15 травня 2026 рокуСправа №160/32756/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТЕ ЮНІОН" (код ЄДРПОУ 43802084, 04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 34, офіс405) до Південно-Східної митниці(49038, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ ВП 34971371) про визнання протиправним та скасування рішення,-
17.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТЕ ЮНІОН" до Південно-Східної митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Південно-Східної митниці №UA110130/2025/000227/1 від 16.09.2025 року.
В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ "КОТЕ ЮНІОН" на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митну декларацію з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Проте, на переконання ТОВ "КОТЕ ЮНІОН", відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості. При цьому, позивачем зауважено, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року відкрито провадження у справі №160/322/26 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року клопотання Південно-Східної митниці про розгляд справи №160/32756/25 у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення.
17.12.2025 року від Південно-Східної митниці до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тому, за результатами розгляду поданих документів, у відповідача виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару. Крім того, у зв'язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів посадовими особами відповідачем було послідовно перейдено до другорядного методу визначення митної вартості. Отже, відповідач вважає, що посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Також, відповідач не погодився з вимогами позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14500,00 грн., оскільки вони є неспівмірними.
Згідно з положеннями ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОТЕ ЮНІОН» зареєстровано юридичною особою 07.09.2020, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - номер запису: 1 000 711 0200 00046341. Основний вид діяльності: 23.14 Виробництво скловолокна.
ТОВ «КОТЕ ЮНІОН» з метою митного оформлення товарів «Рівниця зі склониток (склоровінг), які складаються з довгих (неперервних) монониток (волокон) зібраних без навмисного скручування. Рівниця не просочена, не покрита та не сполучена з іншим матеріалом. Мононитки виготовлені зі скла. FIBERGLASS ROVING E-GLASS ECR17-2400D-601 - 10663кг. FIBERGLASS ROVING E-GLASS ECR24- 4800D-601 - 10472 кг. Див. доп.» (далі товари) подало до Південно-Східної митниці електронну митну декларацію: 25UA1101300179190.1 від 15.09.2025 року.
Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією ТОВ «КОТЕ ЮНІОН» обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема: Контракт №SDFE8250613KU від 13.06.2025 року; Доповнення до Контракту №1 від 22.04.2025 року; Проформу №SDFE8250613KU від 13.06.2025 року; Інвойс № SDFE8250613KU від 23.06.2025 року; Свіфт 152 від 18.06.2025 року; Свіфт 183 від 02.09.2025 року; Пакувальний лист від 23.06.2025p; Коносамент від 05.07.2025 №ZM25060984; Договір перевезення від 04.09.2025 №202509000215225; Договір перевезення від 16.05.2025 №1605/25; Рахунок-фактуру від 08.09.2025 №4292; Рахунок-фактуру від 08.09.2025 №85; Довідку про транспортні витрати від 08.09.2025 N809/1; Довідку про транспортні витрати від 09.09.2025 №094; ЦМР №6019618 від 08.09.2025 року; Сертифікат про походження товару №С256722314500140 від 27.06.2025 року: Сертифікат якості №L-SDBX202506281 від 23.06.2025 року; Супровідний документ 25PL322080NURUEFK1 від 04.09.2025 року, Експортну декларацію №422720250000693037 від 01.07.2025 року.
Так, митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000227/1 від 16.09.2025р. та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2025/000498 від 16.09.2025р. (далі - Картки відмови).
У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів органом доходів і зборів зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування та полягають у наступному:
«За ЕМД від 15.09.2025 № 25UA11013001791900 (UA110130/2025/017919) декларантом ФОП ОСОБА_1 , на підставі Договору-дорученню №29/09-2023 від 29.09.2023 з ТОВ "КОТЕ ЮНІОН" до митного контролю та оформлення заявлено товар та документи відповідно до Договору купівлі-продажу між ТОВ "КОТЕ ЮНІОН" та SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP від 13.06.2025 № SDFE8250613KU (далі -Договір) у гр.. 44 - за кодом 4104 (угода з виробником, без посередників), а саме: товар «Рівниця зі склониток (склоровінг), які складаються з довгих (неперервних) монониток (волокон) зібраних без навмисного скручування. Рівниця не просочена, не покрита та не сполучена з іншим матеріалом. Мононитки виготовлені зі скла. FIBERGLASS ROVING E-GLASS ECR17-2400D-601 - 10663кг. FIBERGLASS ROVING E-GLASS ECR24-4800D-601 - 10472кг. Країна виробництва: Китай. Виробник: SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP.» Умови поставки товару: FOB QINGDAO згідно Інкотермс. За результатом аналізу документів встановлено наступні розбіжності та/або невідповідності: 1. Пункт Договору 10: Страхування: Покривається покупцем. Страховий поліс декларантом не надано, вартість страхування, як складову митної вартості декларантом не додано. 2. Відповідно до відомостей наданих до митного оформлення: рахунок-інвойс від 23.06.2025 № SDFE8250613KU, ціна на товар визначена на комерційних умовах FOB Qingdao (Китай). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотерме 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.2011, комерційні умови поставки FOB «франко борт» означають, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати і ризики втрати або пошкодження товару покладаються на покупця. За умовами терміну FOB на продавця покладаються обов'язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. Відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599; для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортноекспедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Відповідно до наявного логістичного маршруту доставки контейнера МEDU6019618/товару наявна наступна інформація: порт Китаю QINGDAO- 21/06/2025 - порт Китаю QINGDAO -05/07/2025 контейнер завантажено на судно MSC за ALLEGRA GJ526W- порт NINGBO -15/07/2025-контейнер перевантажено на судно MSC SOLA GA527W - порт Польщі Гданськ - 04/09/2025 -контейнер вивантажено з судна MSC SOLA GA527W - Польща - Балтійський Хаб -06/09/2025-контейнер імпорт отримувачу-09/09/2025- отримано порожній контейнер в Гданську - далі - Ягодин-Дніпро. При цьому відсутній транспортний документ переміщення зазначеним маршрутом. Згідно наданого до митного оформлення коносаменту від 05/07/2025 ZM25060984 порт призначення - Гданськ. Також договір на перевезення № 177IFNFNQ2826V, зазначений у вказаному коносаменті від 05/07/2025 № ZM25060984 до митного оформлення не надано. Крім зазначеного, надані до митного оформлення транспортні документи: від 08/09/2025 № 809/1, 09/09/2025 № 94, від 08/09/20025 № 4292, від 08/09/2025 № 85 містять посилання на проведені операції з задекларованим вантажем у зазначеному контейнері в порту Гданськ, при чому згідно довідки на перевезення від 09/09/2025 № 94 місцем завантаження зазначено товару в автомобільний транспорт зазначено місто Kowale, Польща. Перелічені вище документи не містять відомості про протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. 3. До митного оформлення надано платіжні інструкції за поставлений отримувачу товар від 18.06.2025 №152, від 02.09.2025 № 183. Дані платіжні інструкції не можуть бути взяті до уваги в якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів та підтверджують факт оплати, оскільки: згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473-VIII), Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2 (далі - постанова № 2), для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, обов'язкові реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Постанова № 216). А саме: вищезазначені платіжні інструкції не містять підпис (и) (власноручний(i)/електронний (і)) відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком. Відповідно до вимог частини 8 розділу І постанови НБУ від 20.12.2023 №172 «Про затвердження Положення про використання електронного підпису та електронної печатки» особа, що підписала електронний документ електронним підписом (ЕП), у таких спосіб засвідчує, що ознайомилася з усім текстом документа, повністю зрозуміла його зміст, не має заперечень до тексту документа і свідомо використала свій ЕП у контексті передбаченому документом (підписала, затвердила, погодила, завізувала, засвідчила, ознайомилася). Частиною 15 розділу II даної постанови НБУ зазначено види електронного підпису та електронної печатки серед яких є і кваліфікований ЕП, ЦВП (цифровий власноручний підпис), УЕП (удосконалений електронний підпис), УЕП з кваліфікованим сертифікатом, кваліфікована електронна печатка, електронна печатка з кваліфікованим сертифікатом, удосконалена електронна печатка. Тобто, надані платіжні інструкції не містять печатки та підпису (власноручного чи електронного) платника та підпису представника банківської установи. Згідно частини 2 статті 58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Згідно частини 6 статті 54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований товар, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару - витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товарів, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, керуючись частиною 3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обгрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Згідно частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Строк подання документів - 10 календарних днів. Про відмову від подання додаткових документів або про бажання надати додаткові наявні у Вас документи, прошу повідомити шляхом надіслання електронного повідомлення. Консультацію проведено. Повідомлення 2 в рамках проведення консультації В рамках проведення консультації, за результатом розгляду доданих документів, надаємо наступну інформацію, яка є невід'ємною частиною та продовженням попереднього повідомлення: 3 моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Декларант та уповноважена ним особа несуть установлену МКУ та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації (ч.8,13 ст 264 МКУ). Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 (далі - Наказ № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до п.2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких належать: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Відповідно до зазначеного «Довідка з уточненням №809/1» від 08.09.2025 має інформаційний характер та не підтверджує заявлені декларантом складові митної вартості. Сума транспортних витрат, зазначена у ній складає 108 104, 15 грн. при цьому рахунок заявлений з митною декларацією 15.09.2025 за кодом у гр. 44 ЕМД 3004 - № 85 від 08.09.2025 (на суму 110 775.82 грн), а рахунок № 4292 від 08.09.2025 на суму-111 293, 73 грн. Митницею розглянуто додані документи. Інші документи не надано».
З урахуванням положень Митного кодексу України товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією: 25UA11013001803907 від 16.09.2025 року та здійснено коригування у розмірі 245 902,05 грн.
Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що з 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК України).
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.
У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.
Аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.
При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Оскільки відповідач виявив розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, що вказані судом вище, а тому вправі був направити відповідні запити до позивача.
Стосовно доводу відповідача про те, умовами зовнішньоекономічного договору не передбачено, що вартість пакування та тара товару включена до вартості товару; страховий поліс декларантом не надано; вартість страхування не включена до митної вартості товару, то суд зазначає наступне.
Згідно п.5 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість якщо митниця стверджує, що страхування все ж такі здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.
Позивач вказує про те, що страхування товару не здійснювалось; митний орган не надав суду належним та допустимих доказів здійснення страхування товару декларантом.
Термін Incoterms FOB, або у розгорнутому поясненні Free on Board («Франко-борт»), визначає правила та домовленості відправника та вантажоодержувача під час морської доставки. Продавець доставляє продукцію на борт зазначеного покупцем контейнеровоза, який пройшов митне очищення для експорту, у морському порту, зазначеному як місце відвантаження. З моменту завантаження на судно покупець несе ризики та витрати за вантаж. Обов'язки продавця: надання рахунку-фактури; пред'явлення сертифікатів, ліцензій, дозволів; надання документів для страхового поліса; упаковка товару; здійснення доставки до порту; оформлення експортних документів та митних формальностей (на прохання продавця); оплата податків та мит на експортне очищення вантажу; завантаження на борт судна.
Отже, згідно умов поставки FOB саме продавець товару повинен нести витрати на пакування товару.
Окрім того, позивач вказує про те, що пакування та тара товару вже включено до митної вартості товару; митний орган не надав суду належним та допустимих доказів здійснення страхування товару декларантом.
За вказаних обставин, судом відхиляються вказані доводи відповідача.
Стосовно доводу відповідача про те, що платіжні документи не містяться підпису (власноручного або електронного) відповідальної особи платника податків та підпису представника банку, то суд зазначає наступне.
У пункті 7, 9 та 10 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, вказано, що платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури, інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару; ситуація, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до вантажної митної декларації, не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а тому для сумнівів у правильності визначення митної вартості; інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, що відмінні від тих, які стоять під відповідним зовнішньоекономічним договором, є допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.
Вартість товару у інвойсі повністю співпадає із вартість заявленої позивачем до митного оформлення.
За вказаних обставини надані митному органу документи є достовірними та повністю підтверджують митну вартість товару та не містять розбіжностей.
У даному випадку лише відсутність у банківському платіжному документі підпису платника та банку, не можуть слугувати достатньою підставою для сумніву у визначенні митної вартості товарів.
Отже, суд відхиляє даний довод відповідача.
Стосовно доводу відповідача про те, що відсутній транспортний документ переміщення товару за маршрутом порт Гданськ Ковале (Польща); експедиторська винагорода не включена до митної вартості товару, то суд зазначає наступне.
Судом під час розгляду справи встановлено, що сторони у зовнішньоекономічного контракті, додатку до нього та інвойсі погодили умови поставки товару FOB Qingdao.
Цей термін згідно Інкотермс 2000 та 2010 означає, що за умов поставки FOB відповідальність за вантаж переходить від продавця на покупця після розміщення вантажу на борту судна, основне перевезення (морський фрахт) оплачує покупець..
За вказаних обставин витрати на перевезення товару за умовами поставки до кордону України несе повністю покупець.
У пункті 14 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, вказано, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
На підтвердження понесених витрат на транспортування товару до кордону України позивач надав до митного оформлення наступні документи: договір, рахунок на оплату, договір про надання транспортно-експедиційних послуг, довідку стосовно витрат на транспортування до кордону України.
Вказані документи в повному обсязі підтверджують витрати на транспортування товару до кордону України.
Експедиторська винагорода у наданих позивачем документах вказана в якості послуги лише на території України.
За вказаних обставин суд відхиляє даний довод відповідача.
Суд зазначає, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.
Відповідачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими засобами доказування неправильності заявленої митної вартості товару. Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущенням, які не підтвердженні жодними доказами.
У зв'язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
За вказаних обставин суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3688,53 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Стосовно витрат на правничу допомогу у розмірі 14500 грн.
У відповідності до ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським бюро «Майя Сергєєва та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги від 29.09.2025 року № 100, копія якого міститься у матеріалах справи.
У додатковій угоді № 1 до вказаного договору сторони передбачили фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 14500 грн.
У матеріалах містяться копія рахунку від 29.09.2025 року № 100 на суму 14500 грн. та докази оплати позивачем у повному обсязі витрат на правничу допомогу.
У матеріалах справи міститься також копія ордеру по надання правничої (правової) допомоги адвоката, який видано адвокатом на представлення інтересів позивача у Дніпропетровському окружному адміністративному суді та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.3 ст. 134 КАС України). Натомість положеннями п. 2 ч.1 ст. 134 КАС України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічну за своїм змістом правову позицію стосовно можливості відшкодування витрат на оплату правничої допомоги за відсутності документу про їх оплату на час розгляду справи, у разі якщо у договорі про надання правничої допомоги міститься умова стосовно оплати витрат протягом певного часу після ухвалення рішення суду, займає Верховний Суд у постановах від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 та від 26.06.2019 року у справі № 813/481/18.
У Практичній рекомендації «Вимоги щодо справедливої сатисфакції», яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов'язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов'язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 200/7763/19-а, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови).
Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, приймаючи до уваги що дана справа є не є складною (за обсягом доказів), судом дану справу віднесено до справ незначної складності, по даній категорії справ сформована стала правова позиція Верховного Суду, а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, з огляду на те, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між позивачем та адвокатом, і є обов'язковими до виконання, а також те, що угода про надання правничої допомоги є дійсною, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, однак приймаючи до уваги принципи добросовісності, розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути витрати на правничу допомогу лише у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТЕ ЮНІОН" до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Південно-Східної митниці №UA110130/2025/000227/1 від 16.09.2025 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТЕ ЮНІОН" (код ЄДРПОУ 43802084) за рахунок бюджетних Південно-Східної митниці (код ЄДРПОУ 43971371) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3688,53 грн. (три тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень 53 копійки).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТЕ ЮНІОН" (код ЄДРПОУ 43802084) за рахунок бюджетних Південно-Східної митниці (код ЄДРПОУ 43971371) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко