Справа № 420/11833/26
14 травня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ),
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по адімністративно-господарській діяльності) від 24.03.2026 № 1758-М "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації до військових частин" в частині призову на військову службу за мобілізацією з 24.03.2026 для комплектування військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ;
визнати протиправним скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 87 від 26.03.2026 в частині зарахування до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 ;
зобов'язати командування військової частини частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виключити зі списків особового та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 21 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки ОСОБА_1 перебуває на посаді судового експерту сектору досліджень зброї відділу криміналістичних видів досліджень, Одеського НДЕКЦ МВС України на строк перебування на відповідній посаді, право на відстрочку підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.08.2025 № 16092.
24.03.2026 позивача було примусово затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), при цьому працівниками поліції не складався протокол затримання, дії примусового характеру вживались безпосередньо працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_1 було пред'явлено відповідній групі оповіщення довідку ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.08.2025 № 16092 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Після доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Біляївка) під примусом та тиском військовослужбовців, незважаючи на наявність відстрочки ОСОБА_1 нібито пройшов військово-лікарську комісію за результатом якої був визнаний придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони. Достеменного встановлення стану здоров'я не проводилось, необхідні аналізи не збирались, огляд лікарями проведено формально. Повістка для прибуття до центру комплектування та соціальної підтримки з метою проходження війсьвово-лікарської комісії або уточнення/оновлення військово-облікових даних, акт відмови від отримання повістки не складався 24.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_1 було прийнято рішення про призов на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2026 № 87 (по стройовій частині) позивача зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення на посаду стрільця-санітара.
Позивач зазначає, що військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_6 було знищено (розірвано) оригінал пред'явленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_7 від 26.08.2025 № 16092 про надання відстрочки, оригінал службового посвідчення ОСОБА_1 яке підтверджувало перебування на посаді старшого судовим експертом сектору досліджень зброї відділу криміналістичних видів досліджень Одеського НДЕКЦ МВС України було вилучено попри відсутність таких повноважень, вилучено мобільний телефон, та всі описані дії супроводжувались психологічним тиском. Листом НДЕКЦ МВС від 31.03.2026 у відповідь на адвокатський запит серед іншого повідомлено, що 28.10.2025 Одеський НДЕКЦ МВС надсилав ІНФОРМАЦІЯ_4 витяги зі списків військовозобов'язаних працівників, які перебувають на обліку у зазначеному центрі комплектування, що підтверджується листом вих.№19/116/102-33878- 2025, в списку був зазначений і ОСОБА_1 .
Вважаючи вищенаведені дії відповідачів під видом мобілізації незаконними, вчиненими з порушенням процедури, встановленої чинним законодавством України, звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою від 29.04.2026 відкрито спрощене провадження у справі, вирішено розглядати справу без виклику представників сторін у спрощеному провадженні.
13.05.2026 до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.03.2026 № 1758-М "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації до військових частин" в частині призову на військову службу за мобілізацією з 24.03.2026 для комплектування військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням по даній адміністративній справі.
- зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 87 від 26.03.2026 в частині зарахування до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням по даній адміністративній справі.
- заборони керівництву та будь-яким військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії надавати накази або розпорядження відносно ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням по даній адміністративній справі.
Сторона позивача вважає, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим. На переконання представника позивача, невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії цих наказів, а також заборони вчиняти дії, спрямовані на подальші переміщення позивача в інші місця служби, призведе до унеможливлення відновлення порушених прав позивача.
Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до незворотності становища позивача, адже у разі переведення позивача до іншої військової частини або направлення у відрядження, навіть у випадку подальшого задоволення позову, відновлення попереднього становища вимагатиме додаткових управлінських рішень, часу, скасування таких рішень що свідчить про істотне ускладнення виконання рішення суду. Позивач буде зобов'язаний виконувати накази командування, видані на підставі наказу № 87 прийнятого в наслідок наказу відповідача-1, незважаючи на його оскарження. Це суперечить меті інституту забезпечення позову як механізму запобігання негативним наслідкам від дії потенційно протиправного рішення суб'єкта владних повноважень. Ризик заподіяння шкоди життю та здоров'ю, адже залучення позивача до виконання військових обов'язків, у тому числі в умовах підвищеної небезпеки, створює реальний ризик для його життя та здоров'я, що за своєю природою є незворотними наслідками та не можуть бути ефективно усунуті шляхом подальшого судового захисту, незважаючи на очевидність противоправності процедури мобілізації, та тому факту, що позивачем вжито заходи захисту порушеного права шляхом звернення з позовом по справі. У разі фактичного проходження служби виникатимуть витрати на забезпечення позивача як військовослужбовця, що у подальшому може спричинити нові спори щодо їх компенсації, спори про стягнення моральної шкоди на користь позивача в наслідок протиправних дій Відповідачів.
Позивач наголошує, що застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування мобілізації позивача до лав Збройних Сил України, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову, що не може викликати негативні наслідки для відповідачів по справі. Отже, вжиття заходів забезпечення, про які просить позивач є пропорційним, адекватним заходом, спрямованим саме на джерело порушення та ефективним, оскільки запобігає незворотним наслідкам, зокрема, для життя та здоров'я позивача, пов'язаних з несенням військової служби.
Невжиття заходів щодо забезпечення позову може призвести до неможливості відновлення порушеного права у зв'язку з тим, що існує істотна ймовірність прийняття відповідачем-3 - військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України розпорядчого рішення щодо переведення, відрядження, виконання позивачем як військовослужбовцем свого обов'язку, який в період дії наказу № 87 від 26.03.2026 не може бути проігнорований позивачем, а отже, зупинення дії наказу № 87 від 26.03.2026 має нести наслідком позбавлення як командира військової частини НОМЕР_1 , так і будь-яких командирів, начальників військової частини надавати накази відносно позивача.
З урахуванням вимог закону, суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З огляду на приписи ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про військовий обов'язок і військову службу" та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560).
Пунктом 6 Порядку № 560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України щодо військового обов'язку поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Суд зазначає, що у разі призову позивача на військову службу, у нього змінюється правовий статус з військовозобов'язаного на військовослужбовця.
Згідно з поданими матеріалами справи, позивачем оскаржується наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу за мобілізацією.
Згідно із приписами Порядку №560 призов на військову службу під час мобілізації здійснюється за певною процедурою, яка складається не лише з оформлення керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідного наказу, а передбачає, зокрема проходження медичного огляду.
Частиною 9 статті 1 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу вище зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. Позивач пройшов військово-лікарську комісію, та вже зарахований до списків військової частини, мобілізаційні заходи є завершеними, а тому спосіб забезпечення позову у вигляді зупинення дії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.03.2026 № 1758-М "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації до військових частин" в частині призову на військову службу за мобілізацією з 24.03.2026 для комплектування військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 не поновить порушенні права позивача, про які ним наголошено. Тому підстав для зупинення наказу, який вже реалізований, немає.
До аналогічного висновку суд дійшов по відношенню до такого заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 87 від 26.03.2026 в частині зарахування до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення військової частини ОСОБА_1 .
В даному випадку суд вважає обгрунтованим застосувати заходи забезпечення позову у вигляді заборонити військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України надавати накази або розпорядження відносно ОСОБА_1 , вчиняти будь-які дії щодо його переміщення для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або/до іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Суд погоджується з доводами позивача, що наслідком невжиття вказаних заходів забезпечення може бути переведення до іншої військової частини, виконання військових обов'язків позивачем як військовослужбовцем , негативні наслідки від вжиття відповідних заходів забезпечення позову є явно неспівмірними з негативними наслідками, які можуть настати в разі подальшого проходження військової служби. Такі заходи забезпечення позову, є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами. Вони спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та не має на меті вирішення спору по суті.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд не може надавати оцінку правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, оскільки виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 КАС підставою для забезпечення позову є існування таких обставин, які можуть призвести не до будь-яких ускладнень для виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних інтересів позивача, а лише до істотних ускладнень чи взагалі до унеможливлення виконання рішення чи ефективного захисту прав.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне задовольнити заяву представника позивача частково.
Керуючись статтями 150 154, 156, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі № 420/11833/26 задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони керівництву військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) надавати накази або розпорядження відносно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), вчиняти будь-які дії щодо його переміщення для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або/до іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Допустити ухвалу до негайного виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА