі ч.2 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст. 358 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
На підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України щодо ОСОБА_9 закрити.
Вважати обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, у стані алкогольного сп'яніння.
В іншій частині вирок залишити без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - у той же строк з дня отримання її копії .
Суддя: Суддя: Суддя: