П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42150/25
Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,
повний текст судового рішення
складено 23.02.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВЕР КОНСТРАКШН КОМПАНІ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 року апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч.2 ст.298 КАС України, у зв'язку з несплатою судового збору та надано апелянту строк протягом 10 днів з моменту отримання вказаної ухвали суду для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
08.04.2026 року до апеляційного суду надійшло клопотання ГУ ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтована тим, що зважаючи на майновий стан органів ДПС на рахунку за КЕКВ 2800 (за яким здійснюються видатки для сплати судового збору), контролюючий орган позбавлений можливості здійснити оплату судового збору в судових справах (на підтвердження чого надається виписка з рахунку за 05.04.2026 року з Державної казначейської служби), але контролюючий орган зобов'язується здійснити оплату судового збору, внаслідок чого просить продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочити сплату судового збору за подачу даної апеляційної скарги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 року в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, в задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві повернуто апелянтові, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 30.03.2026 року в повному обсязі.
23.04.2026 року ГУ ДПС у м. Києві повторно подало апеляційну скаргу.
Перевіривши апеляційну скаргу подану 23.04.2026 року на відповідність її вимогам КАС України, було встановлено що апеляційна скарга була подана за межами строку, визначеного ч.1 ст.295 КАС України та з порушенням п.1 ч.5 ст.296 КАС України, а саме, апелянтом не було надано суду доказів сплаченого судового збору.
Разом з апеляційною скаргою було подано клопотання про поновлення строку, в якому апелянт зазначав, що в строк, передбачений КАС України, тобто 20.03.2026 року, ним було подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року. Однак, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві в справі №420/42150/25 було повернуто скаржнику, що не позбавляє апелянта на повторне звернення з даною апеляційною скаргою. А тому ГУ ДПС у м. Києві подає повторну апеляційну скаргу та просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 року в задоволенні клопотання про поновлення строку відмовлено, апеляційну скаргу подану 23.04.2026 року залишено без руху на підставі ч.2, ч.3 ст.298 КАС України, у зв'язку з несплатою судового збору та пропуском строку на апеляційне оскарження та надано апелянту строк протягом 10 днів з моменту отримання вказаної ухвали суду для подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з зазначенням підстав пропуску цього строку.
Залишаючи апеляційну скаргу подану 23.04.2026 року без руху, колегія суддів зазначила, що наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави є неповажними, оскільки звернення апелянта с первісною апеляційною скаргою в межах 30-денного строку, встановленого ч.1 ст.295 КАС України, не дає апелянту право звертатися до суду у будь який момент з повторною апеляційною скаргою після повернення первісної апеляційної скарги через несплату судового збору та майже ніж через 2 місяці з моменту винесення оскаржуваного рішення та отримання повного тексту такого рішення.
06.05.2025 року до суду апеляційної інстанції від апелянта надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження.
Так, щодо відстрочення сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік;
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2 ст.8 Закону).
Вказана норма Закону України «Про судовий збір» кореспондується зі ст.133 КАС України, зокрема, ч.1 даної статті передбачає, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Таким чином, клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки ст.8 Закону України «Про судовий збір» передбачено можливість такого відстрочення виключно для фізичних осіб.
В клопотанні про продовження строку на усунення недоліків апелянт зазначив, що зважаючи на майновий стан органів ДПС на рахунку за КЕКВ 2800 (за яким здійснюються видатки для сплати судового збору), контролюючий орган позбавлений можливості здійснити оплату судового збору в судових справах, але контролюючий орган зобов'язується здійснити оплату судового збору, внаслідок чого просить продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Отже, органи ДПС не є розпорядниками коштів і для сплати судового збору вони зобов'язані звернутись до Управлінь Державної казначейської служби України за місцем знаходження.
Колегія суддів вважає наведені вище доводи в клопотанні апелянта про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги неповажними, а недоліки апеляційної скарги не усуненими.
Органи ДПС є державними органами, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, або, як в даному випадку, для продовження терміну усунення недоліків на невизначений строк.
Органи ДПС є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Крім того, ст.44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов'язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Одним із таких процесуальних обов'язків учасників справи є надання особою, яка подає апеляційну скаргу, документа про сплату судового збору (ч.5 ст.296 КАС України), що також вимагалось і в ухвалі П'ятого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху, для чого судом був встановлений строк, упродовж якого відповідачу необхідно було усунути зазначений недолік.
Таким чином, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документу про сплату судового збору, для чого, як особа зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
При цьому, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року по справі Смірнова проти України зазначено, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Разом із тим, повідомлені суду обставини, зокрема про відсутність коштів на розрахунковому рахунку апелянта взагалі не можуть виступати поважними причинами для продовження встановленого судом строку, оскільки згідно висновків ЄСПЛ у справах Рисовський проти України та Лелас проти Хорватії, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору державним органом чи відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain (заява №11681/85) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Колегія суддів наголошує, що матеріали справи також не містять жодних доказів вчинення апелянтом послідовних та регулярних дій з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що апелянт дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у цій справі в найкоротші строки.
Також колегія суддів звертає увагу, що апелянт є державним органом, а тому, посилання на відсутність надходження коштів з бюджету не є достатньою підставою для встановлення суб'єкту владних повноважень додаткового строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги, оскільки обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
Отже, на момент винесення даної ухвали від апелянта до суду не надійшло документу про сплату судового збору.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні апелянт зазначив, що в строк, передбачений КАС України, тобто 20.03.2026 року, ним було подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року. Однак, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві в справі №420/42150/25 було повернуто скаржнику, що не позбавляє апелянта на повторне звернення з даною апеляційною скаргою. А тому ГУ ДПС у м. Києві користуючись своїм правом на повторне звернення до апеляційної інстанції, подає повторну апеляційну скаргу та просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно п.8 ч.2 та п.4 ч.5 ст.296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується; до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 23.02.2026 року згідно довідки Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 року було надіслано ГУ ДПС у м. Києві в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету: 23.02.2026 року о 20:50.
Таким чином, останнім днем для звернення з апеляційною скаргою є 23.03.2026 року.
Отже, апеляційна скарга від 23.04.2026 року була подана з порушення строків на апеляційне оскарження, встановлених ч.1 ст.295 КАС України.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов'язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Одним із таких процесуальних обов'язків учасників справи є надання особою, яка подає апеляційну скаргу, документа про сплату судового збору (ч.5 ст.296 КАС України), що також вимагалось і в ухвалі П'ятого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху, для чого судом був встановлений строк, упродовж якого апелянту необхідно було усунути зазначений недолік.
Таким чином, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документу про сплату судового збору, для чого, як особа зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain (заява №11681/85) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також колегія суддів зазначає, що у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі, що таку апеляційну скаргу подала, жодним чином не впливає на неухильність виконання нею своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, в тому числі пов'язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).
Колегія суддів зазначає, що звернення апелянта с первісною апеляційною скаргою в межах 30-денного строку, встановленого ч.1 ст.295 КАС України, не дає апелянту право звертатися до суду у будь який момент з повторною апеляційною скаргою після повернення первісної апеляційної скарги через несплату судового збору та майже ніж через 2 місяці з моменту винесення оскаржуваного рішення та отримання повного тексту такого рішення.
Отже, колегія суддів зазначає, що строк на апеляційне оскарження було пропущено у зв'язку з неможливістю сплати судового збору вчасно, що не є підставою для поновлення строку, а тому наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави є неповажними.
Апелянт вже посилався на такі самі обставини в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження при поданні самої апеляційної скарги та такі обставини були вже визнанні судом апеляційної інстанції неповажними в ухвалі суду від 27.04.2026 року.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на наведене та викладені вимоги закону, повторна апеляційна скарга була подана поза межами законодавчо встановленого тридцятиденного строку апеляційного оскарження, а апелянтом в строк встановлений ухвалою від 27.04.2026 року не наведено суду поважних та обґрунтованих підстав пропуску такого строку.
За таких обставин, клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги також задоволенню не підлягає.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів на підставі п.4 ч.1 ст.299 КАС України відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.299 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
В задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків - відмовити.
В задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту вручення судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька