Справа № 357/176/26
Провадження № 2/357/2744/26
( ЗАОЧНЕ )
14 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Примак А. М.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, -
31 грудня 2025 року позивач через свого представника - адвоката Романенка Михайла Едуардовича звернувся до суду з даним позовом до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області і просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІН Фінанс» збитки в якості відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 185/11487/14 у розмірі - 89606,54 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судовий збір у розмірі - 2422,40 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03 лютого 2015 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення по справі № 185/11487/14, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 91161190000 від 12.12.2011 у розмірі 290381,35 грн. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства. Таким чином, рішення, яке виніс Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області не виконувалось Відповідачем у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року. Щодо належності права вимоги Кредитний договір № 91161190000 від 12.12.2011 р. було укладено між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 . В подальшому, право вимоги первісним кредитором було відступлено до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" на підставі укладеного договору факторингу 27 від 21.09.2015 року. Даний факт також підтверджено в судовому порядку - Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області постановив судовий документ (ухвалу) по справі 185/11487/14, яким, серед іншого, підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором № 91161190000 від 12.12.2011 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»
Тому, відповідно до укладених договорів станом на дату звернення до суду, Право вимоги за кредитним договором № 91161190000 від 12.12.2011 р належить ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239). Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.
Рішення суду не виконувалось Відповідачем у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У зв'язку з чим, Позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 26110,46 грн. та інфляційні збитки у розмірі 63496,08 грн. (разом становить 89606,54 грн), що підлягають сплаті Відповідачем за прострочення виконання рішення суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 08 січня 2026 року вказану позовну заяву передано на розгляд судді Бебешко М.М.
Ухвалою суду 09 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд у справі на 24 лютого 2026 року.
За клопотанням представника відповідача - адвоката Шурхно Андрія Анатолійовича судове засідання 24 лютого 2026 року було відкладено на 22 квітня 2026 року о 10:00.
Судове засідання призначене на 22 квітня 2026 року було знято з розгляду та відкладено на 13 травня 2026 року, в зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
В судове засідання 22 квітня 2026 року відповідач та її представник не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України - суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких умов суд, відповідно до вимог статті 281 ЦПК України постановляє ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно з вимогами частини другої статті 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованість за договором споживчого кредиту №91161190000 від 12.12.2011 року в сумі 287506.29 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" витрати по сплаті судового збору в сумі 2875.06 гривень.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2016 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересована особа ОСОБА_1 про заміну стягувача - задоволено. Замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у справі № 185/11487/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованості за договором споживчого кредиту № 91161190000 від 12.12.2011 року в сумі 287506,29 гривень та витрат по сплаті судового збору в сумі 2875,06 гривень.
ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» з 25.07.2024 перейменовано на ТОВ «Він Фінанс», що підтверджується Наказом № 55-к від 25.07.2024.
Вказані обставини підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи в електронному вигляді.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
За змістом ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.5 ст.11 та ч.2 ст.509 цього Кодексу у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, зобов'язання можуть виникати з рішення суду.
Крім цього, відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа №758/1303/15-ц, провадження №14-68цс18) ст. 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом та статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, яке виникло за рішенням суду та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Тому, враховуючи ту обставину, що відповідач порушила грошове зобов'язання з виплати грошових коштів розмір яких, визначений рішенням суду від 03 лютого 2015 року у ТОВ «Він Фінанс» виникло право на застосування наслідків такого порушення, зокрема у вигляді стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Суд, перевіривши розрахунок втрат інфляційних втрат та 3 відсотків річних, наданого позивачем дійшов висновку про стягнення з відповідача інфляційне збільшення суми боргу 63496,08 грн та 3% річних - 26110,46 грн за період з 23.02.2019 по 23.02.2022.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави - ч.1 ст. 137 ЦПК України.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - ч.3 ст. 137 ЦПК України.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи - ч.4 ст. 137 ЦПК України.
На підтвердження судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, представником позивача долучено до матеріалів справи: Договір про надання правової допомоги № 97 від 03 грудня 2025 року, укладений між АБ «Анастасії Міньковської» та ТОВ «ВІН Фінанс», Додаткову угоду до Договору № 97 про надання правової допомоги від 03 грудня 2025 року, Акт про підтвердження факту надання правової допомоги від 17.12.2025, Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АБ «Анастасії Міньковської» необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ВІН ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості.
Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Враховуючи те, що дана справа про стягнення заборгованості є справою незначної складності, провадження відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 є необґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу 7000,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, відповідає критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатами дій.
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимоги з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі сплаченого судового збору 2422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу 3000,00 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Керуючись ст. ст. 4,12, 76 81, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІН Фінанс» заборгованість нараховану на підставі ст. 625 ЦК України за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 в сумі 89606,54 грн (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот шість грн 54 коп) судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс". Код ЄДРПОУ: 38750239, місцезнаходження: 04112, місто Київ, Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 . Місце реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя М. М. Бебешко