Справа № 495/2370/26
Номер провадження 1-кп/495/494/2026
13 травня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі
головуючої судді ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 (ВКЗ)
захисника ОСОБА_5 (ВКЗ)
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
представників потерпілих адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (ВКЗ), ОСОБА_11 (ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Білгород-Дністровський Одеської області у кримінальному провадженні, зареєстрованому у ЄРДР № 12025160000001236 від 03.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.3 ст.286 КК України клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеськеої області ОСОБА_12 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , та клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, -
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні ЄРДР № 12025160000001236 від 03.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.3 ст.286 КК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб який діє до 24.05.2026 включно.
04.05.2026 до суду надійшло клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_12 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивувала тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, внаслідок чого загинули дві неповнолітні особи, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати іншим чином шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на нього як на обвинуваченого у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу (ризики за пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 КПК України). Вважає, що вказані ризики є вищими у зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану, тому запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
11.05.2026 до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 підтримала клопотання та просила його задовольнити з огляду на наведені в клопотанні мотиви. Проти задоволення клопотаня захисника заперечила.
Захисник ОСОБА_5 у судовому заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, вважав його невмотивованим та необгрунтованим, та підтримав своє клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Зазначив, що ОСОБА_4 одразу після вчинення ДТП залишився на місці пригоди; не чинив опору працівникам поліції; не намагався залишити місце ДТП; надав покази щодо обставин ДТП; не заперечував факт керування транспортним засобом; на вимогу слідчого пройшов огляд з виявлення ознак сп'яніння за результатами якого встановлено, що водій ОСОБА_4 у стані сп'яніння в момент вчинення злочину не перебував. Наведене свідчить про належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 та щире бажання сприяти органам розслідування у встановленні обставин ДТП. ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язви, проживає разом з дружиною та дитиною, за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Відтак вважає недоведеними заявлені прокурором ризики та неможливість застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі. Зазначив про відсутність у обвинуваченого та його родини внести визначену судом суму застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання захисника підтримав та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та представники потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтримали клопотання прокурора та просили відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту. Вважали, що наявний високий ризик переховування обвинуваченим від суду. Адвокат ОСОБА_9 звернув увагу суду на те, що оскільки обвинувачений ОСОБА_4 не позбавлений водійських прав, то існує ризик вчинення ним нового злочину.
Заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши матеріали клопотань та обвинувального акту, суд дійшов такого висновку.
Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
Як встановлено із обвинувального акту та доданих матеріалів, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху та експуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили загибель кількох осіб.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, його зміни чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Аналізуючи положення ст.194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, бо це передбачає оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення остаточного рішення.
Зазначене свідчить про те, що на стадії підготовчого судового засідання суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це кримінальне правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду у майбутньому.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Прокурором доведено, відповідно до ст.194 КПК України, наявність достатніх підстав вважати, що існує передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України ризик, а саме переховуватися від суду.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Разом із тим, ризик незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні та ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зазначені у клопотанні прокурора, суд вважає недоведеними і не бере до уваги, оскільки серед зазначених у реєстрі до обвинувального акту свідків зазначена лише свідок ОСОБА_13 , яка є дружиною обвинуваченого.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином суд до уваги не бере та вважає недоведеним, оскільки такий прокурором не конкретизований.
При обранні (продовженні) запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує тяжкість злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, вік обвинуваченого та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків, стадію судового розгляду, наявність заявлених прокурором ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України.
Згідно із ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. При цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку такого запобіжного заходу та клопопатння захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт суд враховує, що кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, у справі не досліджені докази, свідки та потерпілі судом не допитані, тощо. Також суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого неумисного злочину, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, має на утриманні малолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Одна лише тяжкість кримінального правопорушення не може являтися підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.
Суд враховує вимоги ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку». Також Суд вказав, що п. 3 ст. 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Крім іншого суд враховує правову позицію у рішенні ЄСПЛ по справі «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1(с) Конвенції. Тобто цілодобовий домашній арешт цілком може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою.
Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Тому, обвинуваченому ОСОБА_4 з урахуванням вимог ст. 181 КПК України, слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, -
У задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Клопотання захисника задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці, тобто до 13 липня 2026 року, за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з носінням електронних засобів контролю.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні зобов'язання:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду;
- не відлучатися із місця проживання без дозволу прокурора, суду;
- повідомляти прокурора, суд про зміну місця свого проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у справі;
- здати на зберігання в Білгород-Дністровський РВ ГУНП в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Копію ухвали направити до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області для виконання.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти з залу суду негайно.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її винесення. Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Дата та час проголошення повного тексту ухвали 14.05.2026 о 16.50
Суддя ОСОБА_14