Номер провадження: 11-сс/813/1108/26
Справа № 947/7485/26 1-кс/947/4065/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025162480001164, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України, -
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання клопотання слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , та накладено арешт із забороною відчуження. розпорядження та користування будь-якими особами на майно, вилучене 24.02.2026 в ході обшуку автомобіля марки «KIA CERATO», сірого кольору, д/з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , яким користується підозрюваний ОСОБА_10 , а саме на:
- Документацію із "Odrex" на 5 арк.;
- Договір № 695509 на 1 арк.;
- Консультаційний висновок лікаря невролога на 1 арк.;
- Купюра номіналом 200 рублей АА578483318;
- Купюра номіналом 1000 рублей ОК 1337149;
- Мобільний пакет Київстар із номером НОМЕР_3 , виявлено та вилучено до спеціального сейф пакету RIC 2007942;
- Мобільний телефон iPhone 16 сірого кольору в чохлі чорного кольору із сім карткою мобільного оператора водафон № НОМЕР_4 , виявлено та вилучено до спеціального сейф пакету NPU 5702962;
- «KIA CERATO», сірого кольору, д/з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , та ключі до нього.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що з метою збереження речових доказів, проведення необхідних слідчих розшукових дій, проведення експертних досліджень, забезпечення конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації, а також запобіганню ризикам пошкодження, перетворення, відчуження майна воно підлягає арешту.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що ухвала слідчого судді незаконна та підлягає скасуванню в частині накладення арешту на автомобіль з огляду на наступне:
-автомобіль належить на праві власності ОСОБА_8 та був набутий нею у 2023 році, тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_10 , який має статус підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні, а відтак не є спільним майном подружжя;
-стороною обвинувачення не надано доказів того, що транспортний засіб використовувався під час вчинення злочину, був набутий внаслідок протиправної діяльності та відповідає критеріям ст. 98 КПК України;
-накладення арешту на автомобіль є необґрунтованим та непропорційним втручанням у право власності, необхідність такого заходу забезпечення кримінального провадження ґрунтується виключно на припущеннях.
На підставі викладено просить скасувати арешт з автомобіля марки «KIA CERATO», сірого кольору, д/з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 .
Крім того, представник власника майна просить поновити їй строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що повний текст оскарженого судового рішення був отриманий нею 22.04.2026 року засобами електронного зв'язку.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 підтримала вимоги апеляційної скарги і просила її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги і доводи апеляційної скарги та правову позицію, висловлену в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, апеляційний суд повинен перевірити доводи апеляційної скарги (1) щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, та за наявності підстав для його поновлення - (2) щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді.
Щодо клопотання на поновлення строку апеляційного оскарження.
Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги, яка подана особою, яка відповідно до матеріалів кримінального провадження, не має процесуального статусу і не є стороною цього провадження, апеляційний суд виходить з наступного.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому, КПК не встановлено чіткого переліку осіб суб'єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, але п.10 ч.1ст.393 КПК регламентовано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.
Одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт(п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК).
Статтею 64-2 КПК визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Водночас, в останньому абзаці ч.7 ст.173 КПК передбачено, що треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
За таких обставин, власник чи володілець майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.
Згідно матеріалів судового провадження вбачається, що арешт накладено на майно, а саме автомобіль марки «KIA CERATO», сірого кольору, д/з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_8 .
Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених у ст.41 Конституції України, ст.ст. 24, 64-2, 173, ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК, представник власниці майна адвокат ОСОБА_7 є особою, яка вправі звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.
Що стосується строку звернення представника власниці майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 із апеляційною скаргою, колегією суддів встановлене таке.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
Частина 1 ст. 24 КПК України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 глави 26 КПК України.
Відповідно до ст. 310 КПК України оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.
Згідно ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених, цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено частинами 1 і 2 ст. 309 КПК України, цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Ухвала про арешт майна, відповідно до п. 9 ч.1 статті 309 КПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Приписами п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України передбачений строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, який становить п'ять днів з дня проголошення.
За змістом статті 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені, зокрема законом, проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.
Однак поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним. Зокрема, з системного аналізу ст. ст. 117, 138, п. 1 ч. 1 ст. 232, п. 1 ч. 1 ст. 336, ч. 3 ст. 400 КПК слідує, що під поважними причинами пропуску звернення до суду слід розуміти лише ті обставини, які не залежали від волі особи і об'єктивно перешкоджали чи унеможливлювали своєчасне її звернення до суду у встановлений КПК строк. Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 13.07.2017 по справі № 5-117кс(15)17.
Тож можливість поновити строк на апеляційне оскарження кримінальний процесуальний закон пов'язує з тим чи обставини, унаслідок яких скаргу подано несвоєчасно, залежали від волі ініціатора перегляду і чи пов'язані вони з дійсно істотними перешкодами/труднощами, що унеможливили або ускладнили своєчасне звернення в суд.
Зі змісту матеріалів кримінального провадження убачається, що оскаржена ухвала постановлена слідчим суддею у судовому засіданні 09 квітня 2026 року за участі сторін кримінального провадження, тобто для власника майна та його представника строк для апеляційного оскарження почав обчислюватись відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України (з дня оголошення вказаної ухвали).
Натомість, колегія суддів погоджується з доводами представника власника майна, наведеними на обґрунтування клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді, щодо наявності поважних причин, у зв'язку з якими апеляційну скаргу подано з пропуском строку. Так, у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України. Такий висновок сформульовано у постанові об'єднаної палати ККС ВС від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18 (провадження № 51-6470кмо18).
Як убачається із матеріалів справи, копія повного тексту оскарженої ухвали слідчого судді була направлена учасникам кримінального провадження 20 квітня 2026 року засобами електронного зв'язку, що підтверджується супровідним листом помічника судді за №ЕП-1608 та довідкою про доставку електронного листа (т. 1 а.с. 132-134), в свою чергу апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції 23 квітня 2026 року.
З цих підстав, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення представнику власника майна строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025162480001164, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Щодо законності і обгрунтованості ухвали слідчого судді.
Згідно вимог ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апелянта, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.
Зокрема положення ст.2 КПКвизначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як убачається з матеріалів судової справи, слідчим відділом СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025162480001164 від 24.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 209 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_10 підозрюється в тому, що він, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у січні 2026 року більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, будучи керівником ДБ «УЦМ», перебуваючи на території міста Одеси, вирішив одержувати неправомірну вигоду для себе, діючи з єдиним спільним злочинним наміром незаконного збагачення шляхом виготовлення посвідчень ДБ «УЦМ» для військовозобов'язаних осіб та вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Посвідчення добровольців ДБ «УЦМ», який функціонує в структурі ГО «УЦМ», керівником якої є ОСОБА_12 , мають реальний вплив на військовослужбовців РТЦК та СП та дають змогу війьсоковозобов'заним особам уникати призову на військову службу до лав ЗСУ.
За версією органу досудового розслідування, у січні 2026 року, у невстановлені в ході досудового розслідування час, та місці до ОСОБА_12 , звернувся заступник ГО «УЦМ» ОСОБА_10 , який повідомив, що до нього звернувся військовозобов'язаний громадянин ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який виявив бажання на вступ до ГО «УЦМ» та бажає отримати посвідчення добровольця ДБ «УЦМ», так як перебуває у розшуку за РТЦК та СП за ухиленням від мобілізації. На що ОСОБА_12 дав вказівку ОСОБА_10 , висунути вимогу ОСОБА_13 про необхідність надання неправомірної вигоди у розмірі 3000 доларів США, після чого він зможе стати членом ГО «УЦМ» та отримати посвідчення добровольця, а у випадку якщо останній не зможе надати вказані грошові кошти, його буде мобілізовано до лав ЗСУ.
31.01.2026 року, приблизно о 16 год. 35 хв., ОСОБА_10 , на виконання вказівки ОСОБА_12 , та за погодженням з одним із заступників керівника ГО «УЦМ» - ОСОБА_11 , перебуваючи поруч з пологовим будинком АДРЕСА_1 , у салоні автомобілю марки «TOYOTA FORTUNER», реалізуючи свій спільний із ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, поєднуючи свої дії з вимаганням, в ході особистої зустрічі, висунув військовозобов'язаному громадянину ОСОБА_13 , який перебуває у розшуку за ТЦК та СП за ухилення від мобілізації, вимогу надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 3000 доларів США, яку попередньо погодив з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , за вступ до Громадської організації «Україна - це матір» (далі - ГО «УЦМ») та вплив на військовослужбовців ТЦК та СП, які приймають рішення щодо призову осіб на військову службу, щодо не здійснення мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_14 та не призову останнього на військову службу до лав ЗСУ, а у разі відмови в наданні такої вигоди особисто для ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , погрожуючи негативними наслідками для ОСОБА_13 у вигляді неможливості отримати членство в ГО «УЦМ» та в подальшому призову на військову службу до лав ЗСУ, а у подальшому, 01.02.2026 близько 14 год 43 хв, перебуваючи по АДРЕСА_2 , у визначений ОСОБА_12 спосіб, реалізуючи спільний із ОСОБА_12 та ОСОБА_11 умисел на незаконне збагачення до кінця, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, поєднуючи свої дії з вимаганням, одержав від ОСОБА_13 грошові кошти у сумі 3000 доларів США, які в подальшому, розділив з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 у невідомих частках, за вчинення ним та вказаними особами в інтересах ОСОБА_13 дій, щодо вступу останнього до ГО «УЦМ» та вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а саме військовослужбовців РТЦК та СП, з метою не здійснення мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_13 та не призову останнього на військову службу до ЗСУ, а у подальшому, 07.02.2026 року, о 16 год. 15 хв., діючи в межах спільного злочинного єдиного плану, спрямованого на особисте збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, поєднуючи свої дії з вимаганням, перебуваючи по АДРЕСА_3 , ОСОБА_10 , передав ОСОБА_13 посвідчення добровольця ДБ «УЦМ» на ім'я ОСОБА_13 з ідентифікаційним номером № 143950 з датою видачі 02.02.2026 та строком дії 02.02.2027 року, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України - одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої, за попередньою змовою, групою осіб.
Окрім того, ОСОБА_10 підозрюється в тому, що він, діючи в особливий період, пов'язаний з оголошенням воєнного стану на всій території України та здійснення загальної мобілізації у зв'язку з повномасштабною агресією російської федерації проти України, маючи умисел на перешкоджання в цей період законній діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП), що є складовими частинами Збройних Сил України, а саме щодо реалізації війсоковослужбовйями ТЦК та СП визначених перед ними чинним законодавством завдань з виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, у вигляді забезпечення для військовозобов'язаних осіб можливості уникнення здійснення їх оповіщення військовослужбовцями територіальних ТЦК та СП про необхідність явки до відповідних центрів з метою оновлення особистих даних та проходження військово-лікарської комісії, будучи заступником керівника Громадської організації «Україна - це матір» Код ЄДРПОУ 45391135) (далі - ГО «УЦМ»), у складі якої функціонує добровольчий батальйон «Україна - це матір» (далі - ДБ «УЦМ»), яка здійснює свою діяльність на території міста Одеси та Одеської області, у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, створив у додатку для обміну миттєвими повідомленнями «Telegram» спілку під назвою «Наші УЦМ» власником якої він є, яка налічує 121 учасники, здебільшого осіб чоловічої статі призовного віку. Метою створення вказаної спілки, є попередження учасників які у ній перебувають, щодо місць розташвування та переміщення груп оповіщення РТЦК та СП, де у період часу з 19.06.2025 по 05.01.2026 року, ОСОБА_10 , перебуваючи у невстановленому місці, реалізуючи свій умисел на перешкоджання законній діяльності військовослужбовцям РТЦК та СП, під час здійснення останніми мобілізаційних заходів по оповіщенню військовозобов'язаної особи під час воєнного стан, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи свій обліковий запис з найменуванням « ОСОБА_15 », зареєстрованого за абонентським номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_5 , в додатку для обміну миттєвими повідомленнями «Telegram», у Telegram-спільності під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 , власником якої він є, від її імені, розмістив інформацію про місце перебування військовослужбовців ТЦК та СП під час виконання мобілізаційних заходів з оповіщення населення на території міста Одеси та Одеської області, що як наслідок, створювало передумови для ухиляння від виконання військовозобов'язаними особами військового обов'язку, знижувало рівень проведення мобілізації, що створювало ризик обороноздатності Української держави в цілому.
24.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси проведено обшук автомобілю «KIA CERATO», сірого кольору, д/з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_10 , в ході якого виявлено та вилучено:
-Документацію із "Odrex" на 5 арк.;
-Договір № 695509 на 1 арк.;
-Консультаційний висновок лікаря невролога на 1 арк.;
-Купюра номіналом 200 рублей АА578483318;
-Купюра номіналом 1000 рублей ОК 1337149;
-Мобільний пакет Київстар із номером НОМЕР_3 , виявлено та вилучено до спеціального сейф пакету RIC 2007942;
-Мобільний телефон iPhone 16 сірого кольору в чохлі чорного кольору із сім карткою мобільного оператора водафон № НОМЕР_4 , виявлено та вилучено до спеціального сейф пакету NPU 5702962;
-«KIACERATO», сірого кольору, д/з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , та ключі до нього.
24.02.2026 ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
24.02.2026 на піставі постанови слідчого вищеказне майно було визнано речовими доказами.
16.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси клопотання про арешт вищевказаного майна було повернуто прокурору для усунення недоліків.
18.03.2026 року слідчий СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Одеси з погодженим начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 клопотанням про накладення арешту на автомобіль «KIA CERATO», сірого кольору, д/з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Клопотання слідчого мотивоване тим, що в кримінальному провадженні виникла необхідність в накладенні арешту на вказаний автомобіль, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, проведення необхідних слідчих розшукових дій, експертних досліджень, а також забезпечення конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації, запобіганню пошкодження, перетворення, відчуження вказаного майна.
Слідчим суддею встановлено, що вилучений під час обшуку транспортний засіб «KIACERATO», сірого кольору, д/з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України та може бути використаний для забезпечення спеціальної конфіскації майна в рамках кримінального провадження, оскільки імовірно використовувався, як засіб для вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Для запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, передачі, відчуження вилученого майна, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність застосувати заборону його відчуження, користування та розпорядження.
Перевіривши матеріали судового провадження, доводи апеляційної скарги та долучені до скарги документи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор вказав, що вилучене в ході обшуку майно обґрунтовано визнане речовими доказами в кримінальному провадженні, оскільки воно має важливе значення для встановлення обставин скоєного кримінального правопорушення. Крім того, прокурор зауважив, що автомобіль є засобом вчинення кримінального правопорушення, оскільки використовувався підозрюваним ОСОБА_10 під час вчинення злочинів.
З урахуванням обставин кримінального провадження, колегія суддів вважає, що версія органу досудового розслідування стосовно того, що автомобіль «KIA CERATO», сірого кольору, д/з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , використовувався її чоловіком ОСОБА_10 під час можливого скоєння кримінальних правопорушень, в яких останньому повідомлено про підозру, дійсно потребує перевірки, яку можливо забезпечити шляхом застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Як пояснив прокурор під час апеляційного розгляду, автомобіль марки «KIA CERATO», д.н.з. д/з НОМЕР_1 , використовувався для реалізації злочинної схеми, зокрема при здійсненні діяльності пов'язаної з перевезенням незаконно отриманих грошових коштів, документів щодо незаконної діяльності ГО, осіб, які ухиляються від мобілізації.
Як вбачається з протоколу обшуку від 24.02.2026 року, в ході проведення обшуку у вищевказаному транспортному засобі окрім автомобіля із ключами до нього було вилучено документацію, мобільні телефони. В свою чергу на момент проведення обшуку підозрюваний ОСОБА_10 перебував за кермом даного транспортного засобу, що підтверджується протоколом обшуку.
Апеляційний суд звертає увагу, що обставини кримінального провадження, доведеність факту події та обставин злочину, з наявністю всіх його складових елементів, чи його не доведення, має бути перевірена в ході подальшого досудового розслідування кримінального провадження, з урахуванням всіх доказів в їх сукупності.
Колегія суддів також звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадження ні слідчим суддею, ні судом апеляційної інстанції, не дається оцінка допустимості та належності доказів, а лише вирішується питання про правомірність накладення арешту на вищевказані речі.
Доводи представника власниці майна, що ОСОБА_8 придбала вказаний автомобіль ще до укладення шлюбу та не має відношення до кримінального провадження, не спростовують можливої причетності до кримінального правопорушення її чоловіка ОСОБА_10 , якому повідомлено про підозру, та можливого використання ним вказаного автомобіля під час вчинення інкримінованих йому злочинів. Правомірність чи не правомірність дій ОСОБА_10 , його причетність чи непричетність до скоєння кримінальних правопорушень, сукупність та належність доказів має бути перевірена та встановлена в ході подальшого досудового розслідування.
Варто також зазначити, що згідно долученого до апеляційної скарги свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з додатку «Дія», автомобіль «KIA CERATO», сірого кольору, д/з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , був зареєстрований 11.02.2026 року, тобто набутий ОСОБА_8 у шлюбі та незадовго до того, як ОСОБА_10 було повідомлено про підозру у вказаному кримінальному провадженні.
За вказаних обставин слідчий суддя обґрунтовано допустив, що транспортний засіб «KIA CERATO», д.н.з. НОМЕР_1 міг бути придбаний за грошові кошти, які одержані ОСОБА_10 внаслідок ймовірного вчинення кримінальних правопорушень, передбачених. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України, тобто належать до переліку майна, щодо якого може бути застосована спеціальна конфіскація (п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України).
Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді про арешт майна відповідає вимогам ст.171 КПК та узгоджується з положеннями ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що автомобіль «KIA CERATO», сірого кольору, д/з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який можливо використовувався під час вчинення злочинів ОСОБА_10 , відповідає критеріям визначеним ст.98 КПК, тому в даному кримінальному провадженні він може бути речовим доказом.
Частиною 3 ст.170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК, тобто з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК.
Підстав сумніватися в розумності та співрозмірності обмеження права власності/володіння на вилучені речі завданням кримінального провадження апеляційний суд на даній стадії досудового розслідування не вбачає. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для власника/володільця, апеляційним судом також не встановлено та апелянтом не доведено.
Апеляційний суд звертає увагу апелянта, що питання про доцільність подальшого арешту на вилучене майно буде перевірено під час досудового розслідування на протязі нетривалого часу, про що має бути постановлено відповідне процесуальне рішення, а володілець/власник цього майна або його представник, вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст.174 КПК, у разі встановлення відсутності подальших підстав для арешту майна.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК, наклав арешт на вищевказаний автомобіль та ключі від нього, що буде слугувати меті забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власника/володільця, та забезпечив своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості оскарженої ухвали, слід визнати непереконливими.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.407 КПК, згідно з якими апеляційний суд, за наслідками апеляційного розгляду має право залишити ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025162480001164, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4