15 травня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/3496/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрукт» до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрукт» звернулося до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №158502 від 01 квітня 2025 року.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року (головуючий суддя - Кушнір В.О.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази у відповідача.
У зв'язку зі звільненням судді з посади, на підставі розпорядження керівника апарату суду №7-Р від 16 березня 2026 року проведено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатом якого адміністративну справу №600/3496/25-а було передано для розгляду судді Лелюку О.П.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року (головуючий суддя - Лелюк О.П.) прийнято дану справу до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; роз'яснено учасниками справи, що її розгляд починається спочатку.
Так, в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови вказано про те, що під час її винесення відповідачем не враховано всіх обставин справи і не надано їм належної правової оцінки. Зокрема, позивач стверджує про недостатність підстав для притягнення його до відповідальності на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки, на його думку, законодавством передбачено два альтернативних самостійних види документів, які водій обладнаного тахографом транспортного засобу зобов'язаний мати при собі під час здійснення вантажних перевезень, а саме: картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа. Відповідно, на думку позивача, лише відсутність лише цих обох цих документів може свідчити про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Разом з цим водієм на момент проведення рейдової перевірки уповноваженій особі відповідача було пред'явлено особисту картку водія та доступ до неї для зчитування інформації, а в акті рейдової перевірки було вказано про відсутність у водія роздруківки даних його роботи. Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки вважає, що водієм транспортного засобу було пред'явлено достатній перелік документів, які підтверджують графік його роботи. Крім того у позові стверджується, що водій перебував у відпустці з 06 лютого 2025 року по 13 лютого 2025 року, а тому у вказаний період він не здійснював перевезення та керування транспортним засобом. За наведених обставин позивач вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений законодавством про автомобільний транспорт, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мали значення при вирішенні питання щодо вчинення позивачем правопорушення законодавства про автомобільний транспорт.
У поданому до суду відзиві відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи законність оскаржуваної постанови, вказав, що оскільки належний позивачу транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом, то він зобов'язаний забезпечувати належну його експлуатацію, а водій транспортного засобу повинен мати при собі необхідну документацію. Однак, як було встановлено під час проведення рейдової перевірки, при перевезенні вантажу водій не використовував індивідуальну картку водія, і в нього відсутня роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія (роздруківка з цифрового тахографа) за період з 06 лютого 2025 року по 13 лютого 2025 року та бланк підтвердження діяльності (в ті дні, коли водій не здійснював перевезення вантажу). За умови відсутності вказаних документів застосовується адміністративно-господарський штраф, передбачений статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому, як зазначив відповідач, наявність таких документів, у тому числі за попередні 28 днів та на день перевірки, є обов'язковим, що визначено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а за відсутності таких документів на момент проведення перевірки перевізник несе відповідальність. Водночас відповідач вважає помилковими посилання позивача на достатність пред'явлення лише особистої картки водія, оскільки фіксація особистого режиму роботи та відпочинку на цифровому тахографі та відтворення його на паперовому носії (роздруківка) можливе лише за умови використання в тахографі особистої картки водія. Невикористання в тахографі картки водія автоматично тягне за собою неможливість зробити свою власну роздруківку даних роботи тахографа. За відсутності у слоті тахографа особистої картки водія, інформація про режим праці та відпочинку водія не буде фіксуватися у роздруківці режиму праці і відпочинку. Крім цього, як стверджується у відзиві, наявність у водія особистої картки не є тотожним використанню водієм особистої картки кожного дня, протягом якого він керував транспортним засобом, та, відповідно, наявності роздруківки режиму праці та відпочинку водія за певний період. Відповідно, у водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, на момент перевірки має бути в наявності чинна особиста картка водія, і крім цього водій повинен використовувати її у відповідному слоті цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, надаючи уповноваженим посадовим особам Укртрансбезпеки роздруківку даних роботи тахографа. Вказано, що єдиною альтернативою роздруківці з цифрового тахографа може слугувати бланк підтвердження діяльності водія, але виключно у випадку тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював пасажирські або вантажні перевезення. Також відповідач звертав увагу на неузгодженість обставин щодо здійснення водієм перевезень вантажу, які полягають у тому, що датою перевезення вантажу згідно з товарно-транспортною накладною (13 лютого 2025 року) була дата останнього для перебування водія у відпустці, що, фактично, на думку відповідача, свідчить про те, що водій не перебував у відпустці, здійснюючи перевезення вантажу транспортним засобом без використання особистої картки водія протягом всього періоду керування транспортним засобом.
Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 07 лютого 2025 року №НР003179 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті на ділянці дороги М-03 «Київ-Харків» 14 лютого 2025 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажу транспортним засобом марки DAF днз НОМЕР_1 з причіпом марки SCHMITZ днз НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 .
Як вбачається з наявних у справі матеріалів і не заперечується учасниками, водієм для перевірки уповноваженій особі Укртрансбезпеки були надані такі документи: товарно-транспортна накладна №39-К від 13.02.2025; посвідчення водія Шатрюка Я.В. серія та номер НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки DAF днз НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки SCHMITZ днз НОМЕР_2 ; роздруківка з цифрового тахографа за 05.02.2025; роздруківка цифрового тахографа за 14.02.2025.
Власником транспортних засобів згідно реєстраційних документів є ТОВ «Агро- Фрукт».
Автомобільним перевізником згідно ТТН є ТОВ «Агро-Фрукт».
Під час перевірки встановлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», які зафіксовано в акті перевірки акт №АР10937 від 14 лютого 2025 року, а саме: перевезення вантажу згідно ТТН транспортним засобом, який обладнано цифровим тахографом, без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: роздруківки даних роботи тахографа з 06 лютого 2025 року по 13 лютого 2025 року, водій не використовував особисту картку водія (пункт 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті) або бланку підтвердження діяльності. За вказане порушення передбачена відповідальність статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Водій, який був присутній на момент проведення рейдової перевірки відмовився від підписання акту від 14 лютого 2025 року, про що в ньому зроблено відповідну відмітку.
Листом від 10 березня 2025 року №22068/42/24-25 відповідач повідомляв позивача про розгляд справи про порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», який було призначено на 01 квітня 2025 року о 10 год. 00 хв.
01 квітня 2025 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову №158502 про застосування до ТОВ «Агро-Фрукт» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн за порушення вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - відсутня роздруківка даних роботи водія з 06 лютого 2025 року по 13 лютого 2025 року, водій не використовує особисту картку водія, бланк підтвердження діяльності водія, за яке передбачена відповідальність абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За таких обставин, не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пунктів 7-9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує постанову суб'єкта владних повноважень про застосування адміністративно-господарського штрафу у зв'язку із порушенням законодавства про автомобільний транспорт. Позивача притягнуто до відповідальності згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
У зв'язку з цим суд зазначає таке.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Статтею 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі Порядок - №1567).
Пунктами 2, абзацом 1 пункту 4 Розділу «Загальна частина» Порядку №1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пункту 1 Положення про державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення №103 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктами 2, 54, 57 пункту 5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з абзацом 1 пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до абзацу 1, 10 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.
Абзацом 1 пункту 16 Порядку №1567 встановлено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Відповідно до пунктів 20, 21 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно з абзацом 1 пункту 25 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до пункту 26, 27 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно зі статтею 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
У главі 6 (статті 29-34) Закону №2344-III наведені положення про автомобільного перевізника. Так, згідно частини першої статті 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Положеннями частини першої статті 34 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Частинами першою, другою статті 48 Закону №2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону №2344-III водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до частини восьмої статті 53 Закону №2344-ІІІ водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ віднесено також інші документи, що передбачені законодавством. Зокрема, Закон №2344-ІІІ (частина восьма статті 53) передбачає обов'язок водія належного автомобільному перевізнику транспортного засобу надавати посадовій особі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (Укртрансбезпеки), під час здійснення перевірки паперові носії інформації про роботу та відпочинок водіїв (у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи).
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10 травня 2019 року у справі №816/124/17, в якій наголошено, що норми Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року №2344-III зобов'язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Як вбачається зі встановлених у даній справі обставин, під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення вантажу належного позивачу транспортним засобом уповноваженою особою відповідача виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: на момент проведення перевірки була відсутня роздруківка даних роботи водія з 06 лютого 2025 року по 13 лютого 2025 року. Крім цього уповноваженою особою Укртрансбезпеки було встановлено, що водій не використовує особисту картку водія або бланк підтвердження діяльності водія.
Надаючи оцінку таким доводам відповідача, суд зазначає таке.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 14 вересня 2010 року за №811/18106 (далі - Положення №340).
Відповідно пункту 1.3 Розділу І Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Пунктом 6.3 Розділу VI Положення №340 встановлено, що водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
Відповідно до пункту 6.4 Розділу VI Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Згідно з пунктом 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Отже, оскільки належний позивачу транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом (вказане, як вбачається із заяв по суті справи та встановлених у ній обставин, сторонами не заперечується), то у відповідності до наведених вище норм законодавства позивач як автомобільний перевізник в розумінні положень Закону №2344-ІІІ зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу транспортного засобу. Відповідно, водій транспортного засобу під час перевезення вантажу повинен мати при собі необхідну документацію щодо обліку його робочого часу (за формами встановленого зразка, які визначені Положенням №340 (додатки 3, 4) і пред'явити таку документацію уповноваженій особі Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі).
При цьому заповнення щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку є щоденним обов'язком водія, а тому перевірка дотримання такого обов'язку проводиться окремо за кожен день, коли водій керував відповідним транспортним засобом.
У разі, зокрема, якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, то перевізником заповнюються бланки підтвердження діяльності, які водій зобов'язаний зберігати протягом 28 днів з дня закінчення робочої зміни, а перевізники зберігають бланки підтвердження протягом 12 місяців.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24 червня 2010 року №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року №946/18241, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385).
Згідно з пунктом 1.1 Розділу І Інструкції №385 цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про Дорожній рух».
Відповідно до пункту 1.2 Розділу І Інструкції №385 ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Пунктом 1.3 Розділу І Інструкції №385 визначено, що ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до п. 1.4 Розділу І Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:
- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з пунктом 2.4 Розділу ІІ Інструкції №385 транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.
Відповідно до пункту 3.3 Розділу ІІІ Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу автомобільного перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Пунктом 3.6 Розділу ІІІ Інструкції №385 встановлено, що автомобільні перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Відповідно до статей 10, 11 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті» від 06 березня 2008 року №129-VI, компетентні власті чи органи в кожній країні: а) передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями; b) установлюють процедуру оголошення годин, відпрацьованих відповідно до положень пункту 1 статті 9 цієї Конвенції та умов, які їх обґрунтовують. Кожен роботодавець: а) веде відповідно до зразка, затвердженого компетентними властями чи органами в кожній країні, відомість із зазначеною в ній кількістю годин роботи й відпочинку кожного водія, який працює в нього; b) надає цю відомість у розпорядження контрольних органів у спосіб, установлений компетентними властями чи органами в кожній країні. Традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні. Компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають: а) відповідну систему інспекції, яка включає проведення контролю на підприємствах і на дорогах; b) відповідні санкції на випадок недотримання вимог цієї Конвенції.
З 20 грудня 2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Отже, чинними нормами законодавства передбачено обов'язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі:
- особисту картку водія (кожного дня, протягом якого здійснюється керування транспортним засобом);
- один із визначених видів документів: або картку водія, або роздруківку даних роботи тахографа.
Картка водія (особиста картка) - це пластикова картка з вбудованим в неї чіпом (мікропроцесором), який зберігає всю необхідну інформацію, видається тільки особисто водієві і є його власністю. Вся інформація про водія вноситься в базу даних, водій отримує індивідуальний номер карти, яка має офіційний статус як в Україні, так і в країнах Європейського Союзу.
Без картки водія неможливо встановити його режим праці та відпочинку. Особиста карта водія потрібна, щоб користуватися цифровим тахографом, встановленим у транспортному засобі, яким виконується перевезення вантажів, з метою фіксування інформації про режим праці та відпочинку водія. За відсутності у слоті тахографа особистої картки водія інформація про режим праці та відпочинку водія не буде фіксуватися, що, відповідно, призведе до неможливості фіксації режиму праці та відпочинку водія за певний період та виготовлення роздруківки даних роботи тахографа, що у свою чергу вказуватиме на порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту.
Роздруківка даних роботи тахографа - це роздруківка з особистої картки водія на паперовому носії, яка використовувалась у цифровому тахографі, та містить інформацію про режим роботи та відпочинку водія транспортного засобу. Роздруківка є похідним документом від картки водія, оскільки процес її створення неможливий без використання картки в тахографі, а тому надання роздруківки можливе тільки у разі використання в тахографі картки водія.
Передбачена пунктом 3.3 Інструкції №385 конструкція норми з обов'язку наявності «особистої картки водія кожного дня» при використання транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, спрямована на забезпечення належного ведення обліку робочого часу водія та організацію безпечної праці з метою недопущення настання пов'язаних з цим негативних наслідків.
Отже, у водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, на момент проведення рейдової перевірки має бути в наявності чинна особиста картка водія, яку він повинен використовувати у відповідному слоті цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, та надавати уповноваженим посадовим особам Укртрансбезпеки роздруківку даних роботи тахографа. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
У разі, якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, то перевізником перед виїздом (рейсом) заповнюються бланки підтвердження діяльності, які водій зобов'язаний зберігати протягом 28 днів з дня закінчення робочої зміни, а перевізники зберігають бланки підтвердження протягом 12 місяців.
Саме на автомобільного перевізника чинним законодавством покладено обов'язок забезпечення належної експлуатації тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами. При цьому до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, крім особистої картки водія кожного дня, віднесено: або картку водія, або роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом (пункт 3.3 Інструкції №385).
Суд зауважує, що згідно з нормами Інструкції №385 альтернативна можливість з надання водієм обладнаного цифровим тахографом транспортного засобу одного з визначених законом видів документів стосується лише картки водія та роздруківки даних роботи тахографа. Водночас крім вказаних документів водій зобов'язаний мати й особисту картку кожного дня, протягом якого здійснюється керування транспортних засобом. Наявність у водія при собі особистої картки не є тотожним її використанню при здійсненні перевезення вантажу.
Непред'явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених Законом №2344-III, відповідальність несуть автомобільні перевізники - суб'єкти господарювання. Непред'явлення або відсутність під час проведення перевірки визначених Законом №2344-ІІІ документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, свідчить про порушення автомобільним перевізником законодавства про автомобільний транспорт, що, відповідно, має наслідком застосування адміністративно-господарських штрафів, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17, від 18 березня 2020 року у справі №826/2239/16, яку суд враховує при вирішенні даного спору в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, що на момент проведення відповідачем перевірки транспортного засобу позивача водієм було надано для перегляду лише роздруківки з цифрового тахографа за 05 лютого та 14 лютого 2025 року.
Між тим, на час проведення рейдової перевірки у водія були відсутні роздруківки даних роботи цифрового тахографа з 06 лютого 2025 року по 13 лютого 2025 року, як і не було пред'явлено доказів використання особистої картки водія чи заповненого бланку підтвердження діяльності (у разі, якщо у конкретну дату водій не здійснював керування транспортним засобом).
Доводів відповідача в указані частині позивачем у ході судового розгляду цієї справи не було спростовано.
Твердження позивача про те, що водієм транспортного засобу було пред'явлено достатній перелік документів, які підтверджують графік роботи водія, якими, на його думку, є особиста картка водія та доступ до неї для зчитування інформації, суд оцінює критично, адже, як зазначено вище, крім особистої картки водія останні повинен надати й особисту картку кожного дня, протягом якого здійснюється (здійснювалось) керування транспортних засобом, а також роздруківку даних роботи водія (в даному випадку такі документи на вимогу інспектори мали бути надані за період з 06 лютого 2025 року по 13 лютого 2025 року) або бланк підтвердження діяльності (у разі, якщо в указаний період керування транспортним засобом водієм не здійснювалось).
Суд наголошує, що при здійсненні внутрішніх перевезень обов'язковим є подання картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, завдяки яким здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку. Уповноважені особи Укртрансбезпеки мають право перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення внутрішніх перевезень.
Стосовно тверджень позову про те, що водій перебував у відпустці з 06 лютого 2025 року по 13 лютого 2025 року, а тому у вказаний період він не здійснював перевезення та керування транспортним засобом, суд зауважує, що на їх підтвердження позивачем ні під час проведення рейдової перевірки, ні під час процедури розгляду відповідачем матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт, не було надано жодних належних та достовірних доказів.
У разі, якщо у вказаний період водій дійсно не виконував вантажні перевезення та, відповідно, керування транспортним засобом, то враховуючи вимоги Інструкції №385 він був зобов'язаний сформувати бланк підтвердження діяльності водія, який заповнюється у випадку його тимчасового непрацездатності або перебування у відпустці, або ж у разі фактичного нездійснення перевезення вантажу. Не пред'явлення під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) бланку (бланків) підтвердження діяльності свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування адміністративно-господарського штрафу, визначеного статтею 60 Закону №2344-ІІІ.
Проте, як вбачається зі встановлених у даній справі обставин, таких бланків підтвердження діяльності, у разі перебування водія у відпустці з 06 лютого 2025 року по 13 лютого 2025 року, про що стверджується у позові, на момент пред'явлення перевірки водієм належного позивачу транспортного засобу відповідачу не було пред'явлено.
До того ж, суд зауважує, що про обставини перебування водія у відпустці у період з 06 лютого 2025 року по 13 лютого 2025 року не було повідомлено уповноважену особу Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки 14 лютого 2025 року.
Враховуючи положення частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у справі №640/27759/21 (постанова від 19 жовтня 2023 року), згідно якої основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Отже, достатньою для встановлення особи перевізника є та інформація і документи, яка була надана водієм (перевізником) саме під час проведення рейдової перевірки.
Проте, як свідчать встановлені у справі обставини, на момент проведення рейдової перевірки (14 лютого 2025 року) транспортного засобу марки DAF днз НОМЕР_1 з причіпом марки SCHMITZ днз НОМЕР_2 водій не мав при собі (не надав для огляду) наказ директора ТОВ «Агро-Фрукт» від 23 січня 2025 року №2-К про надання відпустки водію автотранспортних засобів ОСОБА_1 . Такого не було надано і під час процедури розгляду відповідачем матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт, натомість надано лише до матеріалів цього позову.
Отже, оскільки водій належного позивачу транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) не надав уповноваженій особі відповідача роздруківок даних роботи цифрового тахографа з 06 лютого 2025 року по 13 лютого 2025 року, а також особистої картки водія чи заповненого бланку підтвердження діяльності (у разі, якщо в певну дату водій не здійснював керування транспортним засобом), суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було складено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, тому правові підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач довів законність оскаржуваної постанови. Натомість доводи позову не свідчать про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрукт» до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 травня 2026 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрукт» (вул. Садова, 2, с. Сербачани, Дністровський район, Чернівецька область, РНОКПП 43096398), відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Руська, 248-У, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя О.П. Лелюк