15 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/2217/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:.
-визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо скасування статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
-зобов'язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради повернути мені статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та продовжити дію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_1 , на підставі пунтку 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому заперечує проти позову, вважає його необґрунтованим та зазначив, що відповідно до статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Тобто, законодавець пов'язує статус ветеранів війни лише з участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. Отже частина 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» стосується травм (поранень, контузій, каліцтв) або захворювань, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. Верховний Суд у постанові від 02.04.2021 у справі № 540/9350/18-а сформував такі правові висновки: «Віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» безпосередньо пов'язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав; визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав». При цьому суд касаційної інстанції акцентував увагу на тому, що отримання ушкодження здоров'я під час проходження військової служби (пов'язаного з проходженням служби) та подальше встановлення інвалідності внаслідок такого ушкодження, не є достатньою підставою для надання статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни». Визначальним є те, що таке ушкодження повинно бути пов'язане із безпосередньою участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому не погоджується з позицією відповідача та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки наявні підстави для визнання за позивачем статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому акцентував увагу суду на тому, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, просив у їх задоволенні відмовити.
Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому статтею 262 КАС України.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 07.09.2015.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 674577 вбачається, що позивачу вперше встановлено ІІІ група інвалідності з 16.12.2019, з датою повторного переогляду - 09.01.2021. Причина інвалідності - травма, ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
В подальшому, в результаті переогляду, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 11.12.2020 та встановлено дату повторного переогляду - січень 2022 року. Причина інвалідності - травма, ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Після проходження позивачем повторних переоглядів у 2022 році та 2024 році позивачу підтверджена ІІ група інвалідності, причина інвалідності - травма, ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 163/26/328/В від 29.01.2026 вбачається, що позивачу підтверджено ІІ групу інвалідності та визначено дату повторного переогляду - 01.02.2028, причина інвалідності - травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, службових обов'язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.
В лютому 2026 року позивач звернувся з заявою до відповідача та просив надати йому статус та видати посвідчення «особа з інвалідністю внаслідок війни».
Відповідач листом від 10.02.2026 повідомив позивача, що рішенням від 06.02.2026 № 07-07/127 про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни йому відмовлено у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.
Вважаючи такі дій відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII), статтею 4 якого ветеранами війни визначено осіб, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» (з наступними змінами та доповненнями) затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (надалі - Положення №302) та визначено, що посвідчення ветерана - один із таких документів у паперовій формі, виданий за бажанням особи, щодо якої створено реєстрову інформацію про наданий відповідний статус згідно із статтями 6-10-1 Закону, яку внесено до Єдиного державного реєстру ветеранів війни.
Посвідчення ветерана та електронне посвідчення ветерана мають однакову юридичну силу та використовуються на території України для підтвердження відповідного статусу, отримання пільг, гарантій та компенсацій.
За змістом пункту 10 Положення №302 встановлено, посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, посвідчення учасника війни і відповідні нагрудні знаки, посвідчення члена сім'ї загиблого, посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики) за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.
З системного аналізу вимог статей 4, 7 Закону № 3551-XII, вбачається, що віднесення особи до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону № 3551-XII безпосередньо пов'язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Таким чином визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. У цьому контексті положення статті 7 Закону № 3551-XII необхідно тлумачити таким чином, що підставою для визнання особи особою з інвалідністю внаслідок війни, у тому числі отриманої під час виконання інших обов'язків військової служби, є факт участі особи у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Разом з тим матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що травма, яку отримав позивач, пов'язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, а відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для надання позивачу статуту особи з інвалідністю внаслідок війни.
При цьому суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2021 року у справі № 540/9350/18, від 18 листопада 2020 року у справі №1140/2362/18 та від 30 вересня 2019 року у справі №824/32/19, які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення про відмову позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, діяв у межах наданих законом повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а доводи позивача не спростовують правомірності оскаржуваних дій та не підтверджуються належними і допустимими доказами у розумінні статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що сам по собі факт проходження військової служби, наявність встановленої групи інвалідності та причинного зв'язку інвалідності з виконанням обов'язків військової служби не є безумовною підставою для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у розумінні положень Закону №3551-XII.
Вирішальним у даному випадку є встановлення факту отримання травми чи захворювання саме під час безпосередньої участі у захисті Батьківщини або бойових діях, що позивачем належними доказами не підтверджено.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
Підстави для розподілу між сторонами судових витрат згідно Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ).
Відповідач: Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради (вул. Івана Мазепи, буд. 19, м. Чернігів, Чернігівська область, 14017, код ЄДРПОУ - 43649464).
Суддя В.В. Падій