14 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3164/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 26.02.2026 № 032350030363 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 07.07.1993 по 01.04.2008 та з 01.01.2009 по 31.12.2009 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення, з 19.02.2026.
В обґрунтування позову позивач вказав, що 19.02.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, рішенням якого від 10.01.2025 №032350030363 йому відмовлено у призначенні пенсії з тих підстав, що за поданими документами страховий стаж на день звернення є меншим за необхідний. При цьому до страхового стажу відповідачем не зараховано окремі періоди підприємницької діяльності з 07.07.1993 по 01.04.2008 та з 01.01.2009 по 31.12.2009.
Позивач вважає відмову відповідача протиправною та, посилаючись на приписи розділу 15 Закону №1058-IV та Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), стверджує, що період провадження ним підприємницької діяльності по 31 грудня 2003 року зараховується до трудового стажу на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від сум сплачених страхових внесків, а період з 01.01.2004 по 31.12.2017 за умови сплати страхових внесків. Відповідно до відповіді №2436 від 02.02.2026 Головного управління ДПС у Волинській області за період з 07.07.1993 по 02.02.2026 у ОСОБА_1 відсутня будь-яка заборгованість ним як ФОПом зі сплати податків, зборів чи платежів. Вважає, що відсутність в Реєстрі застрахованих осіб даних про окремі періоди сплати страхових внесків (єдиного внеску) не може бути підставою для не зарахування відповідачем до страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки платник не наділений повноваженнями на ведення такого Реєстру та наповнення його інформацією зі сплати страхових внесків.
За підрахунками позивача, у нього наявний страховий стаж понад 34 роки (за даними трудової книжки, форми РС-право пенсійного органу та з урахуванням строкової служби і навчання), що дає йому право на призначення пенсії за віком, при мінімально необхідному 31 році.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження 31.03.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
19.02.2026 ОСОБА_1 у віці 61 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, додавши документи згідно із розпискою-повідомленням ГУ ПФУ у Волинській області.
Заява з відповідними документами відповідно до принципу екстериторіальності була скерована на вирішення до ГУ ПФУ у Сумській області.
Рішенням ГУ ПФУ у Сумській області від 26.02.2026 №032350030363 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу; де всього до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано 18 років 6 місяців 18 днів з якого до стажу підприємницької діяльності зараховано 10 років 7 місяців 29 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 15.10.1992 по 18.01.1995 - згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.01.1985; періоди підприємницької діяльності з 07.07.1993 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату внесків до ПФУ; з 01.01.2004 по 31.03.2008 та з 01.01.2009 по 31.12.2009, оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу про сплату страхових внесків.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Так, відповідно до ст.1 Закону Nє1058 страховий стаж - період/строк/, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно з законодавством, що діяло раніше, та/ або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок .
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 61 року мають особи за наявності страхового стажу.
За приписами частин другої, третьої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2029 року по 31 грудня 2029 року - не менше 15 років.
Отже, норми статті 26 Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік, а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.
Як визначено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Пунктом 2 частини першої статті 11 Закону №1058-IV установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
З огляду на зміст позовних вимог спірним у цій справі є відмова ГУ ПФУ у Сумській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та незарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 07.07.1993 по 01.04.2008 та з 01.01.2009 по 31.12.2009.
Відповідно до пункту 3-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до ст.62 Закону №1788-IV основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності записів у ній для ФОПів такі записи не були передбачені, встановлюється Кабінетом Міністрів України .
Відповідно до п.п.1,2 Порядку підтвердження наявного трудового сажу для призначення пенсій за відсутності записів у трудовій книжці, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637), трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, службу, навчання, архівними документами, показами свідків, тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року №793 доповнено пункт 4 Порядку №637 новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
За приписами пункту 4 Порядку №637, до якого кореспондує підпункт 2 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як регламентовано пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Із матеріалів справи слідує, що позивач досяг віку 61 року, тож для призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV йому необхідно мати страховий стаж 31 рік.
В контексті спірних правовідносин судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №457883 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 07.07.1993 і продовжує займатися підприємницькою діяльністю по даний час, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з довідкою Головного управління ДПС у Волинській області №2436 від 02.02.2026 встановлено, що з початку здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування, належним чином сплачував податки, збори та обов'язкові платежі, а заборгованість зі сплати податків і зборів за період підприємницької діяльності з 07.07.1993 по 02.02.2026 відсутня.
З дослідженого судом повідомлення Пенсійного фонду України у м. Луцьку про взяття на облік фізичної особи-підприємця встановлено, що ОСОБА_1 взято на облік як платника страхових внесків з 20.05.1994.
Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Волинській області №18/03-20-24-06 від 08.01.2025, за поданою звітністю позивач у період з 07.07.1993 по 31.12.2008 перебував на загальній системі оподаткування.
Також судом встановлено, що для здійснення роздрібної торгівлі на ринку у м. Луцьку позивачу було видано патент № НОМЕР_2 від 04.02.2010, який досліджено судом. Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку №792831 від 12.05.2012 позивач як фізична особа-підприємець з 01.01.2012 перейшов на спрощену систему оподаткування. Також зазначені документи підтверджують, що позивач по теперішній час здійснює підприємницьку діяльність.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12.02.2026 підтверджено, що згідно з даними обліку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: за період з 01.01.1996 по 31.12.1996, за період з 01.01.1997 по 31.12.1997, за період з 01.01.1998 по 31.03.1998. Також у листі зазначено, що в період з 01.04.1998 по 31.12.2000 до Пенсійного фонду надходили кошти від розмежування фіксованого податку.
Довідкою ГУ ДПС у Волинській області №18956/6/03-20-24-06-06 від 15.10.2025 встановлено, що за даними бази ІКС «Податковий блок» у період з 07.07.1993 по 31.12.2008 позивач перебував на загальній системі оподаткування. При цьому зазначено, що надати інформацію щодо сплати податків та зборів за вказаний період неможливо у зв'язку з тим, що доступ до інтегрованих карток платників податків в ІКС «Податковий блок» у Головного управління ДПС у Волинській області наявний лише з 2010 року.
Також у довідці зазначено, що за період з 01.01.2004 по 31.12.2008, відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій від 25.11.2005 №22-1, період здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.01.2004 підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом №1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина третя статті 20 Законом №1058-IV).
Обов'язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а, де суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Позивач у свою чергу зазначає, що у базі даних Реєстру застрахованих осіб частково відсутня інформація про сплату позивачем страхових внесків у спірний період, що підтверджується даними реєстру застрахованих осіб.
З розрахунку стажу форми РС-право, сформованого органом Пенсійного фонду України вбачається, що пенсійний орган не зарахував період підприємницької діяльності з 07.07.1993 по 01.04.2008 та з 01.01.2009 по 31.12.2009 до страхового стажу позивача.
Верховною Радою України 04.07.2013 прийнято Закон України №406-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», яким внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині повноважень Міндоходів.
Так, з 01.10.2013 функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перейшли до органів Міндоходів в повному обсязі.
Повноваження Пенсійного Фонду України щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у частині прийняття та обробки звітних форм з ЄВС та обліку сплати ЄВС продовжено до 30 вересня 2013 року.
Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності в період провадження підприємницької діяльності позивачем був передбачений Указом Президента України №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва ставки єдиного податку для самостійного здійснення підприємницької діяльності встановлюються місцевими радами у фіксованому розмірі, залежно від виду діяльності, в межах від 20 до 200 грн на місяць (ст. 2 Указу №727/98.
Статтею 2 вищевказаного Указу №727/98 визначено, що фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності сплачує єдиний податок щомісяця на окремий рахунок відділень Держказначейства України, які наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 %; до Пенсійного фонду України - 42 %; на обов'язкове соціальне страхування - 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 %) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Розмежування та перерахування коштів до місцевих бюджетів та позабюджетних фондів здійснюють органи Держказначейства України за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, згідно з Порядком №107.
Розподіл суми єдиного податку суб'єктів малого підприємництва між держбюджетом, місцевими бюджетами, Пенсійним фондом України, фондами соціального страхування у співвідношенні, встановленому Указом №727/98, здійснюють відділи розмежування та оперативно-аналітичного обліку державних доходів територіальних відділень.
Позивач зазначив у позові, що у зв'язку з обмеженням строку зберігання вищевказаних документів, відповідні відомості про сплату ним, як ФОПом, єдиного податку за той період не збереглись у цих державних органах.
Верховною Радою України 04.07.2013 було прийнято Закон України Nє406 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні, яким внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в частині повноважень Міндоходів.
Так, з 01.10.2013 функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування перейшли до органів Міндоходів в повному обсязі .
За цей період пенсійним органом у формі РС-право, за невеликим виключенням, відомості про сплату єдиного соціального внеску і як наслідок зарахування періоду до загального стажу не повністю відображені. Однак відповідно до довідки ГУ ДПС у Волинській області №2436 від 02.02.2026, яка додавалась до заяви про призначення пенсії і була предметом аналізу у відповідача, підтверджено про недопущення ОСОБА_1 у період з 07.07.1993 по 02.02.2026 будь-яких заборгованостей по сплаті податків та платежів, що контролюються органами доходів і зборів, тому вищевказаний позивачем у прохальній частині позову період теж повинен бути врахований до загального стажу повністю, а не частково, як врахував відповідач.
З розрахунку стажу форми РС-право, сформованого органом Пенсійного фонду України вбачається, що пенсійний орган не зарахував період підприємницької діяльності з 07.07.1993 по 01.04.2008 та з 01.01.2009 по 31.12.2009 до страхового стажу позивача.
Згідно з розрахунку стажу за формою РС-право вбачається, що відповідач зарахував до страхового стажу позивача такі періоди підприємницької діяльності: з 01.04.2008 по 31.12.2008; з 01.01.2010 по 30.06.2010; з 01.07.2010 по 31.12.2011; з 01.01.2013 по 29.02.2020; з 01.03.2020 по 31.05.2020; з 01.06.2020 по 31.12.2020; з 01.01.2021 по 31.05.2021; з 01.06.2021 по 28.02.2022.
З дослідженої судом відповіді Головного управління ДПС у Волинській області №2436 від 02.02.2026, наданої на заяву позивача, вбачається, що відповідно до даних ІКС «Податковий блок» за період з 07.07.1993 по 02.02.2026 у позивача як фізичної особи-підприємця відсутня будь-яка заборгованість зі сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Таким чином, неврахування відповідачем у спірному рішенні від 26.02.2026 періодів підприємницької діяльності позивача до загального страхового стажу, а саме: з 07.07.1993 по 01.04.2008 та з 01.01.2009 по 31.12.2019, з урахуванням вимог нормативно-правових актів щодо особливостей зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та свідчить про прийняття оскаржуваного рішення без повного та належного врахування документів, поданих позивачем разом із заявою.
Згідно з пунктом 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794 (далі - Положення №794), персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Пунктом 5 Положення №794 передбачено, що персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Уповноважений орган виконує функції щодо організації персоніфікованого обліку в тісній взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державної податкової адміністрації, фінансовими органами, банківськими установами (пункт 8 Положення №794).
Як передбачено частинами першою, другою, четвертою стаття 18 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та Пенсійного фонду, зокрема, від податкових органів. Пенсійний фонд у межах повноважень, визначених цим Законом, та виключно з метою ідентифікації особи для цілей, визначених цим Законом, має право отримувати інформацію з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, в обсязі інформації про особу, передбаченому цим Законом. Податкові органи зобов'язані подавати Пенсійному фонду необхідну для виконання покладених на нього обов'язків інформацію у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом.
Отже, наведене дає підстави для висновку, що неналежне ведення обліку або помилки в реєстрах Пенсійного фонду України не можуть бути підставою для відмови у реалізації права на пенсію, якщо особа сплачувала кошти.
Аналогічна позиція щодо необхідності зарахування до страхового стажу періодів підприємницької діяльності, які лише частково відображені в Реєстрі застрахованих осіб та призначення пенсії по віку викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025р. у справі №140/2485/24.
При цьому за змістом позовних вимог позивач рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 26.02.2026 № 032350030363 оскаржує лише в частині висновків про незарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 07.07.1993 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2008 та з 01.01.2009 по 31.12.2009.
Незарахування до страхового стажу періоду роботи з 15.10.1992 по 06.07.1993 згідно трудової книжки позивач не оскаржує.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що незарахування позивачу до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 07.07.1993 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2008 та з 01.01.2009 по 31.12.2009 з формальних підстав порушує його право на соціальний захист, тому рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 26.02.2026 № 032350030363 в частині неврахування зазначених періодів до страхового стажу належить визнати протиправним та скасувати.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, а також враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Сумській області 26.02.2026 № 032350030363 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком в частині неврахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 07.07.1993 по 01.04.2008 та з 01.01.2009 по 31.12.2009 та зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 07.07.1993 по 01.04.2008 та з 01.01.2009 по 31.12.2009 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення, з 19.02.2026.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1331,20 грн, сплачений за подання позовної заяви платіжною інструкцією від 10.03.2026 (а. с. 36). Суд звертає увагу, що сума судового збору підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки часткове задоволення позову стосується способу захисту порушеного права, обраного судом.
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 26.02.2026 № 032350030363 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком в частині неврахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 07.07.1993 по 01.04.2008 та з 01.01.2009 по 31.12.2009.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 07.07.1993 по 01.04.2008 та з 01.01.2009 по 31.12.2009 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 19.02.2026.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40030, Сумська область, м. Суми, вул. С. Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013).
Суддя Р.С. Денисюк