П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23777/25
Перша інстанція суддя Лебедєва Г.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Одеської області, а саме:
- визнання протиправною бездіяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області з не надання протягом п'яти робочих днів запитуваної інформації ОСОБА_1 за його запитом від 03 липня 2025 року;
- визнання протиправною бездіяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області щодо надання ОСОБА_1 за його запитом від 03 липня 2025 року копії Довідки з перевірки матеріалів скарги ОСОБА_1 від 26 травня 2025 року стосовно адвоката Маркіна Сергія Івановича;
- зобов'язання Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Одеської області надати ОСОБА_1 за його запитом від 03 липня 2025 року копію Довідки з перевірки матеріалів скарги ОСОБА_1 від 26 травня 2025 року стосовно адвоката ОСОБА_2 ;
- зобов'язання Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Одеської області відшкодувати ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року частково задоволено позов, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області щодо не надання протягом п'яти робочих днів запитуваної інформації ОСОБА_1 за його запитом від 03 липня 2025 року;
- визнано протиправною бездіяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області щодо не надання ОСОБА_1 за його запитом від 03 липня 2025 року копії Доручення на перевірку відомостей матеріалів скарги ОСОБА_1 від 26 травня 2025 року стосовно адвоката ОСОБА_2 ;
- зобов'язано Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Одеської області надати ОСОБА_1 за його запитом від 03 липня 2025 року копію Доручення на перевірку відомостей матеріалів скарги ОСОБА_1 від 26 травня 2025 року стосовно адвоката ОСОБА_2 ;
- стягнуто з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 (однієї тисячі) грн 00 коп.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що спірні правовідносини врегульовано положеннями ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», як спеціального закону, що унеможливлює застосування ЗУ «Про доступ до публічної інформації» до таких правовідносин.
Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково не враховано його доводів про технічні проблеми під час реєстрації запиту позивача, а також посилань на факт долучення запитуваної позивачем інформації до матеріалів даної судової справи.
Крім того, апелянт вважає, що позивач у межах спірних правовідносин не має права на компенсацію моральної шкоди.
В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської із запитом на інформацію від 03 липня 2025 року.
У вказаному запиті позивач вказав, що листом за вих. № 3625 від 09 червня 2025 року Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури його було повідомлено, що матеріали скарги ОСОБА_1 від 26 травня 2025року стосовно адвоката ОСОБА_2 скеровано до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області та з часу скерування скарги до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області минув майже 1 місяць, а тому, з підстав наведеного, ОСОБА_1 просив Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Одеської області:
« 1. Надати інформацію у вигляді копії Доручення щодо перевірки матеріалів скарги ОСОБА_1 від 26 травня 2025 року стосовно адвоката ОСОБА_2 .
2. Надати інформацію чи надано адвокатом Маркіним С.І. стосовно скарги ОСОБА_1 від 26 травня 2025 року пояснення.
3. Відповідь на запит надіслати у законом передбачений строк на зазначену у запиті електронну пошту.».
Листом за вих. № 674/0/9-25 від 15 липня 2025 року, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області надала відповідь на запит позивача від 03 липня 2025 року та повідомила наступне:
«Поданий запит розглянуто відповідно до вимог Законів України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про звернення громадян», «Про захист персональних даних».
Відносно запитуваної копії доручення на перевірку відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, викладених у скарзі ОСОБА_1 від 26 травня 2025 року, що скерована до КДКА Одеської області для розгляду листом за підписом т.в.о голови ВКДКА від 09 червня 2025 року, повідомляємо наступне.
Процедура здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвоката встановлена Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року № 120, у чинній редакції (далі - Положення), Регламентом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2013 року № 268, із змінами та доповненнями (далі - Регламент).
Зазначеними Законом, Положенням та Регламентом не передбачено надання скаржнику та адвокату, стосовно якого подано скаргу, копії доручення голови дисциплінарної палати на перевірку відомостей про дисциплінарний проступок адвоката.
Підпунктом 6.4.3 пункту 6.4 розділу 6 Регламенту передбачено право осіб, відносно яких палата розглядає питання, знайомитись з матеріалами, наявними стосовно них у КДКА, крім випадків, коли матеріали містять предмет адвокатської таємниці, конфіденційну або службову інформацію.
Водночас інформуємо, що доручення на перевірку відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, викладених у скарзі ОСОБА_1 від 26 травня 2025 року, видано головою дисциплінарної Палати КДКА Одеської області члену цієї палати 16 червня 2025 року. (дисциплінарне провадження № 1202/25).
На день надання цієї відповіді до КДКА Одеської області від адвоката, стосовно якого ОСОБА_1 26 травня 2025 року подано скаргу, пояснення по суті порушених у скарзі питань не надходило.».
Не погоджуючись з правомірністю отриманої відповіді, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин свідповідачем порушено вимоги ЗУ «Про доступ до публічної інформації», з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
При цьому, Закон України «Про інформацію» регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про інформацію», за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Згідно ч. 2 ст. 20 «Про інформацію», будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Згідно ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Крім того, Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
При цьому, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Згідно ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.
Згідно ч. 2 ст. 38 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності допущеної Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області бездіяльності щодо надання запитуваної інформації ОСОБА_1 за його запитом від 03 липня 2025 року.
В даному випадку, задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції зроблено висновок, що Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області, всупереч вимогам ЗУ «Про доступ до публічної інформації», порушено строки розгляду запиту ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 03 липня 2025 року та за наслідком його розгляду безпідставно не надано запитуваної інформації, а саме копії доручення на перевірку відомостей матеріалів скарги ОСОБА_1 від 26 травня 2025 року стосовно адвоката Маркіна С.І.
При цьому, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у межах доводів та вимог апеляційної скарги Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з аналізу вищевикладених положень ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що у межах процедури розгляду письмової скарги на адвоката, така скарга реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, передається до дисциплінарної палати, а як наслідок член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, за дорученням голови палати, проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі).
Тобто, формування зазначеного доручення голови палати для члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), поданій відносно адвоката, є складовою процесу виконання своїх повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.
При цьому, колегія суддів зазначає, що зміст відповідного доручення, який є запитуваною позивачем інформацією у межах спірних правовідносин, положеннями ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не віднесено до конфіденційної, таємної або службової інформації.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що затребувана позивачем інформація не є інформацією з обмеженим доступом.
В свою чергу, варто зауважити, що Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово у своїх постановах, застосовуючи ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», зазначала про такі обов'язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб'єкта з інших підстав. Розпорядник публічної інформації зобов'язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року, у справі № 9901/22/20, від 19 жовтня 2023 року, у справі № 9901/337/21).
Розпорядник може і повинен надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, знаходиться поза площиною правового регулювання доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2025 року, у справі № 990/324/24).
Тобто, з огляду на свій правовий статус КДКА створила запитувану позивачем інформацію, а тому надання відповіді на запит позивача не потребує створення нової інформації або проведення надміру складної роботи.
Відповідний висновок також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 березня 2025 року, у справі № 380/25348/23.
З іншого боку, щодо наявності суспільного інтересу у запитувані позивачем інформації, колегія зазначає наступне.
Так, інформація щодо процедури та обставин притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності може вважатись предметом суспільного інтересу та може сприяти, зокрема, викриттю недоліків у діяльності органу адвокатського самоврядування та його посадових осіб.
Тому, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що запитувана позивачем інформація є публічною і доступ до неї може бути забезпечений положеннями ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
Аналогічну правову позицію щодо вирішення спору в схожих правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2020 року, у справі № 520/9408/18, від 27 лютого 2020 року, у справі № 820/4282/17.
Доводи апелянта про те, що спірні правовідносини врегульовано положеннями ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», як спеціального закону, що унеможливлює застосування ЗУ «Про доступ до публічної інформації», не приймаються колегією суддів, оскільки, як зазначено вище, запитувана позивачем інформація є публічною і доступ до неї може бути забезпечений положеннями ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
З іншого боку, колегія суддів не приймає доводів апелянта про технічні проблеми під час реєстрації запиту позивача, а також посилань на факт долучення запитуваної позивачем інформації до матеріалів даної судової справи, оскільки вказані обставини не спростовують вини апелянта у порушенні вимог ЗУ «Про доступ до публічної інформації» під час розгляду запиту позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову у цій частині.
Між тим, що висновку суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача моральної шкоди, у розмірі 1 000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Так, загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, зокрема, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17.
У зазначеному випадку Верховний Суд дійшов висновку, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
У розвиток цих положень, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).
Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, як особа з інвалідністю, змушений був звертатись до суду для захисту своїх прав, відчуваючи несправедливість та негативні емоції, а як наслідок колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач отримав право на компенсацію моральної шкоди, розміром 1000,00 грн.
В свою чергу, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду 30 вересня 2025 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, покласти на Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Одеської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук