21 квітня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 756/12174/25
номер провадження: 22-ц/824/5742/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року у складі судді Майбоженко А.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що позивачка з 2007 року по 28 березня 2024 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, в якому у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказувала, що після припинення шлюбних відносин відповідач повністю втратив цікавість щодо життя та здоров'я дітей, не відвідував школу, батьківські збори, не приймає участі у вихованні та утриманні, не цікавиться їх життям та потребами.
Вказувала, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Діти проживають із позивачкою та повністю знаходяться на її забезпеченні. Відповідач не виконує свій батьківський обов'язок пов'язаний із утриманням дітей.
Зазначала, що діти потребують достатнього утримання. Старшій доньці ОСОБА_6 в 2021 році діагностували онкологічне захворювання, рак щитоподібної залози, внаслідок чого дитині видалили щитовидну залозу. Наслідком операції є пожиттєва хронічна недостатність гормону тироксину, що виробляється щитоподібною залозою. Відповідно, дитина потребує компенсаторного прийому гормонів, вітамінів, а також регулярного медичного контрою, обстежень, заходів рекреації. Молодша донька ОСОБА_7 має хронічну хворобу хребта та відвідує платний садок у зв'язку відсутністю місць в комунальних дошкільних закладах. Позивачка самостійно забезпечує дітей усім необхідним, оплачує садочок, комунальні послуги.
Вказувала, що майновий стан відповідача цілком дозволяє йому купувати заборонені речовини (канабіс). Крім цього, після припинення шлюбу у 2023-2024 роках відповідач придбав об'єкти нерухомості за адресами: АДРЕСА_1 та у АДРЕСА_2 , а також новий автомобіль марки Вольво, що свідчить про високий рівень його доходів. Тому вважала, що відповідач має стабільний дохід та зобов'язаний утримувати дітей шляхом сплати аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 15 000 грн 00 коп. на кожну дитину, щомісячно. Саме такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення життєвих потреб дітей, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків, та не буде занадто обтяжливим для відповідача.
З урахуванням наведеного, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 15 000 грн 00 коп. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту звернення позивачки до суду та до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн 00 коп. на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з 08 серпня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 хоча й позбавлений батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак це не звільняє його від обов'язку їх утримувати. Суд першої інстанції врахував, що діти проживають із позивачкою ОСОБА_1 , потребують належного забезпечення, зокрема через їх стан здоров'я, а відповідач має у власності дві квартири та два автомобіля. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений розмір аліментів на рівні 15 000 грн 00 коп. на кожну дитину не доведений позивачкою у повному обсязі, тому з урахуванням принципів розумності, справедливості та найкращих інтересів дітей визначив аліменти у розмірі 5 000 грн 00 коп. на кожну дитину щомісячно.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Єрмак О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 15 000 грн 00 коп. на кожну дитину, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною 18 річного віку, посилаючись на неповне дослідження обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Вказує, що в обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила про те, що старшій доньці ОСОБА_6 в 2021 році діагностували онкологічне захворювання, рак щитоподібної залози, внаслідок чого у дитини видалили щитовидну залозу. Наслідком операції є пожиттєвий хронічний недостаток гормону тероксину, що виробляється щитоподібною залозою. Відповідно, дитина потребує компенсаторного прийому гормонів, вітамінів а також регулярного медичного контрою, обстежень, заходів рекреації. Молодша донька ОСОБА_7 має хронічну хворобу хребта та відвідує платний садок у зв'язку відсутністю місць в комунальних дошкільних закладах (підтверджується інформацією з особистого кабінету). Однак вказані обставини, всупереч вимогам ст.182 СК України, судом не були враховані при вирішенні питання щодо розміру аліментів.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано ключові аспекти гармонійного розвитку, а саме: фізичний розвиток; здорове харчування - збалансований раціон, багатий на фрукти, овочі, злаки, м'ясо та рибу; фізична активність - регулярні заняття спортом та прогулянки на свіжому повітрі для зміцнення імунітету та серцево-судинної системи; достатній відпочинок - контроль за режимом сну та відпочинку є важливим елементом фізичного благополуччя; психічний розвиток; розвиваючі ігри - стимулювання пізнавальних процесів через ігри, які знайомлять з мовою, цифрами, кольорами; креативність - розвиток творчих здібностей через малювання, музику, танці, театральні ігри; освіта - забезпечення якісної освіти та формування звички до навчання; соціальний розвиток і соціальна взаємодія - активна соціалізація та участь у суспільному житті.
Вважає, що виключно шляхом дотримання вказаних вимог забезпечується гармонійний розвиток дитини та виконуються приписи ст.182 СК України. Вказані заходи потребують регулярних, систематичних витрат та активної участі позивачки, яка змушена витрачати час на забезпечення гармонійного розвитку дитини. Витрата часу на дитину істотно ускладнює (чи навіть унеможливлює) пошук більш оплачуваної роботи. Тому позивачка утримує дітей виключно в межах власних, скромних матеріальних можливостей.
Більш того, в суд першої інстанції були надані докази, що позивачка витрачає на утримання дітей до 60 000 грн 00 коп. на місяць, враховуючи комунальні послуги.
Зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору не взяв до уваги високий рівень доходу відповідача, наявності у старшої доньки в анамнезі онкологічного захворювання, наявності у молодшої доньки хронічних захворювань опорно-рухового апарату, що в цілому свідчить про суперечність висновків суду першої інстанції як матеріалам справи, так і положенням ст.182 СК України, ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Шатарська Т.Н. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін. Також в апеляційній скарзі представник ОСОБА_2. у порядку ст.ст.133-134 ЦПК України зазначила, що попередній розмір витрат на надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції становить 20 000 грн 00 коп.
Вказує, що доводи апеляційної скарги щодо високого рівня доходів відповідача є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами. Матеріали справи не містять жодних належних доказів, які б свідчили про стабільний та регулярний дохід відповідача, наявність у нього фінансової можливості сплачувати щомісячно аліменти у розмірі, заявленому позивачем. Саме по собі посилання скаржника на факт реєстрації рухомого чи нерухомого майна відповідачем під час шлюбу або після його розірвання не є безумовним доказом високого та постійного доходу, оскільки не підтверджує джерела походження коштів, не свідчить про їх регулярність та не відображає поточного фінансового стану відповідача. Крім того, відповідачем до відзиву долучено належні докази фактичного виконання обов'язку щодо утримання дітей, а саме, підтвердження сплати аліментів за період з квітня по жовтень 2024 року на загальну суму 45 700 грн 00 коп. Зазначає, що відповідач наразі проходить військову службу. Грошове забезпечення відповідача становить орієнтовно 20 000 грн 00 коп. на місяць. Із зазначених коштів щомісячно відповідач має сплачуються аліменти на утримання двох дітей у розмірі 10 000 грн 00 коп., а також здійснює витрати на житлово-комунальні послуги та базові потреби. Крім того, вказує, що відповідач перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з 11 листопада 2023 року з діагнозом: розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин, синдром залежності, що також потребує додаткових фінансових ресурсів. В свою чергу перебування під наркологічним наглядом передбачає необхідність регулярного лікування, медичного супроводу та реабілітації, потребує постійних фінансових витрат, обмежує працездатність, стабільність доходу та можливість здійснення трудової діяльності.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
За загальними правилами доказування, визначеними ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дольник ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року у справі №756/9326/24, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Установлено, що 07 липня 2025 року позивачка уклала шлюб, у зв'язку з цим її прізвище було змінено із « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».
Матеріалами справи підтверджено, що діти сторін проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні.
Згоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.
Ці обставини також визнаються сторонами у справі, а тому не підлягають доказуванню в силу приписів ч.1 ст.82 ЦПК України.
У відповідно до ст.2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
При цьому за приписами ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з положеннями ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
У даній справі позивачкою ОСОБА_1 доведено, а відповідачем ОСОБА_2 не спростовано та не заперечується необхідність стягнення з нього на користь позивачки аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі, так як відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, є працездатним й спроможний і зобов'язаний відповідно до вимог ч.2 ст.150 СК України надавати кошти на утримання дітей.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 - 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.
Судом першої інстанції встановлено та позивачкою не спростовано, що відповідачем до відзиву було долучено докази сплати коштів на утримання дітей за період з квітня по жовтень 2024 року на загальну суму 45 700 грн 00 коп.
Як вбачається із довідки комунального підприємства «Київська міська лікарня №10» від 15 липня 2025 року № 516421 ОСОБА_2 з 11 листопада 2023 року перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом із діагнозом: розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин, синдром залежності (а.с.47).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 05 листопада 2025 року за відповідачем зареєстровано право власності на дві квартири: одну - у місті Вишгороді Київської області, іншу - у місті Києві.
Крім того, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів ОСОБА_2 є власником автомобілів: «BMW X5», 2021 року випуску та «Volvo XC90», 2023 року випуску.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Установивши наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визначення аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки діти проживають із матір'ю ОСОБА_1 , домовленості між сторонами щодо їх добровільного утримання не досягнуто, а ОСОБА_2 попри позбавлення батьківських прав, не звільняється від обов'язку утримувати дітей.
При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував вік і потреби дітей, стан їхнього здоров'я, майновий стан відповідача, зокрема наявність у нього двох квартир та двох автомобілів, а також надані відповідачем докази сплати коштів за період з квітня по жовтень 2024 року на загальну суму 45 700 грн 00 коп.
З огляду на встановлені у справі обставини, принцип розумності, справедливості та найкращі інтереси дітей, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн 00 коп. на кожну дитину,
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Єрмак О.В. вказує, що суд першої інстанції не врахував стан здоров'я дітей, а саме, перенесене ОСОБА_3 онкологічне захворювання - рак щитоподібної залози, видалення щитоподібної залози та необхідність подальшого медичного контролю, а також наявність у ОСОБА_4 хронічного захворювання хребта.
Так, відповідно до ч.1 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Аналіз вказаних положень ст.185 СК України свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Єрмака О.В. про обставини, пов'язані зі станом здоров'я дітей, мають правове значення при вирішенні спорів щодо стягнення додаткових витрат на дитину в порядку ст.185 СК України.
Разом із тим у межах цієї справи ОСОБА_1 заявлено вимоги саме про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, а вимог про стягнення додаткових витрат на дітей, пов'язаних із їх хворобою, лікуванням чи іншими особливими обставинами, позивачкою не заявлялось.
За таких обставин, з огляду на принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, закріплені у ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і не вправі самостійно змінювати предмет позову або вирішувати питання про стягнення додаткових витрат за відсутності відповідної вимоги сторони.
Отже посилання в апеляційній скарзі на наявність у дітей захворювань саме по собі не свідчить про неправильність визначеного судом першої інстанції розміру аліментів та не є підставою для його збільшення до 15 000 грн 00 коп. на кожну дитину в межах цієї справи.
При цьому позивачка не позбавлена права звернутися до суду з окремою вимогою про стягнення додаткових витрат на дітей за наявності передбачених ст. 185 СК України підстав і належних доказів таких витрат.
Таким чином, врахувавши наведені вище вимоги закону, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Що стосується наданої представником позивачки Київському апеляційному суду інформації про те, що ОСОБА_2 був мобілізований до Збройний Сил України, але за отриманою позивачкою інформацією 31 березня 2026 року він самовільно залишив військову частину, то колегія суддів не приймає до уваги вказані відомості з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч.3 ст. 367 ЦПК Українидокази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.1 ст.367 ЦПК України).
Оскільки надана представником ОСОБА_1 - адвокатом Єрмаком О.В. інформація щодо самовільного залишення ОСОБА_2 військової частини 31 березня 2026 року стосується обставин, які виникли після ухвалення рішення суду першої інстанції від 21 листопада 2025 року, такі обставини на час розгляду справи судом першої інстанції не існували, відповідна довідка не могла бути предметом дослідження та оцінки цим судом, а рішення суду першої інстанції з урахуванням таких відомостей не ухвалювалося, тому з огляду на межі апеляційного перегляду, визначені ст. 367 ЦПК України, колегія суддів не приймає зазначені відомості до уваги під час перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Інші обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом дана належна правова оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 травня 2026 року.
Головуючий
Судді: