14 травня 2026 року Справа № 160/7053/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , що викладена у Рішенні про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 046550003004 від 20.03.2026;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 22 вересня 2025 року зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи в Російській Федерації з 21.02.1990 по 21.03.1992 та у пільговому обчисленні кожний рік роботи за 1 рік і шість місяців, тобто застосувавши коефіцієнт 1,5 до періоду роботи з 04.06.1986 по 21.03.1992, як трудовий стаж, вироблений в районі Крайньої Півночі і здійснити з 22 вересня 2025 року перерахунок та виплату пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести починаючи з 22 вересня 2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправне рішення пенсійного органу порушує право позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Роз'яснено відповідачам про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , у тому числі первинний протокол призначення пенсії, заяви від 14.03.2026 та всіх матеріалів, що були підставою для прийняття рішення № 046550003004 від 20.03.2026, інформації щодо проведення або непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 07.04.2020 отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при страховому стажі 26 років 6 місяців 17 днів. 14.03.2026 позивач звернувся із заявою через ВЕБ-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, щодо перерахунку пенсії. Заява опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів. В документах, що знаходяться в пенсійній справі, які підтверджують трудовий стаж не вказано, що позивач укладав письмові трудові договори за роботу на Крайній Півночі та на нього не поширювались пільги встановлені ст..5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, до них прирівняних». До заяви про перерахунок позивачем не надано додаткових документів на підтвердження стажу. Для обчислення пенсії позивачу враховано заробітну плату за період страхового стажу з 01.06.1986 по 31.07.1993 та за даними персоніфікованого обліку з 01.08.2007 по 31.05.2020 рік. Також зазначив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт збільшення.
Також відповідач просив поновити наданий судом процесуальний строк на подання відзиву на адміністративний позов.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву у справі №160/7053/26 - задоволено.
Визнано поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву, поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято його до розгляду.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, починаючи з 07.04.2020, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14.03.2026 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії.
Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 046550003004 від 20.03.2026 у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відмовлено.
Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, зокрема: «Дата народження заявника: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник перебуває на обліку та отримує пенсію за віком.
Дата звернення заявника до територіальних органів Пенсійного фонду України 14.03.2026.
Заявник не працює.
Відповідно до пункту 1.9 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року за №22-1 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року, за №1566/11846 (далі Порядок 22-1), до заяви додаються сканкопії оригіналів документів, необхідних для проведення перерахунку. Згідно п.4.2 та п.4.7 Порядку 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, перевіряє зміст та належність оформлення наданих для призначення (перерахунку) пенсії документів.
До заяви гр. ОСОБА_1 надав паспорта громадянина України, трудова книж ка НОМЕР_1 від 10.09.1977 та архівну довідку про стаж, додаткових документів для проведення перерахунку пенсії не надано.
За таких обставин вирішено:
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 надану через ВЕБ-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, щодо перерахунку пенсії.».
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-1V.
Відповідно до положень статті 5 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами).
Згідно з абзацом другим пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Пунктом 1.7. Порядку №22-1 встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до пункту 1.8. Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон).
Пунктом 2.23 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Згідно із пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (перерахунок) пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, які подаються до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку (безпосередньо до територіального органу Пенсійного фонду України; через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису).
Як вже зазначалося відповідачем прийнято рішення № 046550003004 від 20.03.2026 про відмову позивачу у перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю додаткових документів.
Інших підстав для відмови у перерахунку пенсії в оскаржуваному рішенні не зазначено.
Тобто, фактичною підставою для відмови позивачу у перерахунку пенсії слугувала відсутність всіх необхідних документів, а не відсутність у позивача такого права.
Варто зауважити, що виконуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності, роз'яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків.
При вирішенні даного спору суд бере до уваги, що відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Наведені положення свідчать про те, що неналежне оформлення документів чи їх неповнота або неналежнимй спосіб подання документів не є безумовною підставою для відмови у призначенні (перерахунку) пенсії.
З наявністю обставин, які свідчать про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів або свідчать про недоліки подання документів у органу пенсійного фонду виникає обов'язок повідомити особу, яка звернулась, про необхідність усунути певні недоліки при зверненні у визначений цим Порядком строк.
На думку суду, у даному випадку, на виконання вимог пунктів 1.8, 4.2 Порядку №22-1, у пенсійного органу виник обов'язок щодо надіслання позивачу повідомлення про відсутність необхідних для здійснення перерахунку пенсії документів, що відповідачем зроблено не було, та призвело до порушення права позивача.
Суд наголошує, що лише використання органом пенсійного фонду усіх процедур, які застосовуються при вирішенні питання про призначення (перерахунок) пенсії та не виконання заявником установлених вимог, може свідчити про обґрунтованість та правомірність рішення територіального органу пенсійного фонду.
З огляду на те, що відповідач не повідомляв позивача про неповноту документів, які були подані разом із заявою про перерахунок пенсії, строк на усунення цих недоліків або на надання додаткових доказів не надавав, тому суд дійшов висновку про передчасність відмови відповідача у перерахунку пенсії позивачу.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Однак, як встановлено судом, та вбачається із матеріалів справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у перерахунку пенсії за віком.
За таких умов, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд зауважує, що призначення, перерахунок, розрахунок, нарахування та виплата пенсії в силу Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо обов'язку зарахування/обрахунку стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для перерахунку пенсії.
З огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на необґрунтованість і передчасність прийнятого оскаржуваного рішення про відмову в перерахунку пенсії, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, з метою належного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 046550003004 від 20.03.2026 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 14.03.2026 за результатом розгляду якої, прийнято рішення № 046550003004 від 20.03.2026, з урахуванням висновків суду.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду щодо правомірності оскаржуваного рішення та дій пенсійного органу не спростовують.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Позивач звернувся до суду засобами підсистеми “Електронний суд» із однією вимогою немайнового характеру.
До позовної заяви долучено квитанцію про сплату №3212-0835-4482-9485 від 22.03.2026, за якою сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривень.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, належна до сплати сума судового збору за подачу даного позову є 1064,96 грн (3328*0,4) * 0,8).
Суд роз'яснює позивачу, що надмірно сплачена сума судового збору може бути повернута на підставі відповідної заяви позивача.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 046550003004 від 20.03.2026 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про перерахунок пенсії від 14.03.2026 за результатом розгляду якої, прийнято рішення № 046550003004 від 20.03.2026, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1064,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 14.05.2026.
Суддя Н.Є. Калугіна