14 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1743/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) про визнання протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №032950013608 від 16.01.2026, про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12.11.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії на підставі статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За результатами розгляду поданої заяви про призначення пенсії відповідачем прийнято рішення від №032950013608 від 16.01.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки станом на 01.01.1993 вона прожила у зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 04 місяці та 04 дні, що не дає права на зменшення пенсійного віку на 6 років.
Зазначає, що під час літніх та зимових канікул, під час проходження навчання в Житомирському національному агроекологічному університеті, завжди перебувала у зоні гартованого добровільного відселення в селищі Любешів.
Також просить врахувати, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи наведене, уважає вказане рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним і таким, що порушує її право на соціальний захист, у зв'язку із чим змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів (арк. спр. 1-9).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 37).
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву від 03.03.2026 позовні вимоги не визнає, мотивуючи тим, що на час подання заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла повних 54 роки. Страховий стаж позивача становить 36 років 07 місяць 14 днів. Період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення складає 33 роки 11 місяців 20 днів, зокрема станом на 01.01.1993 - 02 роки 04 місяці 04 дні.
Відповідно до диплому НОМЕР_1 позивач навчалася в Житомирському сільськогосподарському інституті з 01.09.1988 по 30.06.1993. В архівній довідці №465/01-16 від 09.11.2017 зазначено, що відсутня можливість підтвердити термін канікул під час навчання у ЖСГІ протягом 1988-1993.
В призначенні пенсії за віком відповідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки позивач станом на 01.01.1993 не проживала (не відпрацювала) 3 роки у зоні гарантованого добровільного відселення (арк. спр. 43-46).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням від 23.06.1995 серії НОМЕР_2 (арк. спр. 14).
Позивач 09.01.2026 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії на підставі статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що заява на призначення/перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).
Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до пункту 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем провадився за принципом «екстериторіальності» ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Відповідачем, на підставі заяви та наданих документів, винесено рішення від 16.01.2026 №032950013608 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку із непідтвердженням факту проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 років.
Даним рішенням встановлено страховий стаж особи 36 років 7 місяців 14 днів. Період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 2 роки 4 місяці 4 дні (арк. спр. 16-17).
Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 16.01.2026 №032950013608 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Підпунктом п'ятим пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Порядок №22-1) передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років.
Частинами третьою, четвертою статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту п'ятого Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (далі - Порядок №51), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Пунктом 10 Порядку № 51 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Разом з цим, пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 (далі - Порядок № 551), передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 551 посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5).Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 31.07.2018 у справі №751/2050/17, від 22.01.2019 у справі №129/1535/17, від 21.11.2019 у справі №572/47/17 та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даної справи.
Судом встановлено, що позивачу видано посвідчення громадянина (громадянки), який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1992 роках від 23.06.1995 серії НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Закону №796-ХІІ (арк. спр. 14).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 29.04.2025 №2025/005498253 ОСОБА_1 з 17.03.1972 по 18.03.1987 була зареєстрована в селі Проходи Камінь-Каширського району Волинської області та з 20.03.1987 по 30.08.1988, з 14.09.1993 по 27.08.2018, 27.08.2018 по 06.03.2025 та з 06.03.2025 в селищі Любешів Камінь-Каширського району Волинської області (арк. спр. 19).
Довідкою виданою 29.04.2025 №2712 Любешівською селищною радою визначено, що позивач з 17.03.1972 по 18.03.1987 та з 27.08.2018 по 06.03.2025 проживала та була зареєстрована в селі Проходи, а з 20.03.1987 по 30.08.1988, з 14.09.1994 по 27.08.2018 та з 06.03.2025 по теперішній час - в селищі Любешів (арк. спр. 20).
Так, село Проходи та селище Любешів Камінь-Каширського району Волинської області, відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до диплому серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 навчалася в Житомирському сільськогосподарському інституті з 01.09.1988 по 30.06.1993 (арк. спр. 26-27).
Судом встановлено та підтверджено відповідачем, що період навчання в Житомирському сільськогосподарському інституті (з 01.09.1988 по 30.06.1993) позивачу не зараховано до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
У постанові від 19.09.2019 у справі №556/1172/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Наведені висновки Верховного Суду були підтримані постановою Верховного Суду від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22.
Верховний суд у своїй постанові від 11.11.2024 (справа № 460/19947/23) зауважив, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
При цьому в контексті обставин цієї справи, суд також враховує, що оскільки перебування на виробничій практиці зазвичай є тривалим періодом, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такий період може бути прирівняний до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і врахований під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, лише за умови, що такий період безпосередньо проходив в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду.
Як видно з архівної довідки Житомирського національного агроекологічного університету (Державна агроекологічна академія України) від 09.11.2017 №465/01-16, терміни канікул під час навчання в університеті протягом 1988 по 1993 роки підтвердити не має змоги, оскільки всі документи, термін зберігання яких становить 5 років, станом на 01.12.2016, знищено.
Однак, тема дипломної роботи ОСОБА_1 «Раціональна організація обліку і підвищення ефективності використання земельних угідь спілки селянських господарств «Дружба» Любешівського району Волинської області». Відповідно до теми роботи - переддипломна практика (з 30.06.1992 по 01.03.1993) теж проходила в даному колгоспі (арк. спр. 21-22).
Згідно з довідкою сільськогосподарського приватного підприємства «Дружба» (до 01.04.2000 - колгосп імені Леніна) від 13.05.2025 №25 ОСОБА_1 проходила переддипломну практику на базі господарства у період з 30.06.1992 по 01.03.1993 (протокол засідання правління колгоспу від 30.06.1992 №5), який знаходиться на території зони гарантованого добровільного відселення (арк. спр. 23).
Довідкою СГПП «Дружба» від 09.03.2026 №9 також підтверджується, що позивач під час навчання в Житомирському сільськогосподарському інституті проходила в колгоспі імені Леніна (село Зарудчі Камінь-Каширського району Волинської області) організаційно-технологічну практику у період з 19.06.1989 по 27.07.1989 (протокол засідання правління колгоспу від 19.06.1989 №6) та виробничу практику по спеціальності «Бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності» у період з 14.06.1990 по 25.07.1990 (протокол засідання правління колгоспу від 14.06.1990 №7) (арк. спр. 63).
Для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи судом було надіслано інформаційний запит на адресу Житомирського національного агроекологічного університету про надання суду інформації та накази щодо направлення на проходження ОСОБА_1 організаційно-технологічної практики у період з 19.06.1989 по 27.07.1989 та виробничої практики по спеціальності «Бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності» у період з 14.06.1990 по 25.07.1990 в колгоспі ім. Леніна, село Зарудчі Любешівського району Волинської області (арк. спр. 65).
Листом Поліського національного університету (Житомирський національний агроекологічний університет) від 28.04.2026 №794/01-17-26 повідомлено, що накази щодо направлення ОСОБА_1 на проходження практики в архіві університету не збереглися також іншої інформації та документів з порушеного питання в архіві університету не збереглися (арк. спр. 67).
Разом із тим, листом від 07.05.2026 №837/01-17-26 Поліським національним університетом надіслано доповнення до відповіді та зазначено, що підтвердити практику студентки ОСОБА_1 можливо було б по запису в заліковій книжці, але вона відсутня в особовій справі. Однак є залікова книжка студентики одногрупниці, в якій зазначено, що в період з 31.06.1989 по 30.07.1989, а також з 29.06.1992 по 27.02.1993 проходились практики (арк. спр. 73-75).
Факт проходження позивачем виробничої практики у періоди з 19.06.1989 по 27.07.1989 та з 14.06.1990 по 25.07.1990 підтверджується також відомостями зі залікової книжки її одногрупниці, відповідно до якої остання проходила виробничу практику у періоди з 31.06.1989 по 30.07.1989 та з 06.07.1990 по 27.07.1990 (арк. спр. 74), що свідчить про організацію практики для студентів однієї групи у відповідні періоди навчання.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що перебування ОСОБА_1 на території зони гарантованого добровільного відселення, а саме проходження виробничої практики у селі Зарудчі Любешівського району Волинської області у періоди з 19.06.1989 по 27.07.1989, з 14.06.1990 по 25.07.1990 та з 30.06.1992 по 01.03.1993, підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами. З огляду на це, вказані періоди (до 01.01.1993) підлягають зарахуванню до раніше встановленого відповідачем періоду проживання (перебування) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення.
Суд враховує висновок Верховного Суду від 16.12.2025, викладений у справі №460/6098/24, яким визначено, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII є:
1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;
2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993;
3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Відтак, оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області встановлено страховий стаж заявниці 36 років 7 місяців 14 днів, факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 4 місяці 4 днів (додатково судом встановлено необхідність зарахування періоду проходження виробничої практики, який у загальній кількості становить 10 місяців 23 дні) та досягнення ОСОБА_1 повних 54 роки.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, у випадку, коли законом встановлені повноваження суб'єкта владних повноважень в імперативній формі, суд зобов'язує його прийняти конкретне рішення чи вчинити конкретну дію. Натомість, у випадку, коли суб'єкт наділений певними дискреційними повноваженнями, суд повинен вказати на виявлені порушення при здійсненні таких повноважень та зазначити норму закону, яку суб'єкт владних повноважень (відповідач) повинен застосувати при вчиненні дій (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
З аналізу норм КАС України слідує, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин. Аналогічна позиція, викладена в постанові Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008, постанові ВАСУ від 28.07.2015 справа №К/800/34016/14 відповідно до яких, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що повний підрахунок строку проживання та (або) роботи позивача у зоні гарантованого добровільного (який складається не з одного, а з декількох періодів) відноситься до дискреційних повноважень органів пенсійного фонду.
Разом із тим суд враховує, що довідка СГПП «Дружба» від 09.03.2026 №9 не надавалась пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії, яка датована 09.01.2026, а тому ГУ ПФУ в Дніпропетровській області її не досліджувало та не надавало жодної правової оцінки.
Відтак, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області слід повторно розглянути заяву позивача від 09.01.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. У задоволенні решти позовних вимог позов до задоволення не підлягає.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не довів належними та допустимими доказами правомірність свого рішення від 16.01.2026 №032950013608 у зв'язку із чим, такі рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги - частковому задоволенню.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою та третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить із того, що часткове задоволення позовних вимог зумовлене обрання судом ефективного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача протиправним рішенням відповідача.
Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок), сплачений квитанцією від 05.02.2026 №17 (арк. спр. 10).
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (04001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16 січня 2026 року №032950013608 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 січня 2026 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням висновків суду.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович