Справа № 420/32661/25
15 травня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши у порядку письмового справдження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), якому позивач просить:
визнати відмову Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо перенесення запису про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Реєстраційний номер обтяження: 12508900) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із зазначенням РНОКПП боржника - протиправною;
зобов'язати Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перенести запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Реєстраційний номер обтяження: 12508900) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
зобов'язати Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час перенесення запису про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Реєстраційний номер обтяження: 12508900) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно додатково вказати РНОКПП боржника - НОМЕР_1 ;
зобов'язати Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час перенесення запису про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Реєстраційний номер обтяження: 12508900) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Реєстраційний номер обтяження: 12508900) - погасити.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ніколи не проживала у м. Херсон та не була стороною виконавчого провадження 23511585. У випадку відкриття відносно позивача виконавчого провадження воно б мало бути відкрито за місцем її проживання станом на 2012 рік - у м. Обухів, Київської області. Позивач не має жодного відношення до особи боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконавчому провадженні 23511585. Той факт, що це дві різні особи підтверджується відповідною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно де дві різні особи з однаковими ПІБ та датами народження мають різні РНОКПП та різне майно. Також це може бути підтверджено інформацією з Державного реєстр актів цивільного стану громадян.
Також представник позивача вказує, що згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) актуальні виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні. В реєстрі боржників відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 також відсутні. Повне співпадіння ПІБ та дати народження вищезазначених осіб створює перешкоди позивачу у розпорядженні її майном.
Вважаючи дії державного виконавця правомірними, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 01.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Також ухвалою суду від 01.10.2025 Витребувати з Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34906703, адреса: вул. Героїв Крут, будинок 39/2, м. Одеса, 65072) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження виконавче провадження №23511585 (паперової або електронної), у разі її знищення - надати відповідний акт, тощо, а також деталізовану інформацію щодо підстав відкриття зазначеного виконавчого провадження, закінчення або іншого результату здійснення цього виконавчого провадження.
Копії ухвал суду від 01.10.2025 доставлені в електронний кабінет користувача - Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - 03.10.2025.
Відповідачем не подано до суду відзив на адміністративний позов.
Відповідачем до суду подано витребувані письмові докази.
В судове засідання, призначене на 23.03.2026 року о 09:30 год., сторони не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно приписів ст.268 КАС України.
Ухвалою суду від 23.03.2026, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, а також того, що дана справа відноситься до окремої категорії термінових адміністративних справ, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
У відповідь на звернення адвоката Ігоря Котовича Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Херсоні складено листа від 06.08.2025 року №44295, в якому зазначено таке:
«За результатом розгляду в межах компетенції повідомляємо, що моніторингом даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (спецрозділ) (далі - АСВП), на примусовому виконанні в Суворовському районному відділі державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області перебувало виконавче провадження № 23511585 (дата відкриття: 05.11.2010) з виконання виконавчого листа № 2-3445/10, виданого 04.11.2010 Суворовським районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 41 976 грн., яке завершене 30.08.2013 з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 606- XIV від 21.04.1999)
Місцем проживання ОСОБА_1 у даному виконавчому провадженні зазначено: АДРЕСА_1 , інші відомості, які б ідентифікували боржника в АСВП відсутні.
Стосовно порушених у зверненні питань інформуємо, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, встановлено наявність обтяження щодо нерухомого майна ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП відсутній.
У зв'язку з тим, що строк зберігання виконавчих проваджень переданих до архіву становить 3 роки, згідно пункту 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, надати більш детальну інформацію та встановити чи виносилась постанова про арешт майна від 17.05.2012 в рамках виконавчого провадження № 23511585 не виявляється можливим.
Враховуючи викладене, неможливо ідентифікувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно даних, наявних в АСВП.
Законних підстав для перенесення запису про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження: 12508900) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та додатково вказати РНОКПП боржника - НОМЕР_1 немає.
Одночасно інформуємо, що вимогами статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави зняття арешту з майна, відповідно до частини першої даної статті особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Враховуючи викладене, у разі потреби, за захистом своїх прав та законних інтересів Ви можете звернутися до суду.».
Вважаючи протиправними дії відповідача позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами.
Згідно зі ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 1404 реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП, Система), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції.
Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 56 Закону № 1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.
У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису); 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо; 4) якщо опису підлягає об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості - ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта) (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису).
Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Нормами ч. ч. 4, 5 ст. 59 Закону № 1404 визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому ст. 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Наслідки повернення виконавчого документа визначенні ст. 40 Закону № 1404. У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 цього Закону № 1404, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону № 1404, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Отже, виконуючи рішення, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.
В той же час, на час відкриття виконавчого провадження №32317965 про яке зазначає позивач, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку були визначені Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV (далі - Закон №606).
Відповідно до ст.5 Закону №606 державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.
Статтею 24 Закон №606 визначено, що за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.
Статтею 25 Закон №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Статтею 38 Закон №606 визначено наслідки завершення виконавчого провадження.
Так, приписами даної статті визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувану згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження.
Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувану або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.
Повертаючись до обставини даної справи суд зазначає таке.
Зі змісту позову вбачається, що позивач не погоджується з бездіяльність Суворовського відділу ДВС у м. Херсоні та вважає, що у відповідача наявний обов'язок перенести запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Реєстраційний номер обтяження: 12508900) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та доповнити ідентифікуючі відомості про боржника (реєстраційний номер облікової картки платника податків (ІПН), у виконавчому провадженні №23511585 та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а також під час перенесення запису про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Реєстраційний номер обтяження: 12508900) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Реєстраційний номер обтяження: 12508900) - погасити.
В той же час, протягом усього строку розгляду даної справи позивачем не надано жодного доказу, а судом не встановлено, що наслідком накладенні арешту виконавчому провадженні №23511585 було те, що саме відносно позивача була внесена заборона відчуження об'єктів нерухомого майна чи що такі дії мали наслідком обмеження, позбавлення чи інший вид порушення прав позивача.
Крім того, суд не вбачає жодних підстав для внесення будь-яких відомостей щодо іншої особи, враховуючи відсутність доказів на підтвердження того, що боржником у виконавчому листі №2-3445/2010 є саме ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). При цьому одного лише співпадіння за критерієм наявності майна у вказаної особи в м. Херсоні не є достатніми.
Розглядаючи дану справу суд не надає оцінки ймовірним діям нотаріуса щодо відмови у проведенні державної реєстрації права на нерухоме майно з підстав наявної заборони щодо особи, яка має такі ж прізвище, ім'я та по батькові позивача, за умов щодо ні паспортні дані, ні РНОКПП не є такими, що належать позивачу.
Згідно із частинами 2, 6 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.
Разом з тим, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року та пункт 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).
Так, у рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Відтак, системний аналіз статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина 2 цієї правової норми гарантує кожному захист своїх прав, які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано частини 3, 5 та 6 статті 55 Конституції України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити факт того, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Так, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину щодо фактичного порушення суб'єктом владних повноважень відповідачем його прав, свобод чи інтересів має довести, саме, позивач належними і допустимими доказами.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Зважаючи на зміст позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287 суд,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 );
Відповідач: Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34906703, адреса: вул. Героїв Крут, будинок 39/2, м. Одеса, 65072).
Суддя П.П.Марин
.