Справа № 357/11487/23
1-кп/357/14/26
14.05.2026 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023116030000654 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.03.2023 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, непрацюючий, студента 5-го курсу Білоцерківського національного аграрного університету, неодруженого, з неповною вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 125 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , потерпіла ОСОБА_6 , представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 ,
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 125 КК України, за наступних обставин.
25.03.2023 близько 18:30 год ОСОБА_3 , перебуваючи на території свого домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 , помітив, що на городі, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , горить вогнище з побутового сміття.
В цей час ОСОБА_3 , діючи умисно і протиправно, маючи умисел на незаконне проникнення до іншого володіння особи, всупереч положенням ст. 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла та не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, без згоди власника, незаконно проник на неогороджену територію земельної ділянки (городу), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_6 .
В подальшому ОСОБА_3 , перебуваючи на вищевказаній земельній ділянці, не виявивши там нікого, шляхом пошкодження хвіртки незаконно проник безпосередньо на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_6 , де у нього виникла конфліктна ситуація з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу паління вогнища.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у незаконному проникненні до іншого володіння особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Надалі, 25.03.2023 близько 19:00 години, у ОСОБА_3 , який незаконно перебував на земельній ділянці (городі), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в ході вищевказаної конфліктної ситуації, виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 , передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, діючи з метою заподіяння тілесних ушкоджень, перебуваючи позаду ОСОБА_6 умисно наніс не менше десяти ударів ногами в область нижніх кінцівок потерпілої.
У результаті протиправних дій, ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синців на нижніх кінцівках, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується в нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 125 КК України які інкримінуються обвинуваченому були вчинені ним 25.03.2023 і з того часу пройшло більше трьох років.
Відповідно до положень ст. 285 КПК судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_3 те, що на момент судового розгляду закінчились строки давності притягнення його особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що йому зрозумілі підстава та наслідки звільнення від кримінальної відповідальності та він не заперечує проти його звільнення від кримінальної відповідальності у рамках указаного кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Прокурор ОСОБА_4 не заперечував проти звільнення обвинуваченого ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Зазначив, що відомості про вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення відсутні.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 вказала на те, що при вирішенні цього клопотання думка прокурора та потерпілої не є визначальною, оскільки строки притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності закінчилися. Зазначила про те, що підстав для оголошення обвинуваченого в розшук не було, але просила вказати у судовому рішенні про те, що обвинувачений неодноразово без поважних причин не з'являвся в судові засідання.
Потерпіла ОСОБА_6 при вирішенні клопотання поклалася на розсуд суду.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні матеріали, приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, яким, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КПК України, є законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність (Кримінальний кодекс України та закон України про кримінальні проступки), судом (ч. 1 ст. 286 КПК України).
Зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 284 наведеного Кодексу кримінальне провадження закривається судом, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Згідно з ч. 1 ст. 125 КК України, умисне легке тілесне ушкодження карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Згідно ч. 1 ст. 162 КК України незаконне проникнення до іншого володіння особи, …, караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Згідно з ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Отже, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 162 та ч. 1 ст. 125 КК України є кримінальними проступками.
Початком перебігу строку давності є день, коли було вчинено кримінальне правопорушення - 25.03.2023 і ця обставина сторонами не заперечується, а відтак останнім днем строку притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України є 25.03.2025, а за ч. 1 ст. 162 КК України - 25.03.2026.
Таким чином з дня вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 125 КК України минуло більше трьох років.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 49 КК перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Суд звільняючи особу від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України має перевірити чи зупинялась або переривались строки давності.
Судом не встановлено обставин зупинення чи переривання строків давності у даному кримінальному провадженні до 25.03.2026 (у межах строку притягнення до кримінальної відповідальності).
Отже, зважаючи на те, що від події кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162 та ч. 1 ст. 125 КК України, про які зазначено в обвинувальному акті, минуло понад три роки, строки давності не зупинялись та не переривались, з'ясувавши позицію обвинуваченого ОСОБА_3 та впевнившись у його добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 49 КК України, його необхідно звільнити від кримінальної відповідальності за вчинені 25.03.2023 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125, ч 1. ст. 162 КК України, а кримінальне провадження закрити.
Речові докази, процесуальні витрати у справі відсутні.
Відповідно до ст. 129 КПК суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Тому, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду (ухвала Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №459/1486/20).
Зважаючи на те, що провадження у справі закривається у зв'язку із звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд вважає за необхідне заявлений потерпілою ОСОБА_6 до ОСОБА_3 цивільний позов про відшкодування матеріальних та моральних збитків залишити без розгляду.
Потерпілій слід роз'яснити, що у такому випадку вона вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49 КК України, ст. 284, 369-372, 479-2 КПК України, суд
Задовольнити клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 .
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 125 КК України у кримінальному провадженні № 12023116030000654 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження № 12023116030000654 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 125 КК України, закрити, у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності.
Залишити без розгляду цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних та моральних збитків.
Речові докази, процесуальні витрати у справі відсутні.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_11