П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29029/25
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
29 квітня 2026 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду повторно надійшла апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 на зазначене рішення, яким задоволено позов. Також апелянтом подано клопотання про поновлення строку, в обґрунтування якого зазначено про відсутність належного фінансування під час первісного звернення.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги (подачі вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням нових обставин).
Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду по справі №640/5955/19 від 04 лютого 2021 року.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
З матеріалів справи вбачається що військова частина вдруге звернулась з апеляційною скаргою апелянт 29 квітня 2026 року, тобто через 4 місяців з дати отримання ухвали про повернення апеляційної скарги. В апеляційній скарзі не має доказів про відсутність належного фінансування з цей період. На виконання ухвали про залишення скарги без руху не надані відповідачем виписки/витяги з виписок що покривають весь період апеляційного оскарження.
За таких обставин відповідачем не доведено факту відсутності у нього належного фінансування протягом усього періоду апеляційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року.
До того ж апелянт не надав суду жодного доказу вчинення ним систематичних дій, направлених на отримання фінансування на оплату судового збору у даній справі.
Таким чином право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/17601/21.
Також апелянт посилався на введення воєнного стану. В свою чергу колегія суддів відхиляє вказані доводи апелянта, оскільки з моменту отримання копії оскаржуваного рішення до подання апеляційної скарги минуло більше 6 місяців, тому загальні посилання на воєнний стан без конкретизації обставин, дат та подій не можуть бути визнані судом, як обставини непереборної сили.
Органи державної влади, державні установи та організації, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання процесуальних обов'язків.
Окрім того, вчасна подача первісної апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до апеляційного суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, установлених процесуальним законом, оскільки в такому випадку порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Той факт, що вдруге апеляційну скаргу подано без зволікань не відміняє того, що первісна апеляційна скарга подана відповідачем без дотримання вимог КАС України щодо сплати судового збору. Тобто, повернення первісної апеляційної скарги пов'язано безпосередньо з діями та поведінкою апелянта.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 160/4585/25 від 25.02.2026 року.
Доречно також звернути увагу на сформований Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 правовий висновок, відповідно до якого встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого законом або судом проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень або судове рішення отримують додаткову легітимність (стабільність) та не передбачатимуть можливості перегляду (скасування), а правові наслідки їх прийняття (вчинення) не будуть відмінені. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, а також судового рішення. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності та об'єктивності, поведінки сторін, значимості справи та її впливу на суспільні відносини і національну безпеку, наявності фундаментальної судової помилки, а також непереборності обставин, що спричинили пропуск строку.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Відповідно п.4 ч.1 ст.299 КАС України, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Таким чином, апелянтом у встановлений судом строк не надано суду жодної поважної підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, тому судова колегія вважає, що недоліки визначені ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2026 року не усунуто, а тому апелянту слід відмовити у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 250, 286, 298, 299, 325, 328, 329 КАС України
Відмовити військовій частині НОМЕР_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту складення судового рішення.
Суддя: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко