15 травня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/608/23
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіна С.В., перевіривши заяву Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №620/608/23, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №620/608/23.
Вирішуючи питання про прийняття вказаної заяви, суд зазначає таке.
За правилами ч. 3 ст. 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Водночас, статтею 378 КАС України не врегульовано вимоги щодо форми та змісту заяви про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення та питання щодо залишення без руху вказаних заяв.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Частиною першою статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 2 частини другої статті 3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.
Водночас, пунктом 6 частини третьої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення справляється судовий збір в розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що Закон №3674-VI містить дві норми, які суперечливо вирішують питання необхідності сплати судового збору за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.
Вирішуючи дану колізію, суд виходить із висновків Верховного суду, викладених у у постанові від 25.02.2026 у справі №240/7108/21.
Так, у зазначеній постанові колегія суддів, зазначила, що невиконання державою обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення суперечить приписам пункту 9 частини другої статті 129, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України та призводить до порушення права особи на судовий захист, нівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.
Для належного та своєчасного виконання судових рішень в адміністративних справах законодавець передбачив можливість подання заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Метою цього є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, окрім розв'язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і належне виконання цього рішення, під час якого оцінюється законність дій суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний виконати рішення суду, тобто спрямоване на недопущення зловживань з боку такого суб'єкта владних повноважень чи його посадової особи під час вчинення дій (прийняття відповідних рішень) на виконання рішення суду. Брак визначених на законодавчому рівні належних і дієвих національних юридичних механізмів, які засновані на основних засадах судочинства й здатні забезпечити судовий захист, поновлення порушених прав і свобод кожної особи, може призвести до невиконання державою позитивного обов'язку виконати судове рішення (як невіддільного складника права кожного на судовий захист) з огляду на ускладнення або унеможливлення такого процесу, обов'язковості судових рішень, які набрали законної сили, чим спричинить порушення права особи на доступ до суду, знівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.
Подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 378 КАС України про встановлення чи зміну способу виконання судового рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення.
Виконання судового рішення є умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист. Визначена статтею 378 КАС України процедура зміни способу і порядку виконання рішення суду спрямована на забезпечення обов'язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист.
Особа, яка отримала на свою користь судове рішення, враховуючи конституційний принцип обов'язковості судового рішення, закріплений у пункті 9 частини першої статті 129-1 Основного Закону України, не повинна сплачувати судовий збір за звернення до суду з вимогою змінити спосіб і порядок виконання рішення суду з метою забезпечення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, якщо законом передбачено, що за подання такої заяви не справляється судовий збір.
Конституційний Суд України у рішенні від 10 березня 2026 року Справа № 1-5/2025(374/25) також прийшов до висновку про необґрунтоване втручання у право особи на доступ до суду. Обов'язок сплати судового збору «за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду», постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу, не можна вважати справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення, що є невіддільним складником права на доступ до суду, оскільки особа, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви та домоглася ухвалення на свою користь обов'язкового судового рішення, повинна додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення
Тобто висновок стосовно звільнення від сплати судового збору за звернення до суду з вимогою змінити спосіб і порядок виконання рішення сформовано відносно особи, яка отримала на свою користь судове рішення, а саме позивача у справі.
Оскільки державний виконавець не відноситься до таких осіб, суд зазначає про обов'язок сплати державним виконавцем судового збору, однак матеріали заяви не містять доказів сплати судового збору.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, дана заява була сформована державним виконавцем в системі «Електронний суд», тобто поданий в електронній формі.
У відповідності до статті 7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн.
Таким чином, під час подання заяви про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення у справі державний виконавець зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі 798,72 грн (3328,00 грн х 0,3 х 0,8).
За таких обставин заявнику необхідно сплатити судовий збір у сумі 798,72 грн (за реквізитами: р/р UA348999980313191206084025739, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській обл., код отримувача 37972475, отримувач ГУК у Черніг.обл/тг мЧернігів/22030101) та подати до суду оригінал документу про сплату судового збору у встановленому порядку і належному розмірі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява має бути залишена без руху.
Керуючись пунктом статтями 167, 169, 241, 243, 248, 253, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Заяву Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №620/608/23 - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків протягом 3 (трьох) днів з дня вручення ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вказаний судом строк заява буде йому повернута.
Копію ухвали суду надіслати Головному державному виконавцю для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно із ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Бородавкіна