Справа № 362/6684/25
Провадження № 2/362/1116/26
14 травня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Тельнової О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами на підставі ч. 2 ст. 246 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,
Через систему «Електронний суд» від представника ТДВ «СК «Віді-страхування» - Гречкосій А.В. надійшла позовна заява до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СК «Віді-страхування» відшкодовану шкоду в розмірі 24124,2 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2 422,00 грн. за подання до суду позовної заяви.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 19.05.2017 року між ТДВ «СК «Віді-Страхування» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту АС №010811 щодо володіння, користування та/або розпорядженням транспортним засобом «Mazda 3» д.н.з. НОМЕР_1 . 27.02.2018 року в м. Києві по вул. Салютній, 2-Б, сталася ДТП за участю автомобіля «Mazda 3» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Suzuki» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яка покинула місце ДТП. 10.06.2021 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва відповідача визнано винною у скоєнні ДТП. Потерпіла особа звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. 18.04.2018 року позивач здійснив виплату потерпілій особі страхового відшкодування в розмірі 24 124,20 грн. На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «Брокбізнес» за полісом АМ №2298437. ТДВ «СК «Віді-страхування» звернулось до ПрАТ «СК «Брокбізнес» із заявою про виплату страхового відшкодування, однак, останнє відмовило у відшкодуванні шкоди на підставі п.37.1.4 ст. 37 Закону України«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У зв'язку зі зникненням відповідача з місця ДТП, що призвело до прийняття постанови суду про визнання ОСОБА_1 винною у скоєнні ДТП лише 10.06.2021 року, позивач був позбавлений можливості звернутися до ПрАТ «СК «Брокбізнес» в терміни, передбачені законодавством та отримати відшкодування шкоди від страхової компанії відповідача. Таким чином, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування в розмірі 24 124,20 грн., отримав право вимоги до відповідача.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.09.2025 року справу прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження без виклику сторін (а.с. 69).
Представник ТДВ «СК «Віді-Страхування» клопотань про розгляд справи із повідомленням сторін до суду не направляв.
ОСОБА_1 , належним чином повідомлялася про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за останнім відомим місцем реєстрації, конверти повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 72-74), правом подати відзив на позовну заяву не скористалася, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 27.02.2018 року приблизно о 12 год. 20 хв. в м. Києві на вул. Салютній, 2-Б, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Suzuki» д.н.з. НОМЕР_2 , була неуважна до дорожньої обстановки під час руху заднім ходом, що призвело до наїзду на припаркований автомобіль «Mazda», д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, чим ОСОБА_1 порушила п. 10.9 ПДР України та вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Вказані обставини встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2021 року у справі №761/18351/21, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, провадження у справі закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 24-25).
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у скоєнні ДТП є підтвердженою.
На момент скоєння ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Мазда 3» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ «СК «Віді-Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту АС №010811, строк дії договору по 18.05.218 року (а.с. 11-19).
Власник пошкодженого транспортного засобу «Mazda 3 д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_2 20.03.2018 року звернулася до ТДВ «СК «Віді-Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 26).
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 19.03.2018 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Mazda 3 д.н.з НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, станом на 02.03.2018 року склала 24 601,10 грн. (а.с. 29-48).
На підставі страхового акту №1397 від 05.04.2018 року, рахунку №СКмС-0002853 від 03.03.2018 року, потерпілій особі виплачено страхове відшкодування в розмірі 24 124,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4891 від 18.04.2018 року (а.с. 27-28, 49-50, 51).
26.08.2022 року ТДВ «СК «Віді-Страхування» звернулось до ПрАТ «СК «Брокбізнес» із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 24 124,20 грн., посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Брокбізнес» на підставі полісу №АМ2298437 (а.с.56-57).
12.09.2022 року ПрАТ «СК «Брокбізнес» повідомило позивачу про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4. ст. 37 Закону України«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого (а.с. 58).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частин другої, п'ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 3 частини першої статті 1188 ЦК України).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
При цьому згідно з положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 993 ЦК України, статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Ураховуючи, що у спірній ДТП встановлено вину ОСОБА_1 , яка порушила Правила дорожнього руху України, що підтверджується судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення, позивач, як страховик потерпілої особи в ДТП, здійснив виплату страхового відшкодування на підставі умов договору добровільного страхування наземного транспорту АС №010811 від 19.05.2017 року.
Таким чином, у позивача наявне право на відшкодування виплаченої суми страхового відшкодування.
При цьому, суд звертає увагу на те, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи даний позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір (частки) відшкодування (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц).
Щодо правомірності стягнення суми страхового відшкодування з відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, обов'язком страховика є відшкодування витрат потерпілого, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у межах страхового відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначено, що підпункт 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц).
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Брокбізнес», яке на вимогу позивача здійснити виплату сплаченого страхового відшкодування в розмірі 24 124,20 грн., відмовило з підстав пропуску річного строку, визначеного підпунктом 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Однак, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року зумовлено обставинами, які не залежали від позивача (судове рішення про встановлення вини ОСОБА_1 у спричиненні ДТП було ухвалене лише 10 червня 2021 року), при цьому відповідна заява подана в межах страхової суми та протягом строку позовної давності (заява про виплату страхового відшкодування 26 серпня 2022 року).
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у справі 752/27457/21 від 01 березня 22023 року.
Таким чином, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ2298437, то шкода завдана потерпілій особі внаслідок пошкодження транспортного засобу «Mazda 3» д.н.з. НОМЕР_1 відповідачем повинна відшкодовуватися страховиком ПрАТ «СК «Брокбізнес».
Таким чином, право вимоги на відшкодування матеріальної шкоди в порядку суброгації у позивача, яке перейшло від потерпілого, виникло не до відповідача ОСОБА_1 , а до ПрАТ «СК «Брокбізнес», оскільки відповідач уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, застрахував відповідальність за шкоду, завдану його забезпеченим транспортним засобом завдану третім особам, і відповідно до положень ст. 1194 ЦК України, відповідач повинен відповідати за завдання матеріальної шкоди тільки у разі недостатності страхової виплати.
Суд звертає увагу, що пропуск річного строку звернення до страховика не припиняє право на отримання страхового відшкодування, а лише унеможливлює його отримання у позасудовому порядку. Таким чином, позивач не був позбавлений можливості звернутися до страховика у судовому порядку в межах строку позовної давності.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТДВ «СК «Віді-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації, є без підставними та необґрунтованими.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Судовий збір сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України в разі відмови в позові, відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 979, 980, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», статтями 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 280 - 284, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування», адреса: 08131, Київська обл., Бучанський район, с. С. Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 60-А, ЄДРПОУ 35429675.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Текст рішення складено 14.05.2026 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко