вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/1008/26
381/541/26
Рішення
Іменем України
13 травня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Встановив:
В лютому 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором в сумі 21 514,15 гривень.
Позов поданий з використанням системи «Електронний суд».
Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що 03.07.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі, первісний кредитор) та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 104027867.
Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 7 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти, комісію на умовах та у порядку, визначені договором. Договором визначено термін повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів, комісії, однак у вказаний термін відповідач кредитні кошти не повернув, проценти та комісію не сплатив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 104027867 від 03.07.2023 підписаний шляхом використання електронного підпису.
В подальшому, відбулась заміна сторони кредитора в кредитному зобов'язанні внаслідок укладення договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т від 28.02.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».
Згідно тверджень представника позивача, станом на дату подання позову, загальний розмір заборгованості за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 104027867 від 03.07.2023 становить 21 514,15 гривень та включає: заборгованість за тілом кредиту - 4 130 гривень,заборгованість за відсотками - 16 684,15 гривні, заборгованість за комісією - 700 гривень.
Зазначені вище суми представник позивача просить стягнути з відповідача в примусовому порядку, а також стягнути з відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 гривні та 8 000 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін спору, клопотання представника позивача задоволено та витребувано від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» інформацію: - про надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 коштів в сумі 7 000,00 грн. в період з 03.07.2023 по 08.07.2023.
На виконання ухвали суду в частині витребування доказів, витребувані докази не були надані АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» зокрема повідомлено, що за наданими даними НОМЕР_1 не можливо ідентифікувати по програмних забезпеченнях, тому необхідно надати додаткові ідентифікаційні дані.
07 квітня 2026 року на адресу суду надійшов відзив представниці відповідача, відзив поданий з використанням системи «Електронний суд».
Узагальнений зміст відзиву свідчить про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 9 275 грн. відповідно до п. 1.5 кредитного договору, а вимоги про стягнення відсотків за стандартною ставкою 3 % за п. 1.5.3 кредитного договору та п. 5 Паспорту споживчого кредиту не підлягають задоволенню. Оскільки, такі відсотки фактично є відповідальністю за прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України, однак їх застосування суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування» та п. 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Сторонами було погоджено 15-денний строк кредитування за пільговою ставкою 1,5 % на день із загальною сумою повернення 9 275 грн., тоді як нарахування 3 % після закінчення строку кредитування є неправомірним. Також посилається на постанову Київського апеляційного суду від 20.10.2025 у справі № 381/2731/25, якою, з її точки зору, в аналогічному спорі визнано неправомірним нарахування відсотків за стандартною ставкою після спливу погодженого строку кредитування.
У зв'язку з цим просить задовольнити позов частково та стягнути лише 9 275 грн. без нарахування відсотків за ставкою 3 % за період прострочення.
Також, 07 квітня 2026 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення представниці відповідача, які подані з використанням системи «Електронний суд».
У зазначених додаткових поясненнях представниця відповідача знову акцентує увагу на необхідності часткового задоволення позовних вимог у сумі 9 275 грн., погоджуючись щодо нарахування процентів виключно в межах пільгового періоду, вважаючи, що поточний період кредитування, визначений в пункті 1.3.2 договору, не включається до визначеного в договорі періоду кредитування, за який передбачена можливість нарахування процентів за правилами статті 1048 ЦК України.
Як слідує з позиції представниці відповідача, нею не висловлено заперечень щодо обставин укладення кредитного договору та погодження його умов, а також щодо обставин отримання в борг коштів у сумі, зазначеній в договорі.
Також, представницею відповідача не наведено аргументів щодо наявності підстав для стягнення комісії та компенсації витрат позивача на правничу допомогу.
29 квітня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача з використанням системи «Електронний суд».
За змістом відповіді на відзив стверджується про неспроможність наведених представницею відповідача аргументів та додатково зазначається про наявність підстав для задоволення позову, зокрема, зазначається про правильність визначення строку кредитування та розміру процентної ставки, враховуючи здійснену пролонгацію строку кредитування за ініціативною позичальника.
В судове засідання, призначене на 07 травня 2026 року не з'явились представник позивача, відповідач та його представниця, були повідомлені належним чином про час і дату проведення судового засідання.
Представник позивача, представниця відповідача просили розгляд справи проводити за їх відсутності.
Враховуючи строк перебування справи в провадженні суду, неодноразові відкладення судового засідання, подання сторонами заяв по суті спору, суд, керуючись приписами статті 223 ЦК України, вважає за можливе проводити судовий розгляд за відсутності сторін спору.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, у відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 13 травня 2026 року до 11 години 30 хвилин.
Ознайомившись зі змістом позову та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.
Зокрема, судом встановлено, що 03 липня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 104027867, з додатками (а. с. 8-13, 13 зворот, 14-15, 15 зворот).
Згідно пунктів 1.2 договору сума кредиту становить 7 000 гривень.
Згідно пункту 1.3 договору, строк кредитування - 105 днів, з них 15 днів - пільговий період, 90 днів - поточний період.
Згідно пункту 1.5.1 договору, одноразова комісія за надання кредиту становить 700 гривень.
Згідно пункту 1.5.2, 1.5.3 договору, загальний розмір процентів за користування кредитом в межах пільгового періоду становить 1 575 гривень, проценти нараховуються за ставкою 1,5 % щоденно; в межах поточного періоду загальний розмір нарахованих процентів становить 18 900 гривень, проценти нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 3 % щоденно.
Згідно з умовами пункту 2.3 договору передбачена можливість пролонгації - продовження строку користування кредитом, за для чого необхідним є сплата комісії та певної частки заборгованості.
Договір з додатками підписаний позичальником з використанням електронного підпису, що підтверджується, в тому числі, довідкою ТОВ «МІЛОАН» б/н від 10 вересня 2025 року (а. с. 16).
Обставини щодо укладення договору і його підписання не заперечуються відповідачем.
Перерахування грошових коштів у сумі 7 000 гривень відповідачу, як позичальнику, підтверджується копією платіжного доручення № 67781017 від 03.07.2023 (а. с. 17 зворот).
Відповідач не заперечує обставин щодо отримання коштів в борг.
Відповідач своїх зобов'язань щодо повернення тіла кредиту, сплати процентів, комісії за користування кредитом в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 21 514,15 гривень, що включає: заборгованість за тілом кредиту - 4 130 гривень,заборгованість за відсотками - 16 684,15 гривні, заборгованість за комісією - 700 гривень.
Позивачем до матеріалів справи долучена відомість первісного кредитора щодо щоденних нарахувань і погашень, а також виписка по рахунку, що складена новим кредитором (а. с. 18-19, 19 зворот).
Зі змісту зазначених документів слідує, що відповідач здійснював періодичні платежі щодо погашення тіла кредиту та процентів, а також сплачував комісію за пролонгацію періоду користування коштами.
Відповідачем не заперечується вчинення дій щодо сплати комісії за пролонгацію строку користування кредитом на умовах пункту 2.3 договору.
Далі, 28 лютого 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 99-МЛ/Т, згідно з умовами якого позивачу, як новому кредитору, передано право вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором № 104027867від 03.07.2023, укладеним з відповідачем (а. с. 20-24, 24 зворот).
Факт передачі права вимоги за договором № 104027867від 03 липня 2023 року підтверджується витягом з реєстру боржників від 10 вересня 2025 року (а. с. 30).
З урахування встановлених вище обставин, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні правові норми.
Так, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.
При цьому,необхідною умовою для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.
Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Зміст наведених правових норм свідчить про те, що договір є підставою для виникнення прав та обов'язків, правомірність договору, як двостороннього правочину презюмується, а заміна сторони договору може бути здійснена внаслідок відступлення права вимоги.
З урахування встановлених обставин справи та наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», як до нового кредитора, перейшли права та обов'язки у зобов'язанні, що існує в межах кредитного договору і позивач має достатні підстави для стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором.
При цьому, суд погоджується з доводами позивача про необхідність стягнення на його користь з відповідача заборгованості за тілом кредиту, комісією та процентами, згідно з розрахунком, наданим до позовної заяви.
Суд, перевіривши зазначений розрахунок суми боргу за тілом кредиту, комісією і процентами, прийшов до висновку про його правильність.
В цьому випадку суд врахував, що відповідачем, як позичальником, вчинялися дії для часткового погашення заборгованості за тілом кредиту та здійснювалась сплата комісії за пролонгацію у відповідності до пункту 2.3 договору.
Внаслідок цього, загальний строк кредитування був подовженим, що відображено у відомості ТОВ «МІЛОАН» перо щоденні нарахування та погашення (а. с. 18-19).
При цьому, суд констатує, що в межах подовженого періоду кредитування кредитом було правильно застосовано, як процентну ставку для пільгового періоду, так і стандартну проценту ставку у відповідності до пункту 1.5.3 договору.
Далі, суд погоджується з наявністю підстав для стягнення заборгованості за комісією, так як можливість її нарахування погоджена сторонами зобов'язання і передбачена пунктом 1.5.1 кредитного договору. Цей пункт договору не є нікчемним, не визнаний не дійсним в судовому порядку (доказів супротивного не надано), тому в силу приписів статті 204 ЦПК України є регулятором спірних правовідносин та підставою для стягнення заборгованості за відповідним платежем.
Далі, суд критично оцінює доводи представниці відповідача про те, що проценти, які нараховуються в межах поточного періоду, є заходом відповідальності у розумінні статті 625 ЦК України, так як в силу положень пункту 1.3 кредитного договору, строк кредитування становить 105 днів, в цей строк включаються, як пільговий, так і поточний період.
Тому, проценти, які нараховуються в межах поточного періоду користування коштами є процентами, нарахованими за правилами статті 1048 ЦК України і виступають платою за користування коштами, а не заходом відповідальності.
Суд вважає не релевантною правову позицію, наведену у відзиві на позов і додатково зазначає, що практика стягнення процентів, як плати за користування коштами в межах поточного періоду для договорів, укладених з ТОВ «МІЛОАН» є усталеною, для приклада, можливо навести правову позицію, висловлену в Постанові Київського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у справі № 759/5344/24, згідно з якою, поточний період є складовою строку кредитування.
Далі, позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 гривень.
На підтвердження понесених витрат до матеріалів справи надано договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт № Д/14726 наданих послуг від 05.01.2026, детальний опис наданих послуг від 05.01.2026 до акту № Д/14726, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер адвоката (а. с. 32, 33, 33 зворот, 31, 32 зворот).
Аналізуючи існування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесеним ним витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин та обсяг наданої правничої допомоги, суд вважає за необхідне зменшити до 4 000 гривень розмір компенсації понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та, відповідно, стягнути ці кошти з відповідача на користь позивача.
Також, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги були задоволеними повністю, суд стягує з відповідача на корить позивача понесені витрати зі сплати судового збору пропорційно у сумі 2 662,40 гривні.
Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» грошові кошти у сумі 21 514,15 гривень, як заборгованість за договором про споживчий кредит № 104027867 від 03 липня 2023 року, що складається з: 4 130 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 16 684,15 гривні- заборгованості за відсотками, 700 гривень - заборгованості за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ 4 000 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 2 662,40 гривні, як компенсацію сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Інформація про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ -КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Самуха В.О.