14 травня 2026 рокуСправа № 160/10456/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в період з 23.04.2022 року по 03.03.2026 року грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), розрахованого, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р. та Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 23.04.2022 року по 31.12.2022 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, із одночасним відрахуванням 1,595 військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших - виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців»;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, із одночасним відрахуванням 1,595 військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців»;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, із одночасним відрахуванням 1,595 військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших - виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців»;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, із одночасним відрахуванням 1,570 військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород /-та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців»;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2026 року по 03.03.2026 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2026 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового ії начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, із одночасним відрахуванням 1,575 військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших овиплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців»;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки із розрахунку місячного грошового забезпечення (з врахуванням усіх щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) встановленого відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року, на 01 січня 2025 року та на 01 січня 2026 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, із одночасним відрахуванням 1,59о5 військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців»;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 23.04.2022 року по день фактичної виплати цього грошового забезпечення, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недолік позовної заяви шляхом надання доказів, які б підтверджували нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення у зменшеному розмірі за спірні періоди (довідки про грошове забезпечення, розрахунки грошового забезпечення, банківські виписки, листи - звернення, заяви, запити до відповідача, або докази відмови у наданні таких документів, тощо) з доказами направлення учасникам справи, або обґрунтованого клопотання про витребування доказів із наданням підтверджуючих документів, а саме, дії яких вжив позивач для отримання доказів самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання доказів.
07 травня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недолік позовної заяви в якій позивач зазначає, що тягар доказування в адміністративних справах покладається на суб'єкта владних повноважень, у зв'язку із чим, він не звертався до відповідача із заявами та запитами для отримання доказів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення в період проходження служби в в/ч НОМЕР_1 . Такі докази є у відповідача. До матеріалів позову були надані всі докази, якими володіє позивач. З посиланнями на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.08.2023 року по справі № 990/114/23 вважає, що суд першої інстанції при вирішення питання про відкриття провадження по справі не може надавати оцінку наявності або відсутності доказів, у зв'язку із чим вважає, що наявні підстави для відкриття провадження по справі.
Дослідивши подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У пункті 8 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За приписами статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з пунктом 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною 4 статті 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, судом в ухвалі про залишення позову без руху від 28 квітня 2026 року було зазначено про недоліки, які позивачу пропонувалось усунути в десятиденний строк з дня отримання копії вказаної ухвали, а саме: докази, які б підтверджували нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення у зменшеному розмірі за спірні періоди (довідки про грошове забезпечення, розрахунки грошового забезпечення, банківські виписки, листи - звернення, заяви, запити до відповідача, або докази відмови у наданні таких документів, тощо) з доказами направлення учасникам справи, або обґрунтованого клопотання про витребування доказів із наданням підтверджуючих документів, а саме, дії яких вжив позивач для отримання доказів самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання доказів.
З наданої до суду заяви від 07.05.2026 року про усунення недолік позовної заяви встановлено, що жодного доказу на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме - нарахування та виплату ОСОБА_1 в період з 23.04.2022 по 03.03.2026 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини- прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, до суду не надано.
Не надано до суду і будь - яких доказів на підтвердження того, що позивачем вчинено заходи для отримання доказів самостійно (листи - звернення до відповідача із вимогою надати документи, що підтверджують нарахування та виплату грошового забезпечення у зменшеному розмірі; банківські виписки; довідки про грошове забезпечення за спірний період, тощо), а також причини неможливості самостійного отримання таких доказів.
Також суд зазначає, що до позовної заяви від 03.04.2026 року позивачем на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, у якості доказів було надано лише копію наказу про звільнення з військової служби від 03.03.2026 року № 63, що позбавляє суд визначитись із предметом спору у справі, та чи взагалі він існує.
При цьому слід також зазначити, що для забезпечення повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі та прийняття законного і обґрунтованого рішення у строк , передбачений нормами КАС України, обов'язок щодо доказування покладається не лише на відповідача, а на всіх учасників справи, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Тобто, саме на позивача у відповідності до положень ст.44 КАС України, покладено обов'язок подавати докази в обгрунтуання заявлених у позові вимог та сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, тобто добросовісно користуватись процесуальними обов'язками.
Також суд зазначає, що позивач помилково посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.08.2023 року по справі № 990/114/23, як на підставу звільнення від обов'язку надання доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, оскільки обставини залишення позовної заяви без руху у цих двох справах є різними.
Так, в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/10456/26 від 28.04.2026 року жодної оцінки доказам, які б підтверджували обставини про які зазначає позивач у позові надано не було, оскільки позивач їх суду взагалі не надав. Позивачу лише пропонувалось виконати вимоги п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, ч. 4 ст. 161 КАС України, або повідомити про неможливість отримання доказів, та дії яких вжив позивач для отримання доказів самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання доказів.
З поданої заяви про усунення недолік позовної заяви встановлено, що позивач не вживав заходи для самостійного отримання доказів які б підтверджували обставини про які він зазначає у позові (довідки про розмір грошового забезпечення, розрахунки грошового забезпечення, банківські виписки, листи - звернення, заяви, запити до відповідача, або докази відмови у наданні таких документів, тощо). Не було заявлено і клопотання про витребування таких доказів судом, у разі неможливості їх отримати самостійно, що свідчить про нехтування з боку позивача виконання процесуального обов'язку, визначеного нормами ст. 160, 161 КАС України.
Також суд зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України визначені завдання адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин, та які не неможливо ототожнювати з завданнями здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту, що визначені в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
З урахуванням наведеного суд зазначає, що позивачем не виконані вимоги ухвали суду від 28 квітня 2026 року про залишення позову без руху.
Згідно з п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим, позов слід повернути позивачеві.
Керуючись ст.ст. 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева