Справа 556/1013/26
Номер провадження 1-кс/556/252/2026
Іменем України
14.05.2026 .
Слідчий суддя Володимирецького районного суду Рівненської області - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець, заяву заступника начальника ВП №1 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області - начальника слідчого відділення майора поліції ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 у розгляді скарги ОСОБА_5 на постанову про закриття кримінального провадження №12013190050000390 від 15.04.2013 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України
Встановив:
В провадженні Володимирецького районного суду Рівненської області перебуває скарга ОСОБА_5 на постанову про закриття кримінального провадження №12013190050000390 від 15.04.2013 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, скаргу для розгляду передано судді ОСОБА_4
30 квітня 2026 року заступник начальника ВП №1 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області - начальник слідчого відділення майор поліції ОСОБА_3 подав заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_4 у розгляді скарги ОСОБА_5 на постанову про закриття кримінального провадження №12013190050000390 від 15.04.2013 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Свою заяву обґрунтовує тим, що у Володимирецькому районному суді Рівненської області на посаді консультанта працює ОСОБА_6 , яка є дружиною ОСОБА_5 , а саме скаржника у даному провадженні. Зазначені обставини, з огляду на службові зв'язки та можливий вплив всередині суду, можуть об'єктивно викликати сумнів у неупередженості суду при розгляді даної скарги, що порушує принцип справедливого судового розгляду та рівності сторін.
Начальник слідчого відділення майор поліції ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд заяви про відвід слідчого судді ОСОБА_4 у його відсутності, просить відвід задовольнити з вище наведених підстав.
Належним чином повідомлений прокурор в судове засідання не з'явився.
Скаржник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився. 04.05.2026, 14.05.2026 від ОСОБА_5 надійшли заяви, де останній зазначив, що підстав для відводу слідчого судді ОСОБА_4 не має, дане клопотання виглядає як зловживання наданими повноваженнями зі спробою затягування розгляду скарги по суті. Просить відмовити у задоволенні заяви про відвід слідчого судді ОСОБА_4 та розглядати вказану заяву у його відсутності.
Слідчий суддя Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_4 належним чином повідомлена про час та місце розгляду заяви про відвід, однак в судове засідання не з'явилася.
А як зазначено в ст.81 КПК України, при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь в судовому провадженні.
Перевіривши наведені на обґрунтування заяви про відвід доводи, вивчивши наявні матеріали заяви, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що на розгляді Володимирецького районного суду Рівненської області під головуванням судді ОСОБА_4 перебуває скарга ОСОБА_5 на постанову про закриття кримінального провадження №12013190050000390 від 15.04.2013 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
30 квітня 2026 року заступник начальника ВП №1 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області - начальник слідчого відділення майор поліції ОСОБА_3 подав заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_4 у розгляді скарги ОСОБА_5 на постанову про закриття кримінального провадження №12013190050000390 від 15.04.2013 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, мотивуючи тим, що у Володимирецькому районному суді Рівненської області на посаді консультанта працює ОСОБА_6 , яка є дружиною ОСОБА_5 , а саме скаржника у даному провадженні. Зазначені обставини, з огляду на службові зв'язки та можливий вплив всередині суду, можуть об'єктивно викликати сумнів у неупередженості суду при розгляді даної скарги, що порушує принцип справедливого судового розгляду та рівності сторін.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява N 4785/02) від 10.12.2009 р, "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11) від 9 січня 2013 року.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, не можуть бути підставами для відводу слідчого судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст.ст. 75, 76 КПК України.
Суддя виконує свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Так, положеннями ст. 80 КПК України розкрито поняття заяви про відвід, а саме частиною 5 вказаної статті передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Статтею 75 КПК України, визначено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Наряду з вказаним, слід відмітити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З вищевказаного переліку підстав для відводу судді, слдічого судді, відсутня підстава, що дружина скаржника працює у суді. Також, всупереч вказаному, заявником не наведено будь - яких доводів, які б свідчили про упередженість слідчого судді ОСОБА_4 .
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії» (заява № 10486/83) від 24 травня 1989 року, «Мироненко і Мартиненко проти України» (заява N 4785/02) від 10.12.2009 р. зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «Гаусшильдт проти Данії», вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки , що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Мироненко і Мартиненко проти України" (заява N 4785/02) від 10.12.2009 ). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року, у справі №5-15п12).
Згідно з п.п.28, 29, 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета Україна-центр проти України» (заява №16695/04) від 15 липня 2010 року відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії (Fey v. Austria,)" від 24 лютого 1993 року, пп.27, 28 і 30, Series A, no.255, рішення "Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v.Switzerland)", від 29 лютого 2016 року, заява №33958/96, п.42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства (Pullar v.United Kingdom)" від 10 червня 1996 року, п.38). У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v.Switzerland)", п.43). У контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно oбґрунтованими (див.вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland)" від 29 лютого 2016 року, заява №33958/96, п.44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії (Ferrantelli and Santangelo v.Italy)", від 7 серпня 1996 року, п.58 Reports of Judgments and Decisions,1996-III). Тобто, наведене указує на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
При цьому, безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими. У даній ситуації, виходячи із предмета скарги, поданої ОСОБА_5 на дії уповноважених осіб на постанову про закриття кримінального провадження №12013190050000390 від 15.04.2013 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України в якому заявлено відвід, у ракурсі наведеного, у заяві не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість слідчого судді ОСОБА_4 щодо учасників або обставин при розгляді скарги ОСОБА_5 .
Не встановлено й інших підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК України, які б унеможливлювали розгляд скарги слідчим суддею ОСОБА_4 та викликали необхідність її відводу. При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без наявності з цього питання певних доказів чи інформації не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Таким чином, суддя вважає, що заявником, в силу принципу змагальності сторін не доведено обґрунтованості заявленого відводу та не доведено упередженості слідчого судді ОСОБА_4 , що унеможливлювало б постановлення нею об'єктивного судового рішення, та як наслідок встановлено, що підстави, згідно із правилами КПК України, для відводу слідчого судді відсутні.
Керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 81, 309 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні заявизаступника начальника ВП №1 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області - начальника слідчого відділення майора поліції ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_4 у розгляді скарги ОСОБА_5 на постанову про закриття кримінального провадження №12013190050000390 від 15.04.2013 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1