Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
14 травня 2026 року справа №520/3258/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України(вул. Богомольця Академіка, буд.10,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ 43305056), в якому просить суд:
- визнати протиправними бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України код ЄДРПОУ 43305056 (п.і. 01601, м. Київ, вул. Богомольця, б. 10) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015, 2016, 2017, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки (126 діб), як учаснику бойових дій, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (зі змінами та доповненнями);
- зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України код ЄДРПОУ 43305056 (п.і. 01601, м. Київ, вул. Богомольця, б. 10) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015, 2016, 2017, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки (126 днів), як учаснику бойових дій, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (зі змінами та доповненнями).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати йому, грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015-2025 роки (126 днів), як учаснику бойових дій.
Ухвалою суду від 19.02.2026 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Представником Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України через систему "Електронний суд" надіслано відзив на позов, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що висновками Верховного Суду визначено, що компенсація виплачується за невикористані дні лише щорічних відпусток та додаткової одного виду - працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; виплата грошової компенсації за невикористані дні за іншими видами додаткових відпусток статтею 24 Закону України «Про відпустки» не передбачена; додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, не належить до категорії щорічних і надається понад тривалість щорічної відпустки та інших видів відпусток. Отже, як нормами спеціального законодавства, так і нормами загального трудового законодавства не передбачено виплачувати поліцейському, який звільняється зі служби в поліції грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
Крім того відповідачем заявлено клопотання про залучення Головного управління національної поліції в Харківській області, як співвідповідача до участі у справі посилаючись на те, що впродовж 2015-2019 р.р. позивач проходив службу саме в ГУНП в Харківській області і набув право на відпустку, як учасника бойових дій під час такої служби.
Ухвалою суду від 16.03.2026 залучено до участі у справі 520/3258/26 в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599).
Представником Головного управління Національної поліції в Харківській області через систему "Електронний суд" надіслано відзив на позов, в якому він вказав, що додаткова відпустка УБД не входить до переліку щорічних відпусток, визначених цим законом або спеціальним Законом № 580, і тому не підлягає грошовій компенсації.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя у період з 10.11.2025 по 14.11.2025 та з 22.12.2025 по 13.01.2026 перебував у відпустці.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, з 07.11.2015 по 03.12.2019 проходив службу в органах та підрозділах Головного управління Національної поліції в Харківській області.
03.12.2019 (наказ ГУНП в Харківській області від 03.12.2019 № 83 о/с дск) переведений відповідно до ч. 9 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» для подальшого проходження служби до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Позивач проходив службу в Департаменті з 03.12.2019 року (наказ ДСР від 09 грудня 2019 року № 100 о/с) до 05.05.2025 року (наказ ДСР від 30.04.2025 року № 321 о/с).
Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 30 квітня 2025 року № 321о/с «По особовому складу» позивача звільнено згідно із п. 2 ч. 1 ст. 77 законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, за станом здоров'я з 05.05.2025 року.
Тобто Позивач з 07.11.2015 року по 05.05.2025 року безперервно проходив публічну службу в Національній поліції, а така служба не припинялась.
Проходячи службу в органах внутрішніх справ, позивач набув статус учасника бойових дій, про що у 2015 році видано посвідчення серії НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що позивачу не була виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2025 роки, передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Позивач під час проходження служби впродовж з 2015 по 2025 рік не використав 126 днів додаткової відпустки (42 доби додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017 рок та 84 доби додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025), як учасника бойових дій, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (зі змінами та доповненнями), проте відповідачем при звільнені протиправно не виплачена грошова компенсація невідбутої відпустки під час служби.
Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 43 Основного Закону України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 92 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом МВС України №260 від 06.04.2016 (далі - Порядок №260), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами ст. 4 Закону України від 05 листопада 1996 року за № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.
Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні відпустки.
Відповідно до ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР).
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Як передбачено п. 12 ст. 12 цього Закону учасникам бойових дій надаються право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже, виходячи з положень Закону №3551-ХІІ, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.
Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).
Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 №303/2014, який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини стосовно отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-XII, припиняється.
Разом із тим, суд зазначає, що норми Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Положеннями статті 4 Закону України «Про відпустки» передбачені такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» зокрема, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Вказана норма закону фактично встановлює право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Тому, суд аналізуючи положення чинного законодавства приходить до висновку, що додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою учасника бойових дій, гарантованою державою.
Судом встановлено, що позивач 29 жовтня 2015 року набув статус учасника бойових дій, що підтверджено відповідним посвідченням, а тому останній користується правами, пільгами і гарантіями передбаченими закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (зі змінами та доповненнями), зокрема одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Листом ГУНП в Харківській області №72977-2026 від 13.02.2026 року надано інформацію, що під час проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області, позивачем не використано 42 доби додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017 роки (по 14 діб за кожен рік), передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (зі змінами та доповненнями).
Також, з листа ДСР НПУ №13278/01-2026 від 30.01.2026 року та довідок про доходи встановлено, що під час проходження служби в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України, позивачем не використано 84 доби додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 р.р. (14 діб за кожен рік).
Частиною 1 ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Вказані вище норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Доводи відповідача про те, що нормами спеціального законодавства не передбачено права на отримання компенсації за не реалізацію пільг, в тому числі такої, як додаткова відпустка за 2015-2025 рік, в яких така відпустка не використовувалася, суд вважає необґрунтованим, оскільки Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним служби.
Водночас, у разі невикористання як основної, так і додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, така відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Крім того, як вже було зазначено, відповідно до абз. 7, 8 п. 8 розд. ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Вирішуючи спір в частині компенсації за невикористану додаткову відпустку особі, яка проходила службу в поліції та володіла статусом учасника бойових дій, судом також враховані правові висновки, що викладені в постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 360/4127/19; від 14.04.2021 у справі № 620/1487/20; від 11.11.2021 у справі № 200/1175/20-а.
Зокрема, Касаційний суд зазначив що, у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої законом України "Про відпустки" і статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Отже матеріалами справи підтверджено, що позивач при звільненні з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні відпусток за 2015, 2016, 2017, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, проте відповідачем протиправно не виплачено таку компенсацію позивачу за 126 днів відпустки.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2015, 2016, 2017, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки (126 діб), як учаснику бойових дій.
Стосовно визначення належного відповідача суд зазначає таке.
У відповідності до статті 1, 13 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який складається з центрального органу управління поліції та територіальних органів поліції, тобто Національну поліцію України (поліцію) необхідно розглядати, як єдиний нероздільний орган, в якому громадяни України проходять державну службу особливого характеру.
Приписами статей 56 і 65 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (зі змінами та доповненнями) визначено, що службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського. Переміщення поліцейських здійснюється за наявності законодавчо визначених підстав: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади; 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський; 4) у зв'язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад'юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
Переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників. Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади. Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
Аналізуючи вказані законодавчі приписи суд доходить висновку, що при переведенні поліцейського за наказом про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський, він не звільняється з поліції, а продовжує службу у поліції, тобто переведення поліцейського за наказом про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції не є звільненням в розумінні статті 116 Кодексу законів про працю України.
Ураховуючи наведене суд наголошує, що 03.12.2019 позивач переведений відповідно до ч. 9 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» для подальшого проходження служби до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, тобто служба в поліції не припинялась.
Отже, в період з 07 листопада 2015 року по 05 травня 2025 року, безперервно і постійно проходив публічну службу в Національній поліції України.
Статтею 94 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
За приписом п. 7 Розділу І Порядку № 260,грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби.
У відповідності до п. 15 Розділу І Порядку № 260 у разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Разом з цим розділом ІХ Порядку № 260, у разі переміщення по службі (переведення, відрядження, переходу), а також звільнення поліцейського зі служби в поліції орган поліції, ЗВО, орган, до якого був відряджений поліцейський, зобов'язаний виплатити йому належні види грошового забезпечення, про що зробити відповідні записи в грошовому атестаті за формою, визначеною у додатку 2 до цих Порядку та умов.
Грошовий атестат поліцейським видається в усіх випадках переміщення з одного органу поліції до іншого, тобто твердження Департаменту стратегічних розслідувань про відсутності інформації щодо використаних відпусток безпідставні.
Суд наголошує, що під час переміщення по службі, а також до інших органів і підрозділів, орган з якого вибуває поліцейський складає грошовий атестат в якому зазначає інформацію про всі види грошового забезпечення виплачені поліцейському під час служби, а також не використані дні чергових (основних і додаткових) відпусток, а у разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби, органом з якого звільняється поліцейський.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Богомольця Академіка, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43305056), Головного управління Національної поліції в Харківській області (61000, вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015, 2016, 2017, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки (126 діб), як учаснику бойових дій, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII.
Зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Богомольця Академіка, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43305056) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015, 2016, 2017, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки (126 днів), як учаснику бойових дій, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов