11 травня 2026 року справа № 580/1708/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі відповідач 2), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 232730029442 від 23.01.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 11.10.1990 по 28.01.1996 та призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 23 16.01.2026 на підставі пункту «б» статті 13, статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХП, в редакції до внесення змін Законом. України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник зазначила, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з наявністю відповідного страхового та пільгового стажу й досягненням відповідного віку, проте відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Відповідач 1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, подав до суду 13.03.2026 відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що через принцип екстериторіальності рішення за заявою позивача приймало ГУ ПФУ в Кіровоградській області, а місцеве управління лише прийняло документи та надіслало відповідь. Оскільки місцеве управління не ухвалювало владного рішення (акта), а лише інформувало листом, воно не порушило прав позивача. Тому просить відмовити у задоволенні позову.
17.03.2026 відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вік позивача 53 роки. Страховий стаж позивача становить 35 років 6 місяців 12 днів. Пільговий стаж не підтверджено. За результатом розгляду документів до страхового стажу враховано всі періоди трудової діяльності особи згідно наданих документів. Пільговий стаж за Списком № 2 не визначено, оскільки не надано уточнюючу довідку згідно додатку 5 Порядку № 637 та/або рішення Комісії. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) станом на дату звернення (16.01.2026) з питання призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах в порядку визначеному Законом №1058 не досягла 55 років пенсійного віку, визначеного положеннями пунктом 2 частини 2 ст. 114 розділу XIV “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону №1058, оскільки мала на дату звернення лише повних 53 роки, що є недостатнім для визначення права на такий вид пенсії. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 02.03.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними паспорта НОМЕР_1 , орган, що видав: 7110.
Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_2 від 11.10.1990 (а. с. 16, 17) позивач, зокрема, у спірний період з 11.10.1990 по 28.01.1996 (05 років 03 місяці 18 днів) працювала в Черкаській тютюновій фабриці, а саме:
11.10.1990 - прийнята ученицею й машиністкою потоково-механізованих цигарково-сигаретних ліній і машин сигаретного цеху (наказ № 189-к від 10.10.1990);
22.02.1991 - присвоєно кваліфікацію машиністки потоково-механізованого цигарко-сигаретних ліній і машин 3 р. сигаретного цеху (наказ № 25к від 22.02.1991);
11.12.1992 - Черкаська тютюнова фабрика реорганізована в орендне підприємство «Черкаська тютюнова фабрика» (наказ № 144 від 21.11.1992);
31.12.1993 - ОП «Черкаська тютюнова фабрика» реорганізовано в спільне українсько-німецьке суспільство з іноземними інвестиціями «Реемтсма Черкаси» тютюнова фабрика (наказ № 21 від 17.02.1994;
24.01.1997 - присвоєно 4 розряд машиніста потоково-механізованої цигарко-сигаретної лінії і машин (наказ № 16-к від 24.01.1997;
САГ «Реемстма-Черкаси тютюнова фабрика» перейменовано в ЗАТ «Ліггетт-Дукат Україна», (наказ № 254-п від 10.12.2001);
ЗАТ «Ліггетт-Дукат Україна» перейменовано в ЗАТ «Галлахер України» (наказ № 62 від 26.05.2004);
31.05.2009 - звільнена за угодою сторін (наказ № 576-н від 31.05.2009).
Відповідно до наказу Черкаської табачної фабрики від 30.09.1994 № 107а згідно з наказом № 42 від 01.04.1994 була проведена атестація робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, якими підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені законодавством України, зокрема на пільгове пенсійне забезпечення згідно зі Списками № 1 та № 2, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.94 (а. с. 18).
Відповідно до Списку робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, якими підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені законодавством України, зокрема на пільгове пенсійне забезпечення згідно зі Списками № 1 та № 2, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.94 (а. с. 19) машиністи потоково-механізованих цигарково-сигаретних ліній і машин сигаретного цеху віднесені до Списку № 2 (розділ XXХI, підрозділ 5, код професії 2240500а-14048).
Згідно з наказом від 29.01.1996 № 25-К на підставі проведеної атестації в сигаретному цеху, згідно наказу № 385 від 14.12.95 відповідно до карт умов правці, не мають права на пільгову пенсію по сигаретному цеху, зокрема, машиністи потоково-механізованих цигарково-сигаретних ліній і машин (а. с. 20).
Відповідно до довідки ЗАТ «Галлахер України» від 06.03.2009 № 202 (а. с. 21) ОСОБА_1 дійсно працювала на Черкаській тютюновій фабриці:
з 22.02.1991 (наказ № 25-к від 22.02.1991) по 28.01.1996 (наказ № 25 від 29.01.1996) машиністом потоково-механізованих цигарко-сигаретних ліній і машин в тютюновому виробництві з повним робочим днем.
Вказана професія дає право виходу на пенсію відповідно до Списку № 2, розділ XXIІ, п. 5, код професії 2240500а-14048, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994.
Проведена атестація робочого місця ОСОБА_1 , підтверджено право на пільгову пенсію (наказ 107-к від 11.03.1994).
На підставі повторної атестації з 29.01.1996 ОСОБА_1 права на пільгову пенсію немає (наказ № 25-к від 29.01.1996).
11.11.1992 Черкаська тютюнова фабрика реорганізована в орендне підприємство Черкаська тютюнова фабрика (наказ № 144 від 11.11.1992).
31.12.1993 Черкаська тютюнова фабрика реорганізована в CAT «Реемтсма-Черкаси тютюнова фабрика» (наказ № 21 від 17.02.1994).
CAT «Реемтсма-Черкаси тютюнова фабрика» перейменована в ЗАТ “Ліггетт-Дукат Україна» з 10.12.2001 (наказ № 254 від 10.12.2001).
ЗАТ «Ліггетт-Дукат Україна» перейменована в ЗАТ «Галлахер Україна» (наказ № 62 від 26.05.2004).
Згідно з архівною довідкою від 24.09.2025 № 1477, 1038 в, виданою архівним відділом Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради (а. с. 23), у документах Черкаської тютюнової фабрики, з 11.11.1992 - Орендного підприємства «Черкаська тютюнова фабрика», з 31.12.1993 - Спільного Українсько- Німецького акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Реємтсма-Черкаси тютюнова фабрика», з 10.12.2001 - Закритого акціонерного товариства «Ліггет-Дукат Україна», з 26.05.2004 - Закритого акціонерного товариства «Галлахер Україна», є відомості щодо роботи у шкідливих умовах праці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказами: від 10 жовтня 1990 року № 189-к ОСОБА_3 прийнята учнем машиніста потоково-механізованих цигарко-сигаретних ліній і машин сигаретного цеху з 11 жовтня 1990 року; від 22 лютого 1991 року № 25-к присвоєна кваліфікація машиніста потоково-механізованих цигарко-сигаретних ліній і машин 3 розряду сигаретного цеху з 22 лютого 1991 року; від 29 січня 1996 року № 25-к, на підставі проведеної атестації у сигаретному цеху, згідно наказу № 385 від 14.12.1995, відповідно до карт умов праці, машиністи потоково-механізовантх цигарко-сигаретних ліній і машин сигаретного цеху не мають права на пільгову пенсію. Наказ вступає в дію з дня підписання (так у документах); від 24 січня 1997 року № 20-к ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація машиніста потоково-механізованих цигарко-сигаретних ліній і машин 4 розряду сигаретного цеху з 24 січня 1997 року; від 31 травня 2009 року № 576 п, машиніст сигаретних ліній і машин 4 розряду, звільнена за угодою сторін, ст. 36 п. 1 КЗпП України, з 31 травня 2009 року.
У січні 2026 року позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою від 16.01.2026 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянуло заяву позивача та 23.01.2026 прийняло рішення № 232730029442 про відмову у призначенні пенсії, яким відмовило останній у призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, у зв'язку з відсутність необхідного пільгового стажу.
У рішенні відповідач зазначив, що страховий стаж позивача становить 35 років 6 місяців 12 днів. Пільговий стаж не підтверджено. До страхового стажу враховано всі періоди трудової діяльності особи згідно наданих документів. Пільговий стаж за Списком № 2 не визначено, оскільки не надано уточнюючу довідку згідно додатку 5 Порядку № 637 та/або рішення Комісії. Право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону, з урахуванням наявних документів, заявниця набуде після досягнення 60-річного віку, з 25.07.2032.
Таке рішення позивач вважає протиправним, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Згідно із ст. 9 зазначеного Закону відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-ІV передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV).
У позовній заяві позивач просить зобов'язати Головне управління зарахувати до її пільгового стажу роботи спірний період роботи та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VII.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б-г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, зокрема, «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ.
Спірним в межах цієї справи є питання щодо того, які положення законодавства підлягають застосуванню при призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а саме положення статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ чи статті 114 Закону № 1058-ІV.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20.
Так, розглядаючи вказану справу, у постанові від 03.11.2021 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тому застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частиною 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої справи № 360/3611/20.
Отже, враховуючи положення частини 3 статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові за результатами розгляду справи № 360/3611/20.
Таким чином, оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання нормами якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи №360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо застосування положень статті 13 Закону № 1788-ХІІ під час призначення їй пенсії.
Так, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Згідно зі статтею 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII, жінки, зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, мають право на пільгову пенсію після досягнення 50 років при загальному стажі роботи не менше 20 років, з яких не менше 10 років становить шкідливий стаж. Водночас, у разі наявності не менше половини такого стажу (від 5 років), пенсійний вік, встановлений статтею 12 цього Закону (55 років), знижується на один рік за кожні два роки зазначеної роботи.
У спірному рішенні від 23.01.2026 № 232730029442 Головне управління зазначило, що страховий стаж позивача становить 35 років 6 місяців 12 днів. Пільговий стаж позивача за Списком № 2 відсутній.
Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду її роботи з 11.10.1990 по 28.01.1996 у Черкаській тютюновій фабриці, то суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Стаття 102 вказаного Закону передбачає, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Відповідно до абзацу першого ст. 103 Закону №1788-ХІІ суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Отже, законодавством на відповідача покладено обов'язок щодо отримання відповідних документів для призначення особі пенсії.
Особа, яка має намір отримати статус пенсіонера, не несе відповідальності за правильність оформлення її роботодавцем довідок щодо роботи, за винятком дій, що підпадають під ознаки злочинів.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 вказаного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, архівні довідки необхідні за умови доцільності підтвердити відомості про роботу особи, якщо відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній.
Як встановив суд, пільговий стаж позивача підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_2 від 11.10.1990, відповідно до якої позивач у спірний період з 11.10.1990 по 28.01.1996 (05 років 03 місяці 18 днів) працювала в Черкаській тютюновій фабриці, а саме: 11.10.1990 - прийнята ученицею й машиністкою потоково-механізованих цигарково-сигаретних ліній і машин сигаретного цеху (наказ № 189-к від 10.10.1990); 22.02.1991 - присвоєно кваліфікацію машиністки потоково-механізованого цигарко-сигаретних ліній і машин 3 р. сигаретного цеху (наказ № 25к від 22.02.1991); 24.01.1997 - присвоєно 4 розряд машиніста потоково-механізованої цигарко-сигаретної лінії і машин (наказ № 16-к від 24.01.1997; 31.05.2009 - звільнена за угодою сторін (наказ № 576-н від 31.05.2009).
Відповідно до наказу Черкаської табачної фабрики від 30.09.1994 № 107а згідно з наказом № 42 від 01.04.1994 була проведена атестація робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, якими підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені законодавством України, зокрема на пільгове пенсійне забезпечення згідно зі Списками № 1 та № 2, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.94.
Відповідно до Списку робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, якими підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені законодавством України, зокрема на пільгове пенсійне забезпечення згідно зі Списками № 1 та № 2, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.94 машиністи потоково-механізованих цигарково-сигаретних ліній і машин сигаретного цеху віднесені до Списку № 2 (розділ XXХI, підрозділ 5, код професії 2240500а-14048).
Згідно з наказом від 29.01.1996 № 25-К на підставі проведеної атестації в сигаретному цеху, згідно наказу № 385 від 14.12.95 відповідно до карт умов правці, не мають права на пільгову пенсію по сигаретному цеху, зокрема, машиністи потоково-механізованих цигарково-сигаретних ліній і машин.
Ураховуючи зазначене, а також беручи до уваги, що право позивача на пільгове пенсійне забезпечення у спірний період було підтверджено результатами атестації робочих місць згідно з наказом від 30.09.1994 № 107а, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування періоду роботи позивача з 11.10.1990 по 28.01.1996 на посаді машиністки потоково-механізованих цигарково-сигаретних ліній і машин сигаретного цеху Черкаської тютюнової фабрики до її пільгового стажу за Списком № 2.
При цьому, факт проведення наступної атестації (наказ від 29.01.1996 № 25-К), за результатами якої право на пільгу не було підтверджено на майбутнє, не позбавляє позивача права на зарахування до пільгового стажу вже відпрацьованого часу, протягом якого шкідливий характер праці був документально зафіксований.
Таким чином, суд встановив, що позивач має підтверджений пільговий стаж за Списком № 2 тривалістю 05 років 03 місяці 18 днів, що становить більше половини необхідного 10-річного стажу.
Як зазначив вище суд, ураховуючи рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, позивач має право на зменшенням віку на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи, передбаченого саме статтею 12 цього Закону, тобто з 55 років.
Тому, суд урахував, що на час звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії позивач досягла 53 років, що, ураховуючи зменшення пенсійного віку на 2 роки, є необхідний віковим цензом відповідно до положень п. “б» ст. 13 Закону № 1788-XIІ для призначення пенсії на пільгових умовах за віком.
За таких обставин, відмова Головного управління у призначенні пільгової пенсії є неправомірною та призводить до порушення права особи на соціальний захист, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 23.01.2026 № 232730029442 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо заявленої позовної вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, то суд не вбачає підстав для її задоволення, враховуючи таке.
У випадку, що розглядається, відповідно до матеріалів справи, спірне рішення про відмову в призначення пенсії прийнято саме Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та рішення про відмову приймалось саме цим управлінням.
Отже, заявлені позовні вимоги є частково обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Понесені позивачем судові витрати в сумі 1 331,20 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 пропорційно задоволеній частині позову половина суми.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 23.01.2026 № 232730029442 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7А, код ЄДРПОУ 20632802) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоди роботи у Черкаській тютюновій фабриці з 11.10.1990 по 28.01.1996 та призначити їй з 16.01.2026 пенсію за віком на пільговий умовах відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7А, код ЄДРПОУ 20632802) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО