15 травня 2026 р. Справа № 520/33105/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В.) у справі №520/33105/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України у Харківській області від 27.08.2024 про відміну рішення ГУ ДМС у Харківській області про оформлення набуття громадянства України відповідно до п.10 ст.6 Закону України від 18.01.2001 року “Про громадянство України» та Угоди між Україною і Республікою Таджикистан про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають у Республіці Таджикистан, і громадянами Республіки Таджикистан, які постійно проживають в Україні, від 06 липня 2001 року ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 задоволено позов.
ГУ ДМС України у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального права, а також неврахування всіх обставин, що мали значення для правильного вирішення справи, просило скасувати таке рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог скарги зазначає, що за наслідками проведеної перевірки виявлено, що у ОСОБА_1 відсутній документ, що підтверджує факт її постійного на законних підставах проживання в Україні, що надає заявниці право в спрощеному порядку набути громадянство відповідно до Угоди.
Відтак, ГУ ДМС України в Харківській області правомірно прийняло рішення від 27.08.2024 про відміну рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 .
Вважає, що вищевказане рішення є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає положенням Закону України “Про громадянство України».
Зазначає, що адресний листок вибуття на постійне проживання до України, наданий позивачем, не може вважатися документом, що підтверджує факт постійного на законних підставах проживання особи в Україні.
Вважає, що позивачем порушено вимоги Угоди між Україною і Республікою Таджикистан від 06.07.2001 про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають у Республіці Таджикистан, і громадянами Республіки Таджикистан, які постійно проживають в Україні.
ОСОБА_1 , подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права з урахуванням всіх обставин, що мали значення для вирішення справи по суті, просила відмовити у задоволенні скарги, залишивши рішення суду без змін.
Відповідно до ч.1 ст.308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 18.11.2022 подала заяву про набуття громадянства України та зобов'язання здати паспортний документ з одержанням документа, що підтверджує громадянство України, відповідно до Угоди між Україною і Республікою Таджикистан про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають у Республіці Таджикистан, та громадянами Республіки Таджикистан, які постійно проживають в Україні, від 06 липня 2001 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 2002 року №115-IV, як особа, яка має брата громадянина України.
Рішенням ГУ ДМС України в Харківській області від 17.02.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено набуття громадянства України згідно з п.10 ст.6 Закону України “Про громадянство України» та відповідно до Угоди “Про громадянство України».
01.08.2024 до ГУ ДМС України в Харківській області з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України за вхідним №6.4-8424/6-24 надіслані після перевірки матеріали справи ОСОБА_1 для вжиття заходів відповідно до вимог законодавства України про громадянство у зв'язку з відсутністю документу, що підтверджує постійне на законних підставах проживання особи в Україні.
За результатами повторної перевірки виявлено, що у ОСОБА_1 відсутній документ, що підтверджує факт її постійного на законних підставах проживання в Україні, що надає заявниці право в спрощеному порядку набути громадянство відповідно до Угоди.
Рішенням ГУ ДМС України в Харківській області від 27.08.2024 скасовано рішення ГУ ДМС у Харківській області про оформлення набуття громадянства України відповідно до п.10 ст.6 Закону України від 18.01.2001 “Про громадянство України» та Угоди між Україною і Республікою Таджикистан про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають у Республіці Таджикистан, та громадянами Республіки Таджикистан, які постійно проживають в Україні, від 06 липня 2001 року ОСОБА_1 .
Вказане рішення обґрунтовано відсутністю у позивача документу, що підтверджує факт її постійного на законних підставах проживання в України, що надає заявниці право в спрощеному порядку набути громадянство України відповідно до Угоди, а тому останньою не виконано п. 1.5 Розділу І Порядку реалізації Угоди між Україною і Республікою Таджикистан від 06.07.2001 про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають у Республіці Таджикистан, і громадянами Республіки Таджикистан, які постійно проживають в Україні, затвердженого Наказом МВС, МЗС України 22 жовтня 2014 року №1118/429.
Позивач,не погоджуючись із рішенням відповідача, звернулася з позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення є необґрунтованим та таким, що прийнято за відсутності правових підстав для цього.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Положенням про Державну міграційну службу України, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360 (далі по тексту - Положення №360) визначено, що ДМС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Одним з основних завдань ДМС є реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Згідно з п.4 Положення №360 ДМС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює оформлення і видачу документів для тимчасового або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі, вилучає такі документи та проставляє в документах, що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, відмітки про заборону в'їзду в Україну в передбачених законодавством випадках (пп.8); приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов'язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України (пп. 9); здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках (пп. 10); здійснює інші повноваження, визначені законом (пп. 39).
Пунктом 7 Положення №360 визначено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Відповідно до ст.4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (п.17 ч.1 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України "Про громадянство України" (далі за текстом - Закон № 2235-ІІІ).
Стаття 1 цього Закону визначає, що громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи.
Питання громадянства України регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору (ст.4 Закону №2235-ІІІ).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.3 Закону №2235-ІІІ громадянами України є особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Згідно зі ст.9 Закону №2235-ІІІ іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
Відповідно до ст.1 Угоди між Україною і Республікою Таджикистан про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Таджикистан, і громадянами Республіки Таджикистан, які постійно проживають в Україні, ратифікованої Законом України від 11.07.2002 №115-IV, кожна Договірна Сторона надасть постійно проживаючим на законних підставах на її території громадянам іншої Договірної Сторони спрощений порядок набуття громадянства, а своїм громадянам, які постійно проживають на законних підставах на території іншої Договірної Сторони, спрощений порядок припинення громадянства при наявності однієї з таких умов:
а) якщо заявник або хоча б один з його батьків (усиновителів), дід чи баба народилися або постійно на законних підставах проживали на території Договірної Сторони, громадянство якої набувається;
б) за наявності у заявника хоча б одного з постійно проживаючих на законних підставах на території Договірної Сторони, громадянство якої набувається, близьких родичів, які є її громадянами: чоловіка (дружини), одного з батьків (усиновителів), дитини (у тому числі усиновленої), сестри, брата, діда чи баби, онука (онуки).
Заявник подає заяву про набуття громадянства однієї Договірної Сторони й одночасного припинення громадянства іншої Договірної Сторони.
Дія положень пункту першого цієї статті не поширюється на осіб, які: а) вчинили злочини проти людства чи здійснювали геноцид, чи вчинили злочини проти держави або тяжкі злочини проти особи; б) засуджені до позбавлення волі - до зняття судимості; в) перебувають під слідством або уникають покарання чи вчинили злочин на території однієї з Договірних Сторін або третьої держави; г) перебувають у громадянстві інших держав.
Згідно з п.1 ст.2 Угоди для зміни громадянства громадянин однієї Договірної Сторони подає за місцем постійного проживання до компетентних органів іншої Договірної Сторони: Заяву-анкету; три фотокартки; документ, що підтверджує наявність однієї з умов, передбачених у пункті 1 статті 1 цієї Угоди; документ, що підтверджує постійне проживання на законних підставах на території Договірної Сторони, громадянство якої набувається; документ про виконання військового обов'язку або про звільнення від військового обов'язку (щодо осіб призовного віку).
Положеннями пунктів 2-5 статті 2 Угоди передбачено, що на підставі цих документів компетентні органи Договірної Сторони, до якої звернувся заявник, оформлюють набуття ним її громадянства протягом не більше трьох місяців з дня подання зазначених документів.
Компетентні органи Договірної Сторони, громадянство якої набувається, відмовляють заявнику в оформленні набуття громадянства при наявності умов, передбачених пунктом 3 статті 1 цієї Угоди.
Протягом десяти днів після оформлення набуття особою нового громадянства компетентні органи Договірної Сторони, громадянство якої набуто, видають особі документ, що підтверджує набуте громадянство, вилучають документ, який підтверджує громадянство, що припиняється, і надсилають його по дипломатичних каналах Договірній Стороні, громадянство якої припиняється, разом із повідомленням про факт оформлення набуття громадянства із зазначенням його дати.
Протягом двох місяців після одержання повідомлення про оформлення набуття особою нового громадянства Договірна Сторона, громадянство якої припиняється, оформлює припинення громадянства і сповіщає про це Договірну Сторону, громадянство якої набувається.
Дата оформлення набуття громадянства однієї з Договірних Сторін буде датою припинення громадянства іншої Договірної Сторони.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України від 22.10.2014 №1118/429 затверджено Порядок реалізації Угоди між Україною і Республікою Таджикистан про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають у Республіці Таджикистан, і громадянами Республіки Таджикистан, які постійно проживають в Україні (далі по тексту - Порядок №1118/429).
Відповідно до п.2.1 Порядку №1118/429 для набуття громадянства України особи, зазначені в пункті 1.1 розділу І цього Порядку, подають до територіального підрозділу за місцем постійного проживання такі документи: заяву-анкету, форма якої наведена у додатку 1 до цього Порядку; три фотокартки розміром 35x45 мм, у тому числі дітей віком від 7 років; копію документа, що підтверджує постійне на законних підставах проживання заявника в Україні відповідно до пункту 1.5 розділу І цього Порядку; копію документа, що посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства Республіки Таджикистан; копію свідоцтва про народження, якщо громадянство України одночасно з батьками (або одним з них) набуває неповнолітня дитина; документ, що підтверджує наявність однієї з умов, зазначених у пункті 1.1 розділу І цього Порядку; документ про виконання військового обов'язку або про звільнення від військового обов'язку (щодо осіб призовного віку).
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред'являються оригінали зазначених документів. Ксерокопії цих документів засвідчуються посадовою особою, яка прийняла до розгляду заяву з питань громадянства, та долучаються до матеріалів.
Документи про оформлення набуття громадянами Республіки Таджикистан громадянства України відповідно до Угоди розглядаються в порядку, передбаченому підрозділом “Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України, рішення за якими приймаються органами міграційної служби» розділу IV Порядку №215, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 (далі по тексту - Порядок №215/2001).
Згідно з п.2.3 Порядку №1118/429 якщо подані заявником документи оформлені належним чином і підтверджують наявність умов, зазначених у пункті 1.1 розділу І цього Порядку, а також відсутні підстави, за наявності яких дія Угоди не поширюється на особу, начальник головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління (управління) міграційної служби) або його заступник приймає рішення про оформлення набуття громадянства України, форма якого наведена в додатку 2 до цього Порядку.
Відповідно до п.2.6 Порядку №1118/429 територіальний орган Державної міграційної служби України (далі - територіальний орган) через територіальний підрозділ протягом десяти днів з дня прийняття рішення про оформлення набуття особою громадянства України вилучає документ на право постійного проживання в Україні, документ, що підтверджує належність до громадянства Республіки Таджикистан, видає паспорт громадянина України та надсилає до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України (далі - ДКС МЗС України) повідомлення про факт і дату оформлення набуття громадянином Республіки Таджикистан громадянства України, форма якого наведена у додатку 4 до цього Порядку (із зазначенням неповнолітніх дітей, які одночасно набули громадянства України). Разом з цим повідомленням надсилається вилучений документ, що підтверджує належність особи до громадянства Республіки Таджикистан, або заява про втрату такого документа.
Абзацом 5 пункту 94 Порядку №215/2001 документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України, а стосовно поновлення особи у громадянстві України також відсутні передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про оформлення набуття особою громадянства України.
Пунктом 96 Порядку №215 передбачено, що подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.
Відповідно до положень ст.21 Закону №2235-ІІІ рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яка на момент прийняття такого рішення була неповнолітньою, недієздатною, крім випадків подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 07.09.2023 у справі №160/9719/22 скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх і належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, чи невиконання взятого зобов'язання.
Судом встановлено, що 18.11.2022 подала заяву про набуття громадянства України та зобов'язання здати паспортний документ з одержанням документа, що підтверджує громадянство України, відповідно до Угоди між Україною і Республікою Таджикистан про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають у Республіці Таджикистан, та громадянами Республіки Таджикистан, які постійно проживають в Україні, від 06 липня 2001 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 2002 року № 115-IV, як особа, яка має брата громадянина України.
До вказаної заяви позивач надала документи:
на підтвердження своєї належності до громадянства Республіки Таджикистан - паспорт громадянина Республіки Таджикистан № НОМЕР_1 , виданий 19.03.2018 УВС-1 в Ісфарі, дійсний до 18.03.2028, в якому наявна відмітка Посольства Республіки Таджикистан в Україні про взяття на консульський облік;
на підтвердження постійного на законних підставах проживання в Україні - адресний листок вибуття на постійне проживання до України; довідку з консульського відділу Посольства республіки Таджикистан про зміну ОСОБА_1 прізвища з “ ОСОБА_2 », при державній реєстрації шлюбу з громадянином ОСОБА_3 , укладеного 12.12.2018 у відділенні РАЦС м. Ісфари Республіки Таджикистан; свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , виданого 17.10.1966 органом дж. Навгілем м. Ісфари Таджицької PCP; свідоцтво про народження її брата громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_3 , виданого 19.04.1971 органом к/р Навгілем Ісфарінського району Таджицької PCP; довідку про реєстрацію особи громадянином України на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням ГУ ДМС у Харківській області від 17.02.2023 позивачу оформлено набуття громадянства України згідно з п.10 ст.6 Закону №2235-ІІІ та відповідно до Угоди “Про громадянство України» оформлено довідку №16856 про реєстрацію особи громадянином України.
На підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України позивачу 29.03.2023 органом видачі 6313 оформлені паспорт громадянина України № НОМЕР_4 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 від 22.03.2023.
Відміняючи рішення ГУ ДМС у Харківській області про оформлення набуття позивачем громадянства України, відповідач виходив з того, що у позивача відсутній документ що підтверджує факт її постійного на законних підставах проживання в України, що надає заявниці право в спрощеному порядку набути громадянство України.
Водночас, на підтвердження постійного проживання в Україні, позивачем при оформленні громадянства України надавався відповідачу, зокрема адресний листок вибуття на постійне проживання до України, а також паспорт громадянина Республіки Таджикистан, з відміткою Посольства Республіки Таджикистан в Україні про взяття на консульський облік.
Також матеріали справи містять нотаріально засвідчену заяву від ОСОБА_5 , який дає згоду та не заперечує проти реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
Окрім того, колегія суддів враховує, що відповідачем на виконання вимог п.2.6 Порядку реалізації Угоди 23.02.2023 за вих.№6301.6.2-10472/63.3-23 паспорт громадянина Республіки Таджикистан № НОМЕР_6 від 19.03.2018 на ім'я ОСОБА_1 надісланий до ДКС МЗС України для надсилання дипломатичними каналами для подальшого оформлення припинення ОСОБА_1 громадянства Республіки Таджикистан відповідно до ч.3 ст.2 Угоди.
Колегія суддів зазначає, що на підтвердження оформлення дозволу на виїзд на постійне проживання в інші країни компетентні органи Республіки Таджикистан видають адресний лист вибуття з відміткою про зняття особи з реєстраційного обліку на постійне проживання в Україну та відмітки Посольства Республіки Таджикистан в Україні про взяття на консульський облік, що є підтвердженням оформлення дозволу виїзду на постійне проживання в Україну.
Отже, відповідач був обізнаний з особливостями документального підтвердження виїзду на постійне проживання з Республіки Таджикистан та мав у своєму розпорядженні документи, на підставі яких, приймаючи рішення від 17.02.2023 про оформлення набуття позивачем громадянства України, визнав підтвердженим факт постійного проживання позивача в Україні на законних підставах.
З урахуванням наведеного вище, доводи відповідача про відсутність у позивача документа, що підтверджує факт її постійного на законних підставах проживання в України, що надає заявниці право в спрощеному порядку набути громадянство України, є необґрунтованими та такими, що не спростовують правильності висновків суду.
Колегія суддів зазначає, що лист Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України щодо вжиття заходів відповідно до вимог законодавства України про громадянство у зв'язку з відсутністю документа, що підтверджує постійне на законних підставах проживання особи в Україні, наданий відповідачем не є безумовною та самостійною підставою для скасування рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України.
Відповідно до ст.21 Закону №2235-ІІІ скасування рішення про оформлення набуття громадянства України допускається лише у разі встановлення, що особа набула громадянство внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого вона не могла набути громадянство України, або невиконання взятого зобов'язання.
Водночас на момент звернення позивача із заявою про набуття громадянства України органом міграційної служби не було встановлено ані недоліків поданих документів, ані недостовірності відомостей, що в них містилися.
Оспорюване рішення також не містить висновків щодо подання позивачем неправдивих відомостей, фальшивих документів чи приховування ним будь-якого суттєвого факту у розумінні ст.21 Закону №2235-ІІІ.
Колегія суддів зазначає, що обов'язок доказування або виправлення помилок та недоліків (у випадку якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 16.04.2099 №7-рп/2009 висловив правову позицію, відповідно до якої, рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Оскільки доказів набуття позивачем громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів відповідачем не надано, колегія суддів вважає, що оспорюване рішення відповідача є протиправним, про що правильно зазначено судом першої інстанції.
Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.04.2018 у справі №820/2262/17, від 14.09.2023 у справі №420/5345/21.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власного рішення, що є предметом оскарження у даній справі.
Відтак, доводи скаржника про те, що оспорюване рішення відповідача є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає положенням законодавства України, є необґрунтованими.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі №520/33105/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц