Справа № 758/20967/25Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4180/2026Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
11 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2026 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
В провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 62024100130002106 від 11.11.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , яке мотивоване тим, що на даний час наявні ризики передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України ,за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, може навмисно переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності; має місце ризик незаконного впливу на свідків, який існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та дослідження їх судом і обумовлюється можливим використанням ОСОБА_7 знайомств, зв'язків, обізнаності про осіб, які є свідками у даному кримінальному провадженні, з метою підбурювання їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні; також існує ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби та у випадку не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній, будучи військовослужбовцем та перебуваючи за місцем несення служби, може вчинити нові кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення служби, а також проти життя та здоров'я особи.
Ухвалою суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено та продовжено останньому строк тримання під вартою на 60 днів до 18 травня 2026 року включно.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати. Ризик переховування від суду наявний, оскільки ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, має місце ризик того, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків сторони обвинувачення, оскільки вони не допитані в судовому засіданні, також наявний ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби та у випадку не застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, останній, будучи військовослужбовцем та перебуваючи за місцем несення військової служби, може вчиняти нові кримінальні правопорушення. Також судом враховано тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_7 .
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що суд не надав належної оцінки тому, що у клопотанні про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 прокурор посилається на ризики , що передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, проте не надав доказів того, що дійсно обвинувачений або переховувався раніше, або мав намір у подальшому переховуватись від слідства, також прокурором не доведений ризик того, що ОСОБА_7 може впливати на свідків, оскільки заявлені стороною обвинувачення свідки є військовослужбовці, які наразі проходять службу в ЗСУ, а ОСОБА_7 немає жодних контактних даних та інформації щодо адреси дислокації чи проживання свідків, що унеможливлює будь-який вплив на них, є надуманими твердження прокурора про можливість вчинення нових кримінальних правопорушень ОСОБА_7 , а тому жоден із вказаних прокурором ризиків не існує.
Також у апеляційній скарзі захисник звертає увагу на те, що прокурором не долучено доказів обґрунтованості підозри, на які міститься посилання у клопотанні про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , і, відповідно, суд їх не досліджував у судовому засіданні.
Крім того, в апеляційній скарзі звертається увага на ту обставину, що клопотання про продовження строку тримання під вартою подане прокурором без додержання строку, визначеного вимогами ч.1 ст.199 КПК України, а саме 19.03.2026року , у той час коли дія попереднього судового рішення про тримання під вартою закінчувалася 20.03.2026 року, а клопотання про поновлення зазначеного строку не було заявлене.
У судове засідання не з'явились прокурор та обвинувачений, клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участю до суду не надходило.
У судовому засідання захисник підтримав апеляційну скаргу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності подальшого перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання його під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинувачену у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання захисника на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки клопотання прокурора містить відповідні відомості щодо існування заявлених ризиків з посиланням на відповідні аргументи, судом було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку.
Та обставина, що прокурор не долучив до клопотання про продовження строку тримання під вартою доказів , на які посилається у тексті клопотання, не є підставою вважати не доведеним наявності ризиків можливої позапроцесуальної поведінки ОСОБА_7 , а вказані докази мають бути досліджені і оцінені судом першої інстанції під час розгляду справи по суті у контексті висунутого обвинувачення.
Скерування до суду прокурором клопотання про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою з порушенням вимог ч.1 ст.199 КПК України не є такою обставиною, що тягне за собою скасування судового рішення, оскільки в силу специфіки стадії судового розгляду, недотримання таких вимог не може вважатися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судді про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 , апеляційна скарга не містить.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2026 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: