Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання прийняття справи до розгляду, з питання залишення позовної заяви без руху
"15" травня 2026 р. справа № 520/12266/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Ухвалою суду від 14.05.2026 р. було відкрито провадження у даній справі; роз'єднано позовні вимоги в адміністративній справі №520/12062/26 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Вимоги: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, виплата яких проведена 11.04.2025; 2) зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, виплата яких проведена 11.04.2025 було виділено в окреме провадження, за наслідками виконання вимог п. 15.2 Розділу VII КАС України справі було присвоєно номер №520/12266/26.
Оскільки положеннями ч. 6 ст. 172 КАС України передбачено, що розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог, то адміністративну справу №520/12266/26 належить прийняти до провадження судді Сліденка А.В.
Вирішуючи питання наявності підстав для залишення позову без руху за сформульованими заявником вимогами, суд виходить за таких підстав та мотивів.
Предметом позову є вимога, зокрема, про виплату військовослужбовцю Збройних Сил України компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в т.ч. індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 11.04.2025р.
За викладеними у позові твердженнями, заявник проходить військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Як зазначено заявником у позові, під час проходження військової служби відповідачем не було проведено нарахування та виплату заявнику в повному обсязі грошової винагороди за службу, у зв'язку з чим заявник звернувся до суду з позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі №520/29346/23 було визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період жовтень 2019, з 01.02.2023 року по 30.09.2023 року, з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення у період жовтень 2019, з 01.02.2023 року по 30.09.2023 року зі збереженням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року та з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704. Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 по 31.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет станом на 1 січня календарного 2020, 2021, 2022, 2023 року відповідно, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби. Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки, яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби. Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024р. у справі №520/29346/23 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 520/29346/23 було скасовано в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.12.2022. Прийнято нову постанову, якою задоволено вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.12.2022. Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 520/29346/23 було скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період жовтень 2019, з 01.02.2023 року по 30.09.2023 року, з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та зобов'язання Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення у період жовтень 2019, з 01.02.2023 року по 30.09.2023 року зі збереженням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року та з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Прийнято нову постанову в цій частині, якою відмовлено в задоволені позовних вимог.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 520/29346/23 змінено, виклавши абзац восьмий - одинадцятий резолютивної частини рішення в такій редакції: "Визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 та 2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби. Зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум". В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 520/29346/23 залишено без змін.
Згідно з приєднаною до справи копією скріншоту екрану технічного пристрою за рішенням суду від 02.07.2024 року по справі №520/29346/23 платіж було одержано заявником - 11.04.2025р. (42.390,64 грн).
Суд зазначає, що спір склався з приводу застосування норм Закону України від 19.10.2000р. №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі за текстом - Закон №2050-III) за несвоєчасно виплачене грошове забезпечення військовослужбовця в аспекті строку заявлення до суду вимоги про виплату компенсації втрати частини доходу за несвоєчасно виплачене грошове забезпечення військовослужбовця та в аспекті події, від настання якої починає перебіг строк звернення до суду із означеною вимогою (у разі існування такого строку).
Суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону № 2050-III під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
За правилами статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Застосовуючи положення наведених вище норм права, суд доходить до переконання про те, що: 1) за правовою природою грошовий платіж з компенсації втрати частини доходів не наслідує правову природу того грошового платежу, у зв"язку із несвоєчасною сплатою якого нараховується компенсація, позаяк компенсація втрати частини доходів є похідним платежем від факту несвоєчасної виплати основного доходу; 2) обов"язок з виплати компенсації втрати частини доходу виникає у місяці погашення (сплати) боргу з основного доходу.
Аналогічний підхід застосований, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 560/10053/24, від 23 квітня 2025 року у справі № 260/131/24, від 29 квітня 2025 року у справі № 420/4246/24, від 26 червня 2025 року у справі № 120/2830/24.
Окружний адміністративний суд відзначає, що питання правової природи компенсації втрати частини доходу і події початку перебігу строку звернення до суду із вимогою про виплату компенсації втрати частини доходу висвітлено у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.04.2024р. у справі №260/8194/20.
Так, у п.п."в" п.35 постанови Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.04.2024р. у справі №260/8194/20 указано, що з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, для залишення позовної заяви без розгляду.
Суд вважає, що наведений правовий висновок є цілком релевантним і до обставин спірних правовідносин, адже механізм нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів є однаковим до усіх видів несвоєчасно виплаченого боргу з основного доходу.
Отож повертаючись до обставин цієї справи суд повторно зазначає, що заборгованість з грошового забезпечення виплачена позивачу - 11.04.2025 року.
Відтак, саме з цієї дати позивач не міг бути необізнаним про порушення власного права (інтересу) на отримання компенсації втрати частини доходу і тому з 01.05.2025р. розпочав перебіг строк звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Суд відмічає, що хоча спір і виник у відносинах з проходження особою публічної служби, проте, застосування у даному конкретному випадку норм ч.5 ст.122 КАС України (де указано, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк) унеможливлено приписами ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ та ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ.
При цьому, згідно зі ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022р. №2352-ІХ відносно вимог найманого працівника про виплату чи стягнення коштів в оплату праці (як у формі заробітної плати, так і у формі грошового забезпечення) взагалі не застосовувався будь-який строк давності.
Згідно з ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
За твердженням сторони позивача у межах спірних правовідносин заявник не припинив проходити публічну службу, а тому приписи ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ слід кваліфікувати у якості незастосовних.
При цьому, суд зважає, що запроваджений ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ тримісячний строк звернення до суду із вимогою про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні починає перебіг з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні згідно з ст.116 Кодексу законів про працю України, а строк звернення до суду із вимогою про виплату компенсації втрати частини доходу згідно з ст.4 Закону України від 19.10.2000р. №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" починає перебіг з першого дня наступного місяця після отримання особою заборгованості (боргу; недоплати) з виплати заробітної плати (грошового забезпечення) за минулі періоди часу.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025р. №1-р/2025 у справі №1-7/2024 (337/24) була визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Суд відмічає, що одним із мотивів рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025р. №1-р/2025 у справі №1-7/2024 (337/24) є те, що: 1) законодавець хоча й мав на меті дотримання юридичної визначеності та організації правосуддя, однак тримісячний строк у справах щодо стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є надмірно коротким; 2) Винагорода за працю безпосередньо пов'язана з людською гідністю та соціальною справедливістю, адже право на винагороду за працю є складовою права на працю і водночас гарантією поваги до людської гідності. Обмеження можливості працівника вимагати належну винагороду за працю в судовому порядку під час дії трудових відносин фактично нівелює цю гарантію; 3) Відповідно до статті 234 Кодексу в разі пропуску з поважних причин тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суд може поновити цей строк лише тоді, коли з часу настання таких юридичних фактів, як отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення працівника або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові під час звільнення, минуло не більше одного року. Із наведеного випливає, що коли трудові відносини тривають, настання таких юридичних фактів для працівника неможливе. Водночас формальна вимога щодо тримісячного строку звернення до суду залишається чинною: працівник, перебуваючи у трудових відносинах, у разі систематичної невиплати винагороди за працю чи періодичних затримок її виплати має подавати позови кожних три місяці, щоб не втратити право на судовий захист. Ця законодавча конструкція створює парадоксальну ситуацію: працівник, який продовжує працювати, перебуває у менш захищеному становищі, ніж той, хто вже звільнений, адже звільнений працівник принаймні отримує можливість поновити строк звернення до суду.
Відтак, за продемонстрованою у тексті рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025р. №1-р/2025 у справі №1-7/2024 (337/24) логікою міркувань борги (заборгованість; недоплата) з поточної винагороди за працю (строк звернення до суду за виплатою якої був передбачений ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ) за подією звільнення з роботи (подією припинення публічної служби) трансформуються у вимоги особи, пов"язані із проведенням остаточного та повного розрахунку при звільненні з роботи (служби), котрі згідно з ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ можуть бути заявлені до суду протягом 3 місяців з календарної дати одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні згідно з ст.116 Кодексу законів про працю України із можливістю поновлення цього строку за правилами ст.234 Кодексу законів про працю України.
Однак, як вже зазначалось судом вище, право особи на отримання компенсації втрати частини доходу пов'язано національним законом України не з фактом звільнення особи з роботи (припинення проходження публічної служби), а з фактом виплати боргу (недоплати) з винагороди за працю (службу) минулих періодів.
Суд ураховує, що згідно з ч.1 ст.1 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст.94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Натомість, за змістом норм Закону України від 19.10.2000р. №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі за текстом - Закон №2050-III) компенсація втрати частини доходу є не заробітною платою (у розумінні винагороди за виконану роботу чи відбуту службу), а є суто механізмом нівелювання наслідків втрати частини купівельної спроможності гривні як національної одиниці України за період затримки у виплаті боргу з основного доходу.
Тому, за власною правовою природою компенсація втрати частини доходу об"єктивно не здатна збільшити саме розмір винагороди (у формі заробітної плати чи грошового забезпечення) за виконану роботу чи відбуту службу.
Відтак, компенсація втрати частини доходу у зв"язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати (грошового забезпечення) не підпадає під режим захисту згідно з ст.43 Конституції України у якості винагороди за працю (за службу).
Водночас із цим, у силу правового висновку п.32 постанови Верховного Суду від 30.10.2025р. по справі №420/28674/24 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.
При цьому, згідно з п.37 постанови Верховного Суду від 30.10.2025р. по справі №420/28674/24 аналогічний висновок відповідає правовій позиції, яка викладена в постановах Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 380/8976/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 560/11895/23, від 14 грудня 2023 року у справі № 600/4606/23-а, від 06 березня 2024 року у справі № 600/5050/23-а, від 17 грудня 2024 року у справі № 380/25141/23, від 23 квітня 2025 року у справі № 260/131/24 та від 21 серпня 2025 року у справі № 600/3471/24-а.
Також у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 06.02.2025р. у справі №380/6777/24 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати (компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника). Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 29.11.2023 у справі № 560/11895/23, від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а.
Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 20.03.2024р. по справі №181/1681/23 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати (компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника). Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 464/2834/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 560/11895/23 та від 08 березня 2024 року у справі № 560/11906/23.
Суд відмічає, що перелічені вище правові висновки Верховного Суду були сформовані в аспекті справляння судового збору за вимогу про виплату компенсації втрати частини доходу.
Утім, буквальне застосування цих правових висновків до випадків з приводу визначення правової природи компенсації втрати частини доходів із абсолютною неминучістю призведе до того, що в однакових життєвих ситуаціях публічні службовці однакового правового статусу, котрі проходять публічну службу в однакових умовах будуть отримувати різний розмір винагороди за працю (службу) в контексті одних і тих же самих складових заробітної плати (грошового забезпечення) у залежності від застосування чи незастосування механізму нівелювання наслідків знецінення купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні за механізмом Закону України від 19.10.2000р. №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі за текстом - Закон №2050-III) та у залежності від календарної дати виплати боргу з основного доходу у вигляді частини недоплаченої заробітної плати.
Так, розмір поточної індексації грошового забезпечення за лютий 2018 року, обчислений з урахуванням індексу споживчих цін - січень 2008 року матиме значення - або 4.258,75 грн., або 4.258,75 грн. + компенсація втрати частини доходу у залежності від календарної дати виплати боргу з індексації грошового забезпечення за лютий 2018р.
Розмір фіксованої індексації грошового забезпечення за березень 2018 року (індексації-різниці), обчислений з урахуванням індексу споживчих цін - січень 2008 року (у випадку неперевищення розміру грошового забезпечення березня 2018р. над розміром грошового забезпечення лютого 2018р.) матиме значення - або 4.463,15грн., або 4.463,15грн. + компенсація втрати частини доходу у залежності від календарної дати виплати боргу з індексації грошового забезпечення за лютий 2018р.
Тож, в однакових умовах однакові за правовим статусом публічні службовці отримуватимуть різні розміри заробітної плати (грошового забезпечення) за одними і тими ж самими складовими винагороди за працю (службу) одними і тими ж самими видами грошового забезпечення.
Окрім того, кваліфікація компенсації втрати частини доходу у якості заробітної плати (грошового забезпечення) призводить до виникнення у особи права заявляти вимогу про виплату середнього заробітку у порядку ст.117 Кодексу законів про працю України за подією виплати грошової компенсації втрати частини доходу.
Наведені міркування додатково підтверджують правильність висновку про те, що компенсація втрати частини доходу є не заробітною платою як такою (у розумінні винагороди за виконану роботу чи відбуту службу), а є суто механізмом нівелювання наслідків втрати частини купівельної спроможності гривні як національної одиниці України за період затримки у виплаті боргу з основного доходу.
Повертаючись до питання процесуального строку заявлення вимоги про виплату компенсації втрати частини доходу, суд зазначає, що згідно з правовим висновком п.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024р. по справі №990/156/23 норми ст.233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024р. по справі №990/156/23 указано, що до 19.07.2022р. Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України).
Подібні за суттю правові висновки з приводу застосування у часі положень ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022р. №2352-ІХ та у редакції після внесення змін Законом України від 01.07.2022р. №2352-ІХ сформульовані у постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2025р. по справі №460/21394/23.
Застосування цих висновків до обставин даного спору призводить до того, що несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення за рішенням суду по справі №520/29346/23 - 11.04.2025 року зумовила набуття заявником права на отримання компенсації втрати частини доходу, вимога про що підлягала заявленню до суду у тримісячний строк згідно з ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ (а саме: 01.05.2025р.-31.07.2025р.).
Суд нагадує, що рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025р. №1-р/2025 у справі №1-7/2024 (337/24) була визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Тож, рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025р. №1-р/2025 у справі №1-7/2024 (337/24) є доказом того, що з положення ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ не відповідали вимозі "якості закону".
Суд вважає, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб»єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип "найбільш сприятливого становища для особи" (favor libertatis).
Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025р. у справі №280/7446/24.
Тому, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника як приватної особи варіантом тлумачення норми національного закону України є застосування до вимог про виплату компенсації втрати частини доходу у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби строку звернення до суду згідно з ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ (3 місяці з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні у порядку ст.116 Кодексу законів про працю України з урахуванням правила про те, що усі невиконані роботодавцем зобов"язання з оплати поточної винагороди за працю (службу) (у формі заробітної плати чи грошового забезпечення) за подією звільнення з роботи (припинення публічної служби) трансформуються у зобов"язання з виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні), а до вимог про виплату компенсації втрати частини доходу у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення) після припинення проходження публічної служби (тобто у випадках, коли заборгованість/борг/недоплата були погашені після настання події звільнення публічного службовця) - строку звернення до суду згідно з ч.2 ст.122 КАС України у шість місяців, котрі належить обраховувати, зокрема, від календарної дати отримання учасником суспільних відносин у власність коштів за рішенням суду про виплату боргу (недоплати) з заробітної плати (грошового забезпечення).
Оскільки у межах спірних правовідносин, заборгованість з індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду по справі №520/29346/23 була виплачена позивачу - 11.04.2025 року, а позов до суду подано - 12.05.2026р. і матеріали справи не містять об"єктивних даних про продовження заявником публічної служби, то наявні формальні ознаки подання позову до суду поза межами визначеного ч.2 ст.122 КАС України шестимісячного строку.
Саме таке правозастосування відповідає правовому висновку постанови Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.04.2024р. у справі №260/8194/20 і забезпечує однаковість тлумачення змісту ст.4 Закону України від 19.10.2000р. №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" в усіх випадках несвоєчасної виплати платежів із згаданих у цьому законів видів основного доходу.
При цьому, суд зважає, що за змістом правового висновку п.43 постанови Верховного Суду від 19.03.2026р. у справі №620/14074/24 саме з дати виплати належного грошового забезпечення позивач обізнаний про порушення власного права на отримання компенсації втрати частини доходу і саме із цією датою пов'язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Підсумовуючи викладені вища міркування, суд зазначає, що оскільки у межах спірних правовідносин заявник не подав юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду разом із доказами пропуску строку на звернення до суду з поважних причин, то позов підлягає залишенню без руху відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України.
Суд також зауважує, що згідно п.14, 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 118-123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
1. Прийняти адміністративну справу №520/12266/26 до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Сліденка А.В. Копії даної ухвали направити учасникам справи з урахуванням належності до кола суб'єктів владних повноважень та відомостей про офіційні адреси в ЄСІТС. Роз'яснити, що надсилання процесуальних документів буде здійснюватись за указаними у позові адресами. Сповістити, що інформація відносно справи може бути отримана за посиланням: http://court.gov.ua/fair/sud2070.
2.Позов - залишити без руху.
3.Надати строк на усунення недоліків в оформленні позову - 5 днів від дати отримання цієї ухвали.
4.Встановити способом усунення недоліків - подання до суду юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду разом із доказами пропуску строку на звернення до суду з поважних причин.
5.Роз"яснити, що невиправлення недоліків в оформленні позову зумовлює прийняття процесуального рішення про залишення позову без розгляду.
6.Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко