14 травня2026 року м. Київ
Унікальний номер справи № 752/21836/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7932/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Кордюкової Ж.І., у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, послуги постачання гарячої води, послуги з теплової енергії та абонентське обслуговування, -
У серпні 2025 року представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - адвокат Коцюба В. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 101 924,74грн, яка складається із:
- заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 975,13 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 2 731,75 грн., 3 % річних у розмірі 718,22 грн.
- заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 5 868,57 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 1 003,53 грн., 3 % річних у розмірі 263,84 грн.;
- заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 8 754,74 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 2 586,57 грн., 3 % річних у розмірі 673,31 грн.;
- заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 2 788,24грн, інфляційна складова боргу у розмірі 765,87 грн., 3 %річних у розмірі 204,84 грн.;
- заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 38 913,07 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 5 442,92грн, 3 % річних у розмірі 1 433,10грн, пеня у розмірі 1 743,61 грн.;
- заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 9 891,01 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 1 333,20 грн., 3 % річних у розмірі 347,22 грн., пеня у розмірі 422,46 грн.;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн.;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн.;
стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028, 00 грн. (а.с. 1-3).
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 01.05.2018 року Комунальне підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), з 01.11.2021 у зв'язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2024 № 1875-ІV та Правилами надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630.
Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, Постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг постачання теплової енергії».
Відповідно до вимог вказаних вище нормативних актів послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основні типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.
На виконання вимог законодавства, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на підставі типових договорів, підроблені та опубліковані/оприлюднені: договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.02.2018 № 34 (5085); щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, то відповідно до ст. Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору на загальнодоступних місцях на інформаційний стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства на своєму веб-сайті оприлюднено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.
Свідченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання з ТЕ/ПГВ є, у тому числі факт отримання послуг споживачем.
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під'єднаний до мереж теплопостачання та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.
Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків між позивачем та відповідачем підтверджується діями сторін, а саме позивач щомісячно надає відповідачу послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 послуги ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачу платіжні документи на плату таких послуг, а відповідач споживає надані послуги та зобов'язаний оплатити їх вартість.
Проте, відповідач у порушення вимог законодавства своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та ТЕ/ПГВ в результаті чого утворилась заборгованість.
Також, посилався на те, що 11.10.2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року.
Згідно з п. 3.4.2. договору цесії, навий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або у Додатку № 2 до договору цесії сплати заборгованості (а.с. 1-3).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 січня 2026 року позов КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, послуги постачання гарячої води, послуги з теплової енергії та абонентське обслуговування - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість:
за період до 01 травня 2018 року за послуги з централізованого опалення в розмірі 15 975, 13 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 718, 22 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 731,75 грн.;
за період до 01 травня 2018 року за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 5 868, 57 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 263, 84 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 003, 53 грн.;
за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року за послуги з централізованого опалення в розмірі 8 754, 74 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 673,31 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 586, 57 грн.;
за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 2 788, 24 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 204, 84 грн. та інфляційні втрати у розмірі 765, 87 грн.;
за період з 01 листопада 2021 року за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 38 913, 07 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1 433, 10 грн., пеня у розмірі 1 743, 61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5 442, 92 грн.;
за період з 01 листопада 2021 року за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 9 891, 01 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 347, 22 грн., пеня у розмірі 422, 46 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 333, 20 грн.,
зі сплати за абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 39, 89 грн., зі сплати за абонентське обслуговування за послуги з постачання гарячої води у розмірі 23, 65 грн., що разом становить 101 924, 74 грн. та судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.
Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог (а.с. 40-42).
Не погодившись з рішенням районного суду, 02 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила застосувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості за житлово- комунальні послуги відповідно до ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України, відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості, що виникла понад три роки до дня звернення позивача до суду, як такій щодо якої сплив строк позовної давності: щодо усіх сум, нарахованих до вересня 2022 року, пені, 3 % річних, плати за абонентське обслуговування,ухвалити нове рішення, яким відмовити КП «Київтеплоенерго» у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині, перерозподілити судові витрати(а.с. 63-64, 72-73).
В обґрунтування скарги зазначила, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки строкам виникнення заборгованості, фактично стягнувши платежі за період понад 8 років, що прямо суперечить правовій позиції Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 і 4 ст. 267 ЦК України позовної давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленій до винесення рішення.
Закінчення позовної давності, про яке заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Для житлово-комунальних послуг кожен місяць є окремим грошовим зобов'язанням, а тому позовна давність обчислюється помісячно.
Суд першої інстанції цього не врахував та незаконно стягнув борг за значний період часу. Суми, що підлягають виключенню як такі, що поза межами позовної давності, зокрема:за період до 01.05.2018;за період з 01.05.2018 по 31.10.2021;за період з 01.11.2021 по вересень 2022 року включно,а також усі похідні від цих сум вимоги:3 % річних, інфляційні втрати, пеня.
Суд безкритично погодився з розрахунком позивача щодо інфляційних втрат, 3% річних та пені, не перевіривши співмірність таких санкцій;тривалість прострочення;те, що зазначені санкції нараховані на суми, які підлягають списанню за позовною давністю.
Крім того, застосування фінансових санкцій у такому обсязі не відповідає принципам справедливості та пропорційності (а.с. 63-64, 72-73).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
У судовому засіданні представник позивача - Попова С.О. заперечувала проти задоволення скарги і просила її відхилити, оскаржуване рішення районного суду залишити без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Так апелянт ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 14 травня 2026 року була сповіщена 13 квітня 2026 року повідомленням до її Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення (а.с. 98-100).
07 травня 2026 року від апелянта ОСОБА_1 надійшла заява подана через її Електронний кабінет в ЄСІТС з проханням розглянути апеляційну скаргу за її відсутності, доводи скарги підтримує просить її задовольнити, застосувати строк позовної давності як підставу відмови в позові (а.с. 101).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, зокрема, правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Зважаючи на вимоги пункту 2 частини восьмої ст. 128, частини п'ятої ст. 130, ст. 131, частини другої ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01 листопада 2021 року у зв'язку зі зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV КП (далі - Закон № 1875-ІV) «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11.10.2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), прав вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору (а.с. 27).
Відповідно до п. 1.3 договору цесії Кредитор відступає, Новий кредитор/Позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та у Додатку № 2 до Договору цесії.
Позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води за адресою:АДРЕСА_2 (а.с. 28).
В свою чергу, надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі Правила), який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).
Згідно з даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23.09.1993 року (а.с. 5).
З наданих позивачем копій корінців нарядів, що видавались на включення (відключення) опалення, вбачається, що для будинку за адресою: АДРЕСА_2 , надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання (а.с. 19-25).
Згідно з розрахунками заборгованості за адресою:АДРЕСА_2 , наявна заборгованість за період до 01 травня 2018 року за послуги з централізованого опалення в розмірі 15 975, 13 грн (а.с. 18), нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 718, 22 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 731,75 грн. (а.с. 11).;
за період до 01 травня 2018 року за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 5 868, 57 грн. (а.с. 18), нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 263, 84 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 003, 53 грн. (а.с. 10);
за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року за послуги з централізованого опалення в розмірі 8 754, 74 грн. (а.с. 12-13)., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 673,31 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 586, 57 грн. (а.с. 6);
за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 2 788, 24 грн. (а.с. 12-13), нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 204, 84 грн. та інфляційні втрати у розмірі 765, 87 грн. (7);
за період з 01 листопада 2021 року за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 38 913, 07 грн. (а.с. 14), нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1 433, 10 грн., пеня у розмірі 1 743, 61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5 442, 92 грн. (а.с. 8);
за період з 01 листопада 2021 року за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 9 891, 01 грн. (а.с. 14), нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 347, 22 грн., пеня у розмірі 422, 46 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 333, 20 грн. (а.с. 9);
зі сплати за абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 39, 89 грн., зі сплати за абонентське обслуговування за послуги з постачання гарячої води у розмірі 23, 65 грн. (а.с. 15).
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги»№ 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, що набрав чинності 10 грудня 2017 року, Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила,Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 85 від 02.02.2022), Правилами надання послуги постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182.
Пунктом 5 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, який набрав чинності з 10 грудня 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Таке за змістом положення містила частина перша ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, чинної до 10 грудня 2017 року.
Правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до п. 8 Правил (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно з частиною другою ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положеннями частини другої ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Наявність правовідносин між сторонами за договорами теплопостачання, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого теплопостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Пунктом 30 Правил(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п. 45 Правил (чинної редакції) передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.
Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).
Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов'язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані сплачувати житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися. При цьому, наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги та обґрунтованість їх розміру.
Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Так, судом встановлено, що позивач виконував свої зобов'язання, зокрема, щодо надання житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 .
Враховуючи, що відповідач зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 , що підтверджується даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва, суд дійшов висновку, що остання отримує житлово-комунальні послуги за вказаною адресою та є їх споживачем.
Разом з тим, в апеляційній скарзі апелянт не заперечувала факту реєстрації місця проживання за вказаною адресою, а також факту отримання вказаних житлово-комунальних послуг.
Згідно з розрахунками заборгованості за адресою:АДРЕСА_2 , наявна заборгованість за період до 01 травня 2018 року за послуги з централізованого опалення в розмірі 15 975, 13 грн. (а.с. 18), за період до 01 травня 2018 року за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 5 868, 57 грн. (а.с. 18), за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року за послуги з централізованого опалення в розмірі 8 754, 74 грн. (а.с. 12-13)., за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 2 788, 24 грн. (а.с. 12-13), за період з 01 листопада 2021 року за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 38 913, 07 грн. (а.с. 14), за період з 01 листопада 2021 року за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 9 891, 01 грн. (а.с. 14), зі сплати за абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 39, 89 грн., зі сплати за абонентське обслуговування за послуги з постачання гарячої води у розмірі 23, 65 грн. (а.с. 15).
Зазначені розрахунки є належним та допустимими доказами заборгованості, оскільки містять дані щодо номеру особового рахунку, відомості щодо наявності/відсутності лічильників, вихідні дані щодо розміру опалювальної площі, чинні тарифи на послуги, обсяг споживання гарячої води, фактичний обсяг споживання теплової енергії щомісячно в опалювальний сезон, суми щомісячних нарахувань за надані послуги.
Відповідачем не надано доказів на спростування факту наявності та розміру заборгованості за вказані житлово-комунальні, надані позивачем, а відтак, наявні підстави для стягнення заборгованості за вказані житлово-комунальні послуги.
Заперечуючи проти позовних вимог,апелянт посилалась на те, що судом першої інстанції не застосовано строк позовної давності та незаконно стягнуто заборгованість за період до 01.05.2018, з 01.05.2018 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по вересень 2022 року включно, а також усі похідні від цих сум вимоги: 3 % річних, інфляційні втрати, пеню.
Так, згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Відповідно до частини першої, п'ятої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.
Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення товариства до суду з позовом (03 серпня 2024 року).
Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2020 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також до скасування правового режиму воєнного стану.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що судом не застосовано строк позовної давності, оскільки суд застосовує позовну давність лише за наявності відповідної заяви відповідача, натомість, до суду першої інстанції заяв про застосування строків позовної давності не надходило.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції вжито заходи сповіщення відповідача про розгляд справи та містяться докази належного сповіщення відповідача про розгляд справи судом першої інстанції, повідомлення повернулось із відміткою працівників пошти «адресат відсутній», заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від відповідачки до суду не надходили, отже, з огляду на положення ст. 131 ЦПК України, повідомлення відповідачки ОСОБА_1 про розгляд справи судом є належним та таким, що відповідає вимогам процесуального Закону (а.с. 37-39).
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про застосування строку позовної давності на стадії апеляційного перегляду.
Крім того, апелянт посилалась на те, що суд безпідставно погодився з розрахунком позивача щодо інфляційних втрат, 3% річних та пені, не перевіривши співмірність таких санкцій, тривалість прострочення, а також застосування фінансових санкцій у такому обсязі не відповідає принципам справедливості та пропорційності.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17).
Поряд з цим, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у новій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285);
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в'їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285)».
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв'язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.
Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3% річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.
За таких обставин нараховані позивачем на суму боргу пеня, інфляційні втрати та 3% річних у межах заявлених вимог за період з 01.01.2024 року по 31.07.2025 року є обґрунтованими та підлягали стягненню з відповідачки.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 15 травня 2026 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов