Справа № 420/4547/26
14 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 , що полягає у не нарахуванні та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 17.01.2026 включно, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
зобов'язати військову частину НОМЕР_3 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, за період з 01.01.2024 по 17.01.2026 року включно, із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, із врахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2024 року по день фактичної виплати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , проходила військову службу за контрактом в ДПСУ. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №48 - ос від 17.01.2026 року була виключена зі списків особового складу та знята з усіх видів забезпечення. Позивачем було направлено на адресу відповідача запит про надання документів, в тому числі щодо повноти нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Листом у відповідь відповідач відмовив у здійсненні перерахунку індексації грошового забезпечення.
Не погоджуючись з зазначеною відмовою, вважаючи що має право на нарахування та виплату поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 17.01.2026 включно, з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 23.02.2026 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито спрощене позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
13.03.2026 року до суду за допомогою підсистеми “Електронний суд» надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач позовну заяву вважає необґрунтованою однак по суті позовних вимог, щодо нарахування та виплати поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 17.01.2026 включно, з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу, відповідач заперечень не наводить. Зазначає, що позивач не має права на нарахування індексації-різниці, що передбачена нормами абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, оскільки ОСОБА_1 почала проходити військову службу та отримувати грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_3 з 28.03.2019.
Також відповідач заперечує щодо виплати грошової компенсації за утримання податку з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження військової служби та щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з затримкою їх виплати.
Відповідь на відзив на адміністративний позов, інші заяви та клопотання, додаткові докази станом на момент вирішення справи по суті до суду не надходили.
Ухвалою суду від 28.04.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
04.05.2026 року до суду від позивача на виконання ухвали суду від 28.04.2026 року надійшла уточнена позовна заява, в якій позовні вимоги викладено таким чином:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 17.01.2026 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;
зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 17.01.2026 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - 3 01.01.2024 року по день фактичної виплати.
Ухвалою суду від 14.05.2026 року продовжено розгляд справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Відповідно до матеріалів адміністративного позову, ОСОБА_1 , з 28.03.2019 року по 17.01.2026 року проходила військову службу у НОМЕР_2 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ).
Відповідно до Витягу з наказу начальника НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) від 28.03.2019 № 137 ОС "Про особовий склад", ОСОБА_1 з 28.03.2019 р. прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу, присвоєно первинне військове звання сержантського та старшинського складу «молодший сержант», призначено на посаду молодшого інспектора прикордонного контролю «Малоярославець» тип (Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 1 категорії тип (Б).
Відповідно до Витягу з наказу начальника НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) від 17.01.2026 року №48-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. В наказі зазначено, що остаточною датою закінчення проходження військової служби є 17.01.2026 року.
Вважаючи, що у період проходження військової служби у НОМЕР_2 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) позивачу не у повному обсязі було виплачено індексацію грошового забезпечення, останній звернувся до відповідача з заявою від 18.01.2026 року, в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2024 року по 17.01.2026 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум.
Листом від 02.02.2026 року вих. № 09/С-69/112 НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) повідомив позивачу що індексація за період проходження служби в НОМЕР_2 прикордонному загоні виплачена разом з грошовим забезпеченням.
Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_5 що полягає у не нарахуванні та не виплаті поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 17.01.2026 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній станом на дату звернення позивача до суду) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регламентовано, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
В силу ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
У статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» законодавець навів визначення таких понять:
індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
індекс споживчих цін показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
поріг індексації величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Частинами 1 та 5 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Як вказує позивач, у період з 01.01.2024 року по 17.01.2026 року індексація грошового забезпечення виплачувалась йому не в повному обсязі. З приводу цього суд зазначає наступне.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
З огляду на зазначене, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
Згідно інформації Держстату України, розміщеному на їх офіційному веб-сайті, про індекс споживчих цін:
- індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1;
- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8;
- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3;
- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9.
- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.
Відповідно до положень Порядку № 1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.
Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).
Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року.
У листопаді ж 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%.
З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, то у наступному місяці (грудень 2018 року) і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.
Суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01.01.2008 року. Затверджені указаною постановою посадові оклади з 01.01.2008 року не змінювались.
Вони змінилися у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 та, якою установлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №380/4689/21, від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20.
Отже, січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців, а тому, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, а березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення, починаючи з 01.03.2018.
Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-IX (далі - Закон №3460-IX) встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року №4059-IX (далі - Закон №4059-IX) установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Зі змісту положень статті 39 Закону №3460-IX та статті 34 Закону №4059-IX слідує, що наведеними нормами встановлено нові правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, які суперечать, як положенням Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ), так і положенням Порядку №1078.
Тобто, Законами №3460-IX та №4059-IX змінено як правову природу самої індексації, закріплену в Законі «Про індексацію грошових доходів населення», так і самі правила обчислення індексу споживчих цін.
У рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Отже, у разі суперечності між правовими нормами Закону №3460-IX та Закону №4059-IX та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Оскільки, як до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», так і до Порядку №1078 не внесені зміни/скасування щодо правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, то до спірних правовідносин не підлягає застосування положення статті 39 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» та статті 34 Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
З огляду на вищевикладене, до спірних правовідносинах застосуванню підлягають правові норми спеціального Закону України в частині обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів, а саме положення статті 3 та 4 Закону України №1282-XII та положення Порядку №1078, а не норми статті 39 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» та статті 34 Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Аналогічного правового висновку дійшов П?ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 03.03.2026 року по справі №420/8951/25.
Отже суд доходить висновку, що відповідачем неправильно визначено місяць для обчислення індексу споживчих цін для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 17.01.2026 включно.
Відповідачем за період з серпня по грудень 2024 року включно, з липня по грудень 2025 року було нараховано та виплачено позивачу поточну індексацію грошового забезпечення, що підтверджується Архівною відомістю щодо грошового забезпечення ОСОБА_1 , що надані відповідачем у відповідь на звернення ОСОБА_1 02.02.2026 року.
Водночас, відповідачем не було надано доказів того, що у вищевказані періоди нарахування та виплати поточної індексації грошового забезпечення було застосовано місяць, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що підставою для його звернення до суду є саме дії відповідача щодо не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 17.01.2026 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, а не бездіяльність відповідача.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 17.01.2026 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 17.01.2026 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум.
Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців.
У постановах від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 Верховний Суд вказав, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Суд зазначає, що нарахування та виплата на користь позивача спірної індексації грошового забезпечення ще не відбулось.
Відлік часу, відповідно до якого відповідач має здійснити нарахування та виплати спірної індексації грошового забезпечення починається з дати набрання рішенням суду у даній справі законної сили.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації буде порушене відповідачем, задоволення позову у цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
За таких обставин, у цій частині позовних вимог суд вважає необхідним відмовити.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 17.01.2026 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року.
Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 17.01.2026 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України
Суддя А.А. Радчук