про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
15 травня 2026 рокуСправа № 495/5367/25
Номер провадження 1-кп/495/226/2026
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025000000000236 від 24 березня 2025 року щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення працював на посаді в.о керівника МЦ «Благоустрій» Білгород-Дністровської міської ради, одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина 2015 року народження, не депутата, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025000000000236 від 24 березня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
24.04.2026 на адресу суду надійшло клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_4 .
З клопотання вбачається, що правова кваліфікація кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_4 , ч. 3 ст. 369-2КК України, а саме пропозиція, обіцянка здійснити вплив за умови надання неправомірної вигоди та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
28.05.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Запоріжжя, Запорізької області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , громадянину України, раніше не судимому,відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозруу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Таким чином, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, інші заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 2 ст. 131КПК України, а також більш м'які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст.176КПК України, є недостатніми для забезпечення досягнення дієвості цього провадження, а також забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та для запобігання ризикам, зазначеним у ч. 1 ст.177 КПК України.
При визначенні обґрунтованості підозри та відповідно обвинувачення необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні прийнятому у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, ЄСПЛ зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Від сукупності обставин справи залежить, що саме можна вважати обґрунтованою підозрою. При цьому така підозра не може ґрунтуватися лише на тому, що особа вчинила в минулому правопорушення, навіть аналогічне. Таким чином, підозра буде вважатися обґрунтованою лише у випадку, коли вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням. Це означає, що у слідчого мають бути докази, які вказують на причетність особи до вчинення кримінального правопорушення (показання свідків, потерпілих, речові докази, протоколи слідчих дій тощо).
Проведеним досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні об'єктивно встановлено, що згідно з ч. 2 ст. 177КПК України наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_7 тяжкого злочину, яку повідомлено на підставі зібраних у ході досудового розслідування достатніх доказів, а також ризики, які виправдовують продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього ОСОБА_8 на період доби.
Наявними ризиками в даному кримінальному провадженні, які дають достатні підстави вважати, що відносно ОСОБА_9 неможливо застосувати жоден із більш м'яких запобіжних заходів, як домашнього арешт на період доби є:
- згідно з п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від слідства та суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисний злочини, які відповідно до
ст.12 КК України є тяжкими та за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
На думку сторони обвинувачення є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується матеріалами досудового розслідування. Обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними у кримінальному провадженні особами у якості свідків.
Крім того, з матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_4 підтримує особисті контакти з окремими працівниками правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування, що свідчить пронаявність у нього потенційної можливості впливати на свідків у кримінальному провадженні, утому числічерез посередництво третіх осіб, з метою уникнення кримінальноївідповідальності.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст.224 КПК України).
При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків, експертів, спеціалістів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
- згідно з п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити нові кримінальні правопорушення.
Беручи до уваги вказані обставини та особу ОСОБА_4 , у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_4 , може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Крім того, з урахуванням характеру інкримінованого ОСОБА_4 злочину у сфері корупції, сторона обвинувачення вважає наявними додаткові підстави для висновку про існування ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Так, встановлено, що ОСОБА_4 у щорічних деклараціях за 2021 та 2022 роки, поданих відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції», зазначив належний йому на праві власності транспортний засіб RENAULT TRAFIC, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 . Водночас у наступних деклараціях, попри фактичне продовження володіння та користування вказаним транспортним засобом, зазначене майно вже не було задеклароване.
Така поведінка може свідчити про навмисне приховування майнової інформації з метою введення в оману органу фінансового контролю та уникнення встановлення реального обсягу майна, що перебуває у власності підозрюваного.
Ураховуючи, що приховування майна в деклараціях є ознакою протиправної поведінки, яка часто супроводжує корупційні злочини, та з огляду на загальну характеристику особи ОСОБА_4 , стороною обвинувачення обґрунтовано вважається, що існує реальний ризик того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може продовжити свою протиправну поведінку та вчинити нові кримінальні правопорушення, зокрема у сфері службової або корупційної діяльності.
Підставою застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арештуна період доби є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрювана особа матиме можливість: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80)11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Таким чином, відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин, тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо обвинуваченого.
Вивченням особи обвинуваченого на даний час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під цілодобовим домашнім арештом, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якогообвинувачується ОСОБА_4 , дані про особу обвинуваченого, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арештуна період доби.
Беручи до уваги наявність вказаних ризиків, сторона обвинувачення приходить до висновку про неможливість запобігти їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
На підставі викладеного, враховуючи наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюстатті 177 КПК України, для їх запобігання, з метою забезпечення виконання підозрюванимпокладених на нього процесуальних обов'язків,
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо клопотання про домашній арешт не заперечував.
Адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав свого підзахисного.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Вислухавши учасників судового провадження, перевіривши клопотання прокурора та обвинувальний акт, суд дійшов наступного всновку.
В силу дії ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такий, як домашній арешт.
Частина 1 статті 181 КПК України вказує, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Окрім того, ст. 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду і оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають лише характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати і мають місце при продовженні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту про що клопоче прокурор в заявленому клопотанні, що може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризику/ризикам, передбачених у п.1, 3, 4, 5, ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про покарання яке передбачає лише позбавлення волі, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочинів, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування; може незаконно впливати на свідків, оскільки обвинуваченому ОСОБА_4 відомі їх анкетні дані та місця проживання, та яких на теперішній час допитано лише на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом обвинуваченого, внаслідок психологічного тиску шляхом погроз або вмовляння, можуть змінити показання, або ухилятись від з'явлення для давання показань; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_4 , матиме можливість ухилення від органів досудового розслідування та суду з метою перешкоджання встановленню всіх об'єктивних обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає вчиненому кримінальному правопорушенню, особі обвинуваченого та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи до суд на першу вимогу.
Враховуючи викладене суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту із покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 181, 186, 194, 196, 331 ч.3, 369-372, 376 ч.2 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у вигляді домашнього арешту із забороною йому залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 в період часу з 22:00 до 06:00 наступної доби, строком на два місяці, тобто до 14.07.2026 включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України такі обов'язки:
п. 1 прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;
п. 2 не відлучатися за межі міста Білгород-Дністровського району Одеської області без дозволу прокурора, суду;
п. 3 повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання/роботи;
п. 4 утримуватися від спілкування зі свідками, а також будь-якими іншими особами щодо обставин, викладених у обвинувальному акті в кримінальному провадженні від 24.03.2025 за №42025000000000236 (крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, суду);
п. 5 здати на зберігання до СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 про наслідки ухилення від покладених на нього обов'язків, а саме у разі їх недотримання або порушення може бути обраний більш жорсткий запобіжний захід. Роз'яснити обвинуваченому положення ч. 5 ст. 181 КПК України, а саме: працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись до житла цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати засоби контролю.
Копію ухвали направити для виконання до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42025000000000236.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та підлягає до негайного виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_10