"12" травня 2026 р. Справа № 363/1132/26
12 травня 2026 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., розглянувши матеріали, які надійшли до суду з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянка України, адреса реєстрації:
АДРЕСА_1 , адреса місця проживання:
АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП,
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №967717 від 13.02.2026, близько 00:05 гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою м. Вишгород, база відпочинку «Sobi Club», вчинила домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно цивільного чоловіка ОСОБА_2 , а саме: виражалась нецензурною лексикою, кидалась в бійку та вдарила плашкою по руці, чим завдала шкоди психологічному та фізичному здоров'ю останнього. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено: копію довідки заступника начальника управління поліції - начальника СВ Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта Д.Голодникова про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливості у зв'язку з цим внесення відповідної інформації до ЄРДР; копію рапорта ст. інспектора чергового Вишгородського РУП ГУНП в Київський області про отримання від ОСОБА_2 повідомлення про вчинення домашнього насильства та під час перевірки обставин події, прибувши за вказаною адресою, було встановлено, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого цивільного чоловіка ОСОБА_2 ; протокол прийняття заяви від ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення та іншу подію, із змісту якої убачається, що його цивільна дружина ОСОБА_1 вчинила відносно нього домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: виражалась нецензурною лайкою та кидалась в бійку; письмові пояснення ОСОБА_2 від 13.02.2026, згідно яких, разом з цивільною дружиною перебували на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де разом вживали спиртні напої, після чого він ліг спати, а ОСОБА_1 пішла далі випивати разом з друзями в іншому номері. Після телефонного дзвінка до ОСОБА_1 , щоб вона поверталася до номеру відпочивати, вона повернулась та запропонувала випити, але він відмовився і щось сказав, але що точно, не пам'ятає, що спровокувало ОСОБА_1 та вона кинулась до нього в бійку, він захищався та відштовхнув її, а вона кинула в нього телефоном, вдарила пляшкою з під шампанського по руці, царапала йому обличчя, вдарила його рукою по обличчю; копію письмових пояснень ОСОБА_1 від 13.02.2026, згідно яких спільно з цивільним чоловіком ОСОБА_3 та друзями відпочивали на базі відпочинку «Sobi Club», вживали спиртні напої, після чого між нею та ОСОБА_2 стався словесний конфлікт із застосуванням один одному ляпасів та він розбив їй губу, після чого, вона викликала поліцію, а коли ОСОБА_4 почав з неї глузувати, вона його вдарила по руці пляшкою з-під шампанського; заяву ОСОБА_2 у якій просить відомості з приводу тілесних ушкоджень отриманих ним 13.02.2026 до ЄРДР не вносити, так як претензій з даного приводу ні до чого немає та допомоги поліції не потрібно; витяг з ІПС МВС України «Армор»; фотокопію паспорту громадянин України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із застосунку «Дія»; заяву ОСОБА_1 від 13.02.2026 до суду про невизнання провини у вчиненому адміністративному правопорушенні.
У судовому засіданні 06.03.2026, ОСОБА_1 надала пояснення по обставинам справи, у яких зазначила, що відпочивала з друзями на базі відпочинку «Sobi Club», з нею був її цивільний чоловік ОСОБА_2 , з яким у них стався конфлікт.
З метою заслуховування пояснень та забезпечення участі потерпілого - ОСОБА_2 , розгляд справи було відкладено на 31.03.2026.
30.03.2026 до суду, в електронному вигляді, надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи у його відсутність, долучивши до неї медичні документи.
Наступного дня - 31.03.2026 до суду, в електронному вигляді, надійшла заява ОСОБА_2 від 30.03.2026 про закриття адміністративного провадження, у якій зазначив, що він є потерпілою стороною у справі щодо ОСОБА_1 та повідомляє, що між ними дійсно має місце побутовий конфлікт, який носив одноразовий характер, та під час конфлікту сторони отримали незначні тілесні ушкодження, які не спричинили істотної шкоди здоров'ю, щиро шкодує, про ситуацію, яка слалася, на даний час вони примирилися, конфлікт повністю врегульовано, претензій один до одного не мають. Не наполягає на притягненні
ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі, у зв'язку із малозначністю, обмежившись усним зауваженням.
У судові засідання, призначені на 31.03.2026 та 12.05.2026, ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, не з'явилися, а судове засідання, призначене на 17.04.2026, не відбулося, через відсутність головуючого судді, через тимчасову непрацездатність (лікарняний).
При цьому, 14.04.2026 до суду надійшла заява від ОСОБА_1 про закриття адміністративного провадження, вказуючи, що між нею та ОСОБА_2 мав місце побутовий конфлікт, який носив одноразовий характер, та під час конфлікту сторони отримали незначні тілесні ушкодження, які не спричинили істотної шкоди здоров'ю, щиро шкодує про ситуацію, яка слалася, на даний час вони примирилися, конфлікт повністю врегульовано, претензій один до одного не мають.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності учасників провадження, суд враховує, що відповідно до статті 268 КУпАП, їх присутність під час розгляду справи не є обов'язковою, строк розгляду справи, встановлений частиною другою статті 277 КУпАП, належне повідомлення її про день, час та місце розгляду справи, а також наявність їх письмових пояснень.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог статті 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, з таких підстав.
Частиною першою статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із частиною першою статті 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Водночас, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закону № 2229-VIII).
Стаття 1 Закону № 2229-VIII визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (пункт 3 статті 1 Закону № 2229-VIII).
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (пункт 14 статті 1 Закону № 2229-VIII).
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17 статті 1 Закону № 2229-VIII).
Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.
Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
З аналізу вищевказаних норм убачається, що домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння (дія або бездіяльність) фізичного, психологічного чи економічного характеру, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
При цьому, важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Аналіз наведених норм свідчить, що домашнє насильство як склад адміністративного правопорушення передбачає цілеспрямований вплив однієї особи на іншу, що супроводжується заподіянням шкоди потерпілому.
Судом встановлено, що 13.02.2026 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , під час спільного відпочинку виник конфлікт, у ході якого сторони обоюдно висловлювалися нецензурною лайкою та застосовували фізичну силу один до одного.
Із пояснень обох учасників події вбачається, що: конфлікт мав взаємний характер; фізичні дії застосовувалися обома сторонами; дії не були односторонніми або спрямованими на встановлення контролю чи підпорядкування.
Отже, подія, яка мала місце 13.02.2026 між ОСОБА_1 та її співмешканцем ОСОБА_2 , не свідчить про наявність домашнього насильства, оскільки у даному випадку, судом не встановлено дії та висловлювань з боку ОСОБА_1 спрямованих на обмеження волевиявлення ОСОБА_2 , які б викликали у нього, як постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди фізичному та психічному здоров'ю особи.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували спричинення ОСОБА_2 шкоди фізичному чи психічному здоров'ю саме внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 у розумінні зазначеної вище норми.
Сам факт наявності конфлікту, навіть за умови використання нецензурної лайки та застосування фізичної сили, за відсутності ознак одностороннього насильницького впливу та доведених наслідків, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме статей 9, 33, 245, 252 КпАП України, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 Кодексу України про адміністративних правопорушень.
Згідно із положеннями статей 279, 280 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За результатом розгляду справи, встановлено відсутність належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та заподіяння ОСОБА_2 шкоди фізичному або психічному здоров'ю, що свідчить про відсутність об'єктивної сторони вказаного правопорушення, за яке особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності. У даному випадку, за встановлених обставин справи, має місце побутовий конфлікт.
Так, відповідно до пункту 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
В силу статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, зважаючи на відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП.
Відповідно до вимог пункту 1 статті 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 1, 7, 9, 23, 33, 40-1, 173-2, 245, 251, 252, 255, 256, 276-279, 280, 283-285, 289 КУпАП, суд
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрити з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП - у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.П. Лукач