14 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/35832/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року (суддя 1-ї інстанції Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/35832/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
16.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 , викладене листом №4820/20303 від 02.12.2025 року, про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту “г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 21.11.2025 року про звільнення його з військової служби на підставі підпункту “г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», та звільнити ОСОБА_1 , водія-електрика 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , з військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з відмовою відповідача у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби з підстав в ньому визначених. Вважає, що відповідачем невірно визначено перелік документів, що мали бути, на думку відповідача, долучені до рапорту позивача про звільнення, оскільки, вочевидь, ним вимагається перелік, передбачений абз.11 п. 3 ч.12 ст. 26 ЗУ “Про військовий обов'язок та військову службу», що не є релевантним до даної ситуації. Позивачем чітко зазначено про підставу для звільнення - необхідність догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю внаслідок онкологічного захворювання, що є визначальним, та передбачене саме абз.12 п. 3 ч.12 ст. 26 ЗУ “Про військовий обов'язок та військову службу». Закон зазначає, що для звільнення з військової служби на підставі абз.12 п. 3 ч.12 ст. 26 ЗУ “Про військовий обов'язок та військову службу» є достатнім встановлення дружині хоча б ІІІ групи внаслідок такого тяжкого захворювання як онкологічне.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно надано оцінку обставинами справи та поданих позивачем доказів. У скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що для звільнення позивача необхідне документальне підтвердження потреби у постійному сторонньому догляді за дружиною з інвалідністю ІІ групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання. Відповідно до абзацу 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підставою для звільнення є «необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи». Водночас, абзац 12 того ж пункту тієї ж статті передбачає іншу, окрему підставу: «у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання». Суд необґрунтовано об'єднав ці норми і вказав про ненадання позивачем підтвердження постійного догляду, посилаючись на абзац 11, хоча фактично мова йшла про ІІ групу інвалідності внаслідок онкологічного захворювання, що є більш тяжким станом, ніж ІІІ група. За таких обставин скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно підтримав позицію відповідача, що для звільнення позивача за п. «г» ч. 12 ст. 26 Закону України № 2232-XII необхідний висновок ЛКК про потребу дружини в постійному сторонньому догляду.
Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначено, що підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону №2232-XII. Для звільнення зі сліжби за абз. 12 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ повинно існувати дві обставини одночасно, наявність ІІІ групи інвалідності яка встановлена за онкологічним захворюванням. Таких документів подано не було. Проте позивач подав рапорт про звільнення у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю II групи. Цей рапорт розглянуто у відповідності до норм законодавства та з урахуванням поданих медичних документів.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву, колегія суддів доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач призваний на військову службу за мобілізацією 01.03.2022. на час виникнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходить військову службу за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 14.05.2025 року, що підтверджується довідкою (Форма 5) №4820/13976 від 14.09.2025 року.
Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб зареєстрований Шевченківським ВДРАЦС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 15.04.2022 року, про що складений актовий запис №427 та видане свідоцтво про шлюб серії - НОМЕР_2 .
Як стверджує позивач, його дружина є особою з інвалідністю внаслідок онкологічного захворювання, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №6/25/3021/В від 01.08.2025 року, та рекомендаціями, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю №6/25/3021/l.
15.09.2025 року позивач звернувся із рапортом на ім'я командира роти БпАК 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в якому клопотав перед вищим командуванням про звільнення його, водія-електрика 1 відділення УБпАК 2 взводу УБпАК роти БпАК 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 з військової служби у відставку за сімейними обставинами згідно підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу, що передбачає звільнення військовослужбовця з військової служби в умовах особливого періоду за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю в сім'ї особи з інвалідністю І або ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду, або у зв'язку з наявністю трьох і більше дітей віком до 18 років.
До означеного рапорту позивач додав: 1. Копію паспорту та ІНН коду ОСОБА_3 (на 2 арк.). 2. Копію витягу з реєстру територіальної громади (на 1 арк.). 3. Копію військового квитка НОМЕР_3 (на 3 арк). 4. Копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 (на 1 арк.). 5. Копію паспорту ОСОБА_3 (на 3 арк.). 6. Копію витягу з оцінювання ступеня інвалідності 6/25/3021/В 01.08.2025р. 7. Копію свідоцтва про шлюб.
Листом від 26.09.2025 року за №4820/14849 на рапорт від 16.09.2025 року №16/9/143 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивачу про відсутність правових підстав. Означена відмова вмотивована тим, що у ОСОБА_2 відповідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 6/25/3021/В; дата прийняття рішення 01.08.2025; номер рішення 6/25/3021/Р), у пункті 17.1.3 зазначено “не застосовується», що свідчить про відсутність у дружини ОСОБА_1 встановленої потреби у сторонньому догляді. Відтак, підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами, передбаченими підпунктом “г» пункту 2 частини 4 та абзацу 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України обов'язок і військову службу», відсутні. Отже, на теперішній час звільнення зі служби за вказаною підставою є неможливим, оскільки документально підтверджено, що дружина не потребує постійного догляду іншої особи.
21.11.2025 року позивач повторно звернувся із рапортом на ім'я командира роти БпАК 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в якому клопотав перед вищим командуванням про звільнення його, водія-електрика 1 відділення УБпАК 2 взводу УБпАК роти БпАК 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , з військової служби у відставку за сімейними обставинами згідно підпункт "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» передбачає звільнення військовослужбовця з військової служби в умовах особливого періоду за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю в сім'ї особи з інвалідністю І або II групи, яка потребує постійного стороннього догляду, або у зв'язку з наявністю трьох і більше дітей віком до 18 років.
До рапорту позивач додав: копію патологічного дослідження від 09.04.2025 (1 арк.); копію патологічного дослідження від 14.05.2025 (1 арк.); копію консультаційного дослідження від 22.05.2025 (1 арк.); копію форми первинної медичної документації № 027/о від 04.04.2025 (2 арк.); копію форми первинної медичної документації № 014/о від 23.04.2025 (2 арк.); копію форми первинної медичної документації № 028/о від 21.07.2025 (2 арк.); копію форми первинної медичної документації № 027/о від 13.09.2025 (2 арк ); копію форми первинної медичної документації № 027/о від 17.10.2025 (2 арк.); копію свідоцтва про шлюб (1 арк.); копію пенсійного посвідчення ОСОБА_4 (1 арк.); копію картки платника податків ОСОБА_3 (1 арк.); копію паспорту ОСОБА_3 (1 арк.); копію військового квитка ОСОБА_3 (12 арк.).
Листом від 21.11.2025 року за №7820/20303 на рапорт від 21.11.2025 року зареєстрований 21.11.2025 №21/11/159 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивачу про відсутність правових підстав. Означена відмова вмотивована тим, що як встановлено із долучених документів до рапорту від 21.11.2025, зареєстрованого 21.11.2025 №21/11/159, в саме з пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , виданою на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом II групи. Однак документів, які б підтверджували необхідність здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 не долучено. Отже, таке свідчить про відсутність підстав для задоволення рапорту від 21.11.2025, зареєстрованого 21.11.2025 №21/11/159, про звільнення з військової служби на підставі підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу».
Вважаючи відмову відповідача від 21.11.2025 року за №7820/20303 за результатами розгляду рапорту протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку що рапорт відповідачем розглянуто у відповідності до норм законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Спірним у справі є рішення відповідача про відмову у задоволенні рапорту позивача про звільнення зі служби у зв'язку з доглядом за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно статті 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до ч.3 якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону №2232-XII, а у ч.4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, в подальшому неодноразово продовжувався і триває дотепер.
Згідно пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Відповідно до абзацу 12 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, на таких підставах: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п.6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
За обставинами цієї справи, позивач, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , 21.11.2025 подав рапорт про звільнення з військової служби у відставку на підставі підпункт "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання. (а.с. 29)
Отже рапорт не визначав конкретну норму п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ за якою бажає звільнитися позивач. Таким чином скаржник безпідставно стверджує, що він мав на увазі про звільнення саме на підставі абзацу 12, а не 11 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ.
Відповідач в свою чергу листом від 21.11.2025 року за №7820/20303 розглянув рапорт від від 21.11.2025 та повідомив позивачу про відсутність правових підстав. Означена відмова вмотивована тим, що як встановлено із долучених документів до рапорту від 21.11.2025, зареєстрованого 21.11.2025 №21/11/159, в саме з пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , виданою на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом II групи. Однак документів, які б підтверджували необхідність здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 не долучено. Отже, таке свідчить про відсутність підстав для задоволення рапорту від 21.11.2025, зареєстрованого 21.11.2025 №21/11/159, про звільнення з військової служби на підставі підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу».
Колегія суддів не знаходить підстав для скасування цієї відмови, оскільки звільнення з військової служби за абз.11 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ передбачає наявність висновку про необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Проте згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, від 01.08.2025 №6/25/3021/В, що подано разом із рапортом, зазначено у графі 17.1.3 Рішення щодо визначення потреби в постійному догляді: «не застосовується». (а.с. 37, 38)
Отже позивачем не було подано відповідачу документу про необхідність здійснення постійного догляду за дружиною, що має інвалідність ІІ групи.
Таким чином колегія суддів доходить висновку, що відповідачем розглянуто рапорт у відповідності до норм законодавства за з урахуванням поданих документів.
Стосовно доводів скаржника про можливість звільнення зі служби на підставі абз. 12 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи положення абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, то законодавець у ньому поєднав сполучником "або" дві підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини, як:
необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або
наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
В першій підставі визначено, що інвалідність дружини/чоловіка III групи обов'язково повинна бути встановлена внаслідок саме онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів.
Згідно другої підстави, яка є самостійною, інвалідність дружини/чоловіка ІІІ групи може бути встановлена внаслідок інших захворювань, не визначених у першій підставі, однак обов'язково умовою є те, що така особа повинна мати одне із таких супутніх захворювань: онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми.
У спірних правовідносинах позивач, згідно із наданих документів до рапорту від 21.11.2025, обґрунтовує право на звільнення з військової служби саме у зв'язку з наявністю у його дружини з числа осіб з інвалідністю II групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання.
Обставини, що у дружина позивача є особою з інвалідністю ІІ групи, відповідачем не заперечуються, як не заперечується і наявність онкологічного захворювання.
Проте згідно матеріалам справи, з поданих позивачем у тому числі медичних документів, вбачається, що причина інвалідності - загальне захворювання. Тобто позивачем до рапорту не поданий медичний документ на підтвердження того, що причина інвалідності встановлена внаслідок онкологічного захворювання, а тому відповідачем розглянутий рапорт відповідно до його викладених вимог щодо підстав звільнення та поданих документів.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року в адміністративній справі №160/35832/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 14 травня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя А.В. Шлай
суддя А.А. Щербак