про залишення позову без розгляду
Справа № 495/2472/25
Номер провадження 2/495/1609/2026
28 квітня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Гелла С.В.,
за участю секретаря судового засідання Дущенко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
встановив:
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження; витребувано у позивача ОСОБА_1 оригінал боргової розписки від 15.07.2024 року написану ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.01.2026 відкладено судове засідання; визнано обов'язковою явку позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 .
Виклик у засідання учасників справи здійснено за адресами, вказаними у матеріалах справи.
Позивач та відповідач про дату, час і місце судового засідання двічі поспіль були повідомлені належним чином, однак у судове засідання повторно не з'явилися.
20.04.2026 позивач на адресу суду направив заяву про розгляд справи без його участі, що свідчить про обізнаність, щодо розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши питання про залишення заяви без розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про залишення заяви без розгляду з наступних підстав.
За змістом статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Згідно з вимогами частини 6 статті 128 ЦПК України судові повістка надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи.
Суд направляє судові повістки-повідомлення учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про до ставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Відповідно до положень статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Суд також враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54; «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З матеріалів справи не вбачається, що позивач та відповідач були позбавлені права отримувати у суді інформацію про рух справи, тощо.
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Отже сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд зазначає, що можливість сторони дізнатись про стан відомого їй судового провадження залежить від волевиявлення самої сторони, тобто має суб'єктивний характер.
З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач про дату, час і місце судових засідань, призначених на 03.03.2026, 28.04.2026 були належним чином повідомлені.
Судом встановлено, що неявка у судові засідання позивача та відповідача належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання є повторною, а тому суд розцінює такі дії як втрату зацікавленості в кінцевому результаті розгляду справи й переслідуванні мети - максимально сприяти у розгляді справи, внаслідок чого суд позбавлений змоги належним чином здійснити розгляд справи у визначений процесуальним законом строк.
Підстав для відкладення судового засідання, передбачених статтею 223 ЦПК України, суд також не вбачає.
Відповідно до вимог частини 5 статті 223, пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Відтак, норми частини 5 статті 223 та пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, є саме повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
Аналогічний висновок неодноразово викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956св22), від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) та від 10 лютого 2022 року в справі № 756/16448/18 (провадження № 61-16720св20).
Правове значення в такому випадку має лише факт належного повідомлення позивача про день та час судового засідання, повторний характер неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Незважаючи на заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, оскільки за станом здоров'я не може приймати участь у справі, суд звертає увагу, що з метою отримання безпосередніх пояснень від позивача та відповідача було постановлено ухвалу про визнання їх явки обов'язковою.
Окрім того, до вказаної заяви не було долучено доказів, які б підтверджували неможливість прибути у судове засідання та надати пояснення у справі та витребувані судом докази, про що зазначено в ухвалі суду від 11 квітня 2025 року.
Суд звертає увагу, що позивачу було роз'яснено наслідки неподання з неповажних причин у встановлений судом строк витребуваних доказів, а саме оригінал боргової розписки від 15.07.2024 року складену ОСОБА_2 .
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивач та відповідач, будучи двічі поспіль належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, повторно у судові засідання не з'явились, суд дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, підлягає залишенню без розгляду, на підставі частини 5 статті 223, пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику про його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.
В силу положень пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» судом не повертається позивачу сплачена ним при зверненні до суду сума судового збору.
Одночасно із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на машиномісце №62/3 за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 21.05.2025 задоволено заяви про забезпечення позову; накладено арешт на:машиномісце №62/3 за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно з ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Отже, питання скасування забезпечення позову суд може одночасно вирішити з питанням залишення позову без розгляду.
Стаття 261ЦПК України передбачає,що ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення,якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
На підставі вищенаведеного, оскільки позов залишено без розгляду ухвала суду від 21.05.2025 про забезпечення позову підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 44,128,130,211,223,247,258-261,353 ЦПК України, суд, -
постановив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, залишити без розгляду.
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.05.2025 у вигляді накладення арешту: машиномісце №62/3 за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 .
Роз'яснити позивачу, що в силу положень частини 2 статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.
Суддя С.В. Гелла