Провадження 2/557/25/2026
Справа 557/323/25
04 травня 2026 року
Гощанський районний суд Рівненської області у складі:
судді Пацка Д.В.,
секретар судового засідання Довгалець Н.М.,
номер справи 557/323/25,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,
відповідач ОСОБА_1 ,
представник відповідача адвокат Скользнєва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Гоща за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 24.04.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір (оферти) ) № 24.04.2024-100000317.
Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 3 000,00 грн, строком на 98 днів, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1,5 % за 1 один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. За видачу та обслуговування кредиту споживач сплачує комісію.
Відповідач не виконував зобов'язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість за договором, яку позивач просить стягнути у розмірі 9210 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 3000 грн, заборгованість за процентами - 4410 грн, комісія - 300 грн, неустойка - 1500 грн.
16.04.2025 представником відповідача подано відзив на позов, в якому вважає нарахування відсотків в розмірі більше 50% тіла кредиту незаконним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів».
В той же час відсутність детального розрахунку заборгованості за кредитним договором позбавляє відповідача можливості встановити точну суму відсотків, які банк незаконно нарахував. У
Зважаючи на те, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" 2120-IX від 15.03.2022 року набрав законної сили 17.03.2022 року, відтак з 17.03.2022 року позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а саме щодо сплати неустойки у розмірі 1 500,00 грн.
Позивачем також не надано до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ "Споживчий Центр" та АТ КБ "ПриватБанк", яке здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені позивача. Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо перерахування коштів від АТ КБ "ПриваБанк" як кредитних на рахунки ТОВ "Споживчий Центр" для здійснення переказу коштів на виконання вимог Договору про відкриття кредитної лінії №24.04.2024-100000317 р. для подальшого переказу їх відповідачу. Квитанція LiqPay, надана позивачем на підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів не є належним доказом, оскільки не відображає номер рахунку отримувача, його прізвища, імені та по батькові, РНОКПП особи, отже з'ясувати кому були перераховані кошти неможливо. Враховуючи зазначене, підстави до задоволення позову відсутні, з огляду на не доведеність позивачем факту надання відповідачу кредиту в сумі, зазначеній в позовній заяві. Тому у задоволенні позову просить відмовити повністю.
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив розглядати справу без його участі, про що зазначив у позовній заяві.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, підтримує поданий відзив на позов.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Процесуальні дії у справі
11.03.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази на підставі яких встановлені відповідні обставини
24.04.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки від 24.04.2024, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, додатку, які підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено кредитний договір № 24.04.2024-100000317.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (п. 3.1 Пропозиції).
Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах визначених у заявці (п. 3.3 Пропозиції).
Згідно заявки, сума кредиту - 3 000,00 грн, строк на який надається кредит - 98 днів з дати його надання, дата повернення кредиту - 30.07.2024, реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику: 5168-74ХХ-ХХХХ-1053.
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту 10% від суми кредиту та дорівнює 300 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п. 6,7,8 Заявки).
Денна процентна ставка 1,18% (п. 6 Заявки).
Неустойка - 30,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (п. 13 Заявки).
Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 365% річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України встановлюється законом (п. 14 Заявки).
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 3 000,00 грн підтверджено квитанцією LIQPAY, згідно якої було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 24.04.2024 року 07:33 на суму 3 000,00 грн, номер картки 516874*53, ID платежу 2453686215, призначення платежу: видача за договором кредиту № 24.04.2024-100000317.
Зазначені реквізити банківської карти у квитанції LIQPAY співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними останнім у договорі (заявці) № № 24.04.2024-100000317 від 24.04.2024.
Згідно із наданим ТОВ «Споживчий центр» розрахунком заборгованості за договором 24.04.2024-100000317 від 24.04.2024, заборгованість ОСОБА_1 складається із основного боргу - 9210 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 3000 грн, заборгованість за процентами - 4410 грн, комісія - 300 грн, неустойка - 1500 грн.
Застосовані норми права
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону (ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Мотиви та висновки суду
Суд, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню зважаючи на таке.
Судом установлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 24.04.2024 року був укладений кредитний договір 24.04.2024-100000317 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
Відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кошти в сумі 3 000,00 грн строком на 98 днів, тобто до 30.07.2024 року, а останній зобов'язався повернути кошти, сплатити відсотки за користування ними, комісію, розмір яких визначений договором, а також неустойку у випадку невиконання/неналежного виконання зобов'язань за договором.
24.04.2024 року кредитні кошти були перераховані відповідачу. Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Споживчий центр» суд вважає доведеним.
Згідно із наданим ТОВ «Споживчий центр» розрахунком заборгованості за кредитним договором 24.04.2024-100000317 від 24.04.2024, заборгованість ОСОБА_1 складається із основного боргу - 9210 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 3000 грн, заборгованість за процентами - 4410 грн, комісія - 300 грн, неустойка - 1500 грн.
Розмір заборгованості у частині розміру тіла кредиту та відсотків за користування кредитом відповідає умовам вказаного договору та узгоджується із Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України «Про споживче кредитування». Нарахування відсотків за користування кредитом здійснено в межах 98-денного строку кредитування, за період з 24.04.2024 року по 30.07.2024 року за погодженою відсотковою ставкою 1,5 % від суми позики.
Крім того такий розрахунок відповідачем не спростований, власних контррозрахунків останній не надав.
Також суд вважає обґрунтованими вимоги щодо стягнення комісії у розмірі 300 грн.
Водночас позовні вимоги про стягнення штрафів (неустойки) у розмірі 1500,00 грн, суд вважає безпідставними та їх не задовольняє з наступних підстав.
Заявляючи вказану вимогу, поза увагою позивача залишились положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).
Отже, ч. 2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.
Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 4600,00 грн штрафів підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.
Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 7710 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 3000 грн, заборгованість за процентами - 4410 грн, комісія - 300 грн.
Розподіл судових витрат
З урахуванням частково задоволення позовних вимог, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2027,79 грн (7710 х 100 : 9210 = 83,71 %; 2422,40 х 83,71 % = 2 027,79).
Керуючись ст. 12, 13, 81, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором 24.04.2024-100000317 від 24.04.2024 року в розмірі 7710 гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 2027 гривні 79 копійок, всього 9737 (дев'ять тисяч сімсот тридцять сім) гривень 79 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
- Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.
- Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 04.05.2026 року.
Суддя Д.В. Пацко