Справа № 495/4552/25
Номер провадження 2/495/692/2026
22 квітня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Гелла С.В.,
при секретарі судового засідання Дущенко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Приймачук Сергій Іванович до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог, щодо предмета спору служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю,
Приймачук С.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог, щодо предмета спору служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, в якому просить: визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 .
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 28.03.2018 рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, було розірвано. Від спільного шлюбу у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу залишись проживати разом з позивачем. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2018, було вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 930 грн щомісячно, починаючи з 27.03.2018 та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання їх неповнолітнього ОСОБА_3 у розмірі 750 грн, щомісячно, починаючи з 27.03.2018 та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . До вересня 2024 діти проживали разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Ситуація змінилась у вересні 2024, коли відповідач та його товариш ОСОБА_6 увірвались у будинок, де мешкала позивач з дітьми, та вимагали підписати договір про відмову від їх неповнолітніх дітей на його користь, щоб в подальшому здійснити оформлення відстрочки та ухилятись від призову до Збройних Сил України та одночасно ухились від спліти аліментів на користь спільних неповнолітніх дітей. З метою захисту себе та свого сина, позивачка одразу ж викликала поліцію, внаслідок чого відносно відповідача було складено терміновий заборонний припис серії АА№468243, у зв'язку з скоєнням ним домашнього психологічного насильства відносно неї, а також було винесено заборону строком на 10 днів, в будь-яких спосіб контактувати з постраждалою особою. Після завершення процедури оформлення документів з представниками поліції, позивач почила шукати вдома свого сина ОСОБА_7 , котрий з приїздом поліції вийшов погуляти та покататись на велосипеді. Втім коли вона вийшла на подвір'я свого будинку то побачила, що представники поліції вже відпустили відповідача і він завантажує велосипед їх сина ОСОБА_7 в багажник свого автомобіля. Одразу після побаченого, позивач викликала поліцію та заявила про викрадення свого сина ОСОБА_7 , внаслідок чого представниками поліції було оформлено відповідну заяву ОСОБА_1 та відібрано у неї пояснення. Оскільки після складання заяви представниками поліції не було вчинено жодних дій з повернення викраденої дитини, відповідачка була вимушено звернутись до Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області із заявою, щодо неналежного виконання працівниками поліції, а також до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, з заявою щодо неправомірних дій ОСОБА_2 , де виклала описане вище в повній мірі. Починаючи з вересня 2024 року і по тепер, спільні діти позивача та відповідача насильно проживають разом з батьком, однак, мати вважає, що проживання молодшого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком не відповідає якнайкращим інтересам дитини, а й більше, негативно впливає на закономірність його розвитку та шкодить психологічному здоров'ю дитини. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в силу ч. З ст. 160 СКУ має право сам визначати з котрим з батьків хоче проживати, то питання щодо визначення його місця проживання не ставиться. Однак, мати вважає, що проживання молодшого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком не відповідає якнайкращим інтересам дитини, а й більше, негативно впливає на закономірність його розвитку та шкодить психологічному здоров'ю дитини, а, отже, Позивач вважає, що місце проживання молодшого сина слід визначити саме з нею. Важливою обставиною, яку слід враховувати при визначенні місця проживання дитини є особистість матері, де варто зазначити, що ОСОБА_1 не має шкідливих звичок, до кримінальної відповідальності не притягувалася, зокрема, до адміністративної відповідальності за статтею 173-1 КупАП (вчинення домашнього насильства) також ніколи не притягувалася, на обліку в психіатра та нарколога не перебуває, що підтверджується Довідкою №70 від «22» травня 2025 року, виданою КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» БДМР та Довідкою №69 від «22» травня 2025 року, виданою КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» БДМР. Зокрема, важливим фактором є і те, що матір має стабільний графік роботи, будучи повністю мобільною, що дозволяє своєчасно реагувати на будь-які ситуації в житті сина, знаходитися поруч та займатися його вихованням. Квартира за адресою: АДРЕСА_2 , в якій станом на сьогодні проживає Позивач та до вересня 2024 року в якій проживали діти, була постійним місцем проживання сім'ї, тому це житло вже є спеціально облаштованим для проживання молодшого сина. Позивач завжди турбувалася про фізичний, духовний, розумовий та емоційний розвиток сина, слідкувала за станом здоров'я, весь вільний час проводила з ним, вони постійно спілкувалися, гралися, читали книжки, дивилися дитячі програми, а малолітній син, в свою чергу, виявляв особливу прихильність до матері. Дані твердження підверджуються характеристикою молодшого сина з Ліцею №1, в якій зазначається, що в період проживання з мамою молодший син ОСОБА_7 характеризувався як з найкращої сторони: був життєрадісним та активним, впевненим у собі хлопчиком з соціальною позицією. ОСОБА_8 вигляд дитини відповідав правилам ліцею, хлопчик гарно навчався і мав здібності до вивчення дисциплін, постійно виконував домашні завдання. Після того, як почав проживати з батьком поведінка ОСОБА_7 змінилася, він став наляканим та засмученим, активність на уроках зникла та успішність сина різко знизилася, почав порушувати дисципліну на уроках. Почав пропускати уроки без поважної причини, а зовнішній вигляд змінився на неохайний, речі, які одягав ОСОБА_7 , стали брудними та з неприємним запахом. Крім того, змінилося ставлення сина до однокласників - з'явилися агресія, бійки та нецензурна лексика. З'явилося багато скарг від батьків однокласників на ОСОБА_7 , більше того, ним була вчинена крадіжка у супермаркеті та затримання поліцією.
Рух справи у суді
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.02.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та її адвокат Кузьменко М.Б. у судове засідання не з'явились, 21.04.2026 надали заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлявся, шляхом направлення судових повісток, причини неявки суду не відомі, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.
Представник тертої особи - без самостійних вимог, щодо предмета спору служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся.
Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Відповідно до ч.1, 2 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи зазначене, суд вважає можливим у даній цивільній справі ухвалити заочне рішення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування
Сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.03.2018, справа №495/1154/18 був розірваний.
Від шлюбу мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06.11.2014, актовий запис №1181 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02.12.2008, актовий запис №71.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2018, було вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 930 грн щомісячно, починаючи з 27.03.2018 та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання їх неповнолітнього ОСОБА_3 у розмірі 750 грн, щомісячно, починаючи з 27.03.2018 та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як зазначає позивачка у позові, ситуація змінилась у вересні 2024, коли відповідач та його товариш ОСОБА_6 увірвались у будинок, де мешкала позивач з дітьми, та вимагали підписати договір про відмову від їх неповнолітніх дітей на його користь, щоб в подальшому здійснити оформлення відстрочки та ухилятись від призову до Збройних Сил України та одночасно ухились від спліти аліментів на користь спільних неповнолітніх дітей. З метою захисту себе та свого сина, позивачка одразу ж викликала поліцію, внаслідок чого відносно відповідача було складено терміновий заборонний припис серії АА№468243, у зв'язку з скоєнням ним домашнього психологічного насильства відносно неї, а також було винесено заборону строком на 10 днів, в будь-яких спосіб контактувати з постраждалою особою.
Після завершення процедури оформлення документів з представниками поліції, позивач почала шукати вдома свого сина ОСОБА_7 , котрий з приїздом поліції вийшов погуляти та покататись на велосипеді. Втім, коли вона вийшла на подвір'я свого будинку то побачила, що представники поліції вже відпустили відповідача і він завантажує велосипед їх сина ОСОБА_7 в багажник свого автомобіля. Одразу після побаченого, позивач викликала поліцію та заявила про викрадення свого сина ОСОБА_7 , внаслідок чого представниками поліції було оформлено відповідну заяву ОСОБА_1 та відібрано у неї пояснення, що підтверджується копією заяви на ім'я начальника Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області.
Оскільки після складання заяви представниками поліції не було вчинено жодних дій з повернення викраденої дитини, відповідачка була вимушено звернутись до Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області із заявою, щодо неналежного виконання працівниками поліції, а також до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, з заявою щодо неправомірних дій ОСОБА_2 , де виклала описане вище в повній мірі. Починаючи з вересня 2024 року і по тепер, спільні діти позивача та відповідача насильно проживають разом з батьком, однак, мати вважає, що проживання молодшого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком не відповідає якнайкращим інтересам дитини, а й більше, негативно впливає на закономірність його розвитку та шкодить психологічному здоров'ю дитини.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в силу ч. 3 ст. 160 СК України має право сам визначати з котрим з батьків хоче проживати, то питання щодо визначення його місця проживання не ставиться.
Як зазначає позивач, вона не має шкідливих звичок, до кримінальної відповідальності не притягувалася, зокрема, до адміністративної відповідальності за статтею 173-1 КупАП (вчинення домашнього насильства) також ніколи не притягувалася, на обліку в психіатра та нарколога не перебуває, що підтверджується Довідкою №70 від «22» травня 2025 року, виданою КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» БДМР та Довідкою №69 від «22» травня 2025 року, виданою КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» БДМР, зокрема, важливим фактором є і те, що матір має стабільний графік роботи, будучи повністю мобільною, що дозволяє своєчасно реагувати на будь-які ситуації в житті сина, знаходитися поруч та займатися його вихованням.
Квартира за адресою: АДРЕСА_2 , в якій станом на сьогодні проживає позивач та до вересня 2024 року в якій проживали діти, була постійним місцем проживання сім'ї, тому це житло вже є спеціально облаштованим для проживання молодшого сина. Позивач завжди турбувалася про фізичний, духовний, розумовий та емоційний розвиток сина, слідкувала за станом здоров'я, весь вільний час проводила з ним, вони постійно спілкувалися, гралися, читали книжки, дивилися дитячі програми, а малолітній син, в свою чергу, виявляв особливу прихильність до матері.
До суду від органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради надійшов висновок №02-32/4330 від 23.10.2025 про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ч.1 ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з положеннями ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Відповідно до ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
У частині 4 статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частина 2).
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду від 14.09.2022 року у справі № 466/1017/20 (провадження № 61-3587св22) зроблено висновок, що «рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
В постанові Верховного Суду від 14.02.2019р. в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
В постанові Верховного Суду від 28.04.2022р. у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21) зроблено висновок, що «при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесів вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини. Колегія суддів зауважує, що сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів».
У статті 19 СК України зазначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Враховуючи викладене, діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для забезпечення його повного гармонійного, духовного, морального і фізичного розвитку, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, та визначити місце проживання дитини разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.4, 12-13, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280-289, 354 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Приймачук Сергій Іванович до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог, щодо предмета спору служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю - задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
третя особа без самостійних вимог, щодо предмета спору - служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, юридична адреса: вулиця Михайлівська, 52, місто Білгород-Дністровський, Одеська область.
Суддя С.В. Гелла