15 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/792/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/792/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛК+В" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
26.01.2026 адвокат Маліченко Максим Анатолійович, здійснюючи на підставі ордеру (серія ВІ №1362458 від 26.01.2026) представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛК+В" (надалі - ТОВ "ОЛК+В", Товариство) звернувся з вищезазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - ГУДПС) від 15.01.2026:
- №000/530/0902 про застосування штрафної санкції у розмірі 60 000,00 грн за порушення вимог пп. 230.1.2 ст. 230 ПК України у зв'язку з відсутністю реєстрації трьох витратомірів-лічильників на введених в експлуатацію резервуарах;
- №000/529/0902 про застосування штрафної санкції у розмірі 360 000,00 грн за порушення вимог ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", ч. ч. 2, 5 ст. 29, п. 6 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" у зв'язку з фактом реалізації пального без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним;
- №000/531/0902 про застосування штрафної санкції у розмірі 8 000,00 грн за порушення вимог пп. 230.1.3 ст. 230 ПК України у зв'язку з незабезпеченням своєчасного подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального на АЗС (акцизному складі).
Мотивуючи позов, представник вказує на обставини порушення прав платника податків через безпідставні, як на його думку, висновки фактичної перевірки належної позивачу АЗС, що розташована за адресою: Миргородський район, с. Петрівка-Роменська, вул. Покровська, 2А.
З приводу відсутності у позивача у період з 10.07.2024 по 27.07.2024 чинної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним зазначив, що роздрібна торгівля пальним здійснювалася на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №16070314201900289 терміном дії з 09.07.2019 по 09.07.2024, яка з урахуванням положень ст. 18 Закону України від 19.21.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" була чинною на час дії воєнного стану, оскільки до набрання чинності ч. 6 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" платник подав заяву на отримання нової ліцензії та у подальшому отримав її за №16070314202400113 терміном дії з 29.07.2024 до 29.07.2029.
З приводу відпуску бензину А-92, А-95, дизельного палива та скрапленого газу на введених в експлуатацію резервуарах через паливороздавальні колонки "Шельф 100" 2КЕД-50-0,25-2-1-2 (заводський номер 2762), "Шельф 100" 2КЕД-50-0,25-2-1-2 (заводський номер 2763), "Шельф 100-1 LPG" (заводський номер 12581) без їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників пального зазначив, що платником своєчасно направлялися відповідні документів щодо їх реєстрації. З метою виправлення допущеної помилки Товариством ще 27.08.2021 подавалась коригуюча довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівноміри, в якій у Таблиці 2 були зазначені ці витратоміри-лічильники, яка втім не була прийнята контролюючим органом, оскільки у документі були виявлені помилки. Зокрема зазначено, що записи у Таблиці №2 вже існують, а з огляду на те, що контролюючий орган як держатель реєстру не прийняв остаточного рішення про прийняття від розпорядника акцизного складу документів щодо реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників пального покладення відповідальності у вигляді штрафних санкцій на позивача є несправедливим та безпідставним.
З приводу несвоєчасного подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального на АЗС, пояснив це проблемами в роботі програмного забезпечення та нестабільний доступ до мережі "Інтернет" з огляду на розташування АЗС у сільській місцевості та обмеженням мобільного зв'язку під час повітряних тривог.
Наполягає на обставинах порушення процедури проведення перевірки, оскільки проведена перевірка носить характер виїзної документальної перевірки.
16.06.2026 до суду надійшов відзив на позов (а.с. 60-65), в якому представник відповідача, аргументуючи свої заперечення проти задоволення позову, стверджує про неспроможність доводів позивача щодо порушення процедури проведення перевірки або про вихід за межі повноважень, оскільки згідно з наказом від 18.11.2025 №3886-П "Про проведення фактичної перевірки" та направлень від 18.11.2025 №6864, №6865 було проведено фактичну перевірку ТОВ "ОЛК+В" за період з 01.07.2024 по дату закінчення перевірки. ПК України не встановлює будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), як і обмежень щодо використання під час проведення фактичної перевірки документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачених цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. В цьому аспекті звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 10.12.2020 у справі №814/733/17, від 15.02.2023 у справі №820/6187/16, де суд наголошував, що ПК України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які у свою чергу наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб'єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки. Зауважив, що під час проведення фактичної перевірки ТОВ "ОЛК+В" було встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював роздрібну торгівлю пальним без відповідної ліцензії у період з 10.07.2024 по 29.07.2024 через реєстратор розрахункових операцій модель Марія - 303А, ФН 3000928972, заводський номер ЗВ1991052742. Факти реалізації підтверджуються електронними копіями розрахункових документів, які надходять по дротових та/або бездротових каналах зв'язку до органів ДПС та копіями фіскальних чеків до бази даних ІС «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» розділу «Дані чеків - Товари», чим порушено ст. 15 Закону №481/95-ВР, ч. 2, ч. 5 ст. 29, п. 6 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону №3817-ІХ. Перевіркою встановлено факт несвоєчасного подання довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального, форма J021041: №9102895621 звітна доба 14.04.2025, документ зареєстровано 16.04.2025; №9140493537 звітна доба 16.05.2025, документ зареєстровано 18.05.2025; №9161857036 звітна доба 06.06.2025, документ зареєстровано 08.06.2025; №9170379758 звітна доба 11.06.2025, документ зареєстровано 13.06.2025; №9195641918 звітна доба 04.07.2025, документ зареєстровано 06.07.2025; №9220682668 звітна доба 25.07.2025, документ зареєстровано 27.07.2025; №9236859175 звітна доба 08.08.2025, документ зареєстровано 10.08.2025; №9262986981 звітна доба 29.08.2025, документ зареєстровано 31.08.2025, чим порушено вимоги пп. 230.1.3 ст. 230 ПК України в частині формування та передачі на акцизному складі щоденних (крім днів, в які акцизний склад не працює) даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального.
Також перевіркою встановлено факт відсутності реєстрації трьох витратомірів лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників пального на введених в експлуатацію резервуарах. У запереченні на акт перевірки ТОВ «ОЛК+В» зазначено, що 27.08.2021 з метою виправлення раніше допущеної помилки при реєстрації витратомірів-лічильників Товариством в електронній формі подано коригуючу довідку про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, в якій у таблиці 2 були зазначені витратоміри-лічильники «Шельф 100» 2КЕД-50-0,25-2-1-2 заводський номер 2762, «Шельф 100» 2КЕД-50-0,25-2-1-2 заводський номер 2763, «Шельф 100-1 LPG» заводський номер 12581. Довідка не була прийнята контролюючим органом, оскільки згідно з квитанцією №2 від 27.08.2021 у документі були виявлені помилки, зокрема зазначено, що записи у Таблиці 2 (витратоміри-лічильники) вже існують. При цьому, з урахуванням змісту квитанції №2 Товариство вважало, що витратоміри-лічильники були зареєстровані. Зазначені доводи ТОВ «ОЛК+В» спростовуються інформацією, вказаною у квитанції №2 від 27.08.2021, згідно з якою «Документ не прийнято. Виявлені помилки». Коригуюча довідка складена некоректно. Таким чином встановлено реалізацію пального ТОВ «ОЛК+В» на акцизному складі без реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованих на акцизному складі трьох витратомірів-лічильників, чим порушено пп. 230.1.2 ст. 230 ПК України.
У відповіді на відзив представник позивача повторив доводи, наведені у позовній заяві в частині тверджень щодо здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним без ліцензії та наголосив на тому, що проведена фактична перевірка носить характер виїзної документальної перевірки. Відтак порушення, зазначені в акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, за минулий період, а не за період, у який проводилась фактична перевірка. А тому такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності (а.с. 91-92).
Правом на заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 06.02.2026 заяву представника ГУДПС із запереченнями проти розгляду за правилами спрощеного позовного провадження справи залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 19.02.2026 клопотання представника ТОВ "ОЛК+В" щодо розгляду за участю представника позивача справи №440/792/26 було залишено без задоволення.
Розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ТОВ "ОЛК+В" (код ЄДРПОУ 37937996) зареєстроване у статусі юридичної особи 11.10.2012. Зареєстрованими видами економічної діяльності позивача за КВЕД є: 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний); 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. ТОВ "ОЛК+В" зареєстроване за адресою: Полтавська область, Миргородський район, с. Петрівка-Роменська, вул. Покровська, 2-А. Єдиним засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства є ОСОБА_1 (с. Жовтневе, Гадяцький р-н, Полтавська обл., 37331) (а.с. 11-13).
Господарську діяльність, пов'язану з роздрібною торгівлею пальним, Товариство здійснювало, зокрема на підставі ліцензії (реєстраційний №16070314201900289 від 06.07.2022), виданої ГУДПС на термін дії з 09.07.2019 по 09.07.2024 за адресою місця торгівлі: Полтавська область, Гадяцький район, с. Петрівка-Роменська, вул. Покровська, 2-А, АЗС. Товариством здійснено поточні сплати за ліцензію, зокрема: згідно з платіжним дорученням від 21.06.2019 №124 у сумі 2000,00 грн за період з 09.07.2019 по 09.07.2020; згідно з платіжним дорученням від 21.09.2020 №265 у сумі 780,00 грн за період з 09.07.2020 по 09.07.2021; згідно з платіжним дорученням від 08.06.2021 №89 у сумі 2000,00 грн за період з 09.07.2021 по 09.07.2022; згідно з платіжним дорученням від 24.06.2022 №408 на суму 2000,00 грн за період з 09.07.2022 по 09.07.2022 та згідно з платіжним дорученням від 04.07.2023 №433 у сумі 2000,00 грн за період з 09.07.2023 по 09.07.2024 (а.с. 27).
Додатком до ліцензії №16070314201900289 відображено перелік реєстраторів розрахункових операцій, відповідно до якого роздрібна торгівля пальним здійснюється через реєстратор розрахункових операцій модель Марія - 303А1, фіскальний номер 3000928972, заводський номер ЗВ1991052742, виробник ТОВ "Завод Резонанс" (а.с. 28).
Після завершення терміну дії попередньої Товариство отримало нову ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за тією ж адресою (реєстраційний №16070314202400113 від 23.07.2024) терміном дії з 29.07.2024 по 29.07.2029 з використанням того ж РРО (а.с. 29).
Відповідно до наказу від 18.11.2025 № 3886-п "Про проведення фактичної перевірки" (а.с. 70) та направлень на перевірку від 18.11.2025 №6864, №6865 (а.с. 70 - 71) співробітниками ГУДПС на підставі пп. 20.1.4 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального) п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 ПК України, ст. 16 Закону №481/95-ВР, ст. 72 Закону №3817-ІХ з метою контролю за обігом пального, запобігання та виявлення порушень законодавства платниками податків, які здійснюють зберігання, реалізацію пального, наявності ліцензій була проведена фактична перевірка АЗС, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Петрівка-Роменська, вул. Покровська, 2-А, де здійснює господарську діяльність позивач, за період з 01.07.2024, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 01.12.2025 №17020/16-31-09-02-01/37937996 (а. с. 83-87).
Перевіркою встановлено факти порушення ТОВ "ОЛК+В":
- ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", ч. ч. 2, 5 ст. 29, п. 6 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 18.06.2024 №3817-IX "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального": здійснення роздрібної торгівлі пальним без відповідної ліцензії;
- вимог пп. 230.1.3 ст. 230 ПК України в частині формування на передачі на акцизному складі щоденних (крім днів, в які акцизний склад не працює) даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального, а саме: не забезпечено подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального на АЗС за звітні періоди: 14.04.2025, 16.05.2025, 06.06.2025, 11.06.2025, 04.07.2025, 25.07.2025, 08.08.2025, 29.08.2025;
- пп. 230.1.2 ст. 230 ПК України в частині відсутності реєстрації трьох витратомірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників пального на введених в експлуатацію резервуарах.
Не погодившись із висновками фактичної перевірки, 23.12.2025 представник ТОВ "ОЛК+В" подав заперечення на акт, які контролюючий орган залишив без задоволення, а висновки акта перевірки від 01.12.2025 №17020/16-31-09-02-01/37937996 - без змін.
На підставі акту фактичної перевірки від 01.12.2025 №17020/16-31-09-02-01/37937996 ГУДПС 15.01.2026 було сформовано податкові повідомлення-рішення (а.с. 73-78):
- №000/530/0902 про застосування до Товариства штрафної санкції у розмірі 60 000,00 грн за порушення вимог пп. 230.1.2 ст. 230 ПК України у зв'язку з відсутністю реєстрації трьох витратомірів-лічильників на введених в експлуатацію резервуарах;
- №000/529/0902 про застосування штрафної санкції у розмірі 360 000,00 грн за порушення вимог ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", ч. ч. 2, 5 ст. 29, п. 6 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" у зв'язку з фактом реалізації пального без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним;
- №000/531/0902 про застосування штрафної санкції у розмірі 8 000,00 грн за порушення вимог пп. 230.1.3 ст. 230 ПК України у зв'язку з незабезпеченням своєчасного подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального на АЗС (акцизному складі).
Позивач вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Однією з підстав позову є посилання представник позивача на обставини порушення процедури проведення фактичної перевірки, оскільки контролюючий орган здійснював перевірку даних за минулі періоди, що властиво лише для документальної перевірки.
У зв'язку з цим суд одразу ж звертає увагу на висновки Верховного Суду, який скасовуючи рішення судів у справі №300/2885/24 за позовом ФОП до ГУДПС про скасування повідомлення-рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що "...оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства...
...Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.".
Отже, доводам позивача з приводу невиконання відповідачем вимог Податкового кодексу України в частині дотримання процедури проведення перевірки, як підстави позову, суд має надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства.
Тож у спірному випадку, з огляду на відповідні зауваження представника позивача, суд перш за все перевіряє обставини дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпунктів 191.1.1, 191.1.2, 191.1.40, 191.1.46 статті 191 ПК України, контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; організовують збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов'язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом.
Згідно з підпунктами 191.1.13 - 191.1.20 статті 191 ПК України, контролюючі органи:
здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом;
здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;
забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку;
здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;
проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;
організовують роботу, пов'язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями, пачках (упаковках) тютюнових виробів, ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, під час їх транспортування, зберігання і реалізації;
забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів;
забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України, податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пп. 62.1.3 ст. 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно пп. 75.1.2 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до пп. 75.1.3 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Установлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Так, відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
пп. 80.2.5 - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Закон України від 18.06.2024 №3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (надалі - Закон №3817-ІХ в редакції, чинній на момент прийняття спірного наказу) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.
Частиною першою статті 16 Закону №3817-ІХ встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції та малих виробництв дистилятів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Як свідчать встановлені адміністративним судом у цій справі обставини, однією з нормативних підстав призначення фактичної перевірки позивача був підпункт 80.2.5 ст. 80 ПК України.
Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 статті 80 ПК України у контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення у змісті наказу підстав для її проведення Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20.03.2018 у справі №820/4766/17, від 22.05.2018 і 04.10.2022 у справі №810/1394/16, від 05.11.2018 у справі №803/988/17, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 05.07.2023 у справі №460/2663/22, від 26.07.2023 у справі №280/4696/22, від 17.08.2023 у справі №160/15431/21, від 27.11.2023 у справі №420/11790/22 висловив позицію, згідно з якою підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального:
(1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також
(2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері.
Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Також Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі №120/5729/20-а, від 12.10.2021 у справі №120/5229/20-а, від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21, від 05.07.2023 у справі №460/2663/22, від 17.08.2023 у справі №160/15431/21, від 27.11.2023 у справі №420/11790/22 зазначав, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
Судова палата Верховного Суду у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 не знайшла підстав для відступу від зазначеної правової позиції, зазначивши, що така позиція відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цих норм.
Розвиваючи цю думку, Судова палата Верховного Суду у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 зазначила, що "у судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
У зазначеній постанові суду Судова палата також акцентувала увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Вирішуючи ключове у цій справі питання та на розвиток викладеної у постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 правової позиції, Судова палата звертає увагу, що правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.
Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України таких встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.
Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.
Судова палата наголошує, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
Судова палата не може не погодися з тим, що розкриття змісту та деталізації фактичної обставини, яка стала приводом для прийняття рішення про проведення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (до прикладу, щодо якого саме факту отримана інформація або ж у якій сфері можливі порушення, їх характер і докази на підтвердження) відповідала б більш високим стандартам правової визначеності та більш повно б забезпечувала розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.
Водночас, як вже зазначалося, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
Як вже з'ясовано в ході судового розгляду справи №440/792/26, наказ ГУДПС №3886-п від 18.11.2025 поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 статті 80 ПК України містить вказівку на мету заходу - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального.
Таким чином судом встановлено обставини того, що приводом для призначення фактичної перевірки позивача слугувало здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального.
Узагальнюючи висновок Судової палати щодо застосування норм права у справі №280/1431/23, Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 зазначив, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
Оскільки підпункт 80.2.5 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про "наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення" або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
Для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, Верховний Суд зазначив, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися висновки щодо застосування норм права, наведені у цій постанові суду.
Застосовуючи вищенаведені висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, що склалися у справі №440/792/26, суд зазначає, що фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, про що поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 статті 80 ПК України зазначив контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки, що дає обґрунтовані підстави вважати, що платник податків з високим ступенем імовірності. Саме для здійснення відповідних функцій і призначається перевірка.
В межах обставин, які мають місце у цій справі, у суду є підстави вважати доведеним з боку податкового органу існування фактичної підстави для призначення перевірки відповідно до пп. 80.2.5 ст. 80 ПК України, оскільки у наказі ГУДПС від 18.11.2025 №3886-п "Про проведення фактичної перевірки" відображено обставин призначення фактичної перевірки з огляду на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального, що за висновками Верховного Суду у справі №280/1431/23 є мінімально допустимим обсягом інформації у розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.
Тож логічним у контексті вищенаведених трактувань Верховного Суду є висновок суду про те, що у спірних правовідносинах фактична перевірка була призначена саме в порядку "(2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері", а не на підставі "(1) наявність та/або отримання певної інформації".
Твердження представника позивача стосовно наявності у проведеної перевірки ознак виїзної документальної перевірки з огляду на витребування та дослідження відповідачем під час її проведення значної кількості документів щодо господарської діяльності позивача за період з 01.07.2024 по дату закінчення перевірки суд відкидає як необґрунтовані з огляду на ту обставину, що в силу п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Поруч з цим п. 85.2 ст. 85 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Також, пунктом 85.8 статті 85 ПК України передбачено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених ПК України, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Вказана норма є імперативною, чіткою і логічно-послідовною. Тобто, законодавцем встановлено обов'язок платника податків надати посадовим особам контролюючих органів всі документи, що пов'язані з предметом перевірки до початку перевірки.
Тож судом не виявлено порушень відповідачем порядку призначення та проведення фактичної перевірки.
Переходячи до перевірки суті висновків фактичної перевірки, суд розпочинає з аналізу податкового повідомлення-рішення №000/529/0902 про застосування штрафної санкції у розмірі 360000,00 грн за порушення вимог ст. 15 Закону №481/95-ВР, ч. ч. 2, 5 ст. 29, п. 6 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону №3817-ІХ у зв'язку з фактом реалізації пального без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону №3817-IX, роздрібна торгівля пальним здійснюється суб'єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Згідно з п. 22 ч. 2 ст. 73 Закону №3817-IX, до суб'єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії - 45 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Водночас, абзацом другим пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №3817-IX установлено, що: Закон №481/95-ВР і постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 346) втрачають чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону.
Відповідно до статті 18 Закону №481/95-ВР (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX) вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України або за наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) не сплачено черговий платіж за ліцензію та/або закінчився термін дії ліцензії на право: виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Обов'язки щодо сплати чергових платежів/дії щодо продовження ліцензії мають бути виконані суб'єктом господарювання протягом 30 днів, наступних за днем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану в Україні.
Загальновідомими є факт оголошення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, який триває і до тепер.
Тобто, в силу положень статті 18 Закону №481/95-ВР, враховуючи факт продовження в Україні воєнного стану, строк дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним №16070314201900289 від 06.07.2022 мав бути продовжений.
27.07.2024 набрав чинності Закон №3817-IX.
Пунктами 29, 38, 40, 53, 65 статті 1 Закону №3817-IX визначено, що Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального - складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік суб'єктів господарювання, яким надано ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі наданих ліцензій;
ліцензіат - суб'єкт господарювання, якому надано ліцензію на право провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності;
ліцензія - право суб'єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності;
надання ліцензії - надання суб'єкту господарювання права на провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії на право провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності та внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а в передбачених цим Законом випадках - також шляхом набуття такого права автоматично;
орган ліцензування: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - у частині здійснення ліцензування виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, вирощування тютюну, ферментації тютюнової сировини, а також у частині здійснення в автоматичному режимі ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;
територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - у частині здійснення ліцензування оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, сидром та перрі (без додавання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, зберігання пального.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону №3817-IX, положення Закону №481/95-ВР до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.
Пунктом 3 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону №3817-IX встановлено, що ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно з пунктом 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону №3817-IX, суб'єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності:
подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;
сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, або до дня отримання нової ліцензії.
Суд звертає увагу на те, що пункт 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону №3817-IX, на який покликається відповідач, врегульовує лише питання подання заяви про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності та сплати чергових платежів за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у період до дня набрання чинності цим Законом.
Водночас приписи статті 18 Закону №481/95-ВР в частині того, що вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного стану на території України закінчився термін дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, не суперечили пункту 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону №3817-IX, а тому продовжували діяти до 01.01.2025, тобто до моменту втрати чинності Законом №481/95-ВР.
Враховуючи наведені положення статті 18 Закону №481/95-ВР у взаємозв'язку з положеннями пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №3817-IX, суд пристає до доводів позивача з приводу того, що ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним №16070314201900289 від 06.07.2022 з огляду на триваючий воєнний стан залишалася чинною, оскільки Закон №481/95-ВР втратив чинність лише з 01.01.2025. Тому реалізація позивачем пального у період з 10.07.2024 по 29.07.2024, яка була зафіксована в акті фактичної перевірки, здійснювалася на підставі діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним №16070314201900289 від 06.07.2022.
Застосовуючи виключно положення Закону №3817-IX без урахування положень статті 18 Закону №481/95-ВР, яка жодним чином не суперечить Закону №3817-IX, контролюючий орган допустив правозастосовну помилку, порушивши принцип презумпції правомірності рішень платника податків та належного урядування.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно застосував до позивача фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 360 000,00 грн оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 15.01.2026 №000/529/0902, у зв'язку з чим суд скасовує його, а позов у відповідній частині вимог задовольняє.
В ході фактичної перевірки відповідач також здійснив перевірку акцизного складу (№1001852).
Податковим повідомленням-рішенням №000/530/0902 за порушення пп. 230.1.2 ст. 230 ПК України до позивача на підставі пп. 54.3 ст. 54, п. 1281.1 ст. 1281 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 60 000,00грн.
Надаючи правову оцінку правомірності вказаного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 230.1 статті 230 ПК України, акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Пунктом 12 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Відповідно до пп. 230.1.2 ст. 230 ПК України, платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати: усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів- лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені па акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
На виконання пункту 230.1 статті 230 ПК України Кабінетом Міністрів України розроблено та затверджено постановою від 22.11.2017 №891 Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів (надалі - Порядок №891).
У відповідності до п. 2 Порядку №891, під витратоміром-лічильником розуміється законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам'ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах.
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що електронні документи для наповнення Реєстру, які формуються розпорядниками акцизних складів та надсилаються до Реєстру за кожним місцем розташування акцизного складу, крім іншого містять інформацію про акцизний склад з уніфікованим номером в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, розташовані на такому акцизному складі резервуари з уніфікованою нумерацією, про назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери витратомірів, установлених у кожному місці відпуску пального шляхом наливу з акцизного складу, та назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери рівнемірів, установлених на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на такому акцизному складі.
Порядок не визначає, які саме дані витратоміра мають бути внесені: або серійний номер, або ідентифікаційний номер. Кожен витратомір, що встановлений в ПРК містить як мінімум чотири ідентифікаційні номери та може містити до двох серійних номерів.
Крім іншого, у відповідності з п. п. 6, 9 Порядку №891 розпоряднику акцизного складу надано три календарних дні для виправлення допущення помилок в електронних документах для наповнення Реєстру.
З наведених норм чинного законодавства Україна випливає, що розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати усі розташовані на акцизних складах витратоміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів- лічильників рівня пального у резервуарі; функцію витратомірів-лічильників на АЗС виконують паливороздавальні колонки; до Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі підлягає включенню назва, модель, серійний (ідентифікаційний) номер кожного витратоміра-лічильника.
Фактичною перевіркою в ході здійснення співставлення даних витратомірів - лічильників для відпуску пального та зазначених підприємством у довідці про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, згідно з формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 №944, та їх фактичної наявності, встановлено відсутність витратомірів DELPHI485/Exd/SS/K Single Pipe/NPT заводські номера 043177, 043178, 043179, 043180 та витратоміра DELPHI485/ALU/DP/LPG/K Pipe in Pipe/NPT заводський номер 043181. За висновком перевірки фактично відпуск бензину А-92, А-95, дизельного палива та скрапленого газу здійснювався через витратоміри (паливороздавальні колонки) «Шельф 100» 2КЕД-50-0,25-2-1-2 заводський номера 2762, «Шельф 100» 2КЕД-50-,25-2-1-2 заводський номер 2763, «Шельф 100-1 LPG» заводський номер 12581, які не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників пального на введених в експлуатацію резервуарах.
Товариство у запереченнях на акт перевірки зазначало, що 27.08.2021 з метою виправлення раніше допущеної помилки при реєстрації витратомірів-лічильників Товариством в електронній формі подано коригуючу «Довідку про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри», в якій у таблиці 2 були зазначені витратоміри-лічильники «Шельф 100» 2КЕД-50-0,25-2-1-2 заводський номер 2762, «Шельф 100» 2КЕД-50-0,25-2-1-2 заводський номер 2763, «Шельф 100-1 LPG» заводський номер 12581. Довідка не була прийнята контролюючим органом, оскільки згідно з Квитанцією №2 від 27.08.2021 у документі були виявлені помилки, зокрема зазначено, що записи у Таблиці 2 (витратоміри-лічильники) вже існують. При цьому, з урахуванням змісту Квитанції №2 ТОВ «ОЛК+В» вважало, що витратоміри-лічильники «Шельф 100» 2КЕД-50-0,25-2-1-2 заводський номера 2762, «Шельф 100» 2КЕД-50-0,25-2-1-2 заводський номер 2763, «Шельф 100-1 LPG» заводський номер 12581 були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників пального на введених в експлуатацію резервуарах.
Втім зазначені доводи Товариства спростовуються інформацією, вказаною у Квитанції №2 від 27.08.2021, реєстраційний номер 9246868074, згідно з якою «Документ не прийнято. Виявлені помилки: порядковий номер у рядку 6 (записи вже існують) Таблиці 1 вказано некоректно; порядковий номер у рядку 7 (записи вже існують) Таблиці 1 вказано некоректно; порядковий номер у рядку 9 (записи вже існують) Таблиці 1 вказано некоректно; порядковий номер у рядку 11 (записи вже існують) Таблиці 1 вказано некоректно; порядковий номер у рядку 6 (записи вже існують) Таблиці 2 вказано некоректно; порядковий номер у рядку 7 (записи вже існують) Таблиці 2 вказано некоректно; порядковий номер у рядку 8 (записи вже існують) Таблиці 2 вказано некоректно; порядковий номер у рядку 9 (записи вже існують) Таблиці 2 вказано некоректно; порядковий номер у рядку 11 (записи вже існують) Таблиці 2 вказано некоректно порядковий номер у рядку 6 (записи вже існують) Таблиці 2 вказано некоректно.
Таким чином контролюючим органом встановлено факт реалізації пального ТОВ «ОЛК+В» на акцизному складі уніфікований №1001852 без реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованих на акцизному складі трьох витратомірів-лічильників, чим порушено пп. 230.1.2 ст. 230 ПК України, оскільки розпорядник акцизного складу в особі ТОВ «ОЛК+В» не виконав обов'язку зареєструвати усі розташовані на акцизних складах витратоміри-лічильники.
Згідно з п. 1281.1 ст. 1281 ПК України, необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового, та/або масового витратоміра на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, та/або місці отримання/відпуску спирту етилового у виробництво продукції, визначеної у підпунктах "д"-"ж" підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового, та/або масовий витратомір.
За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість висновку відповідача щодо наявності підстав для застосування до Товариства штрафної санкції у розмірі 60 000,00 грн за порушення п. 230.1.2 ст. 230 ПК України та, відповідно, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 15.01.2026 №000/530/0902.
З приводу виявленого перевіркою факту порушення платником вимог пп. 230.1.3 ст. 230 ПК України суд зазначає наступне.
Відповідно до вказаної норми ПК України розпорядники акцизних складів зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.
Розпорядники акцизних складів, на акцизних складах яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно формувати дані лише про добовий фактичний обсяг реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.
Розпорядники акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, зобов'язані на кожному акцизному складі формувати дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15°С.
Для цілей статей 230 - 233 цього Кодексу скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном), інші гази, бутан, ізобутан за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 обліковуються за умовним кодом 2711 у літрах, приведених до температури 15°С.
Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.
Дані про фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарний місяць формуються розпорядниками акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, після проведення останньої операції з обігу пального у звітному календарному місяці, але не пізніше 23 години 59 хвилин останнього дня звітного календарного місяця, до початку здійснення операцій з обігу пального у день, що настає за таким останнім днем звітного календарного місяця, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця.
Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв'язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).
В електронних документах також зазначаються відповідальною особою розпорядника акцизного складу дані про обсяги залишків пального, що знаходяться на акцизному складі в тарі, балонах, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального в тарі, балонах, упаковці, а також інформація про дні, в які акцизний склад не працює.
Згідно з п. 1281.3 ст. 1281 ПК України, незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.
З акту фактичної перевірки слідує, що ТОВ «ОЛК+В» не забезпечено своєчасне подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг пального на АЗС за звітну добу (довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального, форма J021041) за: № 9102895621 звітна доба 14.04.2025, документ зареєстровано 16.04.2025; № 9140493537 звітна доба 16.05.2025, документ зареєстровано 18.05.2025; №9161857036 звітна доба 06.06.2025, документ зареєстровано 08.06.2025; №9170379758 звітна доба 11.06.2025, документ зареєстровано 13.06.2025; №9195641918 звітна доба 04.07.2025, документ зареєстровано 06.07.2025; № 9220682668 звітна доба 25.07.2025, документ зареєстровано 27.07.2025; №9236859175 звітна доба 08.08.2025, документ зареєстровано 10.08.2025; №9262986981 звітна доба 29.08.2025, документ зареєстровано 31.08.2025.
При цьому за результатами співставлення наявних залишків нафтопродуктів на момент перевірки з даними Х-звіту, розбіжностей, які б перевищували норми дозволені пунктом 233.3 статті 233 ПК України перевіркою не встановлено.
У поданих формах J0210401 - Довідках про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального Товариство формувало та відображало дані про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів та залишків пального на акцизному складі, що відображено у сформованих, поданих та отриманих податковою Довідках та не заперечується сторонами.
Однак, оскільки дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального, формуються програмою автоматично на підставі отриманих даних з рівнемірів-лічильників, податкове правопорушення настає саме за фактом несвоєчасного формування та подання таких довідок.
Суд зауважує, що стаття 230 ПК України не передбачає виключно автоматизований підхід до формування електронних документів, а також враховує необхідність внесення даних відповідальною особою розпорядника акцизного складу.
Варто зазначити, що аналіз положень статті 230 ПК України дає підстави дійти висновку про те, що основним способом формування відповідних електронних документів є автоматичне заповнення на підставі показників витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників. Водночас закон не виключає можливості формування окремих показників іншим способом відповідальною особою розпорядника акцизного складу, зокрема у разі технічної несправності вимірювальних приладів.
Про технічну несправність вимірювальних приладів позивач не повідомляє.
Несвоєчасність подання вказаних документів позивач пов'язує з проблемами у роботі програмного забезпечення, яке використовується для подання звітності та нестабільну роботу мобільного зв'язку, через яку здійснюється доступ до мережі "Інтернет", що зумовлено розташуванням АЗС у сільській місцевості та постійним обмеженням мобільного зв'язку під час повітряних тривог.
Водночас зазначені позивачем доводи хоча й утруднюють, однак не звільняють розпорядника акцизного складу від обов'язку забезпечити подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсягу пального на АЗС.
Тож контролюючий орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції за порушення вимог п. 1281.3 ст. 1281 ПК України, з огляду на що підстави для скасування податкового-повідомлення рішення від 15.01.2026 №000/531/0902 у суду відсутні.
За таких обставин позов у цілому слід задовольнити частково - лише в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2026 №000/529/0902.
З огляду на факт часткового задоволення позовних вимог суд у відповідності до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача пропорційної частини судових витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 5400,00 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛК+В" у справі №440/792/26 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 15.01.2026 №000/529/0902.
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛК+В" частину судових витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 5400 (п'ять тисяч чотириста) грн 00 коп.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛК+В" (код ЄДРПОУ 37937996; вул. Покровська, 2-а, село Петрівка-Роменська, Миргородський район, Полтавська область, 37333).
Відповідач: Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192; вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Є.Б. Супрун