"11" травня 2026 р. Справа № 363/1251/26
11 травня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Лещенко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді клопотання ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,
встановив:
представник ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним клопотанням, в якому просить визнати на території України рішення Окружного Суду Бруа та Нор-Водуа (Швейцарська Конфедерація, Кантон Во) від 24 лютого 2022 року у справі ОСОБА_3 , яке набрало законної сили 29 березня 2022 року, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області 13 вересня 2014 року, актовий запис №258.
Зазначає, що рішення Окружного Суду Бруа та Нор-Водуа (Швейцарська Конфедерація, Кантон Во) від 24 лютого 2022 року набрало законної сили, не оскаржувалось та не скасовувалося. Визнання рішення іноземного суду в Україні необхідне заявнику для отримання у органах реєстрації актів цивільного стану документального підтвердження розірвання шлюбу.
Представник заявника подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Представник заінтересованої особи Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подала заяву про розгляд справи без її участі за наявними в матеріалах справи документами.
ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, до суду не прибула, будь-яких заперечень у місячний строк із часу її повідомлення, суду не подавала, неявка якої згідно ч. 5 ст. 473 ЦПК України розгляду клопотання не перешкоджає.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що 24 лютого 2022 року Окружний суд Бруа та Нор-Водуа, Швейцарська Конфедерація, Кантон Во, у справі Молдаван-Сидоренко постановив рішення у формі витягу з рішення про розлучення (Extrait du jugement de divorce), яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 13 вересня 2014 року у місті Вишгороді Київської області України.
Вказане рішення відповідно до його змісту є остаточним та виконавчим з 29 березня 2022 року, тобто набрало законної сили на території Швейцарської Конфедерації.
На підставі зазначеного рішення компетентним органом Швейцарської Конфедерації видано індивідуальне свідоцтво цивільного стану, яким підтверджено зміну сімейного стану сторін та факт розірвання шлюбу.
Вказані вище рішення суду та індивідуальне свідоцтво 06 лютого 2026 року підтверджені апостилями державного канцлера державної канцелярії Кантону Во та зареєстровані за №2576 та №2577 у порядку, визначеному Гаазькою Конвенцією від 05 жовтня 1961 року.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право» та міжнародних договорів України.
Згідно до ст. 11 Закону України «Про міжнародне приватне право», суд чи інший орган застосовує право іноземної держави незалежно від того, чи застосовується у відповідній іноземній державі до подібних правовідносин право України, крім випадків, якщо застосування права іноземної держави на засадах взаємності передбачене законом України або міжнародним договором України. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно зі ч. 1 ст. 82 Закону України «Про міжнародне приватне право», визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Відповідно до статей 462, 464 466, 471-473 ЦПК України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається судом України, якщо його визнання передбачено міжнародним договором України або за принципом взаємності, причому взаємність презюмується, якщо не доведено інше.
Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №761/18110/17 роз?яснив, що при вирішенні питання про визнання рішення іноземного суду національний суд повинен перевірити наявність міжнародних договорів між державами, застосовувати положення міжнародних конвенцій, а питання, які ними не врегульовані, вирішуються за принципом взаємності. Верховний Суд також зазначив, що обов?язок доведення відсутності взаємності або порушення публічного порядку покладається на особу, яка заперечує проти визнання рішення іноземного суду, а суд не вправі перевіряти правильність рішення іноземного суду по суті.
На момент подання даного клопотання між Україною та Швейцарською Конфедерацією відсутній двосторонній договір про правову допомогу у цивільних справах, який би регулював питання, пов?язані із взаємним визнанням і виконанням судових рішень з цивільних справ.
Натомість відповідно до п. 2 Декларації про наміри щодо співробітництва в рамках реформи юстиції України та у сфері надання правової допомоги у цивільних та кримінальних справах між Міністерством юстиції України та Департаментом юстиції і поліції Швейцарської Конфедерації від 04 серпня 1995 року співробітництво в галузі надання правової допомоги в цивільних справах буде здійснюватися згідно з положеннями Гаазької конвенції від 01 березня 1954 року «Про цивільно-процесуальне право» (далі - Гаазька конвенція) після приєднання до неї України. До цього часу співробітництво здійснюватиметься з метою сприяння у проведенні процесуальних дій (вручення документів, збір доказів). Одночасно визнається за необхідне врегулювання проблем, пов?язаних із взаємним визнанням і виконанням судових рішень з цивільних справ.
Для України Гаазька конвенція набрала чинності 26 липня 1967 року.
Україна та Швейцарська Конфедерація є учасниками Гаазької конвенції про цивільний процес від 01 березня 1954 року, яка регулює питання міжнародної правової допомоги у цивільних справах та підтверджує можливість визнання іноземних судових рішень із дотриманням встановлених процедур.
Україна та Швейцарська Конфедерація також є учасниками Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року, відповідно до якої офіційні документи, посвідчені апостилем, визнаються на території іншої договірної держави без додаткової консульської легалізації.
Відповідно до ст. 472 ЦПК України клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому
виконанню, додаються такі документи:
-засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;
-офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;
-засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.
Положеннями ЦПК України і Гаазької конвенції передбачено, що лише у виняткових та надзвичайних випадках допускається відмова у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення іноземного суду на території держави, яка підписала цю Конвенцію, що свідчить про обов?язковість таких судових рішень. При цьому, вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення іноземного суду, національний суд не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до них будь-які зміни.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №761/18110/17.
Відповідно до роз'яснень, даних у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 грудня 1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», не потребують виконання рішення, зокрема, про розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що рішення Окружного Суду Бруа та Нор-Водуа (Швейцарська Конфедерація, Кантон Во) від 24 лютого 2022 року у справі Молдаван - Сидоренко є рішенням у сімейній справі про розірвання шлюбу та примусового виконання на території України не потребує.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно паспорту № НОМЕР_1 виданого 11 серпня 2025 року органом 2114, є громадянином України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має паспорт громадянина Швейцарії № НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
13 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області складено актовий запис №258 та видано свідоцтва серії НОМЕР_3 від 12 листопада 2014 року та серії НОМЕР_4 від 13 вересня 2014 року.
З матеріалів справи вбачається, що до клопотання додано належним чином засвідчену копію рішення іноземного суду, індивідуальне свідоцтво цивільного стану, яким підтверджено зміну сімейного стану сторін та факт розірвання шлюбу, апостилі та засвідчений переклад документів українською мовою.
Вказане рішення іноземного суду не оскаржувалося та набрало законної сили.
Відомості про те, що в Україні ухвалювалося рішення у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмету і за тих самих підстав, а також, що у провадженні судів України перебувають справи між тими самими сторонами, з того самого предмету і з тих самих підстав, відсутні, як і відсутні відомості про те, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через неналежне та несвоєчасне повідомлення про розгляд справи.
Доказів того, що визнання рішення іноземного суду може суперечити публічному порядку України, суду також не надано.
Підстав для відмови у визнанні рішення іноземного суду, визначених ч. 7 ст. 473 ЦПК України, з урахуванням положень ст. 468 ЦПК України, судом не встановлено.
Враховуючи те, що рішення іноземного суду є чинним, примусового виконання не потребує, коли будь-яких заперечень проти його задоволення не надходило, суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 260, 471-473 ЦПК України,
ухвалив:
клопотання задовольнити.
Визнати на території України рішення Окружного Суду Бруа та Нор-Водуа (Швейцарська Конфедерація, Кантон Во) від 24 лютого 2022 року у справі ОСОБА_3 , яке набрало законної сили 29 березня 2022 року, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області 13 вересня 2014 року, актовий запис №258.
Повний текст ухвали складено 14 травня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання повного тексту шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Суддя