П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19551/25
Перша інстанція суддя Тарасишина О.М.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Одеській митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30 травня 2025 року № UA500110/2025/000072/1.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року задоволено позов.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як подані позивачем документи для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, містили розбіжності, а тому заявлена позивачем митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару.
В свою чергу, позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту № 30/04/20-38 від 30 квітня 2020 року, ТОВ «АКВАФРОСТ» ввезено на митну територію України товари та подано до митниці для митного оформлення за електронними митними деклараціями відповідні товари, ціна яких була заявлена за 1 (Основним) методом визначення митної вартості.
Так, для визначення митної вартості за електронними митними деклараціями ТОВ «Аквафрост» надіслало до митниці наступні документи: сертифікат якості, пакувальний лист, рахунок-проформу, рахунок-проформа, рахунок-фактуру, автотранспортну накладну, супровідний документ Т1, міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво, сертифікат з перевезення (походження) товару форми TUR.1, банківські платіжні документи, документ, що підтверджує вартість перевезення, зовнішньоекономічний договір (контракт), договір про надання послуг митного брокера, інформацію про позитивні результати державних видів контролю за принципом «єдиного вікна», декларацію виробника, експортну декларацію, тощо.
Проте, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000072/1 від 30 травня 2025 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості, товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як товариством належним чином підтверджено заявлену митну вартість товарів для здійснення їх митного оформлення за заявленим методом, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно ч. 2 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.
Згідно ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Згідно ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості ввезених ТОВ «АКВАФРОСТ» товарів № UA500110/2025/000072/1 від 30 травня 2025 року.
При цьому, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного рішення митного органу стала наявність розбіжностей у поданих товариством документах, а також їхня недостатність для здійснення митного оформлення товару за визначеним ним методом.
Зокрема, як вбачається із зібраних матеріалів у справі, для митного оформлення ввезеного товариством товару митному органу було надано рахунок-фактури (Invoice) від 23 травня 2025 року № 1003389, відповідно до якого вартість товарів склала 80524,00 дол. США.
У якості умови оплати товару визначено передоплату.
В свою чергу, згідно наданого банківського платіжного документа від 20 травня 2025 року, за товар сплачено 64284,94 дол. США.
У відповідному платіжному документі міститься посилання на рахунок-проформи від 16 травня 2024 року № 103671, відповідно до якого вартість товару вже становить 78922,00 дол. США.
Колегія враховує, що збільшення загальної вартості товару у рахунку-фактури (Invoice), в порівнянні з рахунком-проформою, обумовлено збільшенням кінцевого обсягу замовлення креветки.
Проте, колегія суддів зазначає, що документи, які підтверджують митну вартість товарів, а саме рахунок-фактура (інвойс) та банківський платіжний документ містили очевидну та значну розбіжність, а тому митним органом, відповідно до положень ч. 3 ст. 53 МК України, обґрунтовано витребувано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Проте, згідно наявної відповіді декларанта на запит митного органу, документів та пояснень щодо зазначених розбіжностей не надано.
Додаткових платіжних документів за 2024 рік, на які позивач посилається у своїй позовній заяві, до митного офрмлення та суду також не надано.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що зазначені розбіжності не є підставою для коригування митної вартості ввезеного товариством товару.
Аналогічний висновок щодо того, що розбіжність в умовах та доказах оплати товару, які не підтверджені документально, є підставою для коригування митної вартості товару викладено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2024 року (справа № 380/26554/23).
Крім того, як вбачається із зібраних матеріалів у справі, для митного оформлення ввезеного товариством товару митному органу було надано довідку, що підтверджує вартість перевезення товару від 20 травня 2025 року № 20.05/25-1, відповідно до якої перевізником є ТОВ «ТРАКС ІНТАЙМ». Перевезення товару ТОВ «ТРАКС ІНТАЙМ» здійснювало згідно договору № 20.05/25-1 від 20 травня 2025 року.
З іншого боку, згідно наданої CMR перевізником зазначено вже TRAXINTIME Sp.zo.j., що зареєстровано у м. Перемишль в Польщі.
При цьому, згідно зазначених документів вбачається, що автомобіль та автомобільний причіп, згідно їхніх номерних знаків (співпадають у наданих документах), зареєстровані поза межами України.
Тобто, з наданих до митного оформлення та суду документів вбачається очевидна розбіжність в інформації щодо перевізника товару, що на переконання колегії суддів, надало митному органу право витребувати у декларанта додаткову інформацію та докази щодо вказаних обставин.
Проте, згідно наявної відповіді декларанта на запит митного органу, документів та пояснень щодо зазначених розбіжностей не надано, що мало наслідком коригування митної вартості товару.
З іншого боку, позивачем до суду першої надано пояснення, що укладений між позивачем ТОВ «ТРАКС ІНТАЙМ» договір перевезення вантажів № 20.05/25-1 від 20 травня 2025 року передбачає можливість залучення перевізником третіх осіб для виконання умов договору.
В свою чергу, залучення TRAXINTIME Sp.zo.j., що зареєстровано у м. Перемишль в Польщі, у межах спірних правовідносин відбулось на підставі укладеного TRAXINTIME Sp.zo.j. з ТОВ «ТРАКС ІНТАЙМ» договору № 18/2024 від 01 січня 2024 року.
Проте, колегія суддів зазначає, що з метою підтвердження митної вартості товару, товариство мало обов'язок та можливість повідомити митному органу зазначені обставини та надати відповідний договір № 18/2024 від 01 січня 2024 року.
Проте, як вже зазначалось вище, декларантом проігноровано надану митним органом можливість надати додаткові документи та згідно наявної відповіді декларанта на запит митного органу, документів та пояснень щодо зазначених розбіжностей не надано.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що зазначені розбіжності не є підставою для коригування митної вартості ввезеного товариством товару.
З іншого боку, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що з урахуванням умов поставки товару FCA, способу його перевезення та обсягу, відсутність окремих документів, з яких можливо встановити вартість завантаження товару у автомобіль перевізника, не є окремою підставою для коригування митної вартості товару у межах даних правовідносин.
Проте, визнана судом помилковість частини висновків митного органу, за умови підтвердження решти висновків митного органу щодо неможливості підтвердження митної вартості ввезених товарів, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів.
Між тим, згідно ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно ч. 2 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
В свою чергу, згідно ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Згідно ч. 2 ст. 64 МК України, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
В даному випадку, як зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, визначаючи митну вартість ввезеного товару за резервним методом, митним органом зазначено митну декларацію по якій раніше була визначена митна вартість товару, враховуючи ідентичність (аналогічність) товару, умови поставки, обсягів партії, як факторів, які можуть вплинути на митну вартість.
В свою чергу, порушень у виборі методу визначення митної вартості товарів, з урахуванням обставин даної справи, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено невірне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права при вирішенні справи, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про залишення позову без задоволення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Задовольнити апеляційну скаргу Одеської митниці.
Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року, з ухваленням у справі нового рішення про відмов у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Одеську митницю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук