вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2-др/381/10/26
141/215/25
про відмову в ухваленні додаткового рішення
30 квітня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області
в складі:
головуючого судді: Осаулової Н.А.,
за участю секретаря: Слюсар Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Фастів в приміщенні суду заяву представника позивача - адвоката Панасюк Наталії Антонівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 141/215/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
23 березня 2026 року Фастівським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Від сторони позивача направлено докази понесення витрат на професійну правничу допомогу лише 11 квітня 2026 року, тобто після ухвалення рішення у справі, зробивши до закінчення судових дебатів у справі про це відповідну заяву. Таким чином, виникла необхідність в окремому порядку вирішенні даного питання.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).
Рішення ухвалено 23 березня 2026 року та проголошено 06 квітня 2026 року. 11 квітня 2026 року було направлено дану заяву до суду. Таким чином, позивачем дотримано строки, визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду без повідомлення сторін.
Представник відповідача, адвокат Мєстєчкіна О.І. через систему «Електронний суд» подала клопотання про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, повно та всебічно вививши матеріали вищезазначеної справи вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
В п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК (у редакції 2004 року ); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З метою отримання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 уклала з адвокатом Панасюк Наталією Антонівною Договір про надання правової допомоги №20/02 від 28 лютого 2025 року, предметом якого визначено представництво інтересів клієнта в усіх установах та організаціях з питань пов'язаних з встановленням факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення факту спільного проживання на час відкриття спадщини.
Платником за даним договором виступає Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Корвет».
Згідно з п. 4.2. Договору, вартість послуг адвоката за цим договором становить 27 000,00 грн., яка сплачується поетапно згідно виставлених рахунків.
Відповідно до Додаткової угоди від 06 квітня 2026 року до договору про надання правової допомоги №20/02 від 28 лютого 2025 року викладено п.4.2. у наступній редакції: «Гонорар Адвоката за даним договором становить 39 000 грн. та сплачується поетапно згідно виставлених рахунків, але не пізніше 10.04.2026 року в повному обсязі.
На підставі вказаного договору, адвокат Панасюк Н.А. надавала правову допомогу ОСОБА_1 у даній справі.
Разом з тим, як вбачається з Договору про надання правової допомоги №20/02 від 28 лютого 2025 року, Додаткової угоди від 06 квітня 2026 року до договору про надання правової допомоги №20/02 від 28 лютого 2025 року, актів виконаних робіт, рахунків та платіжних інструкцій, які надані стороною позивача, платником за надані адвокатом Панасюк Н.А. юридичні послуги, є ТОВ «АГРОФІРМА «КОРВЕТ», яке не є стороною у цивільній справі №141/215/25.
Таким чином, позивачем ОСОБА_1 особисто не здійснювалася оплата за понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вище викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви сторони позивача про ухвалення додатково рішення в цивільній справі № 141/215/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами, а позивачем не надано суду докази понесення саме нею витрат на правничу допомогу, які вона особисто сплатила.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 144, 259, 260, 270, 353 ЦПК України, суд, -
постановив:
Заяву представника позивача - адвоката Панасюк Наталії Антонівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 141/215/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження, або після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя Н.А. Осаулова