Справа № 420/37218/25
15 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження, визначеного ст. 262 ч.5 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0289380- 2403-1552 від 07.05.2021 на загальну суму 29 669,63 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0315982-2403-1552 від 24.06.2022 на загальну суму 30 932,20 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0289379-2403-1552 від 07.05.2021 на загальну суму 25 110,62 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0315983-2403-1552 від 24.06.2022 на загальну суму 34 800,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006897-2407-1552 від 01.03.2023 на загальну суму 37 700,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0453579-2407-1552-UА51100270000073549 від 23.05.2024 на загальну суму 38 860,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що з 01.10.2015 року за позивачем зареєстровано право власності на нежитлові приміщення восьмого поверху №10 загальною площею 580 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, 05.10.2021 року вищевказані нежитлові приміщення були знесені шляхом демонтування стін та включення площі до місць загального користування, що підтверджується довідкою ФОП ОСОБА_2 №005800 від 05.10.2021 року. Враховуючи вказане, позивач вважає, що право власності на вказаний об'єкт нерухомості було припинено з 05.10.2021 року.
Крім того, на праві власності позивачу належав дачний будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та складається в цілому з будинку літ. «А», загальною площею 988,7 кв.м, літньою житловою площею 460,7 кв.м. Водночас, 29.02.2016 року позивач продала вищевказаний дачний будинок, відповідно до чого право власності на вказаний об'єкт нерухомості було припинено з 29.02.2016 року.
Посилаючись на те, що податковим органом не було враховано вищевказані дані щодо припинення права власності на об'єкти оподаткування, Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийнято податкові повідомлення-рішення №0289380- 2403-1552 від 07.05.2021 року, №0315982-2403-1552 від 24.06.2022 року, №0289379-2403-1552 від 07.05.2021 року, №0315983-2403-1552 від 24.06.2022 року, №0006897-2407-1552 від 01.03.2023 та №0453579-2407-1552-UА51100270000073549 від 23.05.2024 року.
Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 24.11.2025 року по справі №420/37218/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу було запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
09.12.2025 року та 11.02.2026 року від представника Головного управління ДПС в Одеській області надійшли аналогічні за змістом відзиви по справі (а.с.66-102, 113-122), з яких вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, шо винесені обґрунтовано та правомірно, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Ухвалою суду від 27.01.2026 року було вирішено подальший розгляд справи №420/37218/25 проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання по справі.
23.02.2026 року, 11.03.2026 року та 06.04.2026 року були проведені підготовчі судові засідання по справі, в яких приймали участь представник позивача адвокат Фомін А.І. та представник ГУ ДПС в Одеській області Копиця С.М., які надавали пояснення щодо предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та заперечень проти них, а також долучали додаткові письмові докази по справі (а.с.126-134, 135-146, 147-156). При цьому, представник позивача адвокат Фомін А.І., у підготовчих судових засіданнях посилався на те, що позивач вважає довідку, видану ФОП ОСОБА_2 №005800 від 05.10.2021 року, належним доказом припинення з 05.10.2021 року права власності позивача на нежитлове приміщення восьмого поверху №10 загальною площею 580 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Представник відповідача Копиця С.М. у підготовчих судових засіданнях посилалась на те, що станом на дату формування спірних ППР відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС, у позивача на праві власності перебував об'єкт нерухомого майна за адресою - АДРЕСА_2 , оскільки дані про внесенні змін стосовно вищезазначеного об'єкта нерухомості від Державного реєстру речових прав на нерухоме майно надійшли до податкового органу лише 29.03.2024 року. Також представник відповідача посилалась на те, що нежитлове приміщення за адресою м. Одеса, Гагарінське плато, будинок 5-Б, відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС, які відповідають даним Державного реєстру речових прав, на теперішній час перебуває на праві власності позивача.
Також 06.04.2026 року підготовче провадження у справі №420/37218/25 було закрито та призначено розгляд справи по суті.
28.04.2026 року сторони по справі до судового засідання не з'явились, були повідомлені про дату та час проведення судового засідання належним чином та своєчасно. Представник позивача надіслав до суду клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, а також те, що сторонами в судових засіданнях була викладена власна правова позиція по суті заявлених позовних вимог та фактичних обставин справи, надані необхідні письмові докази; подальший розгляд справи не потребував необхідності заслуховування усних пояснень сторін по справі; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Судом у справі встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області.
Згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС, у позивача на праві власності перебували наступні об'єкти нерухомого майна:
- нежитлові приміщення 8 поверху №10 за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 5-Б, загальною площею 580 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 739494051101), право власності на яке зареєстровано з 01.10.2015 року на підставі договору купівлі-продажу №67 від 19.01.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. (а.с.37);
- дачний будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 988,7 кв.м, право власності на яке зареєстровано з 29.05.2012 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
При цьому, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (зворотній бік а.с.130-131) на дачний будинок за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 988,7 кв.м, зареєстровано право власності з 29.02.2016 року на ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номеру 151, виданого 29.02.2016 року (а.с.42-45).
Водночас, під час проведення підготовчих судових засідань представник відповідача посилалась на те, що відносно вищевказаного об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , запис на право власності було погашено лише 24.02.2021 року, що підтверджується відповідним записом у Реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с.95) (відмітка про внесення змін даних від Державної реєстраційної служби - 29.03.2024 року).
Стосовно об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 580 кв.м, сторона позивача зазначила, що довідкою, виданою ФОП ОСОБА_2 №005800 від 05.10.2021 року, підтверджується факт припинення з 05.10.2021 року права власності позивача на вищевказане нежитлове приміщення восьмого поверху №10 загальною площею 580 кв.м. У вищевказаній довідці №005800 від 05.10.2021 року (а.с.40) зазначено, що за даними поточної інвентаризації станом на 05.10.2021 року нежитлові приміщення 8 поверху №10 були знесені шляхом демонтування стін та включення площі до місць загального користування.
Крім того, за твердженням сторони позивача, факт припинення права власності позивача на нежитлове приміщення восьмого поверху №10 загальною площею 580 кв.м підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.147), в якому зазначено, що об'єкт нерухомого майна 6 поверху №8 загальною площею 576,6 кв.м (власником якого є ОСОБА_4 ) з 12.10.2021 року знищено, що автоматично унеможливлює існування нежитлового приміщення восьмого поверху №10 загальною площею 580 кв.м.
Водночас, незважаючи на вищевказане, Головним управлінням ДПС в Одеській області було винесено наступні податкові повідомлення-рішення по податковим зобов'язанням з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо дачного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:
- №0289380-2403-1552 від 07.05.2021 року (за період 2020 року) на загальну суму 29 669,63 грн. (а.с.19);
- №0315982-2403-1552 від 24.06.2022 року (за період 2021 року) на загальну суму 30 932,20 грн.(а.с.25).
Також Головним управлінням ДПС в Одеській області було винесено наступні податкові повідомлення-рішення по податковим зобов'язанням з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо нежитлових приміщень 8 поверху №10 за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 5-Б, а саме:
- №0289379-2403-1552 від 07.05.2021 року (за період 2020 року) на загальну суму 25110,62 грн. (а.с.18);
- №0315983-2403-1552 від 24.06.2022 року (за період 2021 року) на загальну суму 34800,00 грн.(а.с.24);
- №0006897-2407-1552 від 01.03.2023 року (за період 2022 року) на загальну суму 37700,00 грн.(а.с.31);
- №0453579-2407-1552-UА51100270000073549 від 23.05.2024 року (за період 2023 року) на загальну суму 38 860,00 грн.(а.с.34).
Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзиви, а також інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Згідно ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, але не виключно, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За п.п.36.1-36.3 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
За п.41.1 ст.41 ПК України вбачається, що податкові органи є контролюючими органами. В свою чергу податковий орган (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) здійснює контроль щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Статтею 266 Податкового кодексу України закріплені особливості оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно п.п.266.1.1 п.266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.2 статті 266 ПК України).
Згідно п.п.266.3.1 та п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1 п.266.6 статті 266 ПК України).
Відповідно до п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
За п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно п.п.266.7.4 п.266.7 ст.266 ПК України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов'язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій, надає відомості у строки та в порядку, встановлені підпунктом 70.16.7-1 пункту 70.16 статті 70 цього Кодексу.
У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (п.п.266.8.1 п.266.7 ст.266 ПК України).
Тобто, аналізуючи вищевказане суд доходить до висновку, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності на об'єкти житлової та нежитлової нерухомості оформлюється у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).
За змістом п.1 ч.1 ст.2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У відповідності до ст.26 Закону №1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пп. «а» п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно ч.2 ст.12 Закону №1952-IV відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Питання застосування ч.2 ст.12 Закону №1952-IV вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом.
Верховний Суд у постановах від 24.01.2020 року у справі №910/10987/18 та від 26.10.2022 року у справі №538/2185/14-ц дійшов висновку про те, що нормою ч.2 ст.12 Закону №1952-IV законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та які мають пріоритет над записами, що містяться у цьому Державному реєстрі.
Усталеною також є позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 28.06.2023 року у справі №539/5295/21 про те, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або ж припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.
Подібний правовий висновок було викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №911/3594/17, постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 року у справі №916/675/15 та від 06.10.2021 року у справі №910/13574/20.
Аналізуючи вищевказане, державна реєстрація речового права фактично має похідний характер від набуття відповідного права.
За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як було встановлено судом, позивачем оскаржується, зокрема, але не виключно, винесені Головним управлінням ДПС в Одеській області податкові повідомлення-рішення №0289380-2403-1552 від 07.05.2021 року (за період 2020 року) та №0315982-2403-1552 від 24.06.2022 року (за період 2021 року)
Сторонами по справі не заперечується, що дачний будинок перебував на праві власності у позивача з 29.05.2012 року, про що містились відповідні відомості в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Разом з тим, на вищевказаний об'єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_2 , з 29.02.2016 року було зареєстровано право власності на ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номеру 151, виданого 29.02.2016 року, що відповідає відомостям, наявним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тобто, вищевказані обставини свідчать про те, що позивач з 29.02.2016 року не є власником дачного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а тому не мала обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за вищевказаним об'єктом нерухомості у 2020 та 2021 роках.
Факт внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про погашення ОНМ в 04.11.2021 року, про що зазначала представник відповідача у підготовчих судових засіданнях, судом не враховується, оскільки внесення до Реєстру вищевказаного запису лише 04.11.2021 року не скасовує факту проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно громадянкою ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номеру 151, виданого 29.02.2016 року. Крім того, суд наголошує, що правовстановлюючі документи (в даному випадку - договір купівлі-продажу), на підставі якого проведені реєстраційні дії, мають пріоритет над записами, що містяться у цьому Державному реєстрі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевказані обставини, а саме той факт, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо дачного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , то суд доходить висновку про протиправність винесених Головним управлінням ДПС в Одеській області податкових повідомлень-рішень №0289380-2403-1552 від 07.05.2021 року та №0315982-2403-1552 від 24.06.2022 року.
Що стосується оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0289379-2403-1552 від 07.05.2021 року, №0315983-2403-1552 від 24.06.2022 року, №0006897-2407-1552 від 01.03.2023 року та №0453579-2407-1552-UА51100270000073549 від 23.05.2024 року, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що за позивачем з 01.10.2025 року на підставі договору купівлі-продажу №67 від 19.01.2010 року зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 8 поверху №10 за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 5-Б, загальною площею 580 кв.м, про що міститься відповідний запис у Державному реєстрі речових прав.
При цьому, сторона позивача за час розгляду справи посилалась на те, що права власності позивача на нежитлові приміщення 8 поверху №10 за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 5-Б, є такими, що припинені, оскільки вказані нежитлові приміщення знесені шляхом демонтування стін та включення площі до місць загального користування, про що зазначено у довідці, виданої ФОП ОСОБА_2 №005800 від 05.10.2021 року. На підтвердження факту знищення вищевказаних нежитлових приміщень до суду надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, в якому зазначено, що об'єкт нерухомого майна 6 поверху №8 загальною площею 576,6 кв.м (власником якого є ОСОБА_4 ) (тобто об'єкт, який знаходиться на 2 поверхи нижче, за зруйнованими приміщеннями позивача) з 12.10.2021 року також знищено, що унеможливлює існування нежитлових приміщень на 2 поверхи вище.
Аналізуючи вищевказане, фізичне знищення об?єкту нерухомого майна не впливає на право власності особи, оскільки для припинення права власності на об'єкт (в даному випадку - у разі його знищення) необхідне відповідне внесення змін до речових прав на майно до Державного реєстру речових прав.
Враховуючи вищезазначені обставини, твердження про те, що з 05.10.2021 року у позивача нежитлові приміщення 8 поверху №10 за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 5-Б на праві власності не перебувають через їх знищення, на думку суду є помилковим та таким, що не відповідає приписам чинного законодавства.
Дослідивши обставини справи суд доходить висновку, що позивач по теперішній час має зареєстроване право власності на нежитлові приміщення 8 поверху №10 за адресою: м.Одеса, Гагарінське плато, 5-Б, а тому зобов'язана сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що свідчить про правомірність винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень №0289379-2403-1552 від 07.05.2021 року, №0315983-2403-1552 від 24.06.2022 року, №0006897-2407-1552 від 01.03.2023 року та №0453579-2407-1552-UА51100270000073549 від 23.05.2024 року, та про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в даній частині.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви позивача, суд вважає за необхідне стягнути на її користь суму сплаченого судового збору у розмірі 1 211,20 грн. з Головного управління в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0289380-2403-1552 від 07.05.2021 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0315982-2403-1552 від 24.06.2022 року.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166)
Суддя О.В. Білостоцький