Справа № 420/33636/25
15 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив:
- Визнати протиправним та скасувати Наказ ГУНП в Одеській області від 02.07.2024 року № 1010 о/с щодо переведення ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 2 роти № 4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області.
- Визнати протиправним та скасувати Наказ ГУНП в Одеській області від 02.09.2025 року № 1093 о/с про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (в порядку п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію»).
- Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді помічника чергового чергової частини відділення № 1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що переведення та звільнення з посади вважає безпідставними та незаконними, оскільки його перевели без його згоди; переміщення поліцейського без його згоди є протиправним; до спірних правовідносин застосовується саме стаття 32 КЗпП України; відповідач в оскаржуваному наказі не обґрунтував належним чином необхідності переведення позивача для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; позивач не виявляв бажання йти на службу до бойового підрозділу Національної поліції України.
Ухвалою суду від 07.10.2025 року адміністративний позов залишено без руху та роз'яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом:
- надання наказу ГУНП в Одеській області від 02.07.2024 року № 1010 о/с щодо переведення ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 2 роти № 4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області;
- звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з вказівкою поважних причин його пропуску.
Ухвалою від 24.10.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, та поновлення на посаді - повернуто позивачеві.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року скасовано. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Також з матеріалів позовної заяви вбачається, що 24.10.2025 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом з уточненим позовом, відповідно до якого позивач просить:
- Визнати протиправним та скасувати Наказ ГУНП в Одеській області від 02.09.2025 року № 1093 о/с про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (в порядку п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію»).
- Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити ОСОБА_1 на займаній посаді в поліцейському взводі № 2 роти № 4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області.
Ухвалою від 09.12.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ НП в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на посаді, та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 29.01.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на посаді - залишено без руху, надано позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою від 16.02.2026 року заяву представника позивача - адвоката Каланжова Владислава Івановича про відвід судді Андрухіва В.В. від розгляду справи № 420/33636/25 - визнано необґрунтованою. Справу № 420/33636/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на посаді - передано до Відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України, для вирішення питання про відвід судді Андрухіва В.В.
Ухвалою від 18.02.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 16.02.2026 року про відвід судді Андрухіва В.В. по справі №420/33636/25 - відмовлено.
Ухвалою суду від 20.02.2026 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на посаді та поновлено цей строк. Продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на посаді.
24.12.2025 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що проаналізувавши позовну заяву відповідачем не було виявлено обґрунтування позовних вимог щодо звільнення, а тому позивачем не доведено незаконність дій ГУНП в Одеській області. Вся позовна заява ґрунтується на незаконності переведення позивача до БПОП (стрілецький), яке було здійснено на підставі наказу ГУНП в Одеській області №1010 о/с від 02.07.2025, проте сам наказ не оскаржується. В свою чергу будь-яких доводів щодо незаконності видання наказу №1093 о/с від 02.09.2025 не надано, та незаконних дій з боку ГУНП в Одеській області не доведено.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що згідно з листом НПУ від 06.08.2025 № 7292 та наказом ГУНП в Одеській області від 07.08.2025 № 1323 ДСК, працівників БПОП(С) ГУНП в Одеській області відряджено до складу сил ОСУВ «Дніпро» у підпорядкування командиру зведених підрозділів ДПОП ОШБ НПУ «Лють» із залученням до виконання бойових (спеціальних) завдань відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 28.12.2024 № 26499 ДПУ-3 - Лозова.
16.08.2025 о 10:05 у м. Краматорськ заступником командира БПОП(С) майором поліції ОСОБА_2 , у присутності працівників відділення моніторингу та контролю, підполковника поліції ОСОБА_3 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 («медична рота»), було доведено наказ командира ЗП ДПД НПУ від 15.08.2025 № 869 ДСК/ВС, зокрема, старшому сержанту поліції ОСОБА_1 , який повідомив, що зміст наказу йому зрозумілий, однак через морально-психологічний стан він не готовий до його виконання.
23.08.2025 о 18:00 у м. Краматорськ майором поліції ОСОБА_2 , у присутності працівників відділення моніторингу та контролю, підполковника поліції ОСОБА_3 та капітана поліції ОСОБА_5 , було доведено наказ від 22.08.2025 № 908 ДСК/ВС поліцейським, у тому числі старшому сержанту поліції ОСОБА_1 , які повідомили (у тому числі й позивач), що зміст наказу їм зрозумілий, однак через морально-психологічний стан вони не готові до його виконання.
25.08.2025 о 18:18 у м. Краматорськ майором поліції ОСОБА_2 , у присутності працівників відділення моніторингу та контролю, підполковника поліції ОСОБА_3 та капітана поліції ОСОБА_5 , було доведено наказ від 24.08.2025 № 920 ДСК/ВС поліцейським, у тому числі й ОСОБА_1 , які повідомили (у тому числі й позивач), що зміст наказу їм зрозумілий, однак через морально-психологічний стан вони не готові до його виконання.
З метою перевірки відомостей, викладених у доповідній записці командира БПОП(С) капітана поліції ОСОБА_6 від 27.08.2025 № 107257-2025 (392879) щодо вищевикладених обставин, наказом ГУНП в Одеській області від 28.08.2025 № 2042 призначено проведення службового розслідування.
Згідно висновку службового розслідування, затвердженого 08 листопада 2025 року, позивач своїми діями вчинив грубий дисциплінарний проступок, порушивши вимоги пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 2, 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337 VIII (зі змінами), що виразилось у невиконанні наказів командування зведеного підрозділу Департаменту превентивної діяльності НПУ від 15.08.2025 № 869 ДСК/ВС, від 22.08.2025 № 908 ДСК/ВС, від 24.08.2025 № 920 ДСК/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання».
01.09.2025 наказом ГУНП в Одеській області № 2076 “Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП(С) ГУНП в Одеській області», до ОСОБА_1 , застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби. З вказаним наказом позивач ознайомлений 02.09.2025 під підпис.
Наказом ГУНП в Одеській області по особовому складу № 1093 о/с від 02.09.2025 ОСОБА_1 було звільнено зі служби за п.6 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення).
Не погоджуючись зі звільненням зі служби в поліції, позивач оскаржив до суду наказ відповідача № 1093 о/с від 02.09.2025.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває і до теперішнього часу.
Частиною першою ст.12 Закону України “Про оборону України» від 06.12.1991 р. №1932-ХІІ визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту Інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Згідно з частиною першою статті 23 Закону №5 80-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Частиною другою статті 24 Закону №580-VIII визначено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України “Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. №580-VІІІ (далі Закон № №580-VІІІ)
За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VІІІ поліцейський зобов'язаний (серед іншого) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону № 580-VІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Статтею 64 Закону № №580-VІІІ закріплено, що особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність народові, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягати вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки, постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 вказаного Закону № №580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України “Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського (серед іншого) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частинами першою, другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частини першої - четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893.
Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції України і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі, в частині обрання виду стягнення.
Спір у цій справі виник у зв'язку із застосуванням до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за недотриманням ним вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 2, 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337 VIII (зі змінами), що полягає у невиконанні наказів командування зведеного підрозділу Департаменту превентивної діяльності НПУ від 15.08.2025 № 869 ДСК/ВС, від 22.08.2025 № 908 ДСК/ВС, від 24.08.2025 № 920 ДСК/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання».
Позиція позивача ґрунтується на тому, що його переведення до поліцейського взводу № 2 роти № 4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області та звільнення зі служби в поліції є безпідставними та незаконними.
Разом з тим, в межах розгляду даної справи судом не береться до уваги і не розглядається правомірність переведення (переміщення) позивача до поліцейського взводу № 2 роти № 4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області, оскільки згідно уточненого позову ОСОБА_1 (вхідний від 24.10.2025), за яким відкрито провадження у справі, наказ на переведення не є предметом розгляду даної справи.
Суд звертає увагу, що наказ ГУНП в Одеській області від 02.07.2024 року № 1010 о/с щодо переведення ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 2 роти № 4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області є чинним та не скасовувався.
Дослідивши доводи сторін, викладені у їх заявах по суті справи, проаналізувавши матеріали службового розслідування, в тому числі переглянувши матеріали відеофіксації оголошення та ознайомлення позивача з наказами від 15.08.2025 № 869 ДСК/ВС, від 22.08.2025 № 908 ДСК/ВС, від 24.08.2025 № 920 ДСК/ВС, суд дійшов висновку, що під час проведення службового розслідування Комісією було вжито всіх необхідних заходів для з'ясування обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку, службове розслідування проведено повно та об'єктивно.
Відповідно до ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Частиною 5 ст. 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
Частиною 4 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Положення ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" зобов'язують поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України, Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Суд зауважує, що віддані позивачу накази, які він не виконав, не є злочинними або явно незаконними, а тому вони (накази) підлягали неухильному і точному виконанню згідно приписів ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту.
При цьому, в позовній заяві позивачем жодним чином не спростовано та не заперечується факт невиконання ним наказів командування зведеного підрозділу Департаменту превентивної діяльності НПУ від 15.08.2025 № 869 ДСК/ВС, від 22.08.2025 № 908 ДСК/ВС, від 24.08.2025 № 920 ДСК/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання».
Під час службового розслідування позивач надав пояснення щодо причин невиконання зазначених наказів, а саме: від виконання наказу від 15.08.2025 № 869 ДСК/ВС він не відмовлявся, однак наголосив, що виконає його після того, як бойове завдання виконає кожен співробітник БПОП(С) ГУНП в області; наказ від 22.08.2025 № 908 ДСК/ВС він не виконав у зв'язку з погіршенням фізичного здоров'я та морально-психологічного стану; від виконання наказу від 24.08.2025 № 920 ДСК/ВС він не відмовлявся, але зазначив, що фізично не може дістатися визначеної вогневої позиції через постійні ворожі обстріли та зазначив, що не має наміру гинути або отримати поранення.
Згідно матеріалів службового розслідування, відсутність протипоказань за станом здоров'я для виконання позивачем бойового (спеціального ) завдання підтвердив працівник медичної служби, встановлено, що за медичною допомогою у період віддання позивачу наказів, позивач не звертався, на лікарняному не перебував.
Суд констатує про дотримання відповідачем вимог наказу МВС України від 07.11.2018 № 893 під час проведення службового розслідування, у тому числі й прав позивача, як особи, щодо якої таке розслідування проводилося.
Жодних зауважень щодо недотримання відповідачем порядку призначення та проведення службового розслідування, що передбачені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893, позивач у позові не зазначив, таких підстав позову не заявляв.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
При цьому, судом береться до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.09.2020 у справі № 360/4790/19, відповідно до якого питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини щодо скоєного позивачем під час дії воєнного стану дисциплінарного проступку, суд вважає доведеним недотримання позивачем службової дисципліни та вважає обраний вид дисциплінарного стягнення співмірним вчиненому ним дисциплінарному проступку.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що на позивача правомірно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, у зв'язку із наявністю факту вчиненого ним порушення службової дисципліни, а тому відсутні підстави для скасування наказу від 02.09.2025 року № 1093 о/с.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, пропорційно, неупереджено, добросовісно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішень, з дотриманням інших вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування спірного наказу.
Також суд додатково зауважує, що позивач оскаржує лише наказ по особовому складу № 1093о/с від 02.09.2025р., який є похідним від наказу дисциплінарного - наказу ГУ НП від 01.09.2025 № 2076, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Отже, наявність наказу про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби (№ 2076 від 01.09.2025) є безумовною підставою для видання наказу по особовому складу (№ 1093о/с від 02.09.2025р.).
З метою офіційного з'ясування всіх обставин справи та правильного її вирішення суд надав оцінку зазначеним вище обставинами щодо дисциплінарного проступку позивача, що став підставою його звільнення.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є безпідставним та необґрунтованим, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у позові, судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (адреса: вул.Академіка Філатова, 15-А, м.Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправним та скасування наказу від 02.09.2025 року № 1093 о/с про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (в порядку п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію»); зобов'язання поновити ОСОБА_1 на займаній посаді в поліцейському взводі № 2 роти № 4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів
.